4) самостійне виконання роботи;

5) узагальнення і систематизація результатів;

6) підбиття підсумків.

Актуалізація і корекція опорних уявлень - досить короткий, але відповідальний етап лабораторно-практичної роботи. Виокремлення його в структурі лабораторно-практичного заняття як незалежного елементу пояснюється тим, що організація самостійної діяльності учнів у навчанні пов`язана з великими витратами часу. Це призводить до того, що вчитель частину матеріалу змушений подавати оглядово, переносити на наступний урок або включати до домашнього завдання. Тому дуже важливо, щоб зміст лабораторно-практичної роботи відповідав навчальному матеріалові виучуваної теми. На цьому етапі викладач спрямовує увагу студентів на сутність майбутньої роботи. Студенти сприймають або повторюють факти, поняття, потрібні для виконання завдання.

Наступний етап - мотивація навчальної діяльності - передбачає ознайомлення студентів з темою, та завданням роботи, її характером. Викладач пояснює, як підходити до виконання завдань, які результати мають бути одержані; визначає засоби фіксації проміжних і кінцевих результатів, підходи до оцінювання підсумків праці кожного. Залежно від характеру роботи створюється проблемна ситуація.

Відтак студенти сприймають і усвідомлюють мету, послідовність своїх дій, аналізують і узагальнюють вихідні положення, на яких грунтується завдання, вивчають проблему (якщо вона є), шукають засобів до її розв`язання

На черговому етапі студенти знайомляться зі змістом завдання, встановлюють, що вони знають, а що потрібно вивчити, які відомі прийоми дослідницької діяльності можна застосувати в цій ситуації. Якщо викладач не сформулював проблему, студенти шукають її в змісті роботи. Якщо виникає потреба, вчитель уточнює план діяльності, а в разі, коли студенти натрапляють на серйозні перешкоди в дослідженні, пропонує їм докладну інструкцію і шляхи їх вирішення.

Виконуючи роботу з Землеробства, студенти аналізують джерело індивідуально, парами або групами - залежно від кількості примірників тексту джерела й мети заняття. Викладач спостерігає за перебігом дослідження, точністю виконання завдання, при потребі допомагає, спрямовуючи непрямими запитаннями та опосередкованими завданнями їхню роботу в належне річище.

На передостанньому етапі виконання завдання, студенти ретельно аналізують результати своєї роботи, систематизують та фіксують їх у конспектах у вигляді коротких висновків.

Підбиття підсумків, якими закінчується робота, викладач проводить у формі узагальнювальної бесіди, під час якої розглядається кінцевий і проміжний результати дослідження, характерні помилки. Викладач теоретично обґрунтовує підсумки студентських досліджень.

Зміст лабораторно-практичної роботи - це сукупність фактів (закономірностей, засобів діяльності та методів пізнання, норм ставлення до різноманітних явищ і оцінок їхнього значення в ряді інших), вибраних з джерел знань методами, властивими науці. Специфіка знань, які становлять зміст лабораторно-практичної роботи полягає в тому, що вони мають свою конкретну форму відображення - джерело інформації. Але не всі вони в чистому вигляді можуть бути використані як предмет лабораторного дослідження.

3. Організація лабораторно-практичних занять в землеробстві

А) Організація лабораторно-практичних робіт в Землеробстві починається з планування. Викладач визначає теми, за якими буде їх проводити. Зважаючи на те, що навчальні програми тепер допускають певний вільний вибір викладачем тем і часу на їхнє вивчення, істотного значення набуває визначення основних вимог до теми заняття. При цьому слід виходити з того, що дослідницька робота такого виду передбачає не тільки самостійність студентів, а й глибше вивчення ними певного явища, процесу тощо. Неодмінна вимога до теми - це її значущість у загальному курсі викладання. Крім того, тема за відведеним на її вивчення часом має допускати організацію лабораторно-практичної роботи. Здебільшого на лабораторно-практичному занятті вивчають не всі питання, які б розглядав викладач на уроці якогось іншого типу, а лише одне (рідше два-три). Решта питань студенти вивчають самостійно або ж вони переносяться на інший урок. У будь-якому разі викладачеві потрібно використати частину наступного уроку чи то для систематизації матеріалу, який студенти опрацювали самостійно, чи для викладання. До того ж на цьому уроці ще потрібно прорецензувати й узагальнити результати роботи. Усе це потребує додаткового часу. Тим-то не всяку тему можна виносити на лабораторне вивчення.

І, звичайно, вибір теми залежить від наявності джерел.

Б) Наступний етап підготовки до лабораторно-практичного заняття - визначення його мети.

Виконання студентами дослідницької роботи передбачає здобуття знань у вигляді фактичного матеріалу; засвоєння основних понять, законів або теорій; формування специфічних, притаманних тільки цьому предметові й тільки цьому виду діяльності вмінь і навичок, що своєю чергою становлять навчальну мету роботи. З іншого боку, лабораторно-практичні заняття покликані розвивати мислення студентів, формувати пізнавальну потребу, забезпечувати переростання її в інтерес, у пізнавальну активність аж до досягнення пізнавальної самостійності, сприяти розвиткові волі й наполегливості в навчанні; удосконалювати емоційну сферу особистості; виробляти загально-навчальні вміння й навики. У цьому полягає розвивальна мета лабораторно-практичної роботи.

Оскільки ми розглядаємо методику організації лабораторно-практичних робіт з погляду піднесення пізнавальної активності, мета заняття має включати розвиток реальних творчих можливостей студентів, що спирається на попередній досвід пізнавальної активності. Завдання розвитку творчих можливостей передбачає навчити студентів:

1. Самостійно переносити засвоєні знання в нову ситуацію.

2. Бачити проблеми у звичних умовах.

3. Бачити структуру об`єкту.

4. Бачити альтернативи способу розв`язання та самого розв`язку.

5. Комбінувати нові способи з уже відомих.

Принципово важливо, що під час виконання лабораторно-практичних робіт формуються уявлення про загальнолюдські цінності, етичні норми, виховуються моральні якості.

Практика організації дослідницької діяльності засвідчує, що результати будуть більш вагомими, якщо поряд із звичайною корекцією мети роботи вирізнятиметься й провідна дидактична мета, і залежно від неї визначатиметься пізнавальне завдання й дозуватиметься допомога студентам з боку викладача. Це:

1. Набуття нових знань, умінь самостійно оволодівати ними.

2. Закріплення й уточнення знань.

3. Вироблення вмінь застосовувати знання на практиці.

4. Формування вмінь практичного характеру.

5. Формування вмінь творчого характеру.

Мета заняття є основою для пізнавального завдання, під яким розуміють сукупність вказівок і питань, спрямованих на конкретизацію мети, визначення вимог, умов, засобів і прийомів її досягнення. Саме пізнавальне завдання визначає характер пізнавальної діяльності студентів. Тому відповідно до трьох видів пізнавальної діяльності розрізняють три види завдань:

- перший вид - передбачає репродуктивну діяльність, тобто діяльність за зразком або досить детальною інструкцією;

- другий - має перетворювально-репродуктивний характер (робота за скорочено інструкцією або лише за планом);

- третій - пов`язаний з пошуковою діяльністю.

Якщо складність змісту вже закладена а самому джерелі й зменшити її можна лише скороченням обсягу інформації (фрагментацією джерела), то пізнавальне завдання покликане допомогти подолати труднощі змісту.

Отже, основні диференціації пізнавальних завдань - це: варіювання їх з урахуванням індивідуальних можливостей виконавців, обсягу й складності, міри вчительської допомоги, характеру діяльності студентів, а також різні поєднання цих способів. Найефективніша - комплексна диференціація завдань.

Розподіл завдань у Землеробстві відбувається так:

1) згідно з результатами попередніх робіт, умовно ділять студентів на групи за рівнем розвитку їхньої пізнавальної активності й відповідно пропонувати завдання;

2) дають студентам завдання, вищі на один ступінь від того рівня, який вони звичайно показують (тобто стимулювати їхню пізнавальну активність);

3) надають студентам право самостійно обирати собі завдання. Такий підхід ґрунтується, зокрема, на поглядах французького педагога С.Френе, що будь-яке класифікування студентів помилкове, а тому завдання має визначити собі сам студент.

4. Лабораторні роботи з землеробства

ЗАВДАННЯ ТА ЗМІСТ ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬ.

Завдання полягає в тому, щоб допомогти студенту більш ефективно виконати програму лабораторних занять з курсу Землеробства, закріпити та поглибити знання з теоретичного курсу.

Мета запропонованих лабораторних занять з Землеробства слідуючи:

1. Ознайомити студентів з методами проведення лабораторних аналізів.

2. Допомогти студентам в опануванні методів проведення аналізів ґрунту.

3. Навчити студентів правильно аналізувати результати лабораторних досліджень і практично їх використовувати.

Об'єм та зміст лабораторних занять визначені програмою курсу з землеробства для студентів сільськогосподарських вищих учбових закладів.

Основні методи ґрунту подані згідно існуючих сучасних класичних методів досліджень і відповідно з державними та галузевими стандартами.

ПОРЯДОК ПРОХОДЖЕННЯ

Робота в лабораторії вимагає від студента великої уваги та акуратності. Неуважність і неакуратність може бути причиною нещасних випадків, тому до початку аналітичної безпеки при роботі в лабораторії і обов'язково дотримуватись їх.

Допуск до виконання лабораторного заняття проводиться тільки після попередньої перевірки викладачем підготовленості студента. Кожен студент повинен обов'язково дотримуватися загальноприйнятих правил роботи в лабораторіях. За чистоту в лабораторії відповідає черговий. Студенти, виходячи з лабораторії, повинні привести в порядок свої робочі місця.

Робочий зошит е звітом перед викладачем.

Тема: 1. АНАЛІЗ ГРУНТУ.

Мета: 1. Ознайомити студентів з методами проведення лабораторних аналізів.

2. Допомогти студентам в опануванні методів лабораторних аналізів ґрунту.

3. Навчити студентів правильно аналізувати результати досліджень і практично їх використовувати.

Обладнання: бур, мішок, сито, шпатель.

Аналіз ґрунту проводиться з метою:

- оцінки рівня родючості ґрунту для встановлення забезпеченості сільськогосподарських культур доступними формами елементів живлення і потреби у використанні добрив:

- визначення властивостей, що виявляють на взаємодії мінеральних добрив з ґрунтом;

- контролю за зміною вмісту в ґрунті поживних речовин і їх доступності рослинам залежним від прийомів технології використання добрив і засобів хімічної меліорації;

- дослідження процесів взаємодії добрив з ґрунтом, а також для оцінки балансу поживних речовин в землеробстві.

Для оцінки земель і контролю за зміною актуальної родючості ґрунту науково-виробничими підрозділами агро-хімслужби по договорах з сільськогосподарськими підприємствами, фермерськими господарствами, проводиться агрохімічне обстеження ґрунтів. Результати обстеження використовуються для розробки рекомендацій і проектно - кошторисної документації про використання добрив і хімічних меліорантів в господарствах всіх рівнем.

Страницы: 1, 2, 3