а) горизонт, сторони горизонту (визначення сторін горизонту за Сонцем і за компасом);

б) план предмета, масштаб плану предмета (креслення плану предмета, визначення розмірів предмета за масштабом);

в) план місцевості, умовні знаки плану місцевості, масштаб плану місцевості, сторони горизонту на плані місцевості (креслення найпростішого плану місцевості, читання плану місцевості, визначення відстані за планом);

г) географічна карта, умовні знаки карти, масштаб карти, сторони горизонту на карті (визначення сторін горизонту на карті, визначення відстані за картою, читання карти).

Уміння користуватися картою є одним із загальнопредметних умінь, що застосовується в процесі вивчення природознавчого змісту усіх розділів природознавства в 4 класі, як засіб отримання нових знань.

Щоб з'ясувати стан організації роботи з географічними картами в шкільній практиці ми провели констатувальний експеримент. Він передбачав вивчення досвіду роботи вчителів початкової школи щодо організації діяльності учнів із географічними картами на уроках природознавства. Констатувальним експериментом було охоплено 26 вчителів початкової школи м. Тернополя, м. Гусятина, с. Сорока Густинського району Тернопільської області. Основними методами дослідження були спостереження уроків та анкетування вчителів початкової школи.

В анкеті містилися запитання такого змісту:

1. Чи систематично Ви використовуєте географічні карти на уроках «Я і Україна» в 4 класі? Якщо так, то зазначте, які саме.

2. На яких етапах уроку Ви переважно використовуєте роботу з географічними картами?

3. Географічні карти на уроках природознавства Ви використовуєте:

· як об'єкт вивчення;

· як засіб наочності;

· як джерело знань про географічні явища, що вивчаються. (Необхідне підкреслити.)

4. Чи виконують учні завдання на контурних картах?

Проаналізувавши та узагальнивши відповіді опитаних вчителів, ми зробили такі висновки.

Анкетування показало, що 53,8 % вчителів не використовують у процесі навчання настінні карти; 65,4 % не використовують роботу з індивідуальними картами та з атласами, а проводять роботу лише з картами, які містяться в підручнику на форзацах. Лише 15,3 % опитаних вчителів використовують на уроках роботу з контурними картами.

З'ясовуючи питання, з якою метою вчителі використовують географічні карти на уроках природознавства в 4 класі, ми встановили, що 61,5 % педагогів використовують карти як об'єкт вивчення; 7,7 % -- як засіб наочності; 23,1 % -- як джерело знань про географічні явища, що вивчаються. Слід зазначити, що лише 7,7 % опитаних учителів вважають за доцільне використовувати географічні карти на уроках природознавства і як об'єкт вивчення, і як засіб наочності. Проте жоден вчитель не зазначив, що використовує географічні карти в усіх трьох цілях. Хоча в процесі навчання географічна карта служить об'єктом вивчення, засобом наочності та джерелом знань про географічні явища, що вивчаються. Ці три компонента картографічних знань взаємозв'язані і взаємодіють один з одним.

Щодо запитання «На яких етапах уроку Ви переважно використовуєте роботу з географічними картами?», то 73,1 % опитаних учителів зазначили, що використовують географічні карти тільки на етапі вивчення нового матеріалу, а 26,9 % вказали, що використовують карти як під час вивчення нового матеріалу, так і на етапі закріплення знань, умінь і навичок учнів. Ці дані були також підтверджені нами і в процесі аналізу відвіданих уроків.

Вивчення масової практики навчання природознавства в 4 класі показує, що на сучасному етапі вчителі початкової школи приділяють увагу головним чином лише формуванню у молодших школярів теоретичних знань про географічну карту, а формування в учнів умінь працювати з картами, отримувати із них відомості про географічні об'єкти і явища, що вивчаються, залишається поза увагою. Це призводить до того, що знання учнів мають формальний характер, вони не вміють їх використовувати на практиці.

Таким чином, систематична робота спрямована на формування в учнів картографічних знань та умінь працювати з географічними картами, як правило, відсутня.

Розділ 2. Експериментальна методика формування в учнів 4 класу умінь працювати з географічним картами

2.1 Характеристика шляхів удосконалення процесу формування в учнів 4 класу умінь працювати з географічним картами

Аналіз науково-методичної літератури дав можливість визначити шляхи вдосконалення процесу формування в учнів 4 класу умінь працювати з географічним картами та підвищення рівня картографічних знань учнів молодшого шкільного віку. До них належать:

1. Використання географічних карт як триєдиного засобу навчання: вони служать об'єктом вивчення, засобом наочності і джерелом знань.

2. Поетапне цілеспрямоване формування в учнів уміння працювати з географічними картами.

3. Використання роботи з контурними картами.

4. Виконання учнями додаткових орієнтувальних завдань на закріплення картографічних знань та умінь.

Охарактеризуємо визначені нами шляхи удосконалення картографічних знань та умінь учнів початкової школи.

З позицій сучасної методики викладання природознавства карта є триєдиним засобом навчання: вона служить об'єктом вивчення, засобом наочності і джерелом знань про географічні явища, що вивчаються. Всі три компонента картографічних знань взаємозв'язані і взаємодіють один з одним, оскільки, не знаючи карти, неможливо використовувати її як засіб наочності та джерело знань [15].

У той же час робота з картою як джерелом знань сприяє удосконаленню знань про саму карту. Тим не менше вихідним, провідним компонентом картографічних знань є знання самої карти. Тому використанню карти як засобу наочності і джерела знань передує робота по вивченню карти як об'єкта пізнання, тобто по формуванню картографічних знань.

Виходячи із загальних цілей навчання природознавства в 4 класі, можна сформулювати мету формування картографічних знань:

сформувати в учнів знання про карту як модель земної поверхні, що відображає просторові, часові, структурні, кількісні, речові та інші показники картографованих явищ. Говорячи словами В.П. Буданова, учні повинні твердо засвоїти і «розуміти сутність будь-якого позначення, усвідомлюючи, що жоден штрих не ставиться на карті марно, що будь-який найменший значок поставлений укладачем карти осмислено, з метою роз'яснення якоїсь деталі» [11];

навчити школярів користуватися картою як засобом наочності та джерелом знань;

сприяти розумовому розвитку учнів шляхом розвитку спостережливості, просторових уявлень, уяви, логічного мислення.

Під час вивчення природознавства молодші школярі повинні оволодіти картографічними знаннями:

про особливості зображення земної поверхні на картах і планах;

про способи відображення географічних об'єктів і явищ на картах, умовні позначення (знаки) на картах;

про орієнтування на місцевості без карти, за планом і картою;

про масштаби карт;

про різні карти за масштабом, охопленням територій та змістом.

Проте знання карти самі по собі, у відриві від їх застосування на практиці, «мертві»: учень не може скористатися ними з метою набуття і поповнення географічних знань. Тому, як зазначає В.П. Голов [15], наступне завдання вчителя, навчити учнів:

· орієнтуватися на місцевості без карти і за картою;

· здійснювати вимірювальні роботи по карті;

· складати за картою (картами) географічні характеристики об'єктів, територій, країн тощо.

Засвоєння учнями такого значного обсягу картографічних знань і умінь вимагає від учителя значних методичних і організаційно-педагогічних зусиль.

Основи наукових знань про карту і елементарних умінь роботи з нею закладаються при вивченні теми «План і карта». Аналіз змісту теми показує, що основоположним при її вивченні є питання про побудову карти, оскільки, не знаючи, як карта побудована, учні не можуть осмислено користуватися нею як засобом наочності і джерелом знань. Всі інші питання (зображення місцевості на малюнках, аерофотографіях, космічних фотографіях, плані; орієнтування в просторі без карти і по карті; масштаб; умовні знаки і т. ін.) носять допоміжний характер. Це не означає, що вивченням кожного із цих питань можна якоюсь мірою знехтувати, звернути на них менше уваги. Просто вчитель має усвідомлювати, що вивчення цих питань -- необхідний шлях для розуміння побудови карти учнями.

У системі завдань, спрямованих на те, щоб учні засвоїли, як побудована карта, надзвичайно важливу роль відіграє окомірна зйомка на місцевості [30].

Знакомство з практикою роботи початкової школи показує, що багато вчителів недооцінюють цієї роботи і не проводять її. Проте окомірна зйомка -- надзвичайно важлива ланка в розумінні побудови карти, бо її результатом саме і є найпростіша карта -- план місцевості. Не випадково тому І.І. Заславський писав, що «прямий і найнадійніший шлях до розуміння того, як будується карта, веде від самостійного її виготовлення, в практиці якого, окрім картографічних, набувається і ряд життєво важливих навичок» [22, с. 11]. Самостійно побудувавши карту, учні не лише міцно засвоюють такі знання, як масштаб, вимірювання на місцевості та карті (плані), умовні знаки і т. ін., але й подумки бачать за цією картою реальну місцевість: міст, дерева, вигини дороги, струмок тощо. Маючи досвід самостійної побудови плану місцевості, тобто найпростішої карти, учні значно легше засвоюють питання побудови і змісту географічних карт. Знання про карту необхідні школярам протягом всіх наступних років навчання в школі в процесі вивчення географії.

Слід зазначити, що вивчення карти як об'єкта пізнання не слід розуміти тільки в прямому зв'язку із навчальною програмою. Включенню в навчальний процес будь-яких, нових для учнів видів карт, у тому числі карт атласу і підручника, повинні передувати роботи по встановленню особливостей їх побудови, змісту і використання. В іншому випадку, як стверджують методисти, карти ніби вислизають із уваги учнів, вони не хочуть користуватися ними, із труднощами орієнтуються у змісті карти.

Таким чином, вивчення карт передбачає засвоєння школярами знань про їх математичну основу, вимірювальні можливості, особливості відображення змісту залежно від типології. Тільки добре вивчивши особливості карт, учні можуть успішно використовувати їх як засіб наочності та джерело отримання географічних знань.

Географічна карта служить одним із важливих засобів наочності у навчанні природознавства в 4 класі. Це зумовлено тим, що, вивчаючи природознавство, школярі повинні отримати уявлення про розташування на земній поверхні географічних об'єктів -- материків, гір, річок, міст, окремих територій тощо. Зробити це можна тільки за допомогою карти.

Наочний образ простору учні сприймають безпосередньо по карті. Знаючи особливості її побудови, вони орієнтуються по ній, бачать місце розташування, взаєморозташування, розміри об'єктів і територій, оцінюють відстані і т. ін. Проте використання карти як засобу наочності не обмежується формуванням лише просторових уявлень. Завдання вчителя полягає в тому, щоб навчити школяра, який розглядає карту, за умовними позначеннями бачити не схему, а живий географічний простір, бачити образ гір, степу тощо. Сприймання образу географічного простору -- інша, більш висока форма картографічної наочності. Для того щоб учні могли відтворити за картою географічну дійсність, необхідно навчити їх читанню карт. Сутність читання карти полягає в розумінні сутності картографічних позначень. Колір, лінії, значки, слова, цифри і т. ін. на карті говорять про приховану за ними дійсність. Читати карту -- це означає вміти за поєднанням умовних позначень, їх просторових комбінаціях уявляти місцевість так, як це є насправді.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13