Рефераты. Політична боротьба й об'єднання німецьких земель під зверхністю Прус

Політична боротьба й об'єднання німецьких земель під зверхністю Прус

Зміст

Вступ
1. Становище німецьких земель напередодні утворення північно-німецького союзові

1.1 Політичний і соціально-економічний розвиток німецьких держав
1.2 Посилення позицій Прусії
1.3 Утворення німецької конфедерації

2. Боротьба Австрії і Прусії за об'єднання німецьких земель

2.1 Загострення політичної боротьби навколо питання об'єднання
2.2 Австро-пруська війна 1866 р. і утворення північно-німецького союзу
2.3 Політичний розвиток північно-німецького союзу. Конституція 1867 р.

Висновки
Список використаної літератури

Вступ

Міжнародні події останніх десятиліть, що відбуваються у світі, коренями своєї історії виникнення приходяться на середину ХІХ ст. Саме в цей період відбулися події, що визначили подальшу долю політичного розвитку не тільки країн європейського континенту, вони також вплинули і на розвиток країн Азії, Африки, Океанії, Америк. Мова йде про об'єднання Німеччини в єдину державу і перетворення її в одну з провідних колоніальних країн світу.
Саме, розуміння всього тодішнього спектра складних політичних взаємодій ведучих країн світу і визначили актуальність даної проблеми. А саме - без знання минулого нам нема сенсу пізнавати майбутнє.
Мета дослідження складається з розгляду процесу політичної боротьби й об'єднанні німецьких земель під зверхністю Прусії.
Предметом дослідження є політичні, економічні відносини, що виникають між державами в процесі об'єднання розрізнених земель єдину державу.

Об'єктом є теорія і практика проведення політики об'єднання німецьких держав під зверхністю Австрії і Пруссії.

У даному дослідженні був поставлений ряд проблем, що було необхідно вирішити:

- охарактеризувати становище німецьких земель напередодні утворення північно-німецького союзу;

- визначити ступінь протиріч між Австрією та Пруссією в питанні об'єднання земель;

- визначити роль Бісмарка в політичному процесі утворення німецької імперії;

- сфокусувати увагу на характерних особливостях політичного розвитку німецької імперії;

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період кінця 15 століття до 70-х років ХІХ ст.

Територіальні межі роботи визначаються кордонами німецьких удільних земель, а також територіями Пруссії й Австрії, а також Франції, Данії

Історіографічну базу дослідження становлять монографії та наукові праці ряду дослідників, таких як Сказкіна С., Ротштейна Ф., Тарле Є., Єрусалимського А., Нарочницького та інших.

Так у монографіях Нарочницького А., Тарле Е., подається характеристика методів дипломатичної боротьби між Прусією та Австрією за встановлення гегемонії на німецьких землях.

Деякі дослідники (Єрусалимський А., та інші) питання обєднання Німеччини розглядають крізь призму діяльності канцлера Бісмарка, та віддають саме йому провідну роль в утворенні німецької імперії.

Необхідно додати, що головним літературним недоліком історіографічного характеру за даними проблемам, є відсутність сучасних вітчизняних досліджень, у яких би комплексно з залученням нового матеріалу розглядався весь спектр питань, зв'язаних з утворенням північно-німецького союзу.

Отже, сподіваємось, що здійснення системного аналізу усього існуючого літературного матеріалу в поєднанні з об'єктивною оцінкою подій із зазначеної проблематики, яку побудоване на принципі історизму, дасть можливість досягти поставленої мети даного дослідження

1. Становище німецьких земель напередодні утворення північно-німецького союзові

1.1 Політичний і соціально-економічний розвиток німецьких держав

Після Вестфальського миру політична карта Німеччини являла собою досить строкату мозаїку: володіння світських і духовних господарів, вільних міст і імперських лицарів стало більше, ніж було до Тридцятирічної війни. Зазаначали, що в Німеччині стільки держав, скільки днів у році. Насправді їх було ще більше, так як окрім більше трьохсот князівств, існували ще сотні дрібних лицарських володінь. З часом серед роз'єдннаних німецьких земель провідне місце починають відігравати Прусія і Австрія.
На початку ХІХ ст. Австрія і Прусія приймають участь у війні проти Франції. В цій війні війська Пруссії й Австрії зазнали поразки. Війна в Пруссії й Австрії була надзвичайно непопулярна. Крім того, увага Пруссії бути відвернена розділами Польщі. По другому розділі (1793) Пруссія одержала Гданьск, Торунь, Познань, деякі інші польські землі, по третьому розділу (1795) -- центральні польські території з Варшавою. Загострилися старі протиріччя між Пруссією й Австрією.

5 квітня 1795 р. в Базелі Пруссія уклала сепаратний мир з Францією, і австро-пруська коаліція, що існувала з 1791 р., розпалася. Базельський мир визнав панування французів на лівому березі Рейну надалі до остаточного миру зі Священною Римською імперією. Надалі, протягом одинадцяти років, Пруссія не приєднувалася до антифранцузьких коаліцій.

Незабаром потерпіла поразку Австрія. Згідно договору в Кампо-Форміо (1797) вона визнала зміни, продиктовані Францією в Базелы. Однак мир був нетривалим. У 1798 р. виникла друга антифранцузька коаліція, і територія Німеччини знову стала ареною воєнних дій.

Після розгрому Наполеоном австрійських військ в Італії і на території Німеччини в Гогенліндені (Баварія) був укладений Люневільский мир (1801), що підтвердив перехід лівого берега Рейну до Франції. До неї відійшли землі з населенням більш 3 млн. чоловік (сьома частина всього населення Священної Римської імперії). Десятки дрібних німецьких князів втратили свої володіння. Виникло питання про їхній компенсації. Цю важку задачу повинна була вирішити спеціальна комісія рейхстагу імперії в Регенсбурзі. Однак Наполеон 23 лютого 1803 р. перекроїв карту Німеччини. Було знищено 112 дрібних німецьких держав, а їхні землі розподілилися між більш значними німецькими державами. Цей акт одержав назву "медіатизації" (посередник). За допомогою "медіатизації" Наполеон прагнув створити в Німеччині ряд укрупнених держав, які б були противагою Австрії і Прусії. Це підсилювало вплив Франції і завдавало удару Священній Римській імперії. Незалежно від цих цілей Франції "медіатизация" для Німеччини мала прогресивний характер, тому що зменшувала роздробленість країни.

У 1803 р., коли був перерваний нетривалий Амьєнський мир з Англією, Наполеон окупував Ганновер, що належав англійській короні. У 1805 р. на північному-заході Німеччини Наполеон створив велике герцогство Бергзьке (зі столицею в Дюссельдорфі) і призначив його правителем маршала Мюрата.

Після перемоги над третьою коаліцією Наполеон нагородив своїх німецьких союзників за рахунок отриманих від Австрії територій, перетворив Баварію і Вюртемберг у королівства, а Баден -- у велике герцогство.

12 липня 1806 р. Наполеон створив групу держав, так називаний Рейнський союз, у який спочатку ввійшло 16 німецьких держав -- Баварія, Вюртемберг, Баден, Берг, Гессен-Дармштадт, Нассау й ін. Потім до них приєдналися ще п'ять держав. Члени Рейнського союзу заявили про свій вихід зі Священної Римської імперії. Протектором Рейнського союзу було обрано імператора французів. Рейнський союз ввійшов у військовий блок із Францією.

Утворення Рейнського союзу завдало останнього удару Священній Римській імперії, існування якої втратило всякий зміст. У серпні 1806 р. австрійський государ відмовився від титулу імператора Священної Римської імперії. Священна Римська імперія зникла з карти Європи. Успіхи Франції викликали глибоке занепокоєння в Пруссії. Верхівка пруського суспільства відчула страх за свої феодально-кріпосницькі привілеї, вона побоювалася також порушення звичних торговельних зв'язків з Англією і поширення французького впливу за Ельбу. Пруський уряд закликали також до виступу проти Франції уряди Англії і Росії. У 1806 р. у Прусії взяла гору військова партія і вирішена було приєднатися до четвертої антифранцузької коаліції. Франції була пред'явлена ультимативна вимога відвести війська від пруського державного кордону. Пруське військове командування було упевнено в перевазі "гренадерів Фрідріха II".

Наполеон замість відповіді на ультиматум дав наказ своїм військам перейти пруську границю. 8 жовтня 1806 р. почалася війна, а вже 14 жовтня в боях при Йені й Ауер-Штедті пруські війська були розбиті наголову. Паніка охопила пруські правлячі кола. Організований опір, власне кажучи, припинився. Через кілька днів після Йени французькі війська вступили в Берлін.

Подальша доля Пруссії залежала від результату боротьби Франції з Англією і Росією. У 1807 р. пруський король Фрідріх Вільгельм III знайшов пристанище в Мемелю (Клайпеда) під захистом Росії. Після поразки при Фридланді під час переговорів Олександра I і Наполеона I у Тільзіті (липень 1807 р.) вирішувалося питання і про Прусію. Наполеон пропонував розділити пруські землі між Францією і Росією. Але Росія воліла не мати могутню Францію, безпосередньо, сусідом. У Тільзіті був підписаний мирний договір із Прусією, і імператор французів підкреслив, що завдяки тому, що вдалося зберегти Фрідріхові-Вільгельму III всі свої володіння, він зобов'язаний заступництву Олександра I.

Умови миру були важкими. Пруссія втратила більш половини своєї території її населення зменшилося з 10 до 5,1 млн. чоловік. На сході з земель, що відійшли до Пруссії по розділах Польщі, було утворено Велике герцогство Варшавське, правителем якого став союзник Франції саксонський курфюрст, що перетворився з волі Наполеона в короля Саксонії. На заході Гессен-Касселя, Брауншвейга й інших територій було створено Вестфальское королівство, королем якого Наполеон призначив свого молодшого брата Жерома. За висловленням Ф. Меринга, це були дві шпори, що Наполеон встромив у тіло Прусії. Прусія повинна була сплатити контрибуцію в 100 млн. франків; французькі війська залишалися на її території аж до повної виплати цієї суми. Чисельність пруської армії не повинна була перевищувати 42 тис. чоловік.

Тильзитский мир перетворив Прусію в третьорядну державу. Вона повинна була приєднатися до оголошеної Наполеоном економічної блокади Англії.

Припинення торгівлі з Англією негативно позначилося на економіці Німеччини в цілому, і Пруссії зокрема. Пруське юнкерство було позбавлено основного ринку своєї продукції. Постраждала промисловість більшості держав Німеччини, торгівлі її портових міст. Однак континентальна блокада, що негативно відбилася на зовнішній торгівлі і значній частині промисловості Німеччини, вплинула на ті галузі, що звільнились від конкуренції на внутрішньому ринку Німеччини. Це, насамперед, сукняна промисловість рейнської області і шовкоткацька Саксонії.

Також необхідно додати, що Пруссія взяла участь у підготовці походу Наполеона на Росію. Згідно договорів, укладених перед війною, вона зобов'язалася виставити 20 тисяч солдат. Держави Рейнського союзу були зобов'язані брати участь у всіх війнах Наполеона. Але поразки французьких військ у Росії визначили долю німецьких земель. "Битва народів" під Лейпцигом завершла поразку Наполеона і завершення французького панування в Німеччині. Розпався і Рейнський союз.

1.2 Посилення позицій Прусії

У політичному хаосі, який являла собою Німеччина в XVII-XVIII ст., головне місце займали найбільші держави -- ерцгерцогство Австрія і які боролися з нею за перевагу в імперії, Бранденбурзьке курфюрство (столицею якого з 1486 р. став Берлін).
Бранденбурзькі курфюрсти Гогенцоллерни ще на початку XVII ст. одержали від польського короля Пруське герцогство (колишні землі Тевтонського ордена). Ставши прусским герцогом бранденбурзький курфюрст перетворився у васала Польщі. Надалі Бранденбургом були придбані землі на заході Німеччини (у Рейнській області), а після Тридцятирічної війни -- частина Східної Померанії й інших територій.
Політику зміцнення і розширення володінь вів і спадкоємець "великого курфюрста" Фрідріх III (1688--1713). Він використав сприятливі обставини часів війни за іспанську спадщину (1701--1714) і Північної війни (1703--1721) і, виступивши на стороні антифранцузької коаліції, дістав згоду імператора на перетворення Бранденбургу в королівство Пруське. З 1701 р. курфюрст Фрідріх III став пруським королем Фрідріхом I.

Страницы: 1, 2, 3, 4