Джерела з вивчення історії Стародавнього Єгипту
Дослідження історичного процесу ґрунтується на історичних джерелах, якими по суті є будь-які матеріальні об'єкти, створені в процесі соціальної діяльності людини (сокири, горщики, будинки, написи на камені, літописи, малюнки). При цьому слід зазначити, що самі ці матеріальні об'єкти мають двоїсту природу: по-перше, первинне цільове призначення, задля якого вони були створені; по-друге надання історику інформації про соціальний розвиток суспільства, в якому вони виготовлені й, таким чином, перетворення пам'ятки на історичне джерело.
Історичні джерела - це носії інформації, яка є основою для реконструкції минулого людства. Інформація, що міститься в історичних джерелах, об'єктивна і не залежить від суб'єкта, який веде дослідження. Дослідник В. Станко стверджує, що важливою особливістю історичних джерел є те, що вони містять в собі немовби два види інформації. Перший - це та інформація, яка здобута й використана дослідниками у практичній роботі. Другий - це інформація, яка існує в об'єкті, але поки що невідома дослідникові й тому не може бути ним практично використана Станко В.Н. Історія первісного суспільства - К.,1999. - С. 15..
Особливо важливе значення для вивчення історії стародавнього світу має археологія. Саме завдяки археології тепер відтворена давня історія багатьох народів світу. Археологія широко використовує також і відповідні писемні джерела. У комплексі з іншими науками вона розв'язує найважливіші проблеми історії країн і народів у минулі епохи. Нерідко їй в цьому належить вирішальна роль. Важливе значення археології полягає, насамперед, у великій кількості різноманітних речових джерел. Вони не тільки доповнюють і уточнюють відомості письмових джерел, а й мають цілком самостійне значенняШовкопляс І.Г. Основи археології - К.,1964. - С. 23..
Речові джерела - археологічні пам'ятки - надзвичайно різноманітні за своїм складом і характером. До них належать усі матеріальні залишки людської діяльності: поселення і житла, окремі поховання і могильники, святилища, скарби дорогоцінних виробів і монет, знаряддя праці і зброя, твори мистецтва, вироби і прикраси. Найважливішими археологічними пам'ятками є залишки поселень. Винятково важливе значення поселень для вивчення стародавньої історії полягає у тому, що у них зустрічається велика кількість найрізноманітніших матеріалів, насамперед, знарядь праці та побутових виробів, які розповідають про господарство і побут їх мешканців.
Важливими речовими джерелами для вивчення культури, ідеологічних уявлень та суспільних відносин населення минулих епох є поховальні пам'ятки. Відомий археолог І. Шовкопляс зазначав, що найдавнішими похованнями людей були могильники, згодом з'явилися кургани. Курганами називають штучно споруджені пагорби над похованнями. Дещо пізніше з'явилися поховальні споруди з каменю. Вони відомі під загальною назвою мегалітів, тобто споруд з великих каменів. Найбільшими в світі мегалітними пам'ятками - кам'яними гробницями - є грандіозні єгипетські піраміди - усипальниці фараонів. А. Мартинов відзначав, що найбільша з них - піраміда Хеопса - має висоту 146,5 метрів. Поховальний інвентар складається із знарядь праці і зброї, побутових культових предметів, одягу і прикрас тощо. Усе це викликане віруванням у потойбічне життя, в якому, як вважали люди, померлому буде необхідне все, чим він користувався за життя Мартинов А.И., Шер Я. А. Методы археологического исследования: Учеб. пособие для студентов вузов. - М., 1989. - С.19..
Найчисленнішими археологічними пам'ятками є різноманітні знаряддя праці та зброя, побутові вироби і культові предмети. Найважливіше значення серед археологічних матеріалів для вивчення історії людського суспільства мають знаряддя праці. Разом з людьми, що користувалися ними, вони становлять основу виробничих сил суспільства і визначають характер і ступінь соціально-економічного розвитку. Роль знарядь праці для вивчення історії суспільства - з винятковою ясністю визначають радянські дослідники. Вчений І. Шовкопляс у своїй праці зазначав: «Таку саму вагу, як будова останків кісток має для вивчення організації зниклих тваринних видів, залишки засобів праці мають для вивчення зниклих суспільно-економічних формацій» Шовкопляс І.Г. Основи археологіі, - К., 1972. - С.5.. Засоби праці не тільки мірило розвитку людської робочої сили, але й показник тих суспільних відносин, при яких відбувається праця.
Таким чином, археологічні пам'ятки - це важливі наукові джерела. Вони допомагають всебічно висвітлити історію людського суспільства в минулі епохи, встановити закономірності його розвитку. Сама ж археологія розглядається як складова частина історичної науки, окрема її галузь.
Вивчення та дослідження історії Стародавнього Єгипту викликає великий інтерес серед істориків та археологів. Однак, під час дослідження джерел обов'язково потрібно звернути увагу на періодизацію Єгипту. Першу періодизацію староєгиптської історії склав жрець Манефон. Він поділив історію країни від появи першої династії фараонів до епохи Олександра Македонського на 3 великі періоди, назвавши їх Стародавнім, Середнім та Новим царствами, причому помістив у кожен з цих періодів по 10 династій фараонів. Такий рівномірний розподіл династій по періодах, звичайно, умовний. Умовні також і самі династії, бо в одних випадках єгипетський хронограф зараховував до однієї династії представників різних царських родин, в інших - представників однієї царської родини поміщав у різні династії. Все ж манефонова періодизація відповідає основним етапам староєгипетської історії. Дослідник О. Крижанівський у своїй праці подав сучасну періодизацію, яка базується на періодизації Лепсіуса (XІX ст.). Лепсіус взяв за зразок манефонову періодизацію, яка з уточненнями набула наступного вигляду.
Династичний Єгипет існував до 3100 рр. до н.е., Раннє Царство (I-II династії, датується 3100 - 2800 рр. до н. е.), Стародавнє Царство (III-VI династії, проіснувало з 2800-2250 рр. до н.е.), за ним йде І Перехідний період (при владі VII-X династії, датується 2250-2050 рр. до н.е.), за ним слідує Середнє Царство (XI-XII династії, проіснувало з 2050-1750 рр. до н.е.). Після Середнього царства наступає ІІ Перехідний період (XIII-XVII династії, 1710-1560 рр. до н.е.). Далі починається багатий по кількості знахідок період Нового Царства (XVIII-XX династії, 1880-1085 рр. до н.е.). Не менш цікавим є наступний період в історії Єгипту - це Пізнього царства (XXI-XXX династії, який датується XI-IV ст. до н.е.). Пізнє Царство єгиптологи ще поділяють на Лівійсько-Саїський (XXII-XXVI династії) та Перський (XXVII династія) періоди. Іноді добу царювання XXI-XXV династій називають Перехідним періодом. Кінцем стародавньої історії Єгипту одні вчені важають 525 р. до н.е., коли країну завоювали перси, інші - 332 р. до н.е., коли до неї вступили війська Олександра Македонського Крижанівський О.П. Історія Стародавнього сходу: Курс лекцій: Навч. посібник - К.: Либідь, 1996. - С. 20.. У нашій роботі ми будемо досліджувати джерела з історії Стародавнього Єгипту, користуючись відомою періодизацією Манефона.
Великий інтерес та цінність становить період Стародавнього царства, який дає нам значну кількість археологічних та письмових джерел.
Під час археологічних робіт, перші з яких відносяться до початку XІX ст., було знайдено велику кількість найрізноманітніших пам'яток старовини: предметів побуту, знаряддя праці, зброю, твори мистецтва, речей, пов'язаних з релігійно-магічним культом, а також написів різного роду. Всі ці джерела з історії Стародавнього Єгипту в багатьох випадках добре збереглися, так як в сухому повітрі пустелі тканини, вироби з папіруса, з дерева не підлягають тлінню.
Велику кількість різноманітних давньоєгипетських предметів та надписів було знайдено під час розкопок стародавніх кладовищ-некрополів. В. Авдієв звертає нашу увагу на те, що головним чином періодом Стародавнього царства (XXVIII-XXIII ст. до н.е.) датується некрополь, знайдений поблизу сучасного Каіру, в Гізі (розкопки американського вченого Дж. Рейснера). Південніше Гізи, в Сакарі, англійські археологи дослідили поховальний комплекс фараона Джосера, який складався з великого двору, обнесеного стіною, піраміди з царським похованням та цілої низки каплиць. Єгипетський археолог М. Гонейм знайшов в Сакарі стародавню піраміду, в якій знаходилося поховання фараона Сехемхета Авдиев В.И. История Древнего Востока . - Ленинград, 1948. - С. 14..
Для періоду Стародавнього царства велике значення має Стародавній літопис, уривки з якого збереглися на п'яти уламках великої чорної діоритової плити. Вона має назву «Палермський камінь» (за місцем свого зберігання в Палермо на острові Сицилія). Літопис повідомляє імена стародавніх фараонів та називає важливі події в роки їх правління, наприклад, рівень води в період розливу Нілу, війни та експедиції в сусідні країни. В. Кузищин у своїй праці визначає, що наукову цінність мають біографічні надписи, які знаходяться на стінах гробниць вельмож III-VI династій. У них повідомляється про діяльність їх в якості чиновників на службі в центральному державному управлінні чи в місцевих органах влади. Велике значення для відтворення історії Стародавнього царства мають написи на стінах поховальних кімнат у царських пірамідах V-VI династій, так звані «Тексти пірамід». Вони містять цікаві факти про царську владу, релігійні уявлення, форми царського та заупокійного культу История Древнего Востока: Учебник / Под ред. В.И. Кузищина. - М., 1979. - С. 18..
Для вивчення історії Стародавнього царства важливу роль відіграють джерела, які походять із інших країн Стародавнього Сходу. Вони в основному датуються ІІ-І тис. до н.е., коли між різними давньосхідними країнами встановилися досить регулярні зв'язки. Початком ІІ тис. до н.е. (при знахідці вавилонських печаток) датується, наприклад, багатий скарб єгипетських виробів, знайдених у Верхньому Єгипті в м. Тод. В достатку знайдені на території Єгипту, в країнах Східного Середземномор'я і на острові Крит скарабеї з іменами гірських правителів. В Єгипті знамениті залишки фортечних споруд гіксосів, могильники сирійського типу, зброя, статуї азіатських богів. При розкопках в Фівах був знайдений скарб залізних (серп, золото, напильники) та бронзових (шолом, чаша) виробів, які за типом близькі асирійським і датуються VII ст. до н.е. Васильев Л.С. История Востока: Учеб. по спец. „История”. - М., 1998. - С. 23..
Пам'ятником, який свідчив про владу персів над Єгиптом, являється знайдена в 1972 р. в Сузах трьохметрова статуя Дарія І, яка була зроблена в традиційному єгипетському стилі і покрита клинописними ієрогліфічними надписами.
Невелика кількість писемних документів з іноземних країн з'являється поряд з пам'ятками матеріальної культури, з них можна отримати дані для реконструкції єгипетської історії. Інформацію цього роду дає Ель-Амарнський дипломатичний архів середини ІІ тис. до н.е., який містить листи правителів багаточисленних передньоазіатських держав. В архіві знайдені перші документи із Ассирії, які свідчать про контакти ассирійців з Єгиптом. У літописах ассирійських царів IX-VII ст. до н.е. зустрічається інформація про війни з Єгиптом, розкриваються причини ассирійсько-єгипетських конфліктів, а також захоплення Єгипту Ассирією в 671 р. до н.е. Там само. - С. 19..
Деякі свідчення про Єгипет в період Стародавнього царства можна знайти у старозавітних творах Біблії. Наприклад, про підтримку Єгиптом Ізраїльського царства в його конфлікті з Іудею, про похід єгипетського фараона Шешонка І до Палестини, про взаємовідносини Єгипту з державами Фінікії, Сирії, Палестини в VIII-VII ст. до н.е.
Страницы: 1, 2, 3
