Слід розрізняти методичні, санітарно-гігієнічні, психофізіологічні та ергономічні умови праці.
Методичні умови праці визначаються чинниками, пов'язаними з принципами і методами трудового навчання, вивченням і раціоналізацією трудових прийомів, а також застосуванням знань при виконанні практичних завдань. На практиці це означає, що там, де вчитель трудового навчання має належну теоретичну і методичну підготовку, вміє раціонально організувати трудову діяльність школярів, створюються сприятливі умови для формування в учнів якісних знань, практичних умінь і навичок, досягається висока продуктивність праці.
Психофізіологічні умови праці визначаються чинниками, пов'язаними з пам'яттю учнів, їх увагою, емоційною сферою і мисленням, фізичними зусиллями (м'язове навантаження), статичним навантаженням (робочі пози) і динамічною роботою. Цей перелік чинників слід доповнити монотонністю роботи (зміст і тривалість виконуваних операцій), темпом роботи (кількість рухів рук, ніг, голови, тулубу за одиницю часу), режимом праці і відпочинку.
Ергономічні умови праці учнів визначаються сукупністю навчально-виробничих, антропометричних, психофізіологічних та естетичних чинників. Вимоги до ергономічних умов праці на уроках трудового навчання зумовлюють раціональне і зручне для учнів планування робочих місць, їх технічну оснащеність. Від них залежать в основному фізичне навантаження кожного учня, темп і тональність його праці, робоча поза, рівень нервового напруження, необхідність використовувати спеціальні захисні пристрої тощо.
Значні напруження на втому під час виконання навчально-трудових завдань викликає робота, пов'язана з необхідністю точної координації рухів (ручна праця при виконанні слюсарних або електромонтажних операцій тощо), динамічними навантаженнями м'язів (робота молотком при рубанні металу або різання металу ножівкою), одночасним навантаженням органів слуху і зору (робота на верстаті, контроль якості виробу), активізацією розумової діяльності (чергування по майстерні, організаційна діяльність).
Основні частинки, що запобігають втомі учнів, можна поділити на технологічні (раціональна послідовність виконання завдань, використання пристроїв, що знижують витрати м'язової енергії, заміна ручних процесів механізованими), трудові (ритмічність у праці, максимальна економія рухів, правильне виконання трудових прийомів, уникнення незручного положення під час роботи), організаційні (завчасна підготовка до праці, раціональне поєднання всіх елементів робочого місця та використання пристроїв, оптимальний поділ праці, короткі машрути рухів, своєчасне забезпечення робочого місця всім необхідним тощо).
Урахування цих чинників при організації робочих місць -- важлива умова впровадження наукової організації праці до трудового навчання учнів.
Процес навчання, як відомо, включає такі елементи: навчальний предмет (те, чого навчають), процес навчання (взаємодія вчителя з учнями) і засоби навчання, що є джерелом набуття знань і практичних умінь, керування навчальним процесом. Пристосування засобів навчання і довкілля до особливостей навчального процесу необхідне, як і пристосування засобів праці на виробництві до особливостей діяльності працівників.
В умовах трудового навчання ергономіка покликана забезпечувати пристосування матеріальних засобів та умов праці до особливостей навчально-виховної діяльності вчителя і пізнавальної діяльності учнів з метою їх оптимізації. Практичними результатами забезпечення повинні стати: раціональне планування та оснащення навчальних майстерень і робочих місць учнів; пристосування до праці навчального устаткування й обладнання (верстати, верстаки, пристрої, інструменти). Важливе значення мають ергономічні вимоги до якості виробів, які виготовляють учні на практичних заняттях.
Виходячи із завдань, що розв'язує виробнича естетика та її складові елементи (в першу чергу НОП і ергономіка), засобами естетичного виховання учнів на уроках трудового навчання в першу чергу мають стати умови їхньої навчально-виробничої діяльності, створені відповідно до вимог виробничої естетики. Разом з тим, учні повинні розуміти й усвідомлювати, які положення і рекомендації виробничої естетики впливають на умови їхньої праці в навчальних майстернях. Виходячи з цього, на кожному занятті учитель, не перевантажуючи зміст уроків, повинен передбачити короткі пояснення або коментарі під час викладу нового матеріалу чи підбиття підсумків заняття. Обраний для кожного конкретного випадку метод повинен визначитися віковими особливостями учнів, можливістю виділити час на розгляд додаткових відомостей. Таким методом можуть бути короткі розповіді, бесіди, демонстрація відповідних зразків і показ раціональних трудових прийомів з відповідними коментарями тощо. Зміст трудового навчання дає змогу розкрити цілий ряд понять з теоретичних основ виробничої естетики, основними засобами якої вважаються гармонійність, пропорційність, контрастність, симетричність тощо.
Композиція будь-якого виробу означає утворення раціональної його форми, яка не суперечить як призначенню самого предмета, так і вимогам до виконання ним передбачених конструкцією технічних функцій та забезпечення надійності роботи. Приклади прояву композиції в техніці і технічних формах учні бачать повсюдно. Це і стрімкі зміни форм автомобілів і літаків, побутової електро- і радіоапаратури, телефонних апаратів, годинників, меблів тощо. У виробничій діяльності це стосується металорізального обладнання, пристосувань, інструментів, вимірювальних приладів та багатьох інших засобів праці. Будь-яка з названих речей стає технічно складнішою, а її форма, об'ємно-просторова структура стають простішими і виразнішими, в них зникають надмірні і маловиразні елементи. Таким чином забезпечується все тісніший зв'язок між формою і змістом будь-якого виробу.
Усвідомлення такої закономірності повинно впливати на розуміння учнями, що якісний виріб не тільки зручний і надійний у роботі -- його зовнішній вигляд повинен підсилювати своє призначення та можливість забезпечувати визначені конструкцією властивості. Щоб розповідь учителя про композицію була конкретнішою, вона повинна підкріплюватися вдалими і переконливими порівняннями однакових за призначенням предметів, але виготовлених в різні часи (варіанти для прикладів тут безмежні).
Композиційне вирішення будь-якого виробу передбачає не тільки поєднання його форми і змісту, воно забезпечує співрозмірність цього виробу з людиною і довкіллям. Така співрозмірність забезпечується на основі засобів композиції: гармонійності, пропорційності, масштабності, ритмічності контрастності, симетричності й асиметричності тощо. Як же ці поняття можна пов'язати зі змістом трудового навчання?
Під час практичної діяльності на уроках трудового навчання учні стикаються з різноманітними цифровими послідовностями: лінійні розміри, величини діаметрів і конусностей, розміри гайкових ключів, параметри різьб, значення частот обертання шпинделя і величин подач на верстаті, значення масштабів креслень, модулі зубчастих коліс тощо. Пояснюючи кожну таку послідовність, потрібно не тільки знайомити учнів з нею та її практичним призначенням. Важливо пояснювати й інше -- в основі такої послідовності завжди лежить гармонійний зв'язок між її елементами, тобто вона є гармонійною. Отже, звертаючись до конкретної числової послідовності, учні повинні розуміти, що її елементи знаходяться в певному взаємозв'язку, є показником гармонійності.
Поняття про гармонійність тісно пов'язане з поняттям про пропорційність. Пропорція відіграє вирішальну роль в організації геометричної форми предмета, яка в свою чергу має велику силу зорової дії на людину і здатна викликати в неї найрізноманітніші відчуття. Приємні для ока пропорції забезпечують гармонійне, цілісне і злагоджене сприйняття того чи іншого предмета. Тому виразність форми багатьох сучасних предметів промислового і побутового призначення досягнуто саме на основі пропорціонування їх розмірів. Багато вдалих пропорцій запозичено людьми в природи.
Розповідь про пропорційність можна пов'язати з розмірами багатьох часто вживаних у процесі трудового навчання предметів. Найпростішим прикладом пропорційності може бути співвідношення між розмірами сторін аркушів креслярського паперу. Якщо взяти це співвідношення для будь-якого стандартного формату, то воно завжди дорівнює величині 1,41 (корінь квадратний із двох). Незмінність показника співвідношення розмірів сторін форматів цілком очевидна: її можна легко перевірити. Складнішим прикладом пропорційності може бути співвідношення розмірів металорізального верстата : на це можна звертати увагу учнів під час пояснення його будови.
Пропорційність тісно пов'язана з масштабністю -- розмірністю цілого й окремих його частин, а також будь-якого цілого предмета і людини. Ще здавна люди оцінювали розміри предметів відносно самих себе. Так, зокрема, і виникли перші одиниці вимірювання (сажень, фут, дюйм тощо), які ґрунтувалися на розмірах частин людського тіла (ступні, кроку, ліктя тощо). Тому з впровадженням метричної системи мір, не пов'язаної з розмірами людини, видатний французький архітектор Ле Корбюзьє запропонував "Модулор" -- відому систему пропорцій у техніці, що масштабно відповідає розмірам людини.
Масштабна виразність композиції знаходить свій прояв у певних закономірностях. Так, у великих виробах деталі -- показники масштабу -- виглядають дрібними, а в малих вони вже здаються великими. Так, на великому верстаті рукоятки управління і кнопки здаються дрібними, в той час як на невеликому (наприклад, настільному) ці самі деталі здаються великомасштабними. В композиції небажана різноманітність подібних і функціонально близьких деталей на одному виробі. Тому наприклад, ручки, призначені для рук, не можуть бути різними на тому самому верстаті.
Виконуючи різноманітну конструкторсько-технологічну документацію, учні аналізують форму зображувальних предметів, аналізують зображення креслення з метою найвдалішого розміщення їх зручного для читання і раціонального заповнення поля креслення. Елементи таких дій носять художньо-конструкторський характер. Ще з моменту виконання перших графічних робіт учням потрібно пояснити, що будь-яке креслення повинно бути виконане не тільки правильно (тобто передавати форму предмета, його розміри тощо), а й бути зручним для користування. Зручність користування кресленням досягається його композицією, тобто зручним для сприйняття розміщенням всіх наявних на ньому даних. Учні повинні зрозуміти, що саме цілісність композиції креслення вимагає такого розташування головного зображення предмета, щоб воно давало якнайповніше уявлення про форму зображуваного предмета, а інші зображення тільки доповнювали його.
Багато положень стандартів щодо виконання креслень виходять із принципів композиції. Саме за цим принципом визначається розташування розмірів, що належать до того самого елемента зображувального предмета, розташування розмірних чисел на паралельних або концентричних розмірних лініях, групування розмірів внутрішніх і зовнішніх поверхонь.
Для багатьох креслень характерним є наявність елементів, що повторюються або чергуються. До них можна віднести зображення на таких технічних деталях як зубчасті колеса, зірочки ланцюгових передач, ділильні диски, шліцьові вали тощо. В кожному такому випадку учням слід пояснити, що подібні до вказаних елементи креслення є проявом ритму. Ритм у свою чергу є засобом композиції.
Страницы: 1, 2, 3, 4
