Синами обезсмертнили свій рід,
Щоб квітував на диво всього світу
Козацький геніальний родовід.
На питання, хто обікрав, обскуб людську душу, хто совість і руки зв'язав, хто нищить матінку природу, сам поет відповідає:
Ми винуваті, що міліють ріки
І лисинами світять береги,
Ще десь духовні лупляться каліки
І виростають наші вороги.
Все коротке життя поета - боротьба. Боротьба за людину, за красу, за вічність, за життя.
(Учні читають поезії В.Симоненка, з'ясовують тему, ідею поезій „Світ ясний”, „Люди прекрасні”, „Я не бував за дальніми морями” , „Скільки б не судилося страждати” інші).
Вчитель .
Отже, робимо висновок, що поезія Василя Симоненка - то прекрасна мудрість, яка звеличує людське в Людині, рідну природу, Вітчизну, життя.
Борис Олійник... Поет-громадянин, поет-політик, поет-лірик. Звеличенню милосердя, любові до природи і засудженню зла, ненависті до усього живого присвятив поет свої твори. Поетичне кредо Б.Олійника становлять слова:
Коли вже народився ти поетом,
За все відповідай у цім житті.
І дійсно, поет ніколи не стоїть осторонь громадського життя. Всі проблеми сьогодення знайшли відображення у його багатоплановому поетичному доробку, в чому ми і переконаємось, опрацювавши деякі поезії поета, (виступи-повідомлення учнів):
Учень .
Мене вразила поема-казка Бориса Олійника „Крило”, в якій автор оригінально розкриває тему взаємовідносин між людиною і природою, висвітлює загальнолюдські істини, засуджує обмеженість, звироднілість окремих людців та їхні чорні справи. В Україні були і є багато образів-символів. Вони як правило, використовуються в літературі. Один з них - це образ журавля - символ весни, миру, благодаті, розлуки та повернення. У поемі-казці Б.Олійник розповідає про взаємовідносини журавля з людьми: людьми добрими - провісниками краси і життя, людьми-убивцями - носіями горя і смерті (учень переказує зміст, зачитує окремі епізоди; аналізують почуте, роблять відповідні висновки).
Учениця.
У Бориса Олійника, закоханого в рідний край, є цілий цикл поезій про рідне село, дорогі серцю куточки землі, де ми народились, живемо, про прекрасних трудівників - працелюбних селян, які годують усю планету (читаються учнями поезії „Село”, „Рідне село”, з'ясовуються тема, основна думка тощо).
Вчитель.
Ми з вами теж живемо в селищі. Це наша маленька Батьківщина, яку ми любимо, гордимося нею, бережемо і збагачуємо.
2000 рік - рік 300-річчя нашого села. Що ж можете сказати ви про своє село, про людей наших? Що слід зробити, щоб рідне село стало ще кращим?
(Діти відповідають на питання, читають вірш „Рідне село” учня 11 класу Тетюцького Віктора; учня 8 класу Печенізького Сергія « Старий Салтів»).
Таким чином, бачимо що у своїх творах Б.Олійник оспівує рідний край, звеличує людину-творця, засуджує обмеженість і злочинність деяких перебувальців на землі, носіїв зла і ненависті до усього живого.
Так, жити в рідному краї, творити на мир, на добро - це прекрасно. Тільки б не спалахнув вогонь на нашій планеті, такий як у квітні 1986 року в Чорнобилі, бо
Тоді не буде нікого і нічого!
Ані Братських могил тоді, ані обелісків.
Ані маків, ні жита, ні села, ні тебе самого...
І ніхто не поїде де мами до рідного дому,
Бо не буде кому і не буде дому ні в кого..
О горе ! О Боже !
Не дай же нікому !
Трагічну проблему чорнобильської катастрофи розробляє Іван Драч, про якого ми й послухаємо зараз.
Учень.
Для творів І.Драча характерні незвичайність, відвертість, розкутість думки, сумніви й тривоги за долю планети, за долю кожної людини. В одній з поезій поет пише:
Жити. Творити. Світ берегти.
Світити людині на цілі світи.
Холонуть зірки. Але чуйно і зірко
Лиш ти не холонь - ти, людиненько - зірко!
Смертоносним страховиськом є для людства атомна бомба, а для нас, українців, зловісним і смертоносним страховиськом став Чорнобиль. Є у Івана Драча твір „Чорнобильська мадонна”. Автор назвав його поемою, але це і трагедія і скорботна пісня одночасно. Жахлива мертва чорнобильська зона - Пустка. З болем і розпачем поет пише:
Всі криниці в целофанових капшуках,
Всі колодязі затушковані.
Питали тоді одне-однісіньке:
- Де знайти кілометри целофану
На рукотворне київське море
Чи бодай на Десну зачаровану,
З якої весь Київ п'є воду?!
Я пропоную вашій увазі розділ „Баба в целофані”, послухайте і скажіть: сміх чи сльози викликає він?
(Учень напам'ять читає уривок, діти діляться своїми думками про почуте, роблять відповідні висновки).
Отже, хто ж винуватий у тому, що сталось на Чорнобильській АЕС?
( Відповіді учнів).
Так, у поемі „Чорнобильська мадонна” Іван Драч стверджує, що Чорнобиль - наш біль, який слід лікувати громадою. Він порівнює нашу планету (використати плакат) з „хворим дитям”, яке несе сива чорнобильська мати:
Несе сива чорнобильська мати
Цю планету... Це хворе дитя !
Наша пам'ять і пам'ять багатьох поколінь знов і знов повертатиметься до квітневої трагедії 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому і не живому. Хай краще завжди цвітуть квіти, сміються щасливі діти і радіють матері, хай живе і квітне наша планета, хай буде мир, хай згинуть війни і руйнації.
(Пісня „Хай завжди буде сонце!”у виконанні шкільного ансамблю «Лілея»)
Чудова пісня. Оптимістична. Саме так і повинно бути в нашому житті: сонце, мир, щасливі діти і їхні батьки. Над проблемою, що залишимо ми наступним поколінням, розмірковує Олексій Коломієць у п'єсі „Дикий Ангел”. Прослухайте повідомлення і дайте відповідь на питання , що ж допомогло Петру прийняти правильне рішення ?
П'єса „Дикий Ангел” О.Коломійця порушує проблему родини - основи суспільства. Друга її назва „Повість про сім'ю”. Автор дотримується думки, що „яка родина - така й господа, яка господа - така й країна, яка держава - така й земля”. П'єса вчить правильно будувати відносини між батьками і дітьми, вчить бути на своїй землі дбайливими господарями, а не „временщиками”. Багато епізодів драми розкривають злободенні питання сучасності. Одне з них - це помилкове рішення звести багатоповерховий будинок у такому місці, де через кілька років жити буде неможливо. Відповідальні керівники знають, що тисячі невинних людей, що поселяться тут, приречені, але мовчать, і тільки Петро Ангел зумів визнати помилку, бо вчасно згадав і душею сприйняв одну з батьківських заповідей.
(3 учнів читають уривок розмови батька з сином; учні дають відповідь на питання).
Так, батьківська мудрість, совість, любов до людей допомогли Петру уникнути помилки і не приректи людей де каторжного життя у власних квартирах. Бачимо, що сім'я, родина - це велика сила у вихованні людини, душі її, її характеру. Отчий дім, мати - то одвічні наші обереги. Про це пісня „Два кольори” на слова Дм.Павличка, музика О.Білаша (включити грамзапис пісні). Вже ця лірична пісня свідчить про те, що Дм.Павличко зробив великий внесок у розв'язання проблем екології природи і душі людської. Чим це можна довести?
(відповіді учнів, їхні повідомлення про творчий шлях поета, читання поезій, їх аналіз).
Поезії Дм. Павличка не можуть не схвилювати. Автор, засуджуючи відчуженість від рідної материнської мови, історії, культури, виступає захисником святості душі, хоче зупинити її деградацію. Він намагається повернути силу і значимість святим словом, а саме: Мати, Вітчизна, Хліб, Мова, Земля... Поет переконаний, хто зрікся мови рідної, отчого дому, хто забув колискову ненину, той став безбатченком, чужинцем на своїй землі.
.... наше слово,
те - щоденне чудо,
те - сонця зір ....
то - дух народу ....
все в нас беріть,
лиш мови не дамо, -
пише поет, бо на його думку "там, де мові загрожує смерть, настає хворобливий розклад нації; там, де мова гине, помирає народ!" Великий знавець і шанувальник рідного слова, поет з силою і ніжністю пише свої поезії.
(Учні читають поезії "Хліб", "Батьки", "Сива ластівка", "Пахне хлібом земля", "Лелеченьки", "О рідне слово, хто без тебе я?", роблять висновок, що поезії Д.Павличка прекрасні та життєво-мудрі).
Отже, твори Дм. Павличка утверджують загальнолюдські цінності, без яких неможливе наше життя; вони є справжніми порадниками у вирішенні різних життєвих проблем і ситуацій.
Широко і всебічно розкриває проблеми екології природи і душі людської "славний і справжній прозаїк" (М. Шолохов) Олесь Терентійович Гончар у романі "Собор".
Ім'я О.Гончара, на мою думку, відоме всім. Він написав безліч прекрасних творів. А його роман "Собор" називають "багатостраждальним", бо в ньому письменних на повний голос підніс тему боротьби проти духовного браконьєрства, кар'єризму, прислужництва, проти варварського відношення людини до природи. Г.Тютюнник назвав роман "орлиним, соколиним", своєрідним набатом, що мусить знищити усю гидь, усю нечисть на нашій прекрасній і такій нещасній планеті Земля. Собор у романі виступає символом безсмертя народу, якому загрожує знищення.
Цей твір багатоплановий, бо порушує різні теми, схвалює позитивне і розвінчує негативне не тільки в конкретних образах, а й у суспільних явищах. Цікаво читати про непрості стосунки старшого покоління і молоді Скарбного, про складну долю Ельки, Баглая, пре взаємини між батьками і дітьми в родині... У романі багато повчального.
Звертаючись до молоді, Олесь Гончар писав: "Хто пам'ятає про минуле, хто любить і береже природу, той зуміє краще оцінити сьогоднішнє, більш осмислено трудитиметься в ім'я прийдешнього". І цю глобальну проблему автор глибоко розкриває у романі "Собор".
(Учні переказують чи зачитують епізоди з роману, які найбільше вразили, аналізують, роблять висновки).
Вчитель
Таким чином, Олесь Гончар - ще один письменник, який прекрасно знає сучасне життя, усі його "плюси" й "мінуси". Він закликає нас не бути черствими камінними душами ні у спілкуванні з людьми, ні у стосунках з матір'ю-Природою, ні у вирішенні питань національної культури українців.
Не можна, дорогі діти, бути байдужими, не відчувати своєї причетності до всього, не відчувати відповідальності за все: за державу, за землю, де живеш, за себе і своїх рідних... Саме цим питанням служить неповторна поезія неповторної поетеси Ліни Костенко, яка з вдячністю звертається до планети Земля, проголошуючи:
Спасибі, земле, за твої щедроти!
За білий цвіт ,
За те, що довші дні....
Цвіте земля, задивлена в свободу.
І жити знову хочеться мені!
Учні слухають повідомлення про творчість Ліни Костенко, її поезії, уривки з поеми "Маруся Чурай", дають відповіді на питання:
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7
