Василь Шуйський звернувся по допомогу до швед-ського короля Карла IX і 1609 р. уклав з ним Виборзь-кий договір. В обмін на загони шведських найманців Московська держава відмовлялася від своїх претензій на Балтійське узбережжя, віддавала Швеції м. Корелу з повітом і дозволяла вільний обіг шведської монети на своїй території.
Однак у зв' язку з тим, що Польща перебувала у стані війни зі Швецією, це дало їй привід до відкритої інтер-венції проти Московської держави.
Наприкінці літа 1609 р. війська польського короля Сигізмунда III вторглися в Московську державу. Поляки підійшли до Смоленська, населення якого упродовж двадцяти місяців мужньо відбивало їхні напади. Туди поспішили і шляхтичі з Тушина, залишивши Лжедмит-рія II напризволяще. Він таємно втік у Калугу, де не-вдовзі був убитий.
Улітку 1610 р. поляки підійшли до Москви і завда-ли поразки царським військам. Шлях на столицю було відкрито. Шведські найманці розбіглися і почали гра-бувати місцеве населення. Це спричинило змову проти Василя Шуйського, котрого насильно постригли в ченці.
Владу в країні захопило угруповання з семи бояр -- "семибоярщина"-- на чолі з князем Федором Мстиславським, що проголосила московським царем польсь-кого королевича Владислава, а восени таємно впусти-ла поляків у Москву. Тим часом на півночі держави гос-подарювали шведи, які добивалися проголошення ца-рем свого королевича.
На початку 1611 р. у Рязанській землі зібралося пер-ше народне ополчення на чолі з дворянином Прокопієм Ляпуновим. До нього постійно приєднувалися люди. Весною ополченці підійшли до Москви. Там вибухнуло народне повстання, але інтервенти підпалили місто і згодом опанували ситуацією. Шведи увійшли в Новго-род, воєвода якого визнав залежність від шведського короля Карла IX.
1611 р. у Нижньому Новгороді було організоване друге народне ополчення. Його очолили посадський ста-роста Кузьма Мінін і князь Дмитро Пожарський.
Ополченці визволили від загарбників північні райони країни, а згодом і Москву.
4. Початок династії Романових. Зовнішня політика.
1613 р. у Москві зібрався Земський собор, що про-голосив новим царем шістнадцятирічного боярина Ми-хайла Романова (1613--1645). З його правління бере початок нова царська династія, що правитиме в Росії понад 300 років.
Молодий цар одразу ж уклав мирні договори: у 1617 р. у с. Столбові -- зі Швецією, а 1618 р. у с. Деуліно -- з Річчю Посполитою.
Московська держава погодилася на деякі територі-альні втрати, щоб у країні запанував спокій. Польсько-шведська інтервенція завершилася.
До середини XVII ст. вдалося подолати господарську розруху: відновилося землеробство, розвивалися промис-ли і ремесла, зростали міста як центри промислово-тор-говельного життя країни, виникли перші мануфакту-ри в чорній металургії (на Уралі та поблизу Тули), зро-стали обсяги зовнішньої торгівлі, головними пунктами якої були Архангельськ (із Західною Європою) та Аст-рахань (з країнами Сходу).
Цар Олексій Михайлович (1645--1676) також нама-гався посилити самодержавну владу.
1649 р. Земський собор ухвалив нове зведення законів "Соборне уложення", в якому вперше зазначено злочини проти церкви та царської влади. Навіть за незначну критику Бога і церкви передбачалося спалення на вог-нищі. Особи, звинувачені у зраді або образі честі госуда-ря, підлягали страті. Зазнало остаточного юридичного оформлення і кріпосне право. Над усіма державними справами наглядав приказ Таємних справ, діяльністю якого керував особисто цар.
Сталися зміни і в церковному житті. Патріарх Нікон намагався піднести освітній рівень духовенства, вимагав хреститися трьома пальцями (відповідно до трійці -- Бог-отець, Бог-син, Святий Дух), а не двома. Але ці рефор-ми Нікона спричинили невдоволення в низах, що звикли до давніх обрядів. Крім того, Нікон втручався у внутріш-ні та зовнішні справи держави, вважаючи, що "священст-во вище за царство", що призвело до конфлікту з царем.
Нікон залишив патріаршество. На Соборі, склика-ному Олексієм Михайловичем, його було позбавлено сану патріарха, а згодом заслано у Сибір. Втім більшість за-початкованих ним церковних реформ було затвердже-но. Це зумовило подальший церковний розкол -- відо-кремлення від російської православної церкви частини віруючих, які не погодилися з реформами Нікона.
Після закінчення боротьби з іноземною інтервенцією перед Московською державою постали різні зовнішньо-політичні завдання: повернення втрачених земель (на-самперед смоленських і чернігівських), забезпечення ви-ходу до Балтійського моря, захист країни від нападів кримського хана, подальше освоєння Сибіру і Далеко-го Сходу.
Спробу повернути Смоленськ Московська держава здійснила під час так званої Смоленської війни з Річчю Посполитою, але зазнала поразки.
1648 р. національно-визвольну війну проти Речі По-сполитої розпочали українці на чолі з гетьманом Богда-ном Хмельницьким. Шукаючи воєнної та політичної до-помоги, він звернувся до царя Олексія Михайловича.
р. Земський собор ухвалив рішення прийняти Україну "під високу руку царя" й оголосити війну Поль-щі. В Україну виїхало московське посольство на чолі з боярином Бутурліним.
р. у м. Переяславі відбулися переговори козаць-кої старшини з московськими посланцями. Останні обі-цяли не втручатися в українські справи, шанувати міс-цеві звичаї, надати допомогу проти поляків і татар, на-томість вимагали присяги на вірність царю.
У березні того ж року до Москви приїхало українське посольство на чолі з переяславським полковником Пав-лом Тетерею, підписало договір -- так звані "Березневі статті", за якими Україна входила до Московської дер-жави на правах автономії.
Об'єднане московсько-козацьке військо рушило про-ти Польщі, але Олексій Михайлович підписав з Річчю Посполитою перемир'я, спокусившись обіцянкою поль-ської корони. Це призвело до погіршення московсько-українських відносин. Особливо вони загострилися під час гетьманування Івана Виговського.
Московська держава розпочала війну. 1659 р. відбу-лася вирішальна битва під Конотопом (на Чернігівщині), де російська армія зазнала нищівної поразки.
У Московської держави не вистачало коштів для ведення війн. Щоб поповнити казну, уряд царя Олек-сія Михайловича почав випускати мідні монети, нака-завши використовувати їх за курсом срібних. Мідних грошей було так багато, що вони знецінилися. Одночасно швидко зростали ціни. Життя простого народу, перед-усім міських низів, значно погіршилося. Через це у
Москві стався так званий "мідний бунт". Уряд приду-шив його з особливою жорстокістю, але у подальшому мідні гроші не випускав.
Через зростання повинностей біднота тікала на Дон і ставала козаками.
Навесні 1667 р. донських козаків до великих походів підбурив отаман Степан Разін. Його підтримала насам-перед козацька голота. Разінці спустошили Каспійсь-ке узбережжя від Дербента до Баку, розгромили флот іранського шаха. З великою здобиччю через Астрахань і Царицин вони повернулися на Дон і отаборилися на о. Кагальник. Саме сюди почав збиратися простий люд, закликаючи Разіна заступитися за народ.
Степан Разін з козаками пішов на Волгу і без бою здобув Царицин. У червні разінці підійшли до Астрахані. З допомогою посадських людей вони оволоділи містом.
У "звабливих листах" Степан Разін закликав вини-щувати воєвод, бояр, поміщиків. До Разіна приєднува-лися тисячі селян. У Московській державі розпочала-ся селянська війна. Разінці оточили м. Симбірськ.
Селянські виступи відбувалися на величезній тери-торії держави. На Середньому Дону та у Слобідській Україні діяв загін брата Разіна -- Фрола. Розмах подій змусив Москву усвідомити страшну загрозу.
Цар Олексій Михайлович направив до Симбірська армію, разінці, зазнавши поразки, відступили. Тяжко-пораненого Степана Разіна його прихильники привез-ли на о. Кагальник.
На Дону Степан Разін намагався зібрати нове військо, але козацька старшина зрадила його. Відважного ота-мана полонили і видали царському уряду. 1671р. після жахливих тортур його стратили в Москві. Остаточно придушити селянський рух царю вдалося лише восени 1671р.
У XVII ст. відбувалося активне освоєння Сибіру і Далекого Сходу. Козаки під проводом Семена Дежнєва досягли східного краю євразійського материка, який дістав пізніше назву мису Дежнєва, а експедиція Єро-фея Хабарова загарбала Приамур'я.
Використана література
1. Архипов Дмитрий Борисович. Краткая всемирная история. Наукометрический анализ / РАН; Институт аналитического приборостроения. -- С.Пб. : Наука, 1999. -- 189с.
2. Баландин Рудольф Константинович. Всемирная история: 500 биогр. : Знаменитые правители, полководцы, нар. герои, мыслители и естествоиспытатели, политики и предприниматели, изобретатели и путешественники, писатели, композиторы и художники всех времен и народов / Р. К. Баландин. -- М. : Современник, 1998. -- 315
3. Белоножко Сергей Владимирович, Бирюлев Илья Михайлович, Давлетов Александр Рашидович, Космина Виталий Григорьевич, Нестеренко Людмила Алексеевна, Турченко Федор Григорьевич. Всемирная история. Новое время. 9 класс: Учебник для сред. общеобразоват. заведений -- 2-е изд. -- К. : Генеза, 2002.
4. Всемирная история: Учебник для студ. вузов / Георгий Борисович Поляк (ред.), Анна Николаевна Маркова (ред.). -- М. : Культура и спорт, 1997. -- 496с.
5. Абдулатипов Рамазан Гаджимурадович. Федерализм в истории России: [В 3 кн.] / Р. Г. Абдулатипов, Л. Ф. Болтенкова, Ю. Ф. Яров. -- М. : Республика, 1992.
6. Аграрная эволюция России и США в XIX - начале XX века: Материалы сов.-амер. симпозиумов / Отв. ред. И. Д. Ковальченко, В. А. Тишков. -- М. : Наука, 1991. -- 358,[1] с
7. Бобович Ирина Михайловна. Экономическая история России, 1861-1914 годы: Учеб. пособие / И. М. Бобович; Санкт-Петербург. ун-т экономики и финансов, Каф. экон. истории. -- СПб. : Изд-во Санкт-Петербург. ун-та экономики и финансов, 1995. -- 135,[1] с.
8. Вернадский Георгий Владимирович. Московское царство / Е.П. Беренштейн (пер.). -- Тверь : ЛЕАН, 1997. -- 512с. -- (История России).
Страницы: 1, 2
