Невідомо, коли саме почалася роздача запорізьких земель: чи у 1775, чи ж у наступному 1776 році. Варто сказати те, що великі чини одержували і великі ділянки, менші чини -- менші ділянки землі. Давалися в одні рук ділянки в 500, 1000, 1200, 8000, 10 000, 15 000, 20 000, 21 000 десятин. Скільки захопив собі сам ясновельможний князь Г. А. Потьомкін -- невідомо.
Усім тим, кому давалася земля, давалася пільга на 10 років від усяких податків, і тільки після 10 років потрібно було вносити в скарбницю плату по 2 копійки за десятину. Земля давалася не тільки росіянам. Російський уряд стал зазивати в Росію іноземних колоністів "для розширення в ній торгівлі і промисловості.” Після падіння Січі, повалили в колишнє Запорожжя іноземці різних національностей. Це були болгари, греки, грузини, вірмени, калмики, німці, молдавани, євреї. В 1776 році, прийшли болгари із Силистрії й оселилися по трьох річках Ташликам, по річці Височіні і по Великому Інгулу. В 1801 році, частина болгар оселась і по Дніпру. Далі в 1778 році прибули в колишні запорізькі вільності так називані кримські греки, що вціліли в Криму, потім дійсні анатолійські греки і греки з острова Мінорки. Одних кримських греків було не менше 20 000 чоловік. Вони заснували 20 селищ по річках Калмиусу, Нальчику і Калке і по північному березі Азовського моря. На північному березі Азовського моря вони заснували місто -- Маріуполь. Греки, що вийшли з острова Мінорки, оселилися на південній окраїні Павлоградского повіту. Їм видали хліб, худобу і гроші на перше обзаведення. У 1786 році на запорізькі попелища прийшла перша партія німців-колоністів, про залучення яких особливо клопотався князь Потьомкін і Катерина. Німцям давалися кращі місця в Катеринославськом, Олександрійськом, Новомосковському повітах. У 1790р. по ордері князя Потьомкіна від 23 червня цим колоністам дозволено було, на їхнє прохання, перевезти з міста Новомосковска, де вони раніш оселись, дві невеликі церкви. Зникло і саме ім'я Катеринослав і замість нього метушніла в 1789-1790 рр. колонія Юзефеталь. У 1793 році прийшла нова партія німецьких переселенців. Вони заснували селище Ямба в 17 верстах від м. Катеринослава. У 1788, 1789 і 1792 рр. в Катеринославську губернію переселилися молдавани. На землі козаків кинулися також євреї. Всім іноземним переселенцям відпущено було зі скарбниці спочатку на допомогу 250 000 карбованців.
Крім іноземних переселенців, у колишній запорізький край переводилися переселенці і з Великої Росії. Іноді в Новоросійський край виселялися і злочинці після понесених ними покарань. До 1784 року було роздано запорізької землі всього 4 470 302 десятини.
1.3 Друга половина ХVІІІ століття - доба Просвітництва
Друга половина ХVІІІ ст., відома в Європейській історії як доба Просвітництва, змінила історичну долю Північного Причорномор'я та Степової України. 1770-1790-ті рр. позначилися у Південній Україні збільшенням кількості населення, подальшим господарським освоєнням, розвитком духовної культури.
Були утворені губернії відповідно до загального адміністративно-територіального поділу тогочасної Росії. У 1774 р. частина Південної України, яка вже тоді знаходилась під контролем Росії, була поділена на дві губернії: Новоросійську та Азовську. До Новоросійської губернії відійшли землі між Бугом та Дніпром, а до Азовської - між Дніпром та Доном. У 1775 р. до складу цих губерній були включені землі колишньої Запорозьської Січі. Змінилися погляди на функції міста і вимоги до його архітектури. Філософи епохи Просвітництва вважали «ідеальним» місто за канонами класицистичного стилю, з чітким геометричним плануванням, без великих укріплень та з численними зеленими насадженнями.
Акценти у розвитку міст почали швидко змінюватися: з військового на економічний та культурний. Деяким чином вплинув на розвиток нового міста і так званий «грецький проект» - зовнішньополітична програма російського уряду другої половини XVIII ст.
Розділ 2. Катеринослав -- Дніпропетровськ -- етапи становлення
2.1 Перші забудови Катеринослава
Програма розвитку Катеринослава на Дніпрі, запропонована Г.Потьомкіним, логічно входила у низку акцій, пов'язаних з «грецьким проектом» на теренах Південної України.
Одразу після створення Азовської губернії губернатор, «генерал-майор і кавалер» Василь Чертков розпочав діяльність по застосуванню нового губернського міста. За дорученням генерал-губернатора князя Г.О.Потьомкіна Чертков вирушив у подорож територією губерніїї з метою знайти місце для губернського центру. Існує думка, що це завдання він виконав недостатньо кваліфіковано, бо обрав для губернського міста лісисту й заболочену місцевість при впаданні річки Кільчень у ріку Самара, в 8 верстах від лівого берега Дніпра, але нове губернське місто проектувалось як місто-фортеця поблизу оборонної Нової Української або Дніпровської лінії фортець, котра простягалася від Азовського моря до Дніпра.
Тобто місце для розташування Катеринослава було обрано дуже добре з точки зору безпеки у разі військових конфліктів.
Основу міста поклав у 1777 р. губернатор В.А.Чертков, місце саме зручне, на його думку, для підходу до нього різних суднів. 10 травня 1778 р. була закладена церква в пам'ять зішесття святого духу на апостолів. На початку червня 1778 р. губернатор В.А.Чертков перебрався в нове місто. У 1781 р. в м. Катеринославі знаходилося 2194 чоловік, 4 церкви -- російська, грецька, католицька і вірменська, діяло два училища для дітей дворян і різночинців, що навчалися в них російській граматиці, катехізису, німецькій, французькій і турецькій мовам, потім арифметиці, геометрії, історії, інструментальній і вокальній музиці. Для розширення торгових відносин були відкриті 4 ярмарки. Крім того, по неділях дозволено було влаштовувати торги, на котрі приїжджали не продавці з Кримського півострова.
2.2 Природні ускладнення для забудови міста
У 1783 р., після приєднання Криму, необхідність у новостворених містах, які виконували функції фортець, відпала. Було прийнято рішення ці поселення називати внутрішніми містами. Місто-фортеця поступається своїм місцем на користь нового типу міста -- адміністративно-економічного центру. Катеринослав на Кільчені, без сумніву, не відповідав новим вимогам:
- по-перше, воно щорічно затоплялося весняною водою; весняні води залишали в ньому після себе гнилі болота, що пагубно діяли на здоров'я людей;
- по-друге, судноплавність р. Самари виявилася настільки слабка, що к місту могли підходити тільки занадто малі торгові судна. Про такі незручності місця розташування Катеринослава було повідомлено в столицю, і тоді для огляду міста зі столиці був відряджений штаб-доктор Шенфогель. Шенфогель по приїзду зробив огляд міста і зі своєї сторони вказав на всі незручності і на шкідливу для жителів місцевість, на якій стояло місто.
Тоді м. Катеринослав наказано було перенести на більш піднесене місце до Богородичному ретраншементу, що теж Стара Самара, найменувати його повітовим м. Новомосковським. Він сіл на місце Новоселиці.
30 березня 1783 р. був виданий указ про об'єднання Азовської та Новоросійської губерній та утворення на їх основі Катеринославського намісництва з 15 повітів. Правителем намісництва призначено генерал-поручика Т.І. Тутолмина.
У березні 1783 р. в нове м. Катеринослав, за наказом імператриці Катерини II, посланий був у розпорядження князя Потьомкіна знаменитий у свій час художник-архітектор М.Ф. Козаків "для виправлення дорученої справи". Козаків відправився в Катеринослав зі своїм помічником Іваном Єготовим, а довірену йому практику й архітекторську команду віддав іншому помічнику, прапорщику Поливанову. У Катеринославі Козаків пробув до грудня того ж року, а потім "за хворобою" знову був відправлений у Москву. Будучи в Катеринославі, Козаків брав діяльну участь у плані забудови нового міста.
2.3 Проекти Катеринослава
Місто, особливо після 1783 р., треба було розташовувати на перехресті торгових шляхів, розширювати його територію та розбудовувати промисловість.
Історія зберегла декілька проектів забудови Катеринослава (додатки Б,В,Г). Спочатку, за пропозицією академіка Клода Геруа, виписаного Катериною в Парижеві, місто передбачалося розмістити на височіні і у подальшому розвивати на південь, у другий бік від Дніпра. Основні ідеї потьомкінського «Начертанія» втілив у собі проект Катеринослава, затверджений 10 жовтня 1786 р. Автором якого був Клод Геруа -- видатний французький архітектор, який працював деякий час у Росії. У центрі міста, на вершині великого пагорба, Геруа спроектував велику площу з Преображенським собором та головними адміністративними і громадськими спорудами. Генеральний план роботи Геруа, виконаний за зразками європейських міст, був погано пристосований до місцевого рельєфу, ігнорувались вітчизняні містобудівничі традиції (наприклад, відсутні традиційні ринкова, соборна, сінна та ін. площі). Проект також не враховував безводність гори, обраної для будівництва центральної частини Катеринослава. Передбачалося водопостачання міста за допомогою колодязів, водопідйомних механізмів, басейнів та фонтанів, але це потребувало значних матеріальних витрат. Видатний Московський архітектор Матвій Козаків, який був радником князя Потьомкіна в питаннях забудови нового міста, думав інакше, місто повинно розвиватися вздовж берегів Дніпра.
Саме життя вирішило цю суперечку: місто, засноване на Дніпрі, повинне повною мірою використовувати природне положення -- дихати його прохолодою, милуватися його щедрою красою, черпати його чисту, м'яку воду.
Складання нового плану міста Потьомкін доручив видатному російському архітектору Івану Старову. На плані Старова поряд з підвищеною частиною міста ми бачимо і низинну частину. План у 1792 році був затверджений Катерино ІІ (додаток Б). Цей план ліг в основу більш пізніших планів міста. Видатний архітектор російського класицизму Іван Старов склав три варіанти плану міста (між 1787-1790; 1790; 1792рр.). В порівнянні з проектом Геруа, в проектах Старова територія міста збільшувалася за рахунок придніпровської частини (колишня слобода Половиця). Одна з вулиць, яка починалась від торгової площі та перетинала широкий яр, перетворювалась на «велику дорогу» до Нових Кодаків(сучасний проспект Карла Маркса). Житловий район також отримав чітку планувальну структуру. Проекти І.Старова, які значною мірою втілилися в життя, мали великий вплив на формування архітектурно-планувального обрису сучасного Дніпропетровська.
2.4 Нове місце для забудови Катеринослава
У другій половині XVIII ст. європейські «новомодні» віяння дійшли до Росії. Південна Україна, край, де не було значних міст, розглядалася як поле для експериментів майстрів містобудівництва тих часів. Але досить часто такі спроби вступали у протиріччя з реальними умовами будівництва. Не був винятком і Катеринослав.
22 січня 1784 року Катерина II видала черговий указ, в якому вказувала, що губернському місту треба бути на правій стороні Дніпра.
Більш придатне з цієї точки зору місце для Катеринослава було обране ще у 1783р. -- великий високий пагорб на правому боці Дніпра, біля злому ріки, неподалік слободи Половиці, нижче за течією від містечка Новий Кодак. Намісник краю князь Г.О.Потьомкін особисто обрав місце для майбутнього будівництва.
У період з 1784 по 1787 рр., коли йшла підготовка до будівництва Катеринослава на правому боці Дніпра, м. Новий Кодак стало притулком для проживання купців, міщан, робітників, представників адміністрації, які чекали на побудову міста.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7
