В останній третині XIX ст. російське сходознавство знаходилося вже на іншій стадії розвитку і ставило собі цілий ряд спеціальних завдань. Але ці зміни не позначилися на творчості І. М. Березіна, тому що період діяльної і плідної роботи в галузі тюркології для нього закінчився на початку 1870-х років. Науковий подвиг ученого по створенню довідкового видання підірвав його сили. В останні роки він усамітнився у своєму родинному колі. З цієї причини й у науковому світогляді вченого не спостерігається картини поступової еволюції. Як філолог і історик він виробив певні погляди уже в перші роки своєї наукової діяльності і потім вони вже не піддавалися істотним змінам. Заслугою наукової діяльності І. М. Березіна, як і всього покоління орієнталістів, до якого він належав, є скоріше постановка наукових завдань.
Непросто складалися відносини І. М. Березіна з його сучасником і колегою, видатним вітчизняним ученим В. В. Григор'євим.
Василь Васильович Григор'єв народився 15 березня 1816 р. у С.-Петербурзі. Одержавши домашню освіту, 15-літній юнак став студентом історико-філологічного факультету С.-Петербурзького університету, де він обрав своєю спеціальністю східні мови. Наставником в університетських заняттях у В.В. Григор'єва став професор Сенковський. Після закінчення університетського курсу на 19-му році життя Василь Васильович протягом півтора років служив у навчальному відділенні східних мов при Міністерстві закордонних справ, де велику частину часу витрачав на практичне вивчення східних мов [23, с. 650]. У цей час він активно співробітничав у "Енциклопедичному лексиконі" А. О. Плюшара, для якого написав значну кількість довідкових статей з історії, географії і літератури мусульманського сходу, брав діяльну участь у різних періодичних виданнях.
Перші історичні дослідження В. В. Григор'єва звернули на нього увагу наукової еліти С.-Петербурга. Рекомендації змінити дипломатичну кар'єру на наукову цілком збігалися з його бажаннями. Так В.В. Григор'єв знову виявився в столичному університеті, але вже в ранзі викладача перської мови [24, с. 124-125]. Одночасно він вивчав історію і географію Азії. Конфлікт із науковим наставником, професором Сенковським, спонукав В. В. Григор'єва прийняти пропозицію про переїзд до Одеси [25, с. 216].
30 вересня 1838 р. в Одеському Рішельєвському ліцеї, який був зрівняний у правах з університетом, Василь Васильович одержав місце професора східних мов, а затверджений на цій посаді він був 18 грудня 1842 р. [26, с. 83-84] Одеський період життя і творчості вченого, що продовжувався близько 6 років, є для нас особливо цікавим, тому що саме в ці роки в Григор'єва з'явився і розвинувся в наукових працях інтерес до Криму.
22 квітня 1839 р. В. В. Григор'єв був прийнятий у дійсні члени Одеського товариства історії та старожитностей, у роботі якого він взяв найактивнішу участь. Історик став головним редактором першого тому "Записок Одесского общества истории и древностей" [27, арк. 1], де були надруковані два з його кримознавчих досліджень, присвячених нумізматиці середньовічного Криму [28] і джерелам з історії Кримського ханства [29]. Василь Васильович надавав великого значення пам'ятникам офіційної писемності Кримського ханства в зв'язку з тим, що вони до того часу залишалися зовсім незнайомими світовій науці. Він відзначав у передмові до ярликів, що ні у вітчизняній, ні в європейській орієнталістиці дотепер ніхто не займався розшуком, збором і виданням дипломатичних, юридичних і іншого роду актів, "які існували в ханствах тюркських, що вже зникли або ще продовжували своє буття" [30, с. 1]. Обидва ярлики були подані в літографованих знімках відомого московського художника К. Я. Тромоніна. Переклад був зроблений першим драгоманом татарської мови Азіатського департаменту МЗС Януаром Ярцовим.
Раніше невідому для біографів В. В. Григор'єва інформацію про його поїздки, пов'язані з вивченням Криму, під час перебування його на посаді професора Рішельєвського ліцею, надають матеріали особистого фонду вченого, виявлені нами в Російському державному історичному архіві. 23 липня 1839 р. керівництво ліцею прийняло рішення про відрядження В. В. Григор'єва до Туреччини для практичного вивчення турецької мови. Крім того, історику було доручено придбати в Туреччині східні рукописи, що стосувалися історії Криму, "які знайде такими, що заслуговують на увагу" [31, арк. 2], на що Василю Васильовичу було виділено 500 карбованців.
26 березня 1843 р. попечитель Одеського навчального округу Д. М. Княжевич писав до В. В. Григор'єва: "...зважаючи за потрібне перевірити успіхи в класах татарської мови в училищах Таврійської губернії, доручаю Вам негайно туди вирушити... і доповісти мені особисто про успіхи викладання в татарських класах при училищах, що Вами будуть оглянуті" [31, арк. 6]. У повідомленні В. В. Григор'єва про ревізію кримськотатарських навчальних закладів дано різноманітну інформацію про стан освіти в Криму в 40-х рр. XIX століття. З цього документа витікає, що В.В. Григор'єв відвідав татарське відділення Сімферопольської гімназії, парафіяльні училища в Бахчисараї й Карасубазарі, повітові училища в Саках і Сарабусі. Інспектор вказав на відсутність підручників і методичної літератури для вчителів, низький рівень викладання і знань учнів [31, арк. 7-12].
У 1842 р. у Московському університеті В. В. Григор'єв захистив магістерську дисертацію "Про вірогідність ярликів, даних ханами Золотої Орди російському духівництву". Показником зрілості наукових узагальнень, зроблених 26-літнім магістром, її значимості для науки є оцінка цієї праці, складена провідним німецьким орієнталістом Шоттом, який вважав, що це дослідження "безперечно належить до кращих монографій наукового змісту, які коли-небудь написані російськими вченими" [32, с. 118].
Василь Васильович не бачив у провінційній Одесі можливостей для свого подальшого наукового росту. Він докладав усіх зусиль, щоб працювати в Московському університеті. Однак турботи про переміщення в Москву, що тривали майже два роки, не увінчалися успіхом. Не бажаючи далі залишатися в провінції, В. В. Григор'єв у 1844 р. вийшов у відставку і переселився до С.-Петербурга, де незабаром зміг одержати посаду чиновника для особливих доручень при департаменті духовних справ іноземних сповідань в Міністерстві внутрішніх справ (1845-1851). Посада не обтяжувала В. В. Григор'єва, і він додатково взяв на себе обов'язки помічника редактора "Журнала Министерства внутренних дел". Редактором цього журналу був М. І. Надєждін, з яким В. В. Григор'єв близько зійшовся в Одесі. Василь Васильович знову влився в жваву журналістську роботу. Набутий на журналістській ниві авторитет дозволив В. В. Григор'єву згодом заснувати свій журнал "Северное обозрение", який, не зустрівши співчуття публіки, проіснував недовго [24, с. 126].
Безпосередній інтерес ученого до минулого Криму проявився в підготовці для "ЖМВД" оглядів археологічних досліджень, що у цей період активно проводилися на півострові А. Б. Ашиком і Д. В. Карейшею. У статті "Про археологічні пошуки в Керчі" [33] В. В. Григор'єв докладно зупинився на дослідженні А. Б. Ашиком Золотого кургану й описі знахідок. У висновку він помістив хронологію найбільш значимих археологічних відкриттів на Керченському півострові. Опис новорозкопаних пам'ятників В. В. Григор'єв запропонував у публікації "Про древні статуї, знайдені останнім часом у Керчі" [34]. Обидві названі роботи були надруковані без підпису. Атрибутувати їх можна за фундаментальною монографією М. І. Веселовського "Василь Васильович Григор'єв за його листами і працями, 1816-1880" [35, с. 089, 094], що до сьогодні є найдетальнішим дослідженням життєвого і творчого шляху сходознавця.
Значною подією в розвитку історичного краєзнавства Криму стала поява спочатку на сторінках "ЖМВД", а потім і окремим виданням монографії В. В. Григор'єва "Царі Боспора Кіммерійського, переважно за сучасними їм пам'ятками і монетами" [36]. Дослідження було присвячено пам'яті видатного "незамінного досі дослідника Чорноморських старожитностей" академіка Е. Е. Келера. На підставі новітніх археологічних досліджень древнього Пантікапея, аналізу археолого-нумізматичних праць із цього питання А. Б. Ашика, Ф. А. Жиля, Б. В. Кене, П. І. Кеппена, П. Ю. Сабатьє, Г. І. Спаського та інших авторів В. В. Григор'єв спробував зробити узагальнення, що заповнювали б прогалини в історії Боспорського царства. Оцінюючи на тлі останніх наукових розробок працю В. В. Григор'єва, рецензенти відзначали її визначну роль у систематизації даних із археології та нумізматики Боспору [37]. Перераховані вище дослідження принесли В. В. Григор'єву славу знавця історії Криму. Не випадково в 1840-х рр. зав'язалося знайомство і наукове співробітництво вчених з піонером наукового кримознавства П. І. Кеппеном. Збереглося їхнє листування, що належить до 1847-1857 рр. [38, арк. 1-6] і торкається загальних питань сходознавства.
Авторитет вченого у світовій науці тих років підкреслюється його обранням у члени Московського археологічного товариства, Паризького азіатського товариства, Лейпцігського товариства німецьких орієнталістів. Протягом декількох десятиліть В. В. Григор'єв був діяльним співробітником Російського географічного товариства, у періодичному виданні якого він помістив ряд матеріалів про різні народи Російської імперії.
Істотним доповненням до загального огляду кримознавчої спадщини сходознавця є неопубліковані наукові дослідження В. В. Григор'єва, що збереглися в його особистому фонді в РДІА. Усі вони не датовані. У статті "Про ярлики" розкривається їхнє значення в зовнішньополітичному і внутрішньому житті Золотої Орди, а потім і в одному з її осколків - Кримському ханстві [39, арк. 1-21]. Загальний огляд історії півострова представлений у збереженому автографі вченого "Історичний огляд Криму", що готувався як публічна лекція [40, арк. 1-11]. У роботі велика увага приділена мовному впливу різних народів Криму й Отаманської Порти. Цікаві статистичні дані були зібрані й узагальнені вченим у неопублікованому рукописі "Про населення татар і ногайців у Криму" [40, арк. 12]. Частина розрізнених рукописних записів ученого з цієї проблеми збереглася у вигляді чернеток [41, арк. 1-10]. Ці наукові дослідження В. В. Григор'єва, раніше не введені до наукового обігу, становлять безсумнівний інтерес для сучасних істориків і етнографів Криму.
У 1878 р. Василь Васильович розстався з університетом за станом здоров'я. У 1880 р. він пішов у відставку і зі своєї останньої посади - керуючого справами друку, яку він займав з 1874 року [42, с. 358-359]. Залишок днів він розраховував провести в спокої, присвятивши їх науці, закінчити задумані праці. Але здійснитися цим планам, на жаль, не довелося. Улітку 1881 р. В. В. Григор'єв занедужав, а 19 грудня 1881 р. помер.
Висновки
Самобутній оригінальний внесок, зроблений представниками російської тюркологічної школи ХІХ ст. І. М. Березіним і В. В. Григор'євим у розвиток історичного краєзнавства Криму, став важливою віхою в розвитку вивчення краю. Аналіз бібліографічної спадщини вчених дозволить більш об'єктивно відтворити окремі сюжети історичного минулого Криму. У перспективі цей матеріал увійде до зводу біобібліографій істориків-кримознавців.
Література
1. Чишко В. С. Бiографiчна традицiя та наукова бiографiя в iсторiї i сучасностi України.- Київ: БМТ, 1996.- 240 с.
2. Березин И. Н. [Автобиографическая справка] // Венгеров С. А. Критико-биографический словарь русских писателей и ученых: От начала русской образованности до наших дней.- СПб., 1892.- Т. 3.- С. 66-68
3. Бартольд В. И. Н. Березин как историк // Записки Коллегии востоковедов при Азиатском музее АН СССР.- Л., 1926.- Т. 2, вып. 1.- С. 51-72.
4. Березин Илья Николаевич // Биографический словарь профессоров и преподавателей императорского Казанского университета (1804-1904) /Под ред. Н. П. Загоскина.- Казань, 1904.- Ч. 1.- С. 219-221.
5. Смирнов В. Д. И. Н. Березин // ЖМНП.- 1896.- Май, отд. 3.- С. 29-35.
6. План ученого путешествия по Востоку магистров Диттеля и Березина, составленный Мирзою Казембеком.- Казань, 1841.
7. Menzel T. Uber die Werke des russischen Arabist Krackovskij // Archiv orientalni.- 1930.- № 2.- P. 54-86.
8. [Рецензия] // Москвитянин.-1851.- № 18.- С. 329-330.- Рец. на кн.: Березин И. Тарханные ярлыки Тохтамыша, Тимур-Кутлука и Саадет-Гирея.- Казань, 1851.
9. Березин И. Н. Первое нашествие монголов на Россию // ЖМНП.- 1853.- № 9, отд. 2.- С. 221-250.
10. Eberman W. Bericht uber Arabischen studien in Russland wahrend der Jahre 1921-1927 // Islamica.- 1930.- № 4.- S. 243-244.
11. Дмитриев Н. К. Труды русских ученых в области тюркологии // Ученые записки МГУ.- М., 1946.- Вып. 107: Роль русской науки в развитии мировой науки и культуры, т. 3, кн. 2.- С. 63-70.
12. Березин И. Очерки внутреннего устройства улуса Джучиева // Труды Восточного отделения императорского Археологического общества.- СПб., 1864.- Ч. 8.- С. 387-494.
13. Библиотека восточных историков, издаваемая И. Березиным.- Казань, 1854.- Т. 2, ч. 1; Т. 3, ч. 1-2.
14. Березин И. Тарханные ярлыки крымских ханов // ЗООИД.- Одесса, 1872.- Т. 8, отд. 2: Приб. к сборнику материалов.- С. 1-9; Его же. Ярлыки крымских ханов Менгли-Гирея и Мухаммед-Гирея // Там же.- С. 10-23.
15. Григорьев А. П. Пожалование в ярлыке Улуг-Мухаммеда // Ученые записки Ленинградского государственного университета. № 414. Сер. Востоковедческие науки. Вып. 26. Востоковедение. 10. Филологические исследования. Межвузовский сборник.- Л.: Изд-во ЛГУ, 1984.- С. 122-142.
16. Самойлович А. Н. И. Н. Березин, как турколог (1818-1918) // Записки Коллегии востоковедов при Азиатском музее Российской Академии наук.- Л., 1925.- Т. 1.- С. 161-172.
17. Dugat G. Histoire des orientalistes de l'Europe du XII au XIX-e siede.- Paris, 1870.- Vol. 2.- S. 15-20.
18. Русский энциклопедический словарь, издаваемый профессором С.-Петербургского университета И. Н. Березиным. - СПб., 1872-1879. - Т. 1-16.
19. Васильев В. Записка об ученой деятельности заслуженного ординарного профессора И. Н. Березина // Протоколы заседаний Cовета императорского С.-Петербургского университета за первую половину 1879-1880 академического года.- № 21.- СПб., 1880.- С. 97-99.
20. Веселовский Н. И. Отчет о состоянии и деятельности императорского С.-Петербургского университета за 1896 год // Годичный акт императорского С.-Петербургского университета 8-го февраля 1897 года.- СПб., 1897.- С. 1-93.
21. Новый энциклопедический словарь в восьми томах, изданный профессором С.-Петербургского университета И. Н. Березиным.- СПб., 1883-1885.
22. Березин Илья Николаевич // Биографический словарь профессоров и преподавателей императорского С.-Петербургского университета за истекшую третью четверть века его существования, 1869-1894.- СПб., 1896.- Т. 1.- С. 47-48.
23. Коссович К. А. Об ученых трудах профессора Григорьева // ЖМНП.- 1868.- Ч. 140.- С. 649-656.
24. Историческая записка о деятельности императорского Московского Археологического общества за первые 25 лет существования.- М., 1890.- 308 с.
25. Веселовский Н. И. Григорьев Василий Васильевич // Биографический словарь профессоров и преподавателей императорского С.-Петербургского университета за истекшую третью четверть века его существования, 1869-1894.- СПб., 1896.- Т. 1.- С. 216-218.
26. Михневич И. Исторический очерк сорокалетия Ришельевского лицея с 1817 по 18578 год.- Одесса, 1857.
27. РДІА, ф. 853, оп. 1, спр. 306.
28. Григорьев В. В. Монеты Джучидов, генуэзцев и Гиреев, битые на Таврическом полуострове и принадлежащие Обществу // 3ООИД.- Одесса, 1844.- Т. 1.- С. 301-314, 654.
29. Григорьев В. В. Ярлыки Тохтамыша и Сеадет-Гирея //3ООИД.- Одесса, 1844.- Т. 1, отд. 2.- С. 337-346.
30. Григорьев В. В. Ярлыки Тохтамыша и Сеадет-Гирея в литографированных снимках работы К. Я. Тромонина, с транскрипцией переводом Я. О. Ярцова, с введением и примечанием В. В. Григорьева.- Одесса, 1844.- 10 с.
31. РДІА, ф. 853, оп. 1, спр. 3.
32. Lahrbьcher fьr wissenschaftliche Kritik.- 1844.- № 96.
33. [Григорьев В. В.] Об археологических поисках в Керчи // ЖМВД.- 1845.- Декабрь.- С. 426-449.
34. [Григорьев В. В.] О древних статуях, найденных в последнее время в Керчи // ЖМВД.- 1851.- Ноябрь.- С. 297-308.
35. Веселовский Н. І. Василий Васильевич Григорьев по его письмам и трудам. 1816-1881.- СПб., 1887.- 288, 0105 с.
36. Григорьев В. В. Цари Боспора Киммерийского, преимущественно по современным им памятникам и монетам // ЖМВД.- 1851.- № 10.- С. 110-146; № 11.- С. 267-296; № 12.- С. 413-483; То же.- СПб., 1851.- 136 с.
37. [Рецензия] // Москвитянин.- 1852.- № 8, отд. 5.- С. 121.- Рец. на кн.: Григорьев В. В. Цари Боспора Киммерийского.-СПб., 1851; [Рецензия] // ЖМВД.- 1852.- № 4, отд. 6.- С. 116-119.- Рец. на кн.: Григорьев В. В. Цари Боспора Киммерийского.-СПб., 1851
38. ПФАРАН, ф. 30, оп. 3, спр. 70.
39. РДІА, ф. 853, оп. 1, спр. 218.
40. РДІА, ф. 853, оп. 1, спр. 216.
41. СПБФИВРАН, ф. 61, оп. 1, спр. 20.
42. Bibliographie analytiquedes ouvrages de monsieur Marie-Felicite Brosset, 1824-1879. St.-Petersbourg, 1887.- LXII, 704., 704.
Страницы: 1, 2
