Медикаментозне лікування заїкання ставить перед собою мету - нормалізацію діяльності центральної і вегетативної нервової системи, мовнорухового апарату, усунення судом, оздоровлення організму в цілому.
Значення медикаментозного лікування з віком заїкуватого збільшується. Це пояснюється ускладненням клініки заїкання внаслідок приєднання вторинних додаткових функціональних нашарувань, пов`язаних з підвищенням ролі слова як фактора соціального спілкування.
Психотерапія в комплексному лікуванні заїкання займає особливе місце. Основне завдання психотерапії - оздоровлення психіки заїкуватого, що здійснюється через:
- виховання повноцінної особистості;
- виховання адекватної установки на свій не достаток і соціальне середовище;
- вплив на мікро соціальне середовище.
Психотерапія поділяється на пряму і ... Пряма психотерапія - це лікувальний вплив словом у вигляді роз`яснення, переконання, навчання. Другий вид психотерапії - це обстановка, оточуюче середовище, колектив, режим, ігри та інше.
В сучасній психотерапії розрізняють два основних види впливу словом: 1) раціональну психотерапію; 2) суггетивну терапію в яку включаються само переконання в бадьорому стані, уві сні (гіпноз), само переконання (аутогенне тренування).
Раціональна психотерапія складається з індивідуальних і колективних спеціальних бесід. Мета їх в тому, щоб пояснити заїкуватому в доступній, образній і запевняючій формі суть заїкання, роль самої дитини в подоланні заїкання, критично розібрати особливості її поведінки. Силою логічного переконання і прикладом психотерапевт намагається допомогти заїкуватому в перебудові неправильних форм поведінки, внушаючи впевненість у свої сили і можливість подолання заїкання.
Для маленьких дітей раціональна психотерапія виражається у використанні різноманітних ігрових прийомів, кольорової дидактичної наочності, музики, ритміки. Ці форми психотерапії тісно пов`язані з психопрофілактикою і психогігієною.
Одним із видів самонавіювання являється метод аутогенної треніровки. Він застосовується при лікуванні неврозів. Шляхом самонавіювання по певній формулі викликається стан спокою і м'язового розслаблення (релаксація). В подальшому проводиться цілеспрямовані сеанси самовпевнення по регуляції тих чи інших порушених функцій організму. Людина із заїканням оволодіває навичками викликання розслаблення м`язів, особливо лиця, шиї, плечового поясу і регуляції ритму дихання, що послаблює інтенсивність судом.
Використання аутогенного тренування в комплексній роботі з заїкуватими знаходять своє відображення в методиках А.І. Лубенської, Ю.Б. Некрасової та ін.
У зв`язку з незрілістю психіки і недостатнім рівнем концентрації уваги у дітей дошкільного віку аутогенне тренування з ними не проводиться.
Логопеди, що працюють з дітьми із заїканням, використовують ігри, вправи, які допомагають розслабити м`язи рук, передпліччя, шиї, ніг, лиця.
Серед активізуючи методів психотерапії значне місце займають функціональні тренування (В.А. Гіляровський, С.Н. Давиденков). Вони являють собою тренування нервових і психічних процесів, скрепляють активність і волю.
Всі види психотерапії заїкання спрямовані на усунення психогенних порушень (страху мовлення і ситуації, почуття ущемленості і подавлення, нав`язливій фіксації на своєму мовленнєвому порушенні, хвилювань у зв`язку з ним), на формування вміння володіти собою і своїм мовленням, на перебудову своїх особистих якостей.
Педагогічну частину комплексного підходу становить корекційно-педагогічна (логопедична) робота, яка включає систему логопедичних занять, виховні заходи, логопедичну ритміку, роботу з батьками.
Логопедична робота розглядається, як система корекційно-педагогічних заходів, спрямованих на всебічний, гармонійний розвиток особистості і мовлення дитини з урахуванням необхідності усунення або компенсації даного порушення.
Логопедичний вплив здійснюється під час групових та індивідуальних занять із заїкуватими. Ці заняття передбачають розвиток загальної і артикуляційної моторики, нормалізацію темпу та ритму дихання і мовлення, активізацію мовного спілкування, у випадку необхідності розвиток слухової уваги і фонематичного сприймання, корекцію звуковимови, розширення пасивного і активного словника, удосконалення граматичної будови мовлення. На заняттях також усувають психологічні відхилення у поведінці, розвивають інтелектуальні здібності.
Індивідуальні заняття проводяться для кращої корекції, звуковимови, а також це бесіди психологічного характеру.
Важливе значення має логопедизація всіх режимних моментів для дитини і особливе значення в цій системі має мовленнєвий режим.
Мовленнєвий аспект логопедичних занять включає регуляцію і координацію дихальної, голосової і артикуляційної функції, виховання правильного мовлення.
Правильне дихання виробляється в процесі мовлення: у висловлюванні на одному видихі спочатку коротких фраз, пізніше більших за об`ємом. Виробляється вміння висловлювати довгу фразу по частинам з логопедичною паузою. Після цього переходять до вивчення і переказу віршів, прозових текстів.
Порушення голосу часто пов`язані з недоліками: в одних випадках спостерігається захлинаючий голос, інколи різкий, крикливий при сильному видиху.
Фонепедична робота з дітьми із заїканням починається з розслаблення м`язів артикуляційного апарату. Дальше відпрацьовується м`який голосопочаток, плавне, непереривне звучання голосу на голосних звуках, пізніше складове поєднання сонорних звуків з голосними та ін.
Виховання самостійності мовлення приділяється значно багато часу.
Приклади деяких вправ у самостійному мовленні:
- відповідь на задане запитання;
- закінчення розпочатої фрази;
- складання речення з даними словами;
- діалог з логопедом, другом;
- переказ почутого тексту, розповідь за картинкою;
- розповідь з власного досвіду;
- участь в дискусії.
Зміст мовленнєвого матеріалу логопедичних занять змінюється в залежності від структури порушення, від віку, протікання заїкання та багатьох інших факторів. Урахування цих факторів сприяє більш глибокому, диференційованому вивченню заїкання і розробці різноманітних методик для подолання заїкання в рамках комплексного підходу.
Основні вимоги до логопедичних занять для дітей із заїканням.
1. Логопедичні заняття відображають основні задачі корекційно-педагогічного впливу на мовлення і особистість дитини із заїканням.
2. Логопедичні заняття проводяться в певній системі, послідовно, поетапно з урахуванням основних дидактичних принципів; в залежності від індивідуальних особливостей кожної дитини; з опорою на активність дітей; на заняття використовується яскравий наочний матеріал.
3. Логопедичні заняття враховують вимоги програми виховання і навчання дітей дошкільного або шкільного віку.
4. На заняттях передбачається необхідність тренування правильного мовлення і поведінки дітей в різних умовах: в логопедичному кабінеті і поза його межами, в різних життєвих ситуаціях, в присутності знайомих і незнайомих. З цією метою використовуються всі різноманіття занять: багато чисельні форм роботи з розвитку мовлення, дидактичні, рухливі, сюжетно-рольові та творчі ігри, екскурсії, підготовка та участь в ранках, концертах.
5. Заняття організовуються таким чином, щоб дитина говорила на них без заїкання та супутніх порушень.
6. Заняття підтримують у дитини хороший настрій, впевненість у своїх силах.
7. На занятті постійно присутні приклади правильного мовлення: самого логопеда, успішно займаючихся дітей, демонстрація і прослуховування записів та виступів дітей, які подолали свій дефект.
8. Заняття проводяться на фоні правильного відношення оточуючих до дитини із заїканням, і правильного її виховання.
Організація самостійної роботи дитини із заїканням направлена на виконання нею завдань логопеда в домашніх умовах, або в колективі однолітків.
Комплектування груп проводиться з урахуванням віку дітей. Різний вік викликає необхідність використання своєрідних методик логопедичної роботи, зміну інтенсивності окремих її компонентів.
У дошкільників провідне місце займають заняття з розвитку мовлення в ігровій формі, виховні заходи менше медичні. У підлітків навпаки - основну увагу приділяють медичним засобам, психотерапії, менше - педагогічним.
Основною метою виховання є навчання дітей знанням і вмінням, передбаченими відповідною програмою. Реалізовуючи це завдання на навчальних заняттях по розумовому, естетичному і трудовому вихованню заїкуватих дітей, вихователь повинен враховувати мовленнєві можливості кожної дитини у відповідності з етапами логопедичної корекції. Крім того на своїх заняттях, уроках, під час режимних моментів у вільних іграх і заняттях дітей вихователь повинен закріплювати їх мовленнєві навички.
При невротичній формі заїкання терапевтичний вплив повинен бути направлений на зниження збудженості емоціогенних структур мозку, яке може досягатися за допомогою поєднання медикаментів і різноманітних психотерапевтичних прийомів (стрес-терапія, гіпноз, аутогенне тренування). Логопедичні заняття на цьому фоні проходять значно ефективніше.
Заїкуваті з неврозоподібною формою потребують довготривалого корекційно-педагогічного впливу, спрямованого на розвиток регулюючих функцій мозку (стимулювання уваги, пам`яті та інших психічних процесів), спеціального медикаментозного лікування направленого на виправлення наслідків раннього органічного ураження мозку.
Логопедичні заняття для цієї групи дітей повинні бути регулярними на протязі довготривалого часу. В комплекс лікувальних і психологічних впливів обов`язково включають методи направлені на ритмізацію рухів.
Таким чином, в тих випадках, коли нервні механізми заїкання пов`язані з органічно-функціональним ураженням моторних структур мозку, нормалізація в функціональній системі мовлення повинна відбуватися за рахунок вироблення нових мовнорухових рефлексів, в той час, як при невротичному заїканні лікування направлене на відновлення та укріплення сформованих мовленнєвих моторних автоматизмів, одержаних в ранньому мовленнєвому онтогенезі.
У зв`язку з завданнями діагностики і патогенетичної основи комплексної йоготерапії В.М. Шкловським (1994) представлена класифікація хворих на заїкання, у якій поряд з проявами мовленнєвої патології береться до уваги дезорганізація особистості. Вказаний диференційований підхід до заїкуватих дозволив чітко виділити місце логопедії і різноманітних психотерапевтичних методик в комплексній системі лікування заїкання. Розроблена автором комплексна медико-педагогічна система лікування заїкання найбільш повно враховує різні сторони клініко-психологічної картини заїкання.
Така оцінка етіопатогенетичної основи заїкання розкриває суть проблеми, націлює спеціалістів на комплексний вплив і взаємодію при корекції заїкання.
Оскільки при заїкання мають місце специфічні порушення плавності мовлення, особливості темпо-ритмічної її організації, а також зміни в моторній системі, які впливають на динамічний Праксин і музикально-ритмічні можливості все це створює необхідність формування ритмо-інтонаційної організації усного мовлення, що являється одним з найважливіших компонентів в комплекснім методі корекції заїкання.
Страницы: 1, 2, 3, 4
