Аналіз також показує, що спеціальних закладів для навчання “еліти” в Німеччині обмаль. Основна увага переважно зосереджується на саморозвиткові здібностей. Елементи спеціальних навчальних закладів для “еліти” можна знайти лише в деяких освітніх гілках, зокрема в галузі військової освіти тощо.
Організованої системи відбору обдарованих абітурієнтів при їх вступі та навчанні у ВНЗ Німеччини не існує. У вищому навчальному закладі найчастіше зустрічаються випадки, коли професор запрошує на свої семінари студентів, яких він уважає здібними. Відмічено, що особливістю підтримки обдарованої студентської молоді є функціонування мережі соціальних інститутів, які надають цій категорії студентів академічні стипендії, організовують спеціальні навчальні курси, матеріально, фінансово й організаційно сприяють їх науковій роботі, написанню дисертацій. До них належать різноманітні фонди (навчальний фонд німецького народу, фонд Конрада Аденауера, Фрідріха Еберта, Фрідріха Наумана, Ганса Зейделя, Генріха Белля та ін.), церковні організації, інститути, економічні спілки тощо.
Досвід зарубіжної вищої школи свідчить, що найбільш продуктивним шляхом є створення освітніх програм за принципами інтеграції та спеціалізації. Інтегрований блок освітньої програми розрахований на основну масу тих, хто навчається, а спеціальний блок допомагає задовольнити інтереси і розвинути здібності окремих груп студентів. Розробка спеціального блоку освітньої програми є одним із виявів диференціації.
Відомо, що на третьому році навчання студенти обирають відповідну галузь, у якій вони планують надалі навчатися, та розробляють разом зі своїм консультантом індивідуальний навчальний план, основними особливостями якого у ВТНЗ Німеччини є: варіативність, вільний вибір основних дисциплін та предмета дослідження. Дослідженням установлено, що індивідуальні навчальні плани будуються за модульно-блоковою системою. До першого блоку входять обов'язкові предмети, згідно з відповідною спеціалізацією. Елективні предмети (загальноосвітні та спеціальні) акумулюються в другому блоці. Вибірковість цих курсів зумовлена тим, що кожен студент має право обрати предмети з поданого списку відповідно до своїх інтересів, схильностей та здібностей. Німеччина, з її університетською традицією, вперше створила та застосувала систему поділу дисциплін на обов'язкові та вибіркові. До третього блоку належать факультативи. Право вибору предметів із різних списків (блоків) врівноважує загальні вимоги до студентів, їхні індивідуальні здібності й інтереси. Вибираються не лише курси, але й їх частини, при цьому використовується модульний принцип.
Виявлено, що в технічних ВНЗ Німеччини значна увага приділяється науковій роботі студентів, а її результати відображаються в курсових та дипломних роботах. Починаючи з 1980-х рр., в університетах організовано 7 центрів з розвитку обдарованої студентської молоді, які підтримують понад 6.000 осіб. Науково-дослідна робота в них проводиться по групах із 6-12 студентів та керівника. При цьому одні форми навчання технічно обдарованих студентів у Німеччині тяжіють до стратегії прискорення, інші - до збагачення, однак переважно використовується їх поєднання. Наукова діяльність обдарованих індивідів здійснюється також у центрах підготовки аспірантів (Graduiertenkollegs).
Установлено, що окреслені стратегії реалізуються на практиці шляхом інтенсифікації традиційних форм навчання: семінарів-дискусій, проблемних, дослідницьких, міжпредметних семінарів, семінарів, які проводять студенти самостійно, додаткових лекцій та семінарів. Водночас використовуються й специфічні: “літні та канікулярні академії”, щорічні федеральні конкурси з різних дисциплін, мікровикладання (тренінги), складання проектів з елементами наукового дослідження, участь у реальних розробках на замовлення федеральних та земельних міністерств, “Brьckenkurse”(допомагають набути знання для фахового навчання в системі переходу “гімназія-вищий навчальний заклад”), Kompaktkurse (проводяться на початку або в кінці семестру, коли щоденно впродовж двох тижнів опрацьовується одна й та ж тема), Projektstudien (вирішуються практичні питання з відповідної професійної галузі), навчальні поїздки країною та за кордон тощо. Також велике значення надається самоорганізації роботи в спеціальних гуртках.
На семінарських заняттях часто використовується вільна групова дискусія, що стимулює самостійність та ініціативність при обговоренні проблем. У сучасних умовах головна увага в університетському процесі приділяється не інформативній стороні навчання, а спонуканню студентів творчо мислити, глибоко аналізувати факти, виробляти здатність до критичних суджень і потребу в постійному оновленні знань.
Обдарована молодь бере участь у заходах центрального або регіонального значення, де проводяться дискусії з актуальних питань та проблем сучасності, котрі опрацьовуються у самостійних проектах. Також кожен з них, щонайменше один раз, бере участь у роботі літньої академії, яка триває від одного до двох тижнів.
Результати дослідження свідчать, що завдяки тісному зв'язку технічних навчальних закладів з підприємствами, студенти користуються можливістю ще під час навчання краще опанувати майбутню професію. Залежно від факультету та курсу практика може займати до третини навчального часу й проходити в країні та за її межами. Великою перевагою є й те, що в цей час заняття проводять не лише штатні професори, а й представники промислових підприємств.
Серед методів навчання обдарованої особистості дослідники особливо виділяють так звані креативні: “мозковий штурм”, евристичні запитання, багатомірні матриці, інверсію, емпатію, синектику тощо.
Наведене вище дає підстави відтворити модель організації навчання технічно обдарованих студентів у ВНЗ Німеччини (рис.1).
Третій розділ - “Порівняльна характеристика організації навчання обдарованих студентів у вищих технічних навчальних закладах Німеччини та України” присвячено розгляду питань, пов'язаних з реформами ВНЗ в обох державах та приєднанням зазначених країн до європейського освітнього простору.
Порівняльний аналіз дає підстави зробити висновок, що на сьогодні в Україні та Німеччині здійснюються зміни, спрямовані на усунення недоліків вітчизняних систем навчання. Змістом реформування вищої освіти в нашій державі є прийняття законодавчих і нормативних документів про підтримку обдарованої студентської молоді, гуманізація та гуманітаризація ВТНЗ, пошук нових форм та методів навчання і модернізація його мети, впровадження інноваційних технологій, форм контролю знань студентів та якості діяльності ВНЗ, кооперацію вітчизняних та зарубіжних вищих навчальних закладів, перехід до суб'єкт-суб'єктної педагогічної парадигми, створення елітних ВТНЗ тощо.
Результати дослідження свідчать, що Німеччина проводить реформи щодо збільшення асигнувань на освіту обдарованих, розробки гнучких планів, програм, впровадження нових форм, методів та технологій навчання, скорочення його середньостатистичної тривалості, відкриття елітних ВТНЗ, підвищення мобільності студентів та викладачів, покращення умов ефективного залучення молоді до виконання наукових досліджень, посилення автономії ВНЗ.
У розділі зазначено, що в Україні вищеназвані реформаторські дії розпочалися розробкою державної національної програми “Освіта” (“Україна ХХІ століття”). Саме цим документом засвідчено серйозні наміри зберегти і примножити інтелектуальний та духовний потенціал свого народу з тим, щоб вийти на світовий соціально-економічний і культурно-освітній рівень. Окреме місце у програмі відведено обдарованим студентам. “Створення державної системи добору і навчання талановитої молоді” віднесено до пріоритетних напрямів реформування вищої освіти нашої держави. 23 березня 1995 р. Верховною Радою України було прийнято Закон України “Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР “Про освіту”. В ньому констатується, що прийом громадян до вищих навчальних закладів проводиться на конкурсній основі відповідно до здібностей абітурієнтів. Із зазначеного випливає, що скоригована мета університетської освіти полягає не лише у засвоєнні світоглядних і основних професійних знань та умінь, але й у формуванні в студентів потреби їх поповнення та впорядкування, розвитку здібностей, що лежать в основі аналізу ситуацій і прийняття відповідних рішень, самонавчання, вербальної та письмової комунікації.
Водночас Німеччина спрямувала свої зусилля на подолання традиційних поглядів на навчання у ВНЗ та залучення передового національного та світового педагогічного досвіду.
Порівняльний аналіз також показав, що одним із першочергових завдань технічних ВНЗ обох країн є підготовка фахівців, здатних розв'язувати не лише професійні, а й соціально-економічні завдання; лідерів не тільки на виробництві, але й у суспільному житті. Тому спільною тенденцією розвитку вищої технічної освіти України і Німеччини є її фундаменталізація, гуманітаризація та гуманізація. Перша з них пов'язана з поглибленим вивченням фундаментальних дисциплін, наступна - з виваженим представленням у навчальних планах інженерних спеціальностей гуманітарних предметів, остання - з упровадженням у навчальний процес дисциплін, які сприяють усвідомленню майбутнім фахівцем свого місця в суспільстві та довкіллі. В основу гуманізації інженерної освіти покладено використання високих інформаційних технологій, енерго- та ресурсозбереження, урахування проблем охорони природи.
Результати виконаного нами дослідження дають підставу констатувати, що проведені реформи вищої технічної школи не можуть повністю усунути її недоліки. Ефективна свого часу стара система вичерпала себе, а нова ще повністю не сформувалася. Існує багато не розв'язаних проблем, у тому числі й питання створення вищих навчальних закладів для обдарованих студентів. Тривалий час воно дискутувалось і в Німеччині, яка зважилася на створення елітних ВНЗ. Оскільки послуги в них платні, то ФРН розв'язує це питання шляхом збільшення асигнувань на освіту обдарованої молоді. В Україні ж існує думка, що такий тип ВНЗ сприяє розшаруванню суспільства: елітні навчальні заклади ототожнюються з елітарними, доступними лише для заможного суспільного прошарку.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
