організації й структурування змісту освіти;

зв'язку елементів змісту освіти;

використання різних видів інформації;

модульності й доступу до фрагментів змісту, подання курсу як сукупності уроків (тем);

розробки уроку як системи освітніх дій;

представлення освітньої дії як сукупності простих дій;

розробки послідовності вивчення матеріалу;

адаптації змісту навчального матеріалу до особливостей студентів;

розвитку змісту освіти на різних рівнях: авторів курсів, викладачів, методистів, студентів;

орієнтація в матеріалі;

використання професійних дискусій у навчальних цілях тощо.

ь Інтенсифікація інтерактивності освітнього середовища, основними шляхами якої є:

розвиток методів інформаційного ресурсу на базі технологій гіпертексту, гіпермеіа, мультимедіа тощо;

розвиток інтерактивних навчальних середовищ на базі телекомунікаційної мережі повинні підтримувати групову роботу та дистанційний доступ до навчальних матеріалів;

використання супутникового зв'язку в процесі дистанційного навчання.

ь Стимулювання активності студента у процесі навчання.

ь Організація адаптивного навчального процесу, що передбачає реалізацію принцип всіх етапах розробки навчального матеріалу - в процесі побудови прикладних навчальних програм, формування конкретного навчального процесу шляхом поєднання різних способів та засобів навчання

Зміст педагогічної діяльності в інноваційному освітньому процесі істотно відрізняється від традиційного.

По-перше, значно ускладнюється діяльність з розробки курсів. Вона потребує від викладача розвитку спеціальних навичок, прийомів педагогічної роботи. Окрім того, сучасні інформаційні технології висувають додаткові вимоги до якості розроблюваних навчальних матеріалів, в основному, через відкритість доступу до них як великого числа тих, кого навчають, так й інших викладачів та експертів, що збільшує контроль за якістю цих матеріалів.

По-друге, на відміну від традиційної освіти, де центральною фігурою є викладач, центр ваги в процесі використання нових інформаційних технологій поступово переноситься на тих, хто навчається, саме вони активно будують свій навчальний процес, вибираючи певну траєкторію в освітньому середовищі. Важлива функція викладача - підтримати студента, сприяти його успішному просуванню в морі навчальної інформації, полегшити вирішення виникаючих проблем, допомогти освоїти різноманітну інформацію.

По-третє, викладання навчального матеріалу в процесі спілкування викладача зі студентами, вимагає набагато більше активних й інтенсивних взаємодій між ними, ніж у традиційній аудиторії, де переважає немов би "віртуальний" зворотний зв'язок викладача з усією аудиторією, а взаємодія викладача з окремим студентом зводиться до мінімуму. Сучасні комунікаційні технології дозволяють зробити таку взаємодію більші активною, але це потребує від викладача спеціальних додаткових зусиль.

Такі зміни в організації навчального процесу дозволяють формувати в майбутніх фахівців, необхідні для кожної сучасної людини, компоненти інформаційної культури. Можна виділити такі компоненти інформаційної культури:

усвідомлення вбудованості системи освіти в глобальні інформаційні процеси;

готовність до освоєння ефективного доступу до практично необмеженого обсягу інформації й аналітичної обробки цієї інформації;

прагнення до формування й розвитку особистих творчих якостей, що дають можливість генерації інженерних ідей у сучасному інформаційному середовищі, а також створення власного інфосередовища;

наявність високого рівня комунікативної культури (у тому числі і комунікації за допомогою інформаційних засобів), теоретичних розробок і досвіду організації інформаційної взаємодії, здійснюваної в режимі діалогу;

готовність до спільної з усіма суб'єктами інформаційної взаємодії освоєння наукового й соціального досвіду, спільної рефлексії й саморефлексії;

освоєння культури одержання, відбору, зберігання, відтворення, передачі й інтеграції інформації;

готовність до використання сучасних інтерактивних телекомунікаційних технологій як важливого аспекту професійного росту в умовах безперервної освіти в постійно змінюваному інформаційному суспільстві (телеконференції, дистанційне навчання);

здатність до моделювання й конструювання інформаційно-освітнього середовища й прогнозування результаті в власної професійної діяльності;

уміння самостійного аналізу інформаційної ситуації;

ініціативність, творчий підхід, інтелектуальний потенціал, високі психомоторні якості, моральність, ерудиція, здатність до творчого мислення, здатність до суворого аналізу;

психологічна адаптивність, стресостійкість, здатність до саморегуляції та самокорекції;

засвоєння норм інформаційної етики, естетики та культури комп'ютерних інформаційних технологій;

знання та навички щодо інформаційної безпеки, включаючи засоби захисту людської психіки;

використання ресурсів Інтернету щодо пошуку інформації для організації майбутньої професійної діяльності;

використання спеціалізованих інструментальних системі для створення інформаційної продукції;

використання інструментальних програм для створення власних Інтернет-ресурсів;

використання засобів інформаційно-комунікаційних технологій і мережі Інтернет для участі в телекомунікаційних проектах;

знання та навички використання електронних джерел інформації відповідної предметної галузі;

уміння комплексно застосовувати інформаційно-комунікаційні технології в процесі організації процесу виробництва;

навички застосування Інтернет-технологій для власного підвищення кваліфікації;

уміння проводити аналіз потреб в освітніх комп'ютерних програмах для використання під час навчання різним предметам;

навички розробки та проведення міжпредметних навчальних проектів з використанням ІКТ;

доля в міжнародних дистанційних курсах підвищення кваліфікації;

використання Інтернету для підвищення професійного рівня;

створення комп'ютерних програм за власним сценарієм

Можна визначити наступні стадії вивчення сучасних інформаційних технологій, що характеризуються у вигляді наступних етапів: знайомство - освоєння студентами загальних уявлень про сучасну інформаційну технологію й інформаційну цивілізацію, отримання окремих навичок роботи з комп'ютером; використання - застосування інформаційних технологій для розв'язання окремих задач у рамках традиційних моделей викладання; інтеграція - загальна зміна технології викладання за рахунок інтеграції інформаційних технологій в освітній процес; перетворення - зміна змісту освіти, структури навчальних предметів, системи атестації відповідно до сучасної системи освітніх пріоритетів на базі інформаційних технологій.

На етапі знайомства здійснюється освоєння загальних можливостей нових інформаційних технологій, на етапі використання здійснюються спроби застосування нових інформаційних технологій щодо розв'язання окремих задач в рамках традиційних способів здійснення професійної діяльності, на етапі інтеграції відбуваються спроби зміни технологій здійснення професійної діяльності за рахунок широкого використання нових інформаційних технологій, на етапі перетворення з'являються нові технології, пов'язані лише з новими інформаційними технологіями, таким чином відбувається зміна змісту і структури професійної діяльності завдяки впровадженню нових інформаційних технологій.

Застосування нових інформаційних технологій у навчанні відповідно до цих етапів призведе до зміни змісту освіти завдяки впровадженню в загальний зміст навчання певних розділів існуючих навчальних дисциплін, які дозволяють студентам оволодіти необхідними знаннями, уміннями та навичками і здатностями їх застосування щодо нових інформаційних технологій в професійній діяльності

У зв'язку з із застосуванням сучасних технологічних інновацій у сфері освіти відбуваються докорінні зміни у викладацькій діяльності , зміни освіти, місця і ролі викладача в навчальному процесі. Впровадження цих інновацій впливає на якість освіти, а також на формування в майбутніх фахівців певного інформаційного світогляду й рівня інформаційної культури.

Особливої уваги заслуговує опис унікальних можливостей інформаційних технологій, реалізація яких створює передумови для небувалої в історії дидактики інтенсифікації навчального процесу, а також створення методик, які орієнтовані на розвиток особисті тих, хто навчається. Зазначимо ці можливості:

- миттєвий зворотний зв'язок між користувачем та інформаційними та комунікаційними технологіями;

- комп'ютерна візуалізація навчальної інформації про об'єкти або закономірності явищ, як таких що реально відбуваються, так і "віртуальних";

- архівне зберігання великих обсягів інформації з можливістю передачі, а також легкий доступ користувача до центрального банку даних;

- автоматизація процесів обчислювальної, інформаційно-пошукової діяльності, а також обробка результатів навчального експерименту з можливістю багаторазового відтворення фрагменту, або самого експерименту;

- автоматизація процесів інформаційно-методичного забезпечення, організаційного керування навчально-виховною і контролю за результатами якості засвоєння матеріалу. [ Богданов І. Засоби інформаційних технологій, їх практичні можливості. http://www.conference.mdpu.org.ua\conf_all \\confer\2001/netech\5\bogdanov.htm]

Інформатизація означає впровадження нових технологій, елементів, які підвищують якість і ефективність праці студентів та якнайшвидший доступ і отримання інформації.

Одним із компонентів інформатизації є автоматизація, яка дозволяє створити ефективний і комфортний сервіс у пошуку інформації під час навчання у ВНЗ.

Усі ці зміни привносять комп'ютери, локальні обчислювальні мережі комп'ютерів і програмні системи, які працюють на них. Торкаючись введення кредитно-модульної системи, подібної до ECTS (European Course Credіt Transfer System), слід зазначити, що ця трансформація не обмежиться лише упровадженням нової системи оцінки знань і введення відповідної шкали оцінок. Вона зачепить майже увесь комплекс навчально-методичної роботи вищого навчального закладу. Зокрема, направлена на адаптацію чинних навчальних програм і планів відповідно до умов ECTS.

ІТ приводять до розширення і поглиблення наочних областей, що вивчаються, інтеграції предметів, що вивчаються, або окремих тим. Це обумовлює зміну критеріїв відбору вмісту навчального матеріалу.

Вони ґрунтуються на необхідності інтенсифікації процесу інтелектуального саморозвитку особи виучуваного, формування умінь формалізувати знання про наочний світ, витягувати знання, користуючись різними сучасними методами обробки інформації.

Таким чином, у зв'язку з розвитком процесу інформатизації і освіти змінюється об'єм і вміст навчального матеріалу, відбувається переструктурування програм навчальних предметів (курсів), інтеграція деяких тим або самих навчальних предметів, що приводить до зміни структури і вмісту навчальних предметів (курсів) і, отже, структури і вміст освіти.

Паралельно цим процесам відбувається впровадження інноваційних підходів до проблеми рівня знань що вчаться, заснованих на розробці і використанні комплексу комп'ютерних тестуючих, діагностуючих методик контролю і оцінки рівня засвоєння.

Реалізація можливостей ІТ в процесі вчення і пов'язане з цим розширення спектру видів навчальної діяльності приводять до якісної зміни освітнього процесу.

Страницы: 1, 2, 3, 4