Ось, наприклад, перший погляд - дуже простий і привабливий. Не розмірковуйте над тим, чого не можна пояснити. Це, за найменшою мірою, втрата лише одного часу. Можна, думаючи, втратити і апетит, і сон. Час потрібен для праці і насолоди. Сон - знову ж для праці та насолоди. Праця і насолода - для щастя.
Ось інший погляд - високий. Вчіться, читайте, розмірковуйте і отримуйте від цього найкорисніше. Коли розум ваш посвітліє, ви дізнаєтесь, хто ви і що ви. Ви зрозумієте все, що здається не пояснюваним для простого люду. Порозумнішавши, повірте, ви будете діяти якомога краще. Тоді надайте тільки вибір вашому розуму, і ви ніколи не зробите промаху.
Ось третій погляд - старообрядовий. Дотримуйтесь найточнішим чином всі обряди і традиції. Читайте лише благочестиві книги, але у зміст не вникайте. Це головне для спокою душі. Потім, не задумуючись, живіть так, як живеться.
Ось четвертий погляд - практичний. Працюючи, виконуйте ваші службові обов'язки , збираючи копійки на чорний день. У сумнівних випадках, якщо один обов'язок протирічить іншому, обирайте те, що вам вигідніше, або у крайньому разі що вам менше зашкодить. Проте, надавайте кожному рятуватися на свій лад. Про переконання, точно так само як і про смаки, не сперечайтесь і турбуйтесь. З повною кишенею можна жити і без переконань.
Своїм викладом «філософії» життя восьми дрібних суспільних груп Пирогов сформулював пануючі в російському так званому освіченому суспільстві виразки і пороки, котрі слугували предметом зображення і у нашій могучій, виключно за своїми моральними тенденціями художній літературі ХІХ ст.
Розкриваючи пошлість, пануючу в привілегійованому суспільстві, Пирогов разом з тим показав безсилля школи і виховання його часу в справі перетворення суспільства на яких то б не було розумних початках. А якщо так, то виникало серйозне питання про сенс і призначення усієї системи виховання і освіти. Очевидно, школа і виховання ні в якій мірі не вели до удосконалення суспільного життя на моральних засадах.
Пирогов писав, що існує лише три можливості вивести людство з складного і небезпечного стану:
Або узгодити морально-релігійні основи виховання з дійсним напрямком суспільства.
Або застосувати напрямок суспільства.
Або приготувати нас вихованням до внутрішньої боротьби, неминучої та рокової, надавши нам всі способи і всю енергію витримувати нерівний бій.
Піти першим шляхом, міркує далі Пирогов, це означало б шукати те, що залишилося на землі Святого, Чистого і Великого. Змінити напрямок суспільства - справа промислу і часу. Залишається третій шлях, тобто приготувати вихованням до внутрішньої боротьби. Приготувати з юних років до цієї боротьби, означає саме зробити нас людьми, тобто тим, чого не досягає жодна реальна школа у світі, турбуючись зробити з нас з самого дитинства негоціантів, солдатів, моряків, духовних пасторів чи юристів.
У цих міркуваннях виясняється основна суспільно-політична позиція Пирогова.
Підводячи підсумки всього вищесказаного, можна зробити висновки, що найвища суспільно-історична заслуга Пирогова полягала в тому, що він розкрив і назвав своїм іменем «торговий» напрямок життя, показав його протиріччя зі всім, що залишилось ще у житті «святого», розкрив шкідливий вплив «меркантильного напрямку» на підростаюче покоління і поставив на чергу дня питання про те, що ж можна зробити шляхом виховання, щоб подолати розбещуючий вплив «торгового напрямку» в суспільному житті.
Можна відмітити, що дані висловлювання Пирогова (зокрема про дурний вплив торгового напрямку в суспільстві) вкрай точно характеризують сьогоднішній стан суспільства, особливо положення молоді.
Висновки
Вивчення педагогічних творів, біографічних й автобіографічних даних, залишених нам Пироговим, показує, що протягом всього свого життя він непохитно здійснював одну основну ідею: боровся зі станово-кріпосним ладом у системі освіти й прагнув до того, щоб поставити освіту й виховання підростаючих поколінь на службу потребам, що назрівали, нашої країни у всіх областях культури в післяреформений час.
Пирогов вів боротьбу зі становими й національними привілеями насамперед у справі народної освіти й поширення культури й науки в нашій країні.
Таким чином, педагогічні позиції Пирогова найтіснішим чином спліталися з політичними прагненнями демократичного лібералізму, що відрізняв його й від представників бюрократів-реакціонерів і консерваторів, і від представників революційної демократії (у політичному змісті Пирогов не був революціонером).
У чому ж полягає цінність педагогічної системи Пирогова? Найбільший інтерес і цінність представляє система освіти, висунута ним. Принцип цієї системи полягає в переході з одного щабля до наступного, вищого й у той же час у закінченості освіти в кожному щаблі.
Як перший щабель освіти йде елементарна початкова дворічна школа. Програма занять у цій школі розрахована на розвиток первісних основ мислення, що вчаться, і спостережливості шляхом навчання рідній мові, рахунку й, зокрема, розвиток спостережливості шляхом наочного навчання в дусі Песталоцци. До речі, Пирогов надавав величезного значення наочному навчанню й вважав, найважливіше застосовувати принцип наочності в як можна ранньому віці. У статті Пирогов говорить про спосіб викладання природних наук. “Взагалі, головний обов'язок педагога полягає переважно в тім , що б науку викладати не стільки для самої науки, скільки для розвитку, за допомогою науки тієї або іншої розумової розумової або щиросердечної здатності. Природне й повинне саме служити до розвитку спостережливої здатності в дитини, початківця знайомити з навколишньою його природою. Потрібно привчити з раннього років і його очей, і його дотик до виразного відшукування різних ознак, що характеризують природні тіла; дайте йому в руки мінерал, рослина, тварина й запитуйте його, що він бачить і що він знаходить особливого; змусьте його знайти й описати розходження тим часом й іншим тілом, і завдання ваша буде дозволена, ціль буде цілком досягнута.” (8)
За традиціями того часу, у програму початкової школи , як й у програму наступних за нею вищих щаблів, Пирогов вносить і підстави так званого закону божого, тобто вивчення священної історії старого й нового завіту.
Прогімназії становлять у системі освіти, що захищає Пирогов, другий щабель утворення, знов-таки призначену для всіх станів і класів. Прогімназії , за планом Пирогова, розділяються на два типи - реальна й класична, кожна зі своїм курсом навчання.
Класична прогімназія в проекті Пирогова має в навчальному плані майже ті ж предмети, що й реальна. Але за рахунок кількості годин, що відводять на предмети реальних знань , у класичній прогімназії приділяється увага ґрунтовному вивченню латинської й грецької мов й однієї, а не двох нових мов. У класичні прогімназії відкритий доступ знов-таки для всіх бажаючих, що мають освіту в обсязі елементарної початкової школи. А крім того, і закінчивши реальну прогімназію, діти могли проходити без іспиту в III клас класичної прогімназії.
Над двома типами прогімназій організується гімназія знов-таки двох типів - реальна й класична.
Освіту в реальних гімназіях Пирогов призначає для задоволення практичних потреб виробничо-технічного життя. Ті, хто закінчили реальні гімназії, за планом Пирогова , одержать доступ або безпосередньо до практичної діяльності, або у вищі, але спеціальні навчальні заклади, а не в університет.
Надаючи виняткового значення у вихованні учнів науці й науковій освіті, Пирогов враховував роль й інших спеціальних виховних впливів на учнів. І майже в кожній статті його ми знаходимо глибокі, оригінальні думки, поради й практичні вказівки в цьому напрямку.
Головне у виховній роботі, чому Пирогов надає вирішального значення, це наміри, життєві цілі й завдання, які ставлять собі вихователі в родині й у школі, узгодженість родини , школи, суспільства й держави в цих намаганнях.
Пирогов дав ряд найцінніших порад до методики виховної роботи. Обрані ним питання й характер їхнього вирішення вводять учителів у найбільш важливі й вирішальні сторони виховної роботи в школі.
На місце розрізнених, неорганізованих впливів на учнів з боку адміністрації шкіл (директори й інспектори) і наглядачів Пирогов висунув у якості основної виховної сили колективну роботу вчителів або, як він їх називає, наставників, об'єднаних у педагогічні ради середніх навчальних закладів. У такий спосіб одноособова, часто випадкова й довільна дія вчителів одержувала не тільки єдність, але й природно більшу різнобічність і глибину впливів на учнів.
Постанови педагогічних рад здобували в очах учнів більший авторитет, більшу силу. “Досвід доводить, - пише Пирогов, - що висновки й постанови педагогічної ради незрівнянно більше користуються довірою між учнями, чим рішення однієї особи, чи буде воно другорядним у закладі, як учителі або наглядачі, - або головне, як директор”(3).
Пирогов був стурбований розвитком у вчителів уважного, чуйного відношення до учнів. Він жадав від учителів “під час обговорення кожного вчинку” не формально юридичного відношення до учнів, а “добре вникнути в ті обставини”, якими викликається поведінка учня. У цих цілях Пирогов пропонував вихователям завести в себе кишенькові журнали, у яких би вони відзначали, з належними подробицями й тільки для себе, всі помічені ними вчинки учнів, їхній напрям думок і т.д.
Вимогами такого роду Пирогов ставив перед учителями складне й важке, але в той самий час основне завдання в мистецтві виховання - вивчати своїх учнів й індивідуалізувати виховні впливи на учнів
За справедливістю й одностайним визнанням Пирогов увійшов в історію російської культури не тільки як видатний геніальний учений- анатом і талановитий лікар-хірург, але і як класик оригінальної передової російської педагогічної думки. І можна бути впевненим у тім, що справжні заслуги Пирогова перед культурою нашої країни й значимість його педагогічних ідей і педагогічної діяльності будуть ще довго знаходити високу оцінку й викликати глибоку повагу з боку всіх людей.
Список використаної літератури
1. Егоров С.Ф. Хрестоматия по истории школы и педагогики в России. - М.: Просвещение, 1986.
2. История дошкольной педагогіки / сост. Н.Б, Мчелидзе и др. - М., 1987, С. 135-150.
3. История педагогики / под ред.. М.Ф. Шабаева - М,, 1981, С. 153-155.
4. Красновский А.А. Педагогические идеи Н.И. Пирогова. - М.: Учпедгиз, 1949.
5. Константинов Н.А., Медынский Е.Н., Шабаева М.Ф. История педагогики. -М.: Просвещение, 1982.
6. Педагогіка: навч. пос./ за ред. М. М. Фіцули.- К., 2001.
7. Пирогов Н.И. Избранные педагогические сочинения. - М.: Педагогика, 1985.
8. Пирогов М.І. Вибрані педагогічні твори. - М.: Педагогіка, 1985. -C. 143-144.
9. Пирогов Н.И. Задачи учителя в школе // Антология педагогической мьісли УССР / Сост. Н. П. Калениченко. - М., 1988.
10. Христоматія з історії зарубіжної педагогіки // укл. А.І. Піскунов. - м. , 1981.
Страницы: 1, 2, 3
