Що стосується літератури, то найбільш вагомою є монографія спеціального кореспондента газети "Правда" Ю.А. Жукова, у якій він описує відносини між двома країнами починаючи з 1917 року. Цінність цієї монографії полягає в тому, що всі події подає журналіст, котрий мав доступ до політичної "кухні" і бачив сам процес "приготування" тих чи інших політичних рішень.
Мацейко Ю.М. у своїй праці аналізує проблеми радянсько-американських відносин та прогнозує їх перспективи.
Борисов К. у своїй статті показує неможливість досягнення безпеки військово-технічним шляхом, виступає за необхідність політичних засобів розв'язання цієї проблеми.
Близькою до неї є стаття Сомова М. Щоправда, він наголошує на тому, що неприйнятно ні для однієї з сторін, а саме: намагатись забезпечити власну безпеку без врахування безпеки інших країн, а тим більше на шкоду їм.
Значною, хоча й не дуже основною для висвітлення теми є публікація Рогова С.М. У цій монографії він виділяє три групи інтересів: протилежні, дотичні, паралельні. На їх основі характеризуються радянсько-американські відносини та показуються основні проблеми, які гальмують їх розвиток.
Безпосередньо питанню про ядерне роззброєння присвячена праця Г.І. Герасимова, але він висвітлює хід переговорів по цьому питанню лише до 1988 року.
Близькою до концепції цієї роботи є стаття Б. Петрова, де аналізуються практичні кроки по питанню ядерного роззброєння на основі програми повної ліквідації ядерної зброї до 2000 року.
Темі Договору про СНО присвячено ряд статей, серед яких хотілося б відзначити:
Стаття А. Арбатова, яка вийшла в світ ще до підписання Договору про СНО та описує своє бачення існуючих проблем;
Робота Рогова С. М., де характеризується Договір про СНО у світлі радянсько-американських відносин;
Праця посла з особливих доручень Міністерства Зовнішніх Відносин Ю. Назиркіна, який був керівником радянської делегації на переговорах з США щодо ядерних та космічних озброєнь у 1989-1991 роках.
Слід зазначити і те, що і після підписання Договору про СНО не припинялися подальші заходи як з радянського, так і з американського боку щодо скорочення та ліквідації ядерної зброї. Керівниками двох країн були висунуті ініціативи у сфері подальшого ядерного скорочення. Характеризуються ці ініціативи в статті, що надрукована у журналі "Международная жизнь" .
Отже, як вже зазначалося у курсовій роботі, я поставив перед собою мету висвітлити підготовчий процес підписання Договору про Стратегічні Наступальні Озброєння у контексті радянсько-американських переговорів, показати, як відбувалося поступове досягнення компромісів та описати атмосферу, що панувала на переговорах, в яких умовах здійснювалось підписання договору, коротко охарактеризую та проаналізую його значення.
РОЗДІЛ і. Новий етап РАДЯНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКИХ ПЕРЕГОВОРІВ ЩОДО ЯДЕРНОГО РОЗЗБРОЄННЯ після обрання М.С. Горбачова генсеком ЦК КПРС
П
ісля закінчення ІІ Світової війни світ поділився на два ворожі табори, які різняться за своєю ідеологією та прагнуть досягнути світового панування. Для цього вони починають невпинно нарощувати свій військовий потенціал та вдосконалювати зброю масового знищення, основою якої стає ядерна зброя - практично необмежена по руйнівній силі та радіусу дії. Але загроза розв'язання термоядерної війни, в котрій не може бути переможця висуває в центр проблему роззброєння та світову безпеку, тобто обмеження, скорочення та подальшу повну ліквідацію ядерних озброєнь. Важливим кроком для налагодження взаєморозумінь у радянсько-американських відносинах було проголошення (після обрання М.С. Горбачова Генеральним секретарем ЦК КПРС. - прим. А.А.) програми перебудови та політики "нового мислення". У листопаді 1985 року в Женеві було проведено зустріч на найвищому рівні двох керівників. Ця зустріч стала визначною подією у міжнародному житті, адже вона сприяла оновленню та відходу від клімату конфронтацій, тобто відновлення добрих відносин між СРСР і США. На цій зустрічі було досягнуто домовленість про "відмову від програм створення і розвертання нових стратегічних озброєнь; максимальне обмеження модернізації існуючих СНО, заборонити випробування нових типів і видів ядерної зброї, зупинення розвертання ядерних ракет у Європі". Ця домовленість в подальшому сприяла формуванню загальної концепції миру та взаємної безпеки, що проголошувала "неможливість досягнення безпеки військово-технічними засобами, необхідність політичного розв'язання цієї проблеми та неприйнятність ні для однієї сторони спроб досягнути національної безпеки без врахування інтересів безпеки інших країн".
Сторони підкреслювали необхідність будувати свої відносини і на основі взаємної і рівноцінної безпеки, а, оскільки, мова йде про міжнародні відносини - на базі всезагальної безпеки. Радянська концепція загальної безпеки випливає з того, що "підготовка до ядерної війни з метою досягнути військової переваги об'єктивно не дасть політичної переваги нікому".
"Нинішній рівень балансу ядерних потенціалів, який забезпечує рівну небезпеку для держав, непомірно високий, подальше його підняття може довести цю небезпеку до таких меж, коли навіть кількісна рівність сил, чи паритет, більше не буде володіти ефектом, взаємного військово-політичного стримування". Справжня взаємна безпека має базуватися не на максимально високому, а на максимально низькому рівні стратегічного балансу. Повністю повинні бути знищені або доведені до рівня розумної необхідності ядерні та інші засоби масового знищення.
У сфері ядерного роззброєння, згідно програми дій, проголошеної 15 січня 1986 року, поставлено завдання на протязі 15 років (в три етапи) прийти до повної і всебічної ліквідації ядерної зброї.
На першому етапі поставлена "важлива в стратегічному і політичному відношенні мета - знищення в найближчі 5 років балістичних та крилатих ракет середнього радіусу дії СРСР і США в європейській зоні". Щодо стратегічних ядерних озброєнь, то на даному етапі пропонувалось відмовитись від створення, випробування, розгортання космічних озброєнь та їхнє 50% скорочення. На другому етапі, з 1990 року і в наступні 5-7 років, СРСР і США повинні домовитись про зняття всіх ядерних засобів середнього радіусу дії, а потім разом з усіма ядерними державами ліквідувати всі тактичні ядерні озброєння. На третьому етапі, у 1995-1999 роках СРСР і США мали б остаточно ліквідувати всю ядерну зброю, а інші держави - всі свої ядерні засоби.
У січні 1986 року на черговому раунді женевських переговорів з боку СРСР було запропоновано нові положення по всьому комплексу ядерних озброєнь - взаємна відмова СРСР і США від створення, випробовувань та розгортання ядерних озброєнь. По стратегічних озброєннях пропонувалось 50% скорочення на протязі 5-8 років ядерних засобів двох держав, які досягають території один одного.
Щодо ядерних озброєнь в Європі висувалась пропозиція про повну ліквідацію ракет середнього радіусу дії при умові, що Великобританія і Франція утримаються від збільшення своїх відповідних ядерних озброєнь.
США не погодились з деякими умовами цієї пропозиції і внесли свій варіант умови. Пропонувалось скоротити стратегічні системи озброєнь двох держав на 50% по боєголовках і до 1600-1800 штук по носіях. Передбачався підрівень на наземні та морські балістичні ракети не більше 1250-1450 одиниць, а 350 носіїв можна було мати тільки у вигляді важких бомбардувальників. Загальна кількість боєзарядів на МБР і БРПЛ була б тоді обмежена 4500 одиницями, а на бомбардувальниках дозволялося б розвернути до 1500 авіаційних крилатих ракет. Ще одне обмеження 3000 одиниць ставилось окремо для боєголовок наземних МБР. По ракетам середнього радіусу дії США залишались на позиції, яка була сформульована 21 листопада 1985 року. У ній передбачалось, що СРСР і США могли мати по 140 пускових установок. Пропорційне скорочення пропонувалось для радянських ракет в Азії. Вашингтон висунув умову про одночасне обмеження оперативно-тактичних ракет (ОТР) з радіусом дії менше 1000 кілометрів.
На черговому раунді переговорів по ядерним озброєнням 11 червня 1986 року радянська сторона висунула проміжний варіант угоди. Пропонувалось домовитись про заборону наступальних космічних озброєнь: протисупутникових систем (ПСС) будь-якого виду базування, а також озброєнь класу "космос-земля". Додатково висувалась умова про невихід із Договору про ПРО на протязі 10-15 років. По стратегічним озброєнням, не знімаючи попередніх домовленостей про 50% скорочення, було запропоновано як перший етап заключити угоду про 30% скорочення за 5-6 років тільки МБР, БРПЛ, ТБ і МКР радіусу дії більше 600 кілометрів на підводних лодках (до 1600 носіїв і 8000 боєзарядів). Щодо ядерних озброєнь середнього радіусу дії планувалась повна ліквідація радянських і американських РСРД в європейській зоні (на захід від 80??східної довготи) при умові, що Англія і Франція не будуть нарощувати свої ядерні озброєння. При цьому СРСР заявив, що готовий вивести свої ОТР із НДР та ЧССР.
У відповідь американська сторона вказувала на можливість зближення позицій по певному ряду питань та висунула компромісні пропозиції по СНО та РСРД. Загальна межа на боєголовки стратегічних засобів була піднята з 6000 до 7500 одиниць, в тому числі на боєголовки балістичних ракет наземного та морського базування - з 4500 до 5500, а на боєзаряди тільки МБР наземного базування - з 3000 до 3300 одиниць. При цьому піднімався субрівень на авіаційні крилаті ракети: з 1500 до 2000 одиниць. Одночасно вводився новий підрівень для МБР всередині наземного ракетного комплексу: не більше 50% від загального числа боєголовок наземних ракет. Щодо ракетних засобів середнього радіусу дії США запропонували план трьохетапної ліквідації РСРД за три роки. При цьому американська сторона виступала за глобальну рівність з СРСР по сумарній кількості боєголовок на РСРД.
Дестабілізуючими тенденціями в сфері гонки озброєнь були нові підходи зі сторони США по відношенню до раніше укладених угод про обмеження СНО. Вже 27 травня 1986 року президент США Рональд Рейган прийняв рішення про припинення дотримання США Договору про ОСО-2 і Тимчасової угоди про ОСО-1. Це рішення було реалізовано на практиці, коли "в кінці листопада 1986 року тяжкий бомбардувальник В-52 введений в бойовий склад Стратегічного командування США після переоснащення під крилаті ракети - без компенсуючого зняття відповідної кількості існуючих багатозарядних носіїв".
Важливою подією в сфері наявності безпеки держав в умовах ядерно-космічної ери стала зустріч у столиці Ісландії Рейк'явіку 11-12 жовтня 1986 року. Ця зустріч була запропонована радянською стороною як підготовча нарада перед візитом Генерального секретаря ЦК КПРС М.С. Горбачова в США, домовленість про яку була досягнута на зустрічі в верхах в Женеві (листопад 1985 року). Але підсумки в Рейк'явіку перевершили масштаби суто підготовчої зустрічі. Ісландська зустріч ввійшла в історію як важливий самостійний етап та переломний момент в діалозі двох держав по проблемі роззброєння.
Перш за все було досягнуто угоду про скорочення наступальних озброєнь (СНО) двох держав за 5 років на 50% по носіям і боєзарядам (до рівня в 6000 одиниць). В наступній п'ятирічці СРСР і США домовлялись ліквідувати повністю зброю даного класу. Щоб уникнути складностей встановлення додаткових підрівнів, було вирішено, що на першому етапі 50% скорочення охоплять всі компоненти стратегічних засобів: МБР наземного базування, БРПЛ морського базування і ТБ з їх ракетно-бомбовим озброєнням. Було вирішено повністю ліквідувати РСРД в європейській зоні. В Азії радянські ракети в цей час мали бути скорочені до рівня в 100 боєголовок, стільки ж боєголовок на РСРД дозволялось мати США на своїй території. СРСР зняв питання про зарахування американських ядерних засобів передового базування в зв'язку з радикальним скороченням стратегічних озброєнь. Було фактично прийнято угоду про РСРД, близької до "нульового варіанту", через це СРСР погодився не вимагати, відповідно, скорочення ядерних сил Англії та Франції, а також запропонував заморозити свої ОТР в Європі, а після заключення Договору про ліквідацію РСРД розпочати переговори про їх скорочення. На прес-конференції в Рейк'явіку, в день закінчення зустрічі, М.С. Горбачов сказав: "сам шлях, який ми пройшли тут, в Ісландії, до таких широкомасштабних домовленостей про такі значні скорочення ядерної зброї, - це вже величезний досвід, який ми отримали тут, це великі надбання".
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
