§ знайти факти-докази до засвоєних положень.
§ побудувати блок-схему основних понять теми.
§ сформулювати питання до теми (наприклад, типу «якщо …, то»).
§ порівняти нові факти і положення з тими, що вивчалися раніш.
Ш Надання різноманітних пізнавальних завдань за наочним матеріалом:
§ пояснити схему, малюнок чи інший засіб.
§ завдання, що починаються дієсловами: “показати”, “підкреслити”, “знайти схожість чи відзнаку”.
§ скласти розповідь за малюнком.
§ створити опорну схему, малюнок, таблицю.
Ш В методах самостійного опрацювання навчального матеріалу при роботі з підручником - завдання на осмислення логіки викладу:
§ виділити основну думку.
§ прослідкувати за переконаністю її обгрунтування.
§ скласти план тексту.
§ знайти необхідний матеріал в тексті.
§ визначити логіку роздумів.
§ визначити послідовність і етапи доказу формули.
§ співвіднести положенням, що доводиться, конкретні приклади і факти.
§ законспектувати основні положення.
Ш Стимулювання обговорення навчального матеріалу:
§ запитання до аудиторії: прямі - потребують відповіді конкретного учня; проблемні - викликають дискусію, не мають однозначної відповіді; риторичні - не потребують відповіді, бо відповідь - загальновідома; навідні - потребують не односкладних стверджувальних або заперечних відповідей, а розгорнутих міркувань, певних висновків і порівнянь, у результаті яких учні відрізняють істотні ознаки досліджуваних предметів і явищ і таким шляхом набувають нові знання.
§ висунення проблемних ситуацій, або пізнавальних задач, вирішення яких - пошук виходу з проблеми;
§ умисна помилка - пропущене слово у визначенні, невірна формула ті ін. (учні не повинні здогадуватись про умисність помилки, і бути в змозі її помітити).
§ роздуми в слух (викладач коментує свої дії).
§ дискусія - провокування обміну думками поміж слухачами (викладач виграє роль керівника обговорення, не дає обговоренню вийти за межі теми).
§ ігрова ситуація - утворення змагання поміж учнями, наприклад, попередній розподіл навчального матеріалу поміж учнями, які і проводять заняття (рідко застосовується при наданні інформації, бо потребує багато часу, але здатна значно активізувати слухачів).
§ експрес-опитування - швидке повторення тільки що викладеного матеріалу без оцінювання.
Емоційний компонент безпосередньо впливає на формування так званих оцінних знань, тобто таких, які характеризують суспільне або особисте значення для людини навчального матеріалу. В будь-якій формі надання навчального матеріалу поряд зі знанням про поняття, терміни і факти повсякденної дійсності і науки, теорії та засоби виконання пізнавальних дій, переноситься і досвід емоційно-ціннісного ставлення, тобто відношення самого вчителя до світу, діяльності, наукових знань, моральних норм, ідеалів. Крім того, емоційне реагування супроводжує процес навчально-пізнавальної діяльності учня, повідомляючи вчителю і оточуючим про особисте ставлення учня до навчальних завдань і матеріалу, тобто забезпечує зворотний зв'язок, повідомлення про хід і результати вчення. Разом з цим емоційне реагування може здійсняти і негативний вплив на процес навчання. Для управління своїми емоціями доцільно враховувати такі правила:
1) правило створення оптимального емоційного стану Йоркса-Додсона: “Людина не досягає успіху у своїй діяльності, якщо вона цього зовсім не хоче, або хоче цього занадто”. Наявність деякого передстартового хвилювання дозволяє мобілізувати свої сили. Надмірне ж хвилювання - заважає роботі всіх психічних процесів.
2) максимально зібрати інформацію про ситуацію, що викликає хвилювання. Відповідно інформаційній теорії емоцій П.В.Симонова, сила емоцій зворотно пропорційна наявності попередньої інформації.
3) в ситуаціях підсиленого хвилювання доцільно дещо знизити мотивацію - довільно перевести увагу учнів на щось інше, відволікти їх від думки про значущість результату або спробувати правильно оцінити його індивідуальну цінність, проаналізувати причини, технічні деталі, тактичні прийоми поведінки, в тому числі і у випадку невдачі. Східна мудрість: “Господи, надай мені мужність, щоб виконати те, що я зможу виконати, дай мені сили, щоб змиритись з тим, що я не зможу виконати, і надай мені мудрість, щоб відрізнити одне від іншого”;
4) у випадку невдачі інколи - змиритись з поразкою, визнати її, відмовитись від негайного досягнення цілі і зберегти сили для наступної спроби, переоцінити ситуацію - “Не дуже і хотілося”.
5) для заспокоєння дуже схвильованої людини не застосовувати прямих наказів чи прохань заспокоїтись, не приводити логічні доводи, не ігнорувати його емоційний стан, оскільки це може сприйматись як нерозуміння його проблем. Краще надати людини “перегоріти”, виговоритись, розрядитися. Коли його збудження знизиться, тоді можна наводити аргументи. Правило Д. Карнегі: “Якщо людина не впевнена в собі і, занадто хвилюючись, не може включитись до роботи, корисно попросити її допомогти вам з якого-небудь питання. Намагаючись допомогти вам, вона забуде про своє хвилювання”.
6) коли людина, навпаки, в апатії, втратила сенс життя - стимулювати її до будь-якої діяльності, навіть недоцільної, показати їй нову перспективу, викликати вихід емоції на поверхню, навіть через істерику, руйнування чогось. Гарно допомагають випадки колективного співпереживання
7) гарно дозволяють досягти оптимального емоційного стану свіже повітря, прогулянка, зайняття спортом, розмова з друзями про щось приємне, релаксація (аутогенне тренування).
Рекомендації і прийоми роботи вчителя з активізації емоційної сфери учня:
Ш Прогнозування можливих емоційних реакції учнів на запропонований навчальний матеріал і завчасне запобігання виникненню негативних емоцій, зайвого напруження, надаючи учням всю необхідну інформацію про свої вимоги, шляхи отримання певної інформації, критерії оцінювання і т.п.
Ш Актуалізація пізнавальної потреби і забезпечення її задоволення
Ш Використання різноманітних прийомів покращання настрою аудиторії, знаття втоми: відступів, епітетів, порівнянь, жестів, міміки, посмішки, гумору, схвалень, змін інтонації, створення творчої обстановки і т.п.
Ш При надто великому хвилюванні учнів перед контрольною роботою, іспитом можна дещо принизити особисту значущість цієї контрольно-оціночної ситуації для учнів (повідомленням про можливість покращення негативної оцінки в майбутньому, позитивним сприйманням особистого тлумачення навчальної інформації та інше).
Ш Запобігання нецікавих способів навчання, несправедливого розподілу відповідальності та навчального навантаження між учнями, уникнення навчальних завдань, що потребують занадто великої перенапруженості психічних процесів (уваги, пам'яті, мислення) та інше.
Ш Запобігання розвитку конфлікту. Треба або ліквідувати джерело конфлікту (надати відповідну інформацію), або створити умови перетворення негативної енергії у позитивну (відволікти виконанням цікавого завдання). І вчителю і учням корисно оволодіти методикою релаксації (вчитель може розповісти учням про цю методику і надавати декілька хвилин на розслаблення для зняття втоми на занятті).
Ш Запобігання виникнення негативних емоції, які можуть створюватись перешкодами типу питального слова «що», використовуваного не до місця, частим повторенням «так сказати» і т.п.
Ш Емоційне забарвлення матеріалу, що надається (наприклад, при викладі певної інформації можна виказати певну незгоду з нею, або подив, задоволення.
Активізація вольових зусиль - найбільш безпосередньо пов'язана з перетворенням навчальної діяльності у навчально-пізнавальну, де учень стає суб'єктом пізнання. Вольова сфера поєднує вищі прояви психічної активності: довільні увагу, сприйняття, запам'ятовування та опрацювання навчальної інформації. Тільки оволодівши прийомами довільної організації свого психічного життя, учень стає дійсним суб'єктом пізнання, використовуючи власні психічні “інструменти пізнання” найбільш оптимально. Вольові прийоми достатньо відомі і широко впроваджуються у виховному процесі (самодисциплінування, самовідповідальність, тощо). Але слід пам'ятати, що в умовах навчання, коли учні відчувають постійне стомлення (особливо в період екзаменаційної сесії) їх здатність до здійснення цілеспрямованого вольового зусилля може суттєво зменшуватись. На жаль, на сьогодні механізми волевиявлення найбільш експлуатуються в навчально-виховному процесі. Значна кількість вчителів вважають, що саме воля є провідним фактором навчання.
Висновок
Експлуатація здатності людини до підвищення ефективності діяльності через вольовий імпульс призводить до перевантаження захисних механізмів організму, розвитку хронічного стомлення, зниження мотивації навчання. Саме активізація, стимулюючи додаткові резерви організму, дозволяє покращити умови навчання, зберігати енергоресурси, підтримувати оптимальний рівень працездатності. Серед прийомів, що дозволяють активізувати вольові зусилля учня без насильства над його особистими бажаннями та інтересами застосовуються наступні.
Ш «Натяк» - прийом, який зберігає самолюбство та використовується при незначних порушеннях, що не підлягають відкритому засудженню. Інформація педагога подається таким чином, що показує учню його недоліки та можливі шляхи їх подолання, залишаючи його нерозпізнаним. Учню надається можливість врятувати своє обличчя в очах товаришів.
Ш «Удавана недовіра» застосовується до учня з метою зачепити його самолюбство, викликати прагнення довести зворотне в свою адресу. Наприклад: «Це завдання не дуже тяжке... Але у вас може не вистачити терпіння довести його до кінця...». Важливо, щоб учень не здогадався про істинну мету впливу.
Ш «Удавана заборона» - прийом, ефективний при необхідності привернути зацікавлення до повсякденного. Вчитель навмисне драматизує ситуацію, підкреслює її неповторність і важкодосяжність цілі. Заборонений плід завжди солодкий, спрацьовує механізм задоволення потреб і зараз вже всі самі прагнуть, наприклад, прочитати цю книгу, оволодіти цим навиком і т. д.
Ш «Схвалення» і «похвала». Схвалення виражається короткими ствердженнями типу «молодець», «правильно», «вірно». Похвала - оцінка з аналізом діяльності. Застосовується в індивідуальній бесіді, у ході занять. Обов'язково повинен бути аналіз опрацьованої учнем роботи.
Ш «Довіра» - пропозиція вчителя учню тимчасово діяти за себе в розрахунку на його ініціативу і компетентність. Стимулюючий ефект даного прийому заснований на підвищенні задоволеності працею і взаємовідносинах із педагогом.
Ш «Стимулювання часом» полягає в наданні можливості прискореними темпами виконати завдання, а залишок часу використовувати для себе. Надання такої довіри, надання «свободи дій» сприяє активізації творчих можливостей учня, підвищенню його особистої відповідальності.
Література:
1. Вергасов В.М. Активизация мыслительной деятельности студента в высшей школе. - К.: Выща школа, - 1979. - 216 с.
2. Ковальчук Г.О. Активізація навчання в економічній освіті. - К.: КНЕУ, 1999. - 128 с.
3. Лещинский В.М., Кульневич С.В. Учимся управлять собой и детьми: Педагогический практикум. - М.: Просвещение: Владос, 1995. - 240 с.
4. Маркова А.К., Матис Т.А., Орлов А.Б. Формирование мотивации учения. - М.:Просвещение,1990. - 192 с.
5. Педагогика: Учеб. пособие для студ. пед. учеб. завед./ Под ред.П.И. Пидкасистого. - М.: Пед.об-во России, 1998. - С. 471-475.
6. Подласый И.П. Педагогика. Новый курс: Учебник для студ. пед. вузов: В 2 кн. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. - Кн.1: Общие основы. Процесс обучения. - С. 359 - 418.
7. Практическая психология для преподавателей. - М.: Информационно- издательский дом «Филинь», 1997. - С. 242 - 243.
8. Якунин В.А. Педагогическая психология: Учеб. пособие / 2-е изд. - СПб.: Изд-во Михайлова В.А. 2000. - С. 130 -150.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
