У процесі використання творів живопису як засобу естетичного виховання школярів на уроках образотворчого мистецтва ми враховували, що твори живопису є одним із засобів ознайомлення учнів з життям. Вони допомагають їм краще зрозуміти його. Звертаючись до педагогів, художник С.В. Герасимов підкреслював цю особливість творів живопису. Він говорив, що треба ознайомлювати дітей з картинами художників, звертаючи їх увагу на реалістичність мистецтва, на майстерність художника, який за допомогою пензля і фарб уміло передає найтонші відтінки явищ природи, найглибші настрої і переживання людини.

Перш ніж перейти до вивчення естетичного ставлення до жанрів живопису, нам було цікаво знати їх естетичне ставлення до дійсності. За допомогою бесід нам вдалося виявити деякі особливості естетичного ставлення молодших школярів (учнів 3 і 4 класів) до дійсності.

У процесі естетичного сприймання об'єктів дійсності учні 3 класу по-різному реагували на їх естетичні якості. Одні об'єкти зумовлюють певні естетичні судження і почуття, а інші - ні.

В естетичних судженнях учнів третього класу насамперед відбивається спрямованість їх естетичного ставлення, вибірковий характер сприймання. Аналіз висловлювань учнів дав змогу встановити однобічну спрямованість естетичного ставлення учнів до об'єктів дійсності. Результати аналізу цих висловлювань подано в табл. 1.

Таблиця 1. Естетичні судження учнів 3-го класу

Таким чином, виділилося дві основні групи учнів: учні, які вбачали красиве переважно в природі, і учні, які віддавали перевагу творам мистецтва. З творів мистецтва учням здебільшого подобались ті, які відображали красу природи.

В естетичних судженнях учнів 4-го класу також відбивається вибірковість естетичного сприймання. Спрямованість естетичного ставлення учнів 6 класу до об'єктів дійсності має багато спільного із спрямованістю суджень учнів 3-го класу. Учні 4-го класу також знаходили найбільше естетичних якостей у природі і в творах мистецтва, що відображають природу. Проте коло об'єктів, які вони оцінювали, як красиві, вже ширше, ніж у п'ятикласників.

З аналізу естетичних суджень видно, що коло об'єктів, в яких учні вбачають красиве, розширюється переважно за рахунок розуміння прекрасного в людині. Якщо учні 3 класу вбачали красиве здебільшого в природі і в творах живопису (пейзажного і побутового жанрів), то учні 4 класу поряд з цими об'єктами, які також займають значне Місце в їх естетичних судженнях, віддають перевагу естетичним властивостям людини як об'єкта естетичного сприймання (безпосереднього або опосередкованого).

Результати аналізу подано в табл. 2.

Таблиця 2. Естетичні судження учнів 4-го класу

Хоч аналіз даних бесіди і виявив зазначену вище специфіку естетичного ставлення учнів до дійсності, проте на основі їх висловлювань ще не можна було судити про особливості естетичних суджень. Для встановлення цих особливостей і для перевірки даних бесіди і був проведений експеримент на матеріалі живопису.

Першу серію експерименту проводили в умовах вільного вибору. Кожний учень мав право вибрати одну репродукцію, яка найбільше йому подобалась, і повинен був обґрунтувати свій вибір. Дані вибору репродукцій за жанром подано в табл. 3.

Таблиця 3. Результати вибору репродукцій учнями 3 класу

Як видно з табл. 1, естетичні судження учнів 3 класу свідчать про певну обмеженість об'єктів, які зумовлюють естетичне враження. Більшість учнів 3 класу визнала красивими пейзажні твори (див. табл. 3). Це стверджує відому думку К.Д. Ушинського про те, що естетичні враження від природи мають особливе значення для естетичного розвитку учнів.

Як показано в табл. 3, третьокласники також віддають перевагу пейзажним творам, потім - тематичним картинам і значно більше, ніж третьокласники, вибирають портрети. Це свідчить про підвищення загального розвитку учнів, про збагачення їх знань, розширення досвіду, в якому значне місце починає займати інтерес до людини.

Таким чином, учням молодшого шкільного віку найбільше подобаються живописні твори пейзажного жанру. Краса природи, яку ми сприймаємо з раннього дитинства, здавна є могутнім стимулом художньої творчості. У наш час, як і в минулі часи, своє перше слово художники здебільшого віддають красі рідної землі. Почуття краси природи поглиблюється з кожним кроком науково-технічного прогресу, а разом з тим розширюються межі нашого естетичного ставлення до природи.

Розвиток естетичного ставлення людей до природи позначився й на історії розвитку тих видів і жанрів мистецтва, які допомагали людям відчувати естетичні властивості природи.

Пейзаж, як самостійний жанр в образотворчому мистецтві, виник наприкінці XVI - на початку XVII ст., коли зміцніло критичне ставлення людини до релігії, коли вона гостро відчула свою єдність з природою. Це була перша перемога природознавства. На XIX ст. припадає розквіт реалістичного пейзажу в певному співвідношенні з бурхливим розвитком усіх галузей природознавства - географії, біології, геології. Таким чином, самі історичні тенденції визначали діяльність ученого й художника, хоч і проявлялися по-різному.

Значення пейзажного жанру в живопису в свій час підкреслював Д.І. Менделєєв: «Як природознавству належить у недалекому майбутньому вищий розвиток, так і пейзажному живопису серед предметів мистецтва. Людина як об'єкт вивчення і мистецтва не загублена, а зображується тепер не як володар і мікрокосм, а як одиниця у множині. І віки наші будуть коли-небудь характеризувати появою природознавства в науці і пейзажу в живопису. Обидва черпають з природи, поза людиною».

Краса природи така багатогранна, що для художнього її відтворення мало самого живопису; потрібні ще література, музика та Інші види мистецтва. Але серед усіх видів мистецтва в показі гармонії і досконалості природи одне з основних місць належить живопису.

Мабуть тому, коли ми дивимось на залиті місячним сяйвом стіжки сіна на луках, мимоволі спадає на думку: «зовсім як у Левітана». Навіть ми кажемо: «левітанівський пейзаж», «шишкінський пейзаж». А це означає, що якби не було в нас картин художників-пейзажистів Левітана, Васильєва, Шишкіна, Полєнова, Герасимова, Пластова та ін., наше сприймання рідної природи було б далеко не повним. Твори живопису виховують у нас не лише естетичні почуття, а й почуття патріотизму, навчають не лише відчувати красу рідної природи, а й любити її, гордитись нею.

Пейзаж - це зображення природи, її явищ. Пейзажний живопис багатий і різноманітний за своїми видами і настроями. Він зображує простори полів і морів, багатство і різноманітність лісів і гір, вигляд сучасного села, міські ансамблі, окремі архітектурні пам'ятки, парки, сквери.

Навіть найскромніші пейзажні мотиви в полотнах сповнені хвилюючої поезії. Але найголовніше в творчості художників не лише в тому, що їх пейзажі красиві, а насамперед у тому, що вони глибоко змістовні. Саме в цьому полягає їх поетичність.

Часто краса лісів особливо загострено сприймається завдяки пейзажам Шишкіна, а замріяна прозорість осені або радість блакитної весни - завдяки творам Левітана. У нескінченних змінах природи відчувається потік життя.

Важливою властивістю мистецтва є його емоційна дійовість. Наукова істина потребує розуміння, а художня істина без емоцій залишається недоступною. Отже, якщо художній твір не збуджує в людини почуття, то він не доходить до неї, не збагачує її своїм змістом.

Велике почуття, яке запалювало художника в час творчості, передається глядачеві. Це могутнє почуття правди і краси життя художник переніс на полотно. І якщо він керувався сильними, глибокими почуттями, то в картині все буде зображено точно і легко. Цю легкість і точність глядач відчує тим повніше, чим адекватніші почуття збудить у нього цей твір. Фарби, як і музика, мають емоційну силу; вони також впливають на людину - заспокоюють або збуджують її почуття. Завдяки фарбам художник створює образ - мальовничий, колоритний, правдивий. Але якщо правда життя порушена, якщо якоїсь фарби художник дав трохи більше, тобто неправильно відчув різницю кольорів на світлі і в затінку, то як би він не намагався зобразити правдиво пейзаж, у нього нічого не вийде, тому що він порушив гармонію кольорів, яка існує в природі. Полотна Левітана, Васильєва, Пластова та ін. захоплюють емоційно, вражають глядача відображенням світосяйної, барвистої природи. А це результат того, що ці художники знали закони живопису: білий сніг, написаний різнобарвними мазочками, блакитними, рожевими, синіми, виглядає як «живий».

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11