Методи опрацювання програмових питань лексики можуть бути різними: слово вчителя, бесіда, спостереження над мовою, робота з підручником. Крім цих пояснювально-ілюстративних і частково-пошукових методів, можливе застосування пошукового методу та елементів дослідницького.

Оскільки питання з лексики, що вивчаються в 4-5 класах, є переважно новими, невідомими для учнів, то слово вчителя як метод теоретичного вивчення посідає важливе місце. До цього методу слід вдаватися в усіх випадках, коли матеріал складний і непосильний для самостійного опрацювання учнями. Яскрава розповідь учителя на основі глибокого аналізу мовних явищ дасть змогу учням зрозуміти матеріал, викличе потребу глибше вникнути в значення слова, пізнавати слово як назву реалій і засіб художньої виразності. Проте й бесіда може вільно застосовуватися під час опрацювання таких питань з лексики, коли учням посильно відшукати в дидактичному матеріалі виучувані категорії слів і виявити їх характерні ознаки. Цим методом, наприклад, можна користуватися, вивчаючи омоніми, антоніми тощо.

Спостереження над мовою під час вивчення лексики також може застосовуватися, проте, як правило, в поєднанні з бесідою і словом вчителя. Це ж стосується й проблемного методу та роботи з підручником.

Однією з перших вивчається тема «Багатозначні й однозначні слова». Ознайомлення учнів з багатозначністю слів дає велику практичну користь у справі збагачення їх активного словника. Адже словник учнів поповнюється і завдяки засвоєнню нових слів, і шляхом пізнання нових значень уже відомих багатозначних слів. Знайомство з багатозначністю слів приведе до розуміння того, що багатство рідної мови визначається не тільки великою кількістю слів, а також і тим, що ці слова використовуються для найменування двох і більше реалій. Уміння розпізнавати значення багатозначних слів необхідне для роботи з антонімами і синонімами, адже в антонімічні чи синонімічні зв'язки входять не слова, а окремі значення їх. Найзручніше знайомити учнів з багатозначністю слів в такий спосіб. На таблиці подаються багатозначне слово і ряд речень, у кожному з яких слово виступає з іншим значенням. Такий матеріал можна заздалегідь записати на дошці чи спроектувати на екрані через калейдоскоп. У процесі бесіди з'ясовується, що подане слово багатозначне.

Подається визначення багатозначності, додатково наводяться ілюстрації багатозначних слів - різних частин мови в реченнях, у словосполученнях.

Звичайно, ознайомлення з багатозначністю - це лише початкова ланка роботи. За нею має йти система тренувальних вправ над остаточним усвідомленням поняття багатозначності, над збагаченням і уточненням словника учнів.

Усі теми, присвячені вивченню семантики слова, нерозривно між собою пов'язані, і шляхи вивчення кожної з них дуже близькі. Так, під час вивчення прямого і переносного значення слів також подаємо ряд речень або уривок з тексту, де одне й те ж слово вжите в прямому і переносному значеннях.

Знайомити учнів з омонімами, їх характерними ознаками й стилістичною роллю також найзручніше шляхом аналізу таблиці, в якій подано речення з омонімами. Добре було б, коли б значення кожного омоніма ілюструвалося малюнками.

У процесі вивчення омонімів необхідно домогтися чіткого уявлення їх відмінності від багатозначних слів. Омоніми - це слова, що мають однаковий звуковий склад, однакове звучання, але відмінні за значенням.(додаток Ґ)

Багатозначність - це наявність в одного й того самого слова двох чи більше зв'язаних між собою лексичних значень. Таким чином, одне слово використовується для найменування різних предметів чи явищ об'єктивної дійсності. У багатозначному слові одне лексичне значення виступає як основне, первинне, а інші - як вторинні. Між значеннями багатозначного слова існує семантичний зв'язок,що є підставою вважати їх значенням одного й того ж слова і відрізняти від омонімів, які не мають семантичної спільності. Обов'язково слід звернути увагу на те, як подаються у словнику омоніми (в кількох статтях) і багатозначні слова (в одній статті). Завдання вивчення цієї теми не тільки в тому, щоб збагатити словник учнів омонімами і навчити усвідомлювати значення кожного з них, розкрити стилістичну роль їх у мові.

У вивченні лексики взагалі чільне місце має посісти робота над лексичною синонімікою. Мета цієї роботи, по-перше, збагатити словник учнів лексемами з спільним основним значенням і навчити відчувати та розрізняти змістові й емоційні відтінки цих слів; по-друге, познайомити учнів з різною сферою вживання синонімів відповідно до ідейно-тематичного змісту і цільової спрямованості висловлювань (чим і визначається стиль мови і мовлення); по-третє, виробити вміння і навички користуватися синонімами для точнішої, виразнішої і яскравішої передачі думок і почуттів. Значення синонімів і вміле їх використання роблять мову багатшою, здатною висловлювати найтонші відтінки думок, найглибші почуття і переживання. Незрівнянно велика роль синонімів у мові відзначена українським поетом і вченим М.Т. Рильським, він зазначав, що багатство синонімів - одна з питомих ознак багатства мови взагалі. Уміле користування синонімами, тобто вміння поставити саме те слово і саме на тому місці, - невід'ємна прикмета хорошого стилю, доконечна риса справжнього майстра. …Синоніми - могутня зброя в руках письменника, оратора, лектора, вчителя, матері, що виховує дітей, майстра, що показує учням, як працювати при верстаті, дипломата, що розмовляє з представниками іншої держави, і т. ін.

Велика стилістична роль синонімів притаманна їх природі.

Синоніми - це слова, що означають назву однакових понять, спільні за своїм основним значенням, але відрізняються значеннєвими відтінками, емоційно-експресивним забарвленням, сферою стилістичного вживання або можливостями поєднання з іншими словами. Наявність відмінностей між синонімами й забезпечує їм велику стилістичну значущість, адже в кожному конкретному випадку вживання можна знайти найбільш відповідне слово. Усі слова синонімічного ряду - велетенський, гігантський, колосальний, титанічний - означають «дуже великий за розміром, силою прояву і т. д.», проте кожне слово має певну своєрідність, що й дає можливість передати в найтонших відтінках цю ознаку. Різну міру прояву фізичної чи моральної сили можна передати, тільки вміло використовуючи синонімічні прикметники сильний, всесильний, могутній, дужий, потужний та ін.. оскільки однією з основних прикмет синонімів є здатність визначити одне й те саме поняття, то й існує потенціальна можливість заміни одного слова іншим. Саме ця ознака спершу й розкривається при вивченні теми «Синоніми» в 4 класі. Напевно, найзручніше давати перші відомості про синоніми шляхом аналізу таблиці, в якій подано синонімічні ряди слів. У процесі такого аналізу з'ясовується, що кожен з синонімів ряду має відмінність у значеннєвих відтінках, стилістичному забарвленні, сфері вживання чи можливостях поєднання з іншими словами.

Завершується вивчення синонімів на уроці розглядом таблиці, в якій подано використання синонімічних слів у реченнях. При цьому учитель з'ясовує, чим зумовлюється вибір синоніма в кожному конкретному випадку вживання.

Опрацювання розділу «Лексика» в 4 класі завершується вивченням антонімів. Це досить складна тема, адже слід домогтися усвідомлення того, що антоніми - це слова з протилежним значенням, однак ці значення співвідносні, об'єднані змістом на основі протиставлення. «Протилежність включається (як компонент значення) у самий предметно-логічний зміст співвідносних слів, так що усвідомлення однієї з протилежностей неможливе без її проти члена…» (Новиков Л.А. Антонимы в русском языке. - М., 1973. - С.60.). Антонімічні слова - це видові поняття, що входять до якогось родового (ніч і день - частини доби, близько і далеко - поняття простору та ін.). Антонімія тісно пов'язана з багатозначністю слів, бо останні вступають в антонімічні зв'язки своїми окремими значеннями (спокійний сон - тривожний, спокійний океан - бурхливий). Антоніми відіграють велику стилістичну роль. Це засіб контрастної характеристики образів, предметів, явищ. За їх допомогою створюються антитези, що мають велику художньо-виразну силу.

Основні види тренувальних вправ з лексики такі:

I. Лексичний розбір, що передбачає визначення в тексті для аналізу слова, розкриття його лексичного значення, віднесення до певної групи й характеристику найважливіших його ознак.

Лексичний розбір може бути повний, коли визначаються всі характерні особливості слова, що визначаються в школі, і частковий.

Наприклад, після вивчення тем «Значення слова» та «Багатозначні й однозначні слова» аналізуються слова за такою схемою:

1) слово, що аналізується, в початковій формі;

2) визначити, до якої частини мови належить;

3) розкрити його значення в даному тексті;

4) однозначне воно чи багатозначне;

5) якщо багатозначне, то встановити, з якими ще значеннями вживається в мові.

Після наступної теми «Пряме і переносне значення слова» до схеми додається:

6) в якому значенні вживається слово - прямому чи переносному.

За окремою схемою можна характеризувати омоніми, синоніми, антоніми. Наприклад, схема аналізу омонімів така:

1) слова, що аналізуються назвати в початковій формі;

2) визначити, до якої частини мови належать;

3) розкрити значення їх у тексті;

4) з'ясувати стилістичну роль.

Після завершення вивчення лексики в 4 класі складається схема лексичного аналізу, якою слід користуватися до часу вивчення нових питань:

1) слово, що аналізується, назвати в початковій формі;

2) визначити, до якої частини мови належить;

3) розкрити значення його в даному контексті;

4) однозначне воно чи багатозначне;

5) якщо багатозначне, то встановити, з якими ще значеннями вживається;

6) в якому значенні вживається слово - прямому чи переносному;

7) чи має воно омоніми, якщо має, то дібрати їх;

8) дібрати до аналізованого слова синоніми, якщо вони є;

9) чи можливий добір антонімів; утворити всі можливі антонімічні пари (в межах багатозначного слова).

10) яким є слово щодо сфери використання - загальновживаним, діалектним чи професійним;

11) чи належить слово до запозичених? Визначити походження іншомовного слова;

12) визначити приналежність слова до застарілих слів чи до неологізмів.

II. Віднаходження у словосполученні, реченні чи тексті відповідних лексичних явищ і характеристика їх за певним зразком чи без нього.

III. Добір прикладів з названих джерел, які б ілюстрували дане лексичне явище.

IV. Самостійний підбір слів певної категорії. Наприклад, підібрати аноніми чи синоніми до поданих слів і т. ін.. Такий підбір необхідно здійснювати, враховуючи багатозначність слів, наприклад: свіжий (хліб) - черствий, свіжий (огірок) - маринований тощо.

V. Самостійне складання речень із словами різних лексичних категорій (омоніми, синоніми, антоніми тощо), значення яких попередньо з'ясовується.

VI. Розташування поданих синонімів у порядку градації (зростання міри якості, інтенсивності дії, ступеня емоційності тощо). Наприклад, пропонуємо синоніми гарний, чарівний, славний, хороший, прегарний, прекрасний, чудовий, чарівний розташувати в такому порядку, кожний наступний визначав більшу міру ознаки й емоційності, тобто таким чином: гарний, хороший, славний, прегарний, прекрасний, чудовий, чарівний. Завдання може бути й іншим: розташувати слова в порядку зменшення інтенсивності дії, міри ознаки і т. ін. Наприклад, подаємо синоніми швидко, хутко, прудко, шалено і розташовуємо їх так: шалено, прудко, хутко, швидко.

Страницы: 1, 2, 3, 4