Процес національного оновлення суспільства носив суперечливий характер, який визначався тим, що соціально-економічна трансформація відбувалася завдяки процесам, що відбувалися у Російській імперії. Тому першим здобутком промислової революції користувалось неукраїнське населення.

Проте вважати лише індустріалізацію причиною активізації політичного руху не можна. Слід звернути увагу, що у Наддніпрянській Україні процес політизації національного руху відбувався повільнішими темпами, ніж на землях що знаходилися у складі Австро-Угорщини. Це можна пояснити відсутністю легального політичного простору у Російській імперії та офіційна політика царату, яка визначала усіх українців складовою єдиного руського народу.

Саме заборона будь-якої політичної діяльності на українських теренах і стала причиною того, що першими на Наддніпрянщині виникають не ліберальні чи помірковано-радикальні політичні партії, а революційні організації соціалістичної орієнтації. Тільки згодом утворюються радикально-національні та помірковано-національні партії (УНП, УДП, УРП, УДРП). До революції 1905-1907 рр. усі вони залишалися невеликими політичними об'єднаннями нестійкої організаційної структури і непостійного членського складу. Тільки в роки революції УСДРП та “Спілка” (у складі РСДРП) перетворилися у масові політичні партії. Поразка революції не тільки змусила українські партії Наддніпрянщини повернутися у попередній стан, але й призвела до їх фактичного організаційного розпаду.

Щодо соціальної бази нових політичних утворень, то у своїй більшості вони спиралися на інтелігенцію. Загалом їх склад значно залежав від програмних положень, тому з метою залучити до своїх лав робітниче населення, більшість українських партій виголошують соціалістичні ідеали. Виняток деякий час становить УНП, але це не починається позитивно на її впливові.

Структура кожної партії включала в себе ряд партійних осередків, діяльність яких дуже часто не була активної, а іноді навіть не відповідала партійній лінії.

Для молодих українських партій життєво важливим було створити власну теоретичну базу, яка б адекватно відбивала світові процеси в соціально-економічному, політичному культурному житті і в той же час враховувала специфічні національні особливості розвитку українства. Програми перших наддніпрянських українських партій (РУП, УСП) передбачали самовизначення української нації на засадах незалежної соціалістичної демократичної держави, але після розколу РУП та занепаду УСП домінуючою стає ідея політико-територіальної автономії у складі демократичної Росії. Навіть Міхновський та УНП хитнулися від принципово незалежницьких концепції української держави у бік автономії, але автономії моноетнічності.

І хоча досягти поставлених результатів чи підтвердити їх боротьбою вказані політичні партії не наважилися, засади національних програм українських партій та результати їх теоретичного обґрунтування стали фундаментом для розвитку української національної політичної думки і практику визвольної боротьби між двома світовими війнами, сприяли подальшій еволюції українського національно-визвольного руху.

Незважаючи на всі недоліки і протиріччя, притаманні українському політичному рухові на партійній стадії його розвитку, на початку ХХ ст. вдалося закласти суттєві організаційно-політичні підвалини майбутнього українського державотворення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Ассонова Н. Соціалістичні погляди українських революціонерів-демократів: (кін. ХІХ - поч. ХХ ст..). - К.: Вища школа, 1977. - 126 с.

2. Багатопартійна українська держава на поч. ХХ ст. : програмні документи перших українських політичних партій / упорядник В. Журавський. - К.: Пошук, 1992. - 96 с.

3. Бевз Т. Ідея соборності в програмних документах українських політичних партій (кін. ХІХ - поч. ХХ ст..) // Історія України. - 2001. - № 39. - С.1 - 3.

4. Биковський Л. Від привороття до трапезунду : спомини (1895 - 1918). - Мюнхен : Дніпрова хвиля, 1969. - 133 с.

5. Білоус А. Політичні об'єднання України. - К.,1993. - 125 с.

6. Болдирев О. Перша спроба організації української політичної партії // УІЖ. - 1992. - №6. - С.47 - 55.

7. Варшавчик К. Партийно-политические формирования и их класификация. - М.:Высшая школа, 1976. - 220 с.

8. Велика історія України від найдавніших часів. В 2-ох т. / зі вступом І. Крип'якевича - Т.2. - К.: Глобус, 1993. - 521 с.

9. Вихід Української Соціал-Демократичної Спілки з Революційної Української Партії. // Українська суспільно-політична думка в ХХ ст. Документи і матеріали. В 2-х т. Т. 1. / Упор. Т. Гунчак, Р. Сольчаник - К.: Сучасність, 1983. - С. 11 - 19.

10. Власенко О. Парламентаризм у програмах перших українських політичних партій (1885-1914). // Хроніка-2000. - 1998. - № 213 - 219.

11. Возняк С. Революційні демократи України 2-ої пол. ХІХ - поч. ХХ ст.. - поборники ідеї воз'єднання українського народу // УІЖ. - 1979. - № 8. - С. 16 - 25.

12. Волковинський В., Лисенко О. Політичні партії та організації в Україні (кін. ХІХ - поч. ХХ ст.) // Історія України. - 2001. - № 43. - С. 16.

13. Галаган Н. З моїх споминів : 1880-ті - 1920-ті рр.. - К.: Темпора, 2005. - 655 с.

14. Гермайзе О. Нариси з історії революційного руху на Україні. - Т.1. Революційна партія України. - К.: Книгоспілка, 1926. - 420 с.

15. Гирич І. Канадський архів Андрія Жука // Молода нація: альманах. - К.: Смолоскип, 2002. - №3 (24). - С. 168 - 176.

16. Гирич І. У тіні Липинського (Андрій Жук як політичний мислитель й дослідник історії визвольного руху) // Молода нація: альманах. - К.: Смолоскип, 2002. - №3 (24). - С. 8 - 57.

17. Голобуцький О. Витоки українського націоналізму - преамбула державності // Розбудова держави. - 1992. - № 4 (вересень). - С. 56 - 58.

18. Голобуцький О. Український націоналізм як політичний рух // Розбудова держави. - 1993. - № 6. - С. 47.

19. Голобуцький О., Кулик В. Український політичний рух на Наддніпрянщині кінця XIX - початку XX ст.: Дослідження. - К., 1966. - 254 с.

20. Головченко В. “…єдина, неподільна, вільна, самостійна”: Програмні документи перших українських політичних організацій Наддніпрянщини про національну державність // Рідна школа. - 1996. - № 11. - С. 8 - 10

21. Головченко В. Ідейне становлення української соціал-демократії та еволюція її поглядів на шляхи і перспективи визвольної боротьби : кінець ХІХ - поч. ХХ ст. : автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політологічних наук. - К. :[б.в.], 1998. - 32 с.

22. Горбань Т. Ідея соборності в українській суспільно-політичній думці 1-ої чв. ХХ ст. // УІЖ. - 2005. - № 6. - С.25 - 28.

23. Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ - ХХ ст. [Навч. Посібник для учнів гуманіт. гімназій, ліцеїв, студентів істор. факультетів вузів, вчителів] - К.: Генеза, 1996. - 360 с.

24. Грушевський М. З біжучої хвилі. - [б.м.]: [б.в.], 1907. - 126 с.

25. Гунчак Т. Україна : ХХ століття. - К.: Дніпро, 2005. - 380 с.

26. Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ ст. Нариси політичної історії. - К.: Либідь, 1993. - 286 с.

27. Дві короткі автобіографії Андрія Жука // Молода нація: Альманах. - К., 2002. - № 3. - С.222 - 224.

28. Дем'яненко Б. Політична історія України ХХ ст. // Пам'ять століть. - 2004. - № 5. - С.149 - 156.

29. Доморослий В. Діяльність української парламентської громади в І та ІІ Державних Думах (1906 - 1907 рр.): автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. - К. :[б.в.], 1994. - 24 с.

30. Донченко С. Ліберальні партії України: 1900 - 1920 рр.: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук. - Дніпропетровськ :[б.в.], 1995. - 21 с.

31. Дорошенко В. Революційна Українська партія (1900 - 1905 рр.): нарис історії соціал-демократичної партії. - Львів; К.: Видання Ц.К.У.С. - Д.Р.П., 1920. - 39 с.

32. Дорошенко В. Українство в Росії. - Відень : накладом СВУ, 1916. - 114 с.

33. Дорошенко Д. Мої спомини про давнє минуле (1901 - 1914 рр.). - Вінніпег, Манітоба: накладом вид. спілки Тризуб, 1949. - 164 с.

34. Другий (Троцький) М. Минуле // Наш голос. - 1911. - Ч. 6-8. - С.341 - 354.

35. Дубінський В. Аграрне питання в програмних документах Української демократичної партії // Український селянин. - 2002. - № 5. - С. 62 - 64.

36. Ерастов С. Спогади // Пам'ятки України. - 2006. - №3. - С. ІІ - ХХХУІ.

37. Єфремов С. Про дні минулі [Спогади] / Упор. В. Плачинда // Молода нація: альманах. - К.: Смолоскип, 2002 - 2003. - №22 - 30.

38. Жук А. Із спогадів // Молода нація: альманах. - К.: Смолоскип, 2002. - №3 (24). - С. 46 - 64.

39. Историография истории УССР / Ред. И. Хмель. - К.: Наукова думка, 1984. - 555 с.

40. Історія України : соціально-економічні та політичні процеси на україні в 2-ій половині ХІХ - на поч. ХХ ст., утворення української державності: конспект лекцій / Л. Беренштейн. - К.: НМКВО, 1991. - 62 с.

41. Історія України: нове бачення / Під ред. В. Смолія. У 2-ох т. Т. 2- К.: Україна, 1995.- 492 с.

42. Калмакан І. Виникнення та еволюція національної партійної системи в Україні в ХХ ст.: дослідження. - Одеса : Аеропринт, 1997. - 191 с.

43. Кармазіна М. Політична думка на зламі століть (маловивчені аспекти національної ідентичності) // Розбудова держави. - 1996. - № 6. - С. 23 - 28.

44. Кармазіна М. Ідея державності в українській політичній думці (кін. ХІХ - поч. ХХ ст.). - К., 1998. - 480 с.

45. Касьянов Г. Український націоналізм: проблема наукового переосмислення // УІЖ. - 1998. - № 2. - С. 42.

46. Касьянов Г. Українська інтелігенція на межі ХІХ - ХХ ст.: соціально-політичний портрет. - К.: Либідь, 1993. - 172 с.

47. Коваленко О. На межі двох віків (Спогади про Українську Студентську Громаду в Харкові) // Визвольний шлях. - 1993. - № 1. - С. 85 - 96.

48. Козбаненко В. Партийные фракции в I и II Государственных Думах России. 1906 - 1907 гг.. - М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 1996. - 240 с.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12