Методика формування відчуття кольору у процесі малювання натюрморту у початковій школ - рефераты, скачать рефераты, бесплатно рефераты

Рефераты. Методика формування відчуття кольору у процесі малювання натюрморту у початковій школ

априклад, для зображення чашки з блюдцем, розрахованого на два уроки, вчитель готував фарфорові чашки з блюдцями, таблицю послідовності виконання малюнка. Основним при зображенні групи предметів було уміння сприймати всю групу в цілому, тобто охопити оком розміри, розташування предметів у просторі. Тільки після цього можна детально розглянути кожну форму, що входить у натюрморт.

Як завжди, починають з розглядання натури, визначення її положення в просторі, учні встановлювали основні пропорції кожного предмета і їх зв'язок між собою. Учитель нагадував учням, що, будуючи призми й конус, треба весь час порівнювати малюнок з натурою. Спочатку намічалося місце малюнка на аркуші, після чого учні промальовували форму кожного предмета. На цьому етапі велику увагу слід було приділити зображенню овалів горловини й дна чашки й блюдця.

Учні вчилися точно визначати скорочення круглих форм - залежно від їхньої віддаленості від горизонту. Малювати дно чашки треба було так, щоб відчувалося, що чашка стоїть на блюдці. Перший урок закінчувався уточненням усіх форм, промальовуванням овалів чашки й блюдця. Другий урок починався з того, що учні перевіряли правильність лінійного малюнка натюрморту. Після цього учні вивчали розподіл світла й тіні на обох предметах; вони самостійно визначали, від чого залежить такий розподіл, показати "світло", "тінь", "рефлекс" та падаючу тінь у натурі. Окремо зверталася увага на рефлекс у нижній частині блюдця (учні не відразу його помічають).

Під час малювання з натури помідора учні вчилися спостерігати і передавати форму та пропорції кулястого предмета і виявляти його об'єм кольором. У бесіді учні, порівнюючи помідори між собою та з кулею, прийшли до висновку, що помідори бувають різні за формою, але нагадують кулю. Після бесіди вчитель показував послідовність роботи над малюнком. На аркуші паперу, що висить на дошці, він спочатку намічав місце зображення, а потім короткими штрихами позначав межі малюнка, промальовував форму й уточнював її. Перед тим, як перейти до роботи фарбами, він нагадував про те, що олівцем треба проводити легенькі лінії.

На палітрі вчитель готував фарбу для передачі кольору помідора і покриває нею малюнок, залишивши незафарбованим блік.

При малюванні з натури натюрморту: глечик, яблуко учні вчилися передавати аквареллю повітряне середовище. Крім того, вони ознайомлювалися з поняттям "колорит" і відтворювали кольорову гаму натюрморту, набували вміння послідовно працювати над складним натюрмортом.

Послідовність роботи над натюрмортом була такою:

аналіз натури: конструкція, пропорції, просторове розміщення об'єктів натюрморту;

показ на класній дошці і на таблицях етапів лінійної побудови малюнка натюрморту;

робота учнів олівцем з широким використанням осьових ліній (ліній симетрії) і допоміжних ліній (горизонтальних, вертикальних, похилих);

порівняння малюнків з натурою;

показ учителем послідовності виконання малюнка у кольорі: покриття локальним кольором фону і предметів (локальний колір - це забарвлення без відтінків), підбір кольору тіньових частин і нанесення його на малюнок; визначення холодних і теплих кольорів (при денному світлі тіні в приміщенні будуть теплими, а освітлені місця - холодними); підготовка на палітрі кольорів напівтонів і нанесення їх на малюнок.

Для проведення уроків малювання натюрморту фарбами вчителеві були потрібні наочні навчальні посібники, щоб мати змогу показувати, як малювати фарбами. Треба було мати такі таблиці:

Основні кольори - червоний, синій, жовтий.

Похідні від змішування основних - фіолетовий, оранжевий, зелений.

Насиченість і світлота кольору.

Взаємно доповнюючі кольори - контрастні, різко протилежні за колірним тоном.

Холодні і теплі кольори, холодні і теплі відтінки кольору.

Колірний круг.

Ці таблиці необхідні при вивченні властивостей кольору, вони допомагали у підбиранні, у визначенні відтінків кольору та допомагали учням краще засвоїти навчальний матеріал. Дуже важливо було розвинути в дітей колірний зір, здатність розрізняти колір, теплі і холодні відтінки його.

Колірний круг допомагав визначити взаємно доповнюючі кольори. Доповнюючі кольори розташовуються на колірному крузі строго один проти одного. Не можна говорити, що червоному доповнюючим буде зелений колір, бо не всякий зелений може бути доповнюючим до будь-якого червоного. На уроках малювання фарбами таблиця колірного круга була потрібна весь час. Круг був великий, щоб його добре було видно з останніх парт.

При підбиранні кольору ми намагалися навчити учнів визначати не тільки колір, але й відтінок його. Відтінок кольору залежить від того, поруч з яким іншим кольором він перебуває: жовтий поруч з синім здаватиметься насиченим, і той самий жовтий поруч з більш насиченим жовтим здаватиметься слабо насиченим, поруч із зеленим - оранжевим, поруч з червоним - зеленуватим. Поруч з більш темним кольором жовтий здається світлішим, з більш світлим - темнішим.

Зміна і світлоти, і кольору предмета називається одночасним контрастом кольорів. Якщо під впливом фону або сусідніх кольорів змінюється світлота кольору, контраст називається світлотним, але якщо змінюється і насиченість кольору, або колірний тон, а іноді те й інше, це буде хроматичний контраст. Є також і крайовий контраст, коли колір змінюється по гранях зіткнення з сусіднім кольором. Хроматичний контраст найбільш сильно проявляється, коли сусідні кольори однакові за світлотою. Чим чіткіші межі світлової плями, тим слабший контрастний вплив фону на колір плями. Якщо фон не дуже насиченого кольору, під його впливом спостерігається більш сильна зміна колірного тону і насиченості плями, що лежить на ньому.

На пофарбованих предметах відбите світло може бути різних відтінків, які залежать від кольору предмета, що дає рефлекс. Якщо до предмета білого кольору піднести екран червоного або синього кольору, на поверхні зараз же побачимо рожевий або блакитний рефлекс. Освітлений червоний предмет відбиватиме червонувате світло. Так само буде і з іншими предметами будь-якого кольору; відбите ними світло матиме відтінок, що відповідає їх кольору. Найяскравіші рефлекси бувають на білих і світло-сірих предметах. На кольорових предметах рефлекси слабші, вони можуть змінювати колір в тіні за колірним тоном і насиченістю.

Ставлячи натуру в класі, вчитель ретельно продумував підбір предметів за кольором; пам'ятати про світлотіні і колірні контрасти, про освітлення і рефлекси. Не зовсім хорошими виявилися для натури блискучі предмети, які дуже відбивали світло, а в тіні мали дуже яскраві рефлекси. Треба було враховувати колірну композицію і мету уроку. В одному випадку це буде натюрморт із контрастних кольорів, в іншому - близькі за кольором предмети (група теплих або холодних кольорів).

У постановці натюрморту ми враховували, що фон і підстилка повинні добре пов'язуватися кольором з предметами і відповідати завданням уроку. Вивчаючи відтінки близького кольору, учні порівнюють предмети між собою і відшукують різницю в кольорі. Наприклад: світло-зелена головка капусти, цибуля зелена, свіжі огірки, корзинка, лимон, яблука жовтого кольору, груша, склянка міцного чаю, булка.

Аналізуючи з учнями колір предметів в натюрморті, ми визначали, як вони відрізняються один від одного ступенем світлоти, насиченістю і відтінком (теплим, холодним), що світліше, що темніше. Наприклад, помідор темніший за цибулину, картоплина темніша за помідора і огірка, огірок темніший за головку капусти, лимон світліший за апельсина і т.д. Щоб краще бачити тональні співвідношення, пропонували учням подивитись на натуру і на свою роботу примруженими очима, тоді буде видно, що треба на малюнку підсилити, що послабити. При малюванні фарбами найчастіше тіньові місця передаються глибоким, соковитим тоном, а в напівтонах і світлих місцях найзручніше малювати більш сухим пензлем. Якщо в роботі переважає соковита прокладка, робота завжди має гарний вигляд, буде "живою", цікавою, але цей спосіб важчий, вимагає технічної навички. Соковитим мазок буде тоді, коли весь пензель наповнений фарбою. Треба весь час стежити, щоб при розфарбовуванні великих площ, як для рівномірного покриття площин, так і при переході від світла до тіні або з одного кольору в інший, пензель був насичений фарбою.

Учні 1-4 класів часто малювали на аркушах дуже малі зображення. Такі малюнки давали малої користі для вправ руки та ока. Ми вчили дітей розміщувати рисунок на весь аркуш, але з таким розрахунком, щоб він був розташований посередині його, не торкаючись країв.

Наступним етапом експериментального дослідження стала перевірка його результатів.

2.3 Результати дослідницько-експериментальної роботи
На підтвердження наведених теоретичних положень ми проводили перевірку ефективності удосконаленої методики формування відчуття кольору у процесі виконання натюрморту на уроках образотворчого мистецтва у початкових класах.

Сам процес експериментального навчання за пропонованими нами методичними положеннями відбувався на формуючому та перевірявся на теоретико-узагальнюючому етапах дослідження, де основна увага спрямовувалася на аналіз та узагальнення результатів експерименту, оформлення роботи та з'ясування подальших перспектив розробленої експериментальної методики.

Експериментальне дослідження впливу експериментальної методики на удосконалення процесу формування відчуття кольору на уроках образотворчого мистецтва у 3-х класах ми проводили у школі-садку "Дзвіночок" І-ІІІ ступенів Личаківського району м. Львова. Ним було охоплено 19 учнів експериментального і 20 учнів контрольного класів. Предметом нашого експериментального дослідження стала побудова і впровадження системи завдань, спрямованих на формування навичок формування відчуття кольору та вивчення їх впливу на ефективність образотворчої діяльності молодших школярів.

У процесі проведення дослідження ми враховували, що у початкових класах діти працюють кольоровими олівцями і акварельними фарбами. При цьому порушується послідовність, бо в дитячих садках дітей вчать працювати гуашшю.

Ми повідомляли дітям, що розфарбовування кольоровими олівцями вимагає багаторазового повторення штрихів. Наприклад, щоб передати насичений колір, доводиться покривати предмет штрихами 3-4 рази. Якщо предмет одноколірний і займає весь аркуш, заштрихувати його рівномірно важко: розфарбовування великої площі дуже стомлює руку дитини і здається

нудною. Великий малюнок було зручніше розфарбовувати фарбами, причому працювати гуашшю значно легше, ніш акварельною фарбою.

Учні дізнавалися, що, працюючи аквареллю, треба добре знати свій набір фарб. Тому аквареллю малюють так, щоб просвічувався папір і нижні шари фарби, що дає можливість у багатьох випадках діставати проміжні кольори послідовним накладанням фарб, уникаючи попереднього змішування. У зв'язку з цим учням ми пропонували такі вправи.

Вправа 1. У рівносторонньому трикутнику АВС проводять три медіани-Аа, Вв, Сс. Спочатку замальовують жовтим кольором трикутник АВв. Коли жовта фарба висохне, синім кольором замальовують трикутник АСа, який частково перекриває трикутник жовтого кольору. При накладанні синього кольору на жовтий дістають зелений колір. Коли фарба підсохне, трикутник ВСс покривають червоним кольором. При накладанні червоного кольору на жовтий дістають оранжевий, при накладанні червоного на синій - фіолетовий [36, 175-177].

Для виконання вправи рекомендується брати жовтий крон або кадмій жовтий, кармін і берлінську лазур. Названі кольори фарб мають бути приблизно однакової насиченості. Такі вправи можна виконувати. використовуючи й інші кольори.

Вправа 2. Прямокутник, поділений на кілька рівних смужок, замальовується хроматичним кольором світлого тону, наприклад жовтою вохрою. Коли фарба висохне, відступаючи щоразу на одну смужку, покривають слабким розчином чорного кольору останню частину прямокутника і т.д. Корисно градації приглушення хроматичного кольору виконувати не тільки чорною фарбою, а й додатковим кольором - діаметрально протилежним вибраному.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9