Елементарна (початкова) школа (2 роки)
Головне місце в системі середньої школи Пирогов відводив давнім мовам ( латинській т грецькій), російській мові та літературі, математиці та історії. Класичній середній школі він віддавав перевагу над реальною. Тривалість навчання в першій на два роки більша, ніж у другій. Усі навчальні предмети класичної гімназії мають загальноосвітній характер, тоді як у реальній гімназії частина навчальних годин зайнята прикладними (професійними ) предметами, що значно знижує загальну освіту, яка давалась реальною гімназією, особливо. якщо врахувати, що курс її всього трирічний (тоді як в класичній гімназії - 5 років). У перших двох класах класичної і реальної прогімназій курс навчання практично однаковий. З ІІІ класу класичної прогімназії починається навчання латинській, а з ІУ класу - грецькій мовам. Ті, хто закінчили реальну прогімназію йдуть або в реальну гімназію, або в ІІІ клас класичної прогімназії, або на практичну роботу. З класичної гімназії можна вступати в університети чи у вищий спеціальний навчальний заклад, тоді як ті, хто закінчив реальну гімназію, приймаються лише у вищі спеціальні навчальні заклади, або ж ідуть на практичну роботу.
З метою полегшити отримання вищої освіти біднішим громадянам Пирогов пропонував зменшити оплату за навчання.
У своїх циркулярах по навчальному округу Пирогов звертав увагу вчителів на необхідність відкинути старі, догматичні способи викладання і застосовувати нові методи. Треба пробуджувати думку учнів, розвивати їх розумові здібності, формувати навички самостійної роботи.
Досвідчений вчитель повинен пробудити увагу учнів і розвинути в них інтерес до нового навчального матеріалу, а це , на думку Пирогова, - найголовніше для успішності навчання.
Основними дидактичними принципами Пирогов вважав усвідомленість навчання, активність і наочність.
Пирогов вніс значне поліпшення в роботу педагогічних рад гімназій, розширив зміст обговорюваних питань, увів у систему доповіді і обмін думками з дидактичних питань, всіляко заохочував методичні пошуки вчителів, рекомендував взаємовідвідування уроків.
Вимагаючи, щоб вчителі і керівники прогімназій і гімназій добре вивчали учнів та їх успішність, Пирогов пропонував переведення з класу в клас за результатами річної успішності учнів. Він негативно відносився до перевідних екзаменів, відмічаючи наявність у них значного елементу випадковості та формалізму.
До викладання у вищій школі Пирогов пропонував залучити великих учених, проводити семінари, рекомендував посилити бесіди професора з студентами, проводити практичні заняття і всяко розвивати у студентів навички поглиблення самостійної роботи.
4. М.І. Пирогов про виховання дітей
У своїй статті «Питання життя» Пирогов обґрунтував свій ідеал моральної людини, виступав на захист всезагальної освіти. Він обурювався тим, що батьки не рахуючись із схильностями дітей, самоуправно і самовільно призначали свою дитину ще з пелюшок для тої чи іншої касти суспільства, поспішали підготувати її до виконання класових обов'язків, забуваючи про те, що треба перш за все забезпечити розвиток особистості, сформувати моральні переконання, необхідні людині у вступі на самостійний життєвий шлях. Він вказав на шкоду ранньої професіоналізації, спеціалізації в освіті як для самої людини, так і для суспільства.
Основою виховання моральної людини Пирогов вважав християнську релігію і наполягав на необхідності релігійного виховання дітей з якомога ранішого віку. Для зміни суспільного життя він бачив лише один шлях - виховання: «Виховання слід починати колиски, якщо ми бажаємо докорінного перевороту моралі, бажань. переконань суспільства» (3).
Початкове сімейне виховання дітей Микола Іванович вважав тією сходинкою, з якої починає формуватись моральна людина, тією основою, на якій базується подальша шкільна освіта.
Основні думки Пирогова про виховання моралі з раннього віку, про важливу, відповідальну роль матері у початковому сімейному вихованні дітей, про ідеал матері - виховательки зародились у нього задовго до опублікування статті «Питання життя» . Вони були висловлені педагогом у листах до своєї майбутньої дружини ще в 1850 році. Головне призначення матері, стверджував він, віддати себе повністю родині, справі виховання дитини, і жінка повинна бути підготовленою до виховної діяльності : «Неоціненне щастя, - писав Пирогов, - бути вихованим у перших роках дитинства освіченою матір'ю, знаючою і розуміючою всю висоту, всю святість свого покликання» (3). Щоб виконати це покликання, матері необхідно постійно займатись самовихованням та самоосвітою , мати здатність ясно і зрозуміло говорити з дітьми, а головне - постійно працювати над покращенням виховання дітей.
У статті «Питання життя» Пирогов піддав критиці постановку жіночого виховання в Росії, котре не відповідало на думку вченого, ні особистим схильностям, ні суспільному призначенню жінки. Він намагався підняти жінку в очах суспільства. Більше того, Пирогов вважав, що доглядаючи за колискою людини, запроваджуючи ігри її дитинства, навчаючи її вуста лепетати і перших слів, і першої молитви, жінки стають головними зодчими суспільства.
Відмітивши, що у руках матерів лежить майбутність людини, Пирогов вказував на необхідність бережливого і уважного відношення до дітей , розум і серце яких під впливом виховання і навчання , подібно до м'якого воску, можуть приймати різні форми.
У сімейному виховання є більше можливостей , ніж у школі, керувати індивідуальним розвитком дитини, враховуючи її особливості та схильності.
Пирогов закликав вихователів і батьків добре вивчати духовний світ дитини, розумно направляти розвиток і виховання дітей.
М.І. Пирогов поставив на обговорення педагогів найважливіше питання педагогіки: яким повинен бути напрямок виховної роботи у сім'ї? Сам він дав цьому питанню оригінальну відповідь: у процесі сімейного виховання дітей для підготовки до школи мати повинна дати їм основи реальної освіти , широко використовуючи при цьому дитячі ігри.
Такі погляди Пирогова мали велике значення для педагогіки. Видатні педагоги ХІХ ст. використовували ідею реальної освіти дітей при складанні програм і методичних розробок ігор та занять, спостережень у природі, при проведенні найпростіших фізичних дослідів.
Гарячий патріот своєї Батьківщини, М.І. Пирогов вважав обов'язковим , об виховання і навчання проводились рідною мовою. Він поставав проти космополітизму у справі виховання і навчання дітей, котрий виражався в тому, що дітям привілегійованих верств населення з раннього віку гувернери прививали презирство до рідної мови і любов до іноземної. Пирогов був впевненим у тому, що потішний звичний спосіб навчання малолітніх, мало не грудних малюків, французькій, англійській мовам нерозумний , він соромить національне почуття, ніскільки не сприяючи поширенню наукових знань та розширенню мислительного кругозору в країні.
Шестирічний вік дітей Пирогов вважав найсприятливішим часом для того, щоб починати навчання дітей грамоті. Винятком може бути слабкий загальний розвиток дитини. Батькам і вихователям слід спостерігати за ходом розумового розвитку дитини і у відповідний момент скористатися її інтересом до грамоти , щоб почати систематичні заняття.
Пирогов висловлював цінні думки про психологію дитячої уваги, про засоби її розвитку з раннього віку. Пирогов розглядав увагу як особливий стан напруження тих частин мозку, які сприймають принесені органами чуттів враження, підкреслював необхідність індивідуалізувати прийоми і засоби виховання у дітей уважності.
Микола Іванович вважав, що для розвитку мислення потрібна не лише наочність, яка впливатиме на органи відчуттів, але й слово. Він вважав, що дар слова - це єдиний і неоціненний засіб проникнути у середину, значно глибше, ніж шляхом лише самих зовнішніх відчуттів. Цінним було й твердження вченого про те, що наочність і слово повинні використовуватись у тісному поєднанні.
Однією з найважливіших умов виховання і навчання Пирогов вважав хорошу дисципліну. Він засуджував казармений режим, сваволю, якы поширювались у школах того часу, бездушне відношення до дітей і вимагав гуманності і сердечності при підтриманні дисципліни. У випадку провини учня педагог повинен уважно врахувати обставини, за яких скоєна провина, об'єктивно оцінити його , довести до свідомості учня його провину і справедливість призначеного за неї покарання.
У своїй статті «Чи треба сікти дітей, і сікти у присутності інших дітей?» (1858р.), котра стала відгуком на службовий звіт директора гімназії Одеського учбового округу, Пирогов принципово засудив тілесні покарання дітей і гаряче доводив, що застосування різок антипедагогічне, що тілесні покарання знищують в дитині сором, розбещують дітей і повинні бути відмінені.
Однак він не був до кінця послідовним у цьому питанні. У наступному, 1859 році Пирогов опублікував циркуляр по Київському учбовому округу «Основні засади правил про провини і покарання учнів гімназій Київського учбового округу», в котрому принципово відкидаючи різки, на практиці вважав, однак, неможливим обійтись без них і радив застосовувати їх у гімназіях як виключну міру і лише за постановою педагогічної ради.
5. Основні проблеми «Питань життя»
Розгляд педагогічних поглядів варто почати зі статті «Питання життя», опублікованої ним у 1856 році. Це була перша педагогічна робота Пирогова. Завдяки їй ім'я Пирогова стало широко відомим і звернуло на себе увагу суспільства передовими ідеями про загальнолюдське виховання.
В статті «питання життя» (як і в інших своїх педагогічних творах) М. І. Пирогов різко виступив проти класової школи і ранньої утилітарно-професійної виучки, яку намагалось ввести царське керівництво за рахунок зниження рівня загальної освіти молоді. Він протипоставив офіційному курсу освіти ідею загальнолюдського виховання, яке повинно підготувати до суспільного життя високоморальну людину з широким розумовим кругозором.
Свою статтю Пирогов починає з історичної довідки про пошуки видатними мислителями давньої Греції відповідей на питання про призначення людини у суспільному житті, про зміст людського життя. З цієї довідки випливає, що мова йде про питання суспільного життя, про життя людини в суспільстві, про її взаємовідносини з іншими людьми, про неминучість для кожного з нас вирішення питання про наше відношення до суспільних потреб і обов'язків.
«У чому полягає мета нашого життя? Яке наше значення? До чого ми покликані? Чого покликані шукати ми?» Такі перші питання життя, що висував Пирогов у своїй статті. У самостійному вирішенні цих питань зацікавлені і суспільство з його панівним напрямком, і кожна окрема особистість. З цим складно не погодитись.
Здавалося б, міркує далі Пирогов, що на поставлені питання про мету і призначення нашого життя члени християнського суспільства отримають відповіді про процес виховання в сім'ї і школі, і таким чином підготовані до здійснення християнської моралі в суспільному і особистому житті. Але у дійсності такого панування християнської моралі не спостерігається. На противагу християнським основам виховання, отриманим у школі, у всіх проявах суспільного життя панує «різко виражене матеріальне, майже торгове спрямування».
Що ж залишається робити за таких обставин? - природно виникаюче запитання. Залишається глибше поглянути в сутність оточуючого життя. З виключною майстерністю викладає Пирогов «філософію» вісьми дрібних суспільних груп.
Страницы: 1, 2, 3
