Поняття про симетрію і симетричність для учнів не нові. З ними вони знайомі з уроків математики. На уроках трудового навчання вони можуть отримати уявлення про нові якості цих понять. У процесі роботи над розмічанням плоских виробів, під час виготовлення виробів з тонколистових матеріалів доцільно поясняти учням, що за допомогою симетрії виробу можна підкреслити його статичність і вагомість. Тому симетрія здавна вважалась однією з умов краси форми, оскільки вона забезпечує своєрідну просторову рівновагу форми предмета. На противагу симетрії в сучасних виробах значного поширення набуває асиметрія, за допомогою якої підкреслюють їх динамічність і легкість.

Праця учнів на уроках трудового навчання носить переважно ручний і частково машинно-ручний характер. Тому учні працюють головним чином ручними інструментами і здійснюють ручне керування металорізальними верстатами та деяким іншим нескладним устаткуванням навчальних майстерень. Цілком очевидно, що зручні форми рукояток інструментів і ручних органів керування сприяють позитивному ставленню школярів до своєї навчально-трудової діяльності, забезпечують високу ефективність формування в них загально-трудових умінь.

Пояснюючи учням будову тієї чи іншої рукоятки, доцільно звертати їхню увагу на те, що кожна рукоятка буде зручною тільки тоді, коли в її конструкції враховуватимуться анатомічна структура руки, спосіб тримання і функціональне призначення інструмента. Проблемою відповідності форми елементів рукояток інструментів та органів керування машинами, що стикаються з руками людини, вимогам зручності займається прикладна частина ергономіки -- хіротехніка.

Зміст трудового навчання передбачає формування в учнів різноманітних трудових прийомів, пов'язаних з ручною та механічною обробкою найпоширеніших матеріалів. Правильність виконання трудових прийомів учнями та раціональний розподіл потрібних для цього зусиль і навантажень на організм значною мірою залежить від вдало обраної робочої пози і потрібних для цього рухів. Загальновідомо, що правильний вибір робочої пози сприяє тривалішій працездатності. Пояснення цього не буде зайвим на будь-якому етапі навчання учнів виконувати навчально-трудові завдання. В кожному з таких пояснень криється можливість виховного впливу на учнів, завдяки якому буде реалізована можливість впровадження елементів ергономічної культури праці в процес формування в них загальної трудової культури.

Які ж відомості мають отримати учні про правильність вибору робочої пози?

Робочу позу визначають як деяку відстань, якої досягає рука працюючої людини при відповідному положенні ЇЇ тулуба відносно робочого місця. Робочі пози бувають різними: стоячи, сидячи, лежачи, змінні. Розрізняють деякі види поз: вільна, коли є можливість переміщувати тіло і його частини; обмежена, якщо потрібно зафіксувати якесь положення: сидячи, стоячи, лежачи; незручна, якщо доводиться часто нахилятися (не нижче пояса), повертати тулуб більше ніж на 45°, піднімати руки (не вище плечей); напружена, якщо доводиться нахилятися дуже низько, різко повертатись або дуже високо піднімати руки, а також працювати стоячи на колінах; дуже напружена (дуже незручна), якщо людина працює лежачи, зігнувшись у тісному місці тощо.

Різні робочі пози зумовлюють неоднакові витрати м'язової енергії. На початок систематичних занять з трудового навчання учні ще недостатньо фізично розвинуті, вони не в змозі самостійно правильно обирати робочу позу, вдало розподіляти навантаження між м'язами рук і ніг тощо. Це потребує належної уваги з боку вчителя, який повинен вчасно давати учням відповідні пояснення, правильно орієнтувати їх і найголовніше -- особисто демонструвати правильні рухи, уміння розподіляти навантаження між окремими частинами тіла. Власноруч демонструючи учням правильність виконання трудових прийомів і потрібні для цього рухи, учителю необхідно пам'ятати такі рекомендації ергономіки:

* кількість і траєкторії робочих рухів бажано максимально скорочувати, рухи повинні бути простими, ритмічними, зручно закінчуватися для початку наступних;

* розпочинання і закінчення рухів повинні бути однакові в часі і не залежати від їх довжини;

* безперервні криволінійні рухи швидші за рухи із змінами напрямків, обертові -- швидші за поступальні, а горизонтальні -- швидші й точніші за вертикальні; двома руками доцільно працювати симетрично і синхронно;

* рухи точніші в положенні сидячи, а динамічна робота рук (на відміну від статичної) скоординованіша в положенні стоячи;

* у горизонтальних рухах наосліп виникає враження видовження їх на коротких відстанях і скорочення на довгих, а у вертикальних вони здаються видовженими в обох випадках.

У шкільних навчальних майстернях переважна більшість включених до навчальної програми робіт передбачає працю учнів у малорухливій позі "стоячи". Внаслідок цього відбувається напруження тих самих м'язових груп, що призводить до загальної втоми учнів. Тому існує необхідність постійно запроваджувати раціональні прийоми праці. Для цього потрібно пам'ятати, що найменшої втоми можна досягти при виконанні трудового завдання в горизонтальній і вертикальній площинах у такій робочій зоні, що визначається зігнутою в лікті рукою без будь-яких пересувань працюючого школяра.

Важливою умовою формування фізичних навантажень на учнів на уроках трудового навчання слід вважати чергування робочих поз "стоячи -- сидячи". Це дає можливість періодично перерозподіляти навантаження на різні групи м'язів, відновлювати кровообіг у тих частинах тіла, де він був порушений. Насамперед це стосується робіт, пов'язаних з одноманітними монотонними діями учнів.

Як на перших заняттях, коли учні ще тільки знайомляться з майстернями та їх обладнанням, так і впродовж багатьох наступних доцільно звертати їхню увагу на те, як пофарбовані поверхні приміщення, устаткування, інші наявні об'єкти -- їх кольори обрані зовсім не випадково. Учні повинні зрозуміти й запам'ятати, що колір навколишніх предметів впливає на емоційний стан людини, а отже й на трудовий процес. Кольори діють по-різному: одні збуджують психіку людини, змушуючи працюючого активізувати свої дії, інші -- знижують активність. Крім того, кольоровий фон здатний послаблювати або підсилювати інші фактори довкілля. Тому існують певні рекомендації, відповідно до яких виконують кольорове оформлення майстерень. Пофарбування приміщення майстерні, обладнання, устаткування має бути приємним для зорового сприйняття і створювати в школярів сприятливі емоційні відчуття. І навпаки, неправильне кольорове вирішення може викликати в школярів нервозність, утому, погіршити зір. Це свідчить про те, що колір у навчально-трудовій діяльності школяра може значно впливати на його інтелектуальні процеси, поведінку і настрій, працездатність і естетичні відчуття. Доцільно поясняти учням, що доведено практикою: раціональне пофарбування обладнання, устаткування і робочих місць підвищує продуктивність праці робітника на 25%. При неправильному доборі кольорів у виробничому приміщенні в працюючих спостерігається ряд хворобливих явищ, найпоширенішим з яких є розлад зору.

Психологи вже давно поділили всі кольори на такі, що активізують людину, і такі, що знижують її активність. Чільне місце відводиться нейтральним кольорам -- білому і зеленому. Ці кольори не послаблюють і не підсилюють вплив інших факторів на психіку учнів, вони діють заспокійливо. Зелений колір -- колір спокою, прохолоди і свіжості, заспокійливо впливає на нервову систему. Тому, мабуть невипадково в кольорах багатьох виробничих приміщень (у тому числі й навчальних) перевагу віддають в першу чергу саме цьому кольору. Проте окремі його відтінки (наприклад, жовто-зелений) можуть викликати тривогу. Так само й білий колір іноді може викликати неприємні асоціації (наприклад, викликати згадку про лікарняне приміщення).

Червоний колір викликає відчуття теплоти, підвищує працездатність. Але цей колір доцільний тільки при короткочасній праці, інакше він призводить до швидкої і надмірної втоми. Подібно до червоного діють оранжевий і жовтий кольори. Оранжевий зігріває, бадьорить, стимулює до активної діяльності, завжди сприймається як теплий. Жовтий -- теплий, веселий, викликає хороший настрій.

Голубий і сріблястий кольори спонукають людину робити розмірені, спокійні рухи, створюють ілюзію прохолоди; синій колір зменшує фізичне напруження, регулює дихання, створює відчуття чіткості й рівноваги, а також враження свіжості й легкості; фіолетовий -- це колір утоми і "напруженого спокою", загострює естетичне сприймання довкілля.

Світлі відтінки кольорів завдяки великому коефіцієнту відбиття збільшують освітленість приміщень, викликають відчуття легкості й діють заспокійливо. Темні відтінки пригнічують, знижують коефіцієнт відбиття світла поверхнями приміщення та розташованих у ньому предметів, тим самим затемнюють його. Кольори високої насиченості з великим коефіцієнтом відбиття (яскраві), а також строката гама кольорів при короткочасному сприйманні збуджують, а при тривалому -- втомлюють.

Оскільки кольори -- сильні подразники нервової системи, використання їх має бути логічно виправданим. Скажімо, недоцільно фарбувати верстат в яскравий колір. Але рухомі частини обладнання, органи пуску й зупинки фарбують саме в яскраві кольори, щоб виділити їх, досягти контрастності.

Єдиних й однакових для всіх випадків рекомендацій, як правильно добирати кольорове оформлення, не може бути. Правильний вибір кольорів для пофарбування приміщень і обладнання в ньому залежить від багатьох факторів: особливостей інтер'єру, розмірів приміщення і розташованого в ньому обладнання, освітленості приміщення, кліматичних умов, чистоти й вологості повітря та багатьох інших. Кольори з свого боку можуть впливати на уявлення про фізичні якості предметів, приміщень, споруд. Характерним щодо останнього є приклад, коли групі працівників доручали переносити ящики однакової маси, але різних кольорів: чорний, коричневий, жовтий і білий. Як правило, всі працівники вважали, що білі й жовті ящики легші від чорних і коричневих.

Кольором можна підкреслити вдалі архітектурні рішення виробничих приміщень або виправити недоліки форми (особливо це важливо, коли навчальні майстерні знаходяться у пристосованому для цього приміщенні, а не типовому). Приміщення, пофарбоване в теплі кольори, здається коротшим і нижчим. Холодні, світлі, менш насичені тони створюють ефект простору в тісних приміщеннях.

Важко переоцінити виховний вплив кольору на дотримування чистоти й порядку учнями в навчальних майстернях. У світлих приміщеннях школярі мимоволі стежать за чистотою. Для дотримування чистоти корисний такий кольоропсихологічний прийом: місця біля урн та місця, де зберігаються відходи, добре освітлюють і фарбують в яскраво-білий або світло-бежевий колір.

Наведений кольоропсихологічний прийом не є єдиним. До кольоропсихологічних факторів належить застосування запобіжних і інформуючих кольорів. Так, функціональне фарбування може сприяти запобіганню травматизму учнів. Для цього треба умовно виділяти небезпечні місця, елементи обладнання, різні пристрої й засоби безпечної праці учнів загальноприйнятими позначеннями, кольорами і знаками безпеки.

Практикою доведено, що функціональне фарбування -- ефективніший засіб, ніж численні гасла й заклики з техніки безпеки. Для нього використовують в основному зелений, жовтий, синій і червоний кольори. Червоний колір означає -- "стій", заборона; жовтий -- "увага", можлива небезпека; зелений -- "безпечність"; синій -- "інформація". Функціональними можуть бути оранжевий і фіолетовий кольори. Ними позначають агресивні речовини і матеріали. Білий і чорний кольори застосовуються для написів, зображень і рисунків. Щоб підкреслити небезпеку, застосовують червоний колір, а там, де, він подразнює зір, оранжевий. У ці кольори доцільно фарбувати гострі виступи машин і механізмів, коробки передач тощо.

Важливим засобом естетизації праці учнів у навчальних майстернях можна вважати застосування на заняттях трудового навчання функціональної музики. Підставою для такого твердження слід вважати фізіологічні дослідження, що показали, як музика впливає на центральну нервову систему, а через неї -- на м'язову і серцево-судинну системи. Вона здатна підвищувати працездатність людини, спрямовувати її фізичну й розумову енергію. Музика підвищує чутливість так званого периферійного зору, прискорює психічні процеси, значно скорочує час реакції на звукові і світлові сигнали, поліпшує увагу, пам'ять. Це має велике значення для зниження виробничого травматизму і поліпшення якості роботи.

Фізіологічний вплив музики на працездатність людини пояснюється тим, що всьому живому притаманний ритм і воно має здатність "засвоювати ритм". Нервова система учня, а разом з нею мускулатура також "засвоюють ритм". У цьому і полягає вплив музики на організм. Музика як ритмічний подразник стимулює ритмічні психологічні процеси організму в руховій і вегетативній системах, робить їх найекономнішими й оптимальними. Ось чому під музику легше виконувати будь-яку практичну роботу.

Слід зважити, що не вся музика прийнятна для навчально-виробничого процесу. Корисна музика, що поліпшує емоційний стан учнів, підвищує їхню працездатність, тонус організму. Функціональна музика не повинна стомлювати і розслабляти учнів.

Добираючи музику, вчителю трудового навчання доцільно враховувати вікові особливості учнів, умови та ритмічність їхньої праці, акустичні умови і шуми на робочих місцях. Важливо, щоб ритм музики збігався з основним ритмом робочого процесу в майстерні. Але коли ритм музики співпадає із звуками роботи верстата чи пристрою, то виникає шкідливий вплив на психіку учня.

Для організації музичного супроводу занять трудового навчання велике значення має сила звучання трансльованої музики. Вона повинна не пригнічувати слух учнів, але й не напружувати його.

Ефективним засобом формування в учнів естетичних смаків, загальної трудової культури може бути їх залучення до раціоналізації та вдосконалення інструментів, робочих місць та обладнання шкільних навчальних майстерень. Результативність такої роботи залежить від правильного врахування вікових особливостей учнів, посильності поставлених перед ними завдань й усвідомлення ними корисності виконуваної роботи.

Звісно, розглянуті питання ще не зовсім розкривають можливості виховного впливу на школярів засобів виробничої естетики та формування в них трудової культури. Ми намагалися показати тільки найменш розкриті в літературі аспекти цієї проблеми. Про інші з них -- організацію робочих місць школярів у навчальних майстернях, санітарно-гігієнічні умови і нормування праці учнів учитель може самостійно дізнатися з доступних для нього літературних джерел.

Страницы: 1, 2, 3, 4