- уточнено понятійно-категоріальний апарат теорії професійної адаптації викладача ВНЗ ("професійна адаптація", "професійна адаптованість", "професійна адаптивність"), критерії і показники професійної адаптованості майбутнього педагога вищої школи;

- удосконалено організаційно-методичні засади професійної підготовки викладачів ВНЗ в умовах магістратури;

- набули подальшого розвитку науково-теоретичні уявлення про сутність, зміст і структуру професійної адаптації педагога, особливості професійного становлення та професійної діяльності викладача ВНЗ.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що створено, апробовано і впроваджено в процес професійної підготовки викладачів ВНЗ за спеціальністю 8.000005 - Педагогіка вищої школи: спецкурс "Професійна адаптація викладача ВНЗ", тренінг професійної адаптивності, науково-методичний спецсемінар. Теоретичні положення, науково-методичні рекомендації та висновки дослідження створюють основу для підвищення ефективності професійної підготовки майбутніх викладачів вищих навчальних закладів.

Результати дослідження впроваджено в освітній процес підготовки педагогічних і науково-педагогічних працівників Класичного приватного університету м. Запоріжжя (довідка № 530 від 18.03.2008 р.), Запорізького національного університету (довідка № 01-25/21 від 27.02.2008 р.), Житомирського державного університету імені Івана Франка (довідка № 828 від 29.02.2008 р.), Одеського обласного інституту удосконалення вчителів (довідка № 1-117 від 22.02.2008 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення й висновки дисертаційної роботи були оприлюднені на науково-практичних конференціях: міжнародних: "Професійне становлення особистості: проблеми і перспективи" (м. Хмельницький, 2005), "Сучасний стан і перспективи розвитку освітнього простору України" (м. Запоріжжя, 2005), "Наука та вища освіта" (м. Запоріжжя, 2006), "Еволюція теорії та методики професійної освіти в Україні на етапі націєтворення" (м. Запоріжжя, 2006), "Педагогіка професійної освіти" (м. Запоріжжя, 2007), "Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору: Моніторинг якості освіти" (м. Київ, 2007), "Психолого-педагогічні аспекти формування та розвитку майбутнього фахівця" (м. Миколаїв, 2008); всеукраїнських: "Професіоналізм педагога у контексті Європейського вибору України" (м. Ялта, 2006), "Теорія і практика педагогіки життєтворчості" (м. Запоріжжя, 2007).

Основні положення й результати дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях кафедри управління навчальними закладами і педагогіки вищої школи, Лабораторії експериментальної педагогіки та психології Класичного приватного університету.

Публікації. Основні положення й результати дослідження викладені в 16 одноосібних публікаціях, з яких 5 - у провідних фахових наукових виданнях.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи становить 257 сторінок, з них основного тексту - 190 сторінок. Список наукових джерел містить 200 найменувань. Дисертація містить 21 рисунок на 11 сторінках і 5 таблиць на 5 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено категоріальний апарат дослідження; відображено апробацію та впровадження результатів роботи; наведено дані про її структуру.

У першому розділі - "Науково-теоретичні основи дослідження професійної адаптації викладача вищого навчального закладу" - здійснено аналіз зарубіжних і вітчизняних загальнонаукових концепцій сутності адаптації особистості, феномену професійної адаптації взагалі та професійної адаптації педагога зокрема, виявлено й охарактеризовано концепти професійної адаптації викладача ВНЗ.

Визначено, що феномен адаптації особистості у світових концепціях розвитку людини, які є визначальними у гуманітарній сфері знання (А. Бандура, Г. Гартманн, Е. Ериксон, А. Маслоу, Ж. Піаже, К. Роджерс, Л. Філіпс, Л. Фестінгер, Е. Фромм, Р. Хенкі, Т. Шибутані та інші), розглядається як всебічний, безупинний процес, що охоплює всі сфери життя людини - від внутрішньої, психічної до зовнішньої, соціальної - і передбачає єдність процесів активної зміни особистістю навколишнього середовища та зміни свого внутрішнього світу з метою встановлення рівноваги, гармонії між ними. Одним із видів адаптаційних процесів особистості, що забезпечує входження особистості до професійного середовища, є професійна адаптація - складний процес врегулювання та гармонізації взаємодії фахівця і професійного середовища, під час якого формуються професійні знання, вміння, професійні якості особистості, необхідні для її подальшого професійного розвитку (С.Г. Вершловський, Е.Ф. Зеєр, Є.О. Климов, В.О. Сластьонін та ін.).

У роботі зазначено, що зміст професійної педагогічної адаптації розглядався в працях таких учених, як: Н.В. Кузьміна, А.К. Маркова, О.Г. Мороз, С.В. Овдій, А.О. Реан, В.А. Семиченко, О.Г. Солодухова, Н.О. Чайкіна й інші, проте дослідженню власне професійної адаптації викладача ВНЗ у вітчизняній науці приділялося недостатньо уваги та припускалося механічне перенесення характеристик професіогенезу вчителя.

Здійснений у дисертації аналіз наукових підходів щодо професійної адаптації педагога, особливостей професіоґенезу та професійної діяльності педагога вищої школи (В.Т. Ащепков, О.І. Гура, І.Ф. Ісаєв, О.В. Коржуєв, Л.М. Макарова, Г.У. Матушанський, Л.М. Мітіна, В.О. Сластьонін, Ю.Г. Фокін та ін.) і результати емпіричного дослідження дали підстави розуміти під професійною адаптацією викладача ВНЗ складний, системний, неперервний процес активної взаємодії особистості та професійного середовища, що забезпечує ефективність професійної педагогічної діяльності і є основою професійного саморозвитку та самовдосконалення викладача.

Рушійної силою професійної адаптації викладача ВНЗ є виникнення суперечності між професійно-педагогічною підготовленістю, соціальними і професійними очікуваннями особистості та реальними вимогами суспільства, конкретними умовами діяльності у вищій школі, які постійно змінюються під впливом суспільної динаміки, соціального й особистісного розвитку фахівця.

Встановлено, що професійна адаптація викладача ВНЗ має багатофункціональний характер: є необхідною умовою, етапом професійного становлення та розвитку фахівця, на якому відбувається прийняття ним професійних цінностей, оволодіння професійною діяльністю, формування готовності до її успішної реалізації. Вона сприяє всебічному розвитку особистості, оскільки її результатом є формування професійного Я як невід'ємної складової самосвідомості; забезпечує входження викладача до професійної групи, зближує її цінності з цінностями особистості і тим самим виступає складовою соціалізації. З позиції результативного підходу професійна адаптація викладача ВНЗ визначається видами, типами адаптивної поведінки, її показниками. З позиції процесуального підходу вона характеризується часовими параметрами, механізмами, чинниками та етапами.

У роботі зазначено, що базовим етапом професійної адаптації викладача ВНЗ є етап професійної підготовки, на якому відбувається психологічна перебудова особистості з професійного самовизначення до самореалізації в навчально-професійній діяльності, формується готовність до професійної діяльності, відбудовуються професійні адаптивні стратегії, розвивається професійний адаптаційний потенціал. Це зумовлює ефективність подальшої професійно-педагогічної діяльності викладача, гармонійність його професійного розвитку.

Здійснений аналіз науково-теоретичних основ дослідження професійної адаптації викладача ВНЗ створив підґрунтя для визначення педагогічних умов, що забезпечують успішність цього процесу на етапі професійної підготовки.

У другому розділі - "Педагогічні умови професійної адаптації викладача вищого навчального закладу" - послідовно розкривається зміст педагогічних умов, представлена концептуальна модель професійної адаптації викладача ВНЗ на етапі професійної підготовки, охарактеризовані її складові.

Визначено, що педагогічні умови є сукупністю заходів, які забезпечують досягнення мети професійної діяльності та професійного розвитку особистості (С.І. Архангельський, Ю.К. Бабанський, І.І. Кобиляцький, І.О. Рейнгард та ін.); вони свідомо створюються в навчальному процесі й забезпечують найбільш ефективний перебіг професійної адаптації майбутніх викладачів ВНЗ.

У роботі обґрунтовано, що базовою умовою професійної адаптації майбутнього викладача ВНЗ є орієнтація педагогічного процесу на розроблену модель професійної адаптації, екстраполяція її основних положень та структури на зміст професійно-педагогічної підготовки. Розроблена і представлена концептуальна модель (рис. 1) містить мету та завдання професійної педагогічної підготовки, педагогічні умови, зміст, форми, методи й показники.

Відповідно до моделі, професійна підготовка майбутнього викладача ВНЗ має передбачати його успішну професійну адаптацію на всіх її рівнях: психофізіологічному, власне професійному, соціально-психологічному та особистісному (за В.І. Слободчиковим). Психофізіологічна адаптація передбачає входження фахівця до умов професійної діяльності, пов'язаних з емоційними, психічними труднощами - психофізіологічними ускладненнями навчальної та викладацької діяльності у вищому навчальному закладі.

Власне професійна адаптація викладача ВНЗ відображає суб'єктний рівень взаємодії майбутнього фахівця та професійного середовища на рівні змісту професійної діяльності у всіх її видах і формах та складається з адаптації до навчальної, методичної, наукової й організаційно-виховної діяльності. Власне професійна адаптація розгортається як процес досягнення органічного поєднання вимог викладацької діяльності, які задаються "згори", нормативно закріплені, і власних потреб, інтересів, можливостей, що забезпечується формуванням системи професійних знань, умінь, навичок, розвитком професійних якостей.

Соціально-психологічна адаптація майбутнього викладача ВНЗ передбачає його активну взаємодію з вищим навчальним закладом на всіх його рівнях: кафедри, навчальної та студентської груп, факультету, науково-педагогічного колективу.

Особистісна адаптація забезпечує входження особистості у професійну роль, становлення професійної Я-концепції, професійного образу Я, ставлення до себе як до викладача, відчуття власної професійної цінності.

Зазначено, що механізмом професійної адаптації майбутнього викладача ВНЗ є професійна ідентифікація - ототожнення майбутнім фахівцем власного професійного Я з особливостями, вимогами, нормами професійної діяльності науково-педагогічного колективу.

У роботі визначено критерії та показники професійної адаптованості майбутнього викладача ВНЗ як результату його професійної підготовки. Зазначено, що основними показниками успішної професійної адаптації є: 1) позитивний психоемоційний стан; 2) готовність до професійної діяльності, що виражається в позитивній внутрішній мотивації професійної діяльності, професійній готовності до реалізації навчальної, методичної, наукової та організаційно-виховної роботи, професійній рефлексивності; 3) позитивне ставлення до професійного оточення; 4) позитивна професійна Я-концепція.

Страницы: 1, 2, 3, 4