- впровадження в освітній процес адаптаційних заходів, спрямованих на усвідомлення майбутніми викладачами сутності професійної адаптації, розвиток їх професійної адаптивності на всіх рівнях адаптаціогенезу, що охоплюють різні форми організації навчального процесу у ВНЗ: навчальні заняття, виконання індивідуальних завдань, самостійну роботу, педагогічну практику;
- реалізації в освітньому процесі положень особистісно орієнтованого та контекстного підходів, його орієнтації на формування психолого-педагогічної компетентності викладача ВНЗ, що передбачає: послідовне ставлення до майбутнього фахівця як до свідомого відповідального суб'єкта власного розвитку та навчально-виховної взаємодії, забезпечення та підтримку процесів його самопрояву, саморозвитку й самореалізації; створення сприятливого психолого-педагогічного клімату в навчальній групі; підвищення мотивації до професійного навчання, професійної діяльності майбутніх викладачів; використання, крім традиційних, нетрадиційних, інтерактивних методів і технік навчання; створення рефлексивного середовища (за положеннями І.Д. Беха, Е.В. Бондаревської, О.М. Пєхоти, С.О. Сисоєвої, М.Г. Чобітько, І.С. Якиманської та ін.); включення до навчального змісту матеріалу, який висвітлює проблеми професійної діяльності, професійного становлення та розвитку фахівця (за концепцією А.О. Вербицького); розвиток діяльнісних (професійні знання, уміння, навички) та особистісних (професійні якості) компонентів, що становлять психолого-педагогічну компетентність викладача ВНЗ (за концепцією О.І. Гури);
- реалізації педагогічного супроводу професійної адаптації викладача ВНЗ, який, з одного боку, передбачає індивідуальне та групове наставництво, надання психолого-педагогічної підтримки в позааудиторній ситуації, з іншого - забезпечує адаптаційну підготовку професійного середовища, його здатність прийняти майбутнього фахівця. Як особлива технологія освітньої діяльності, педагогічний супровід професійної адаптації містить систему організаційних, діагностичних, навчальних і розвивальних заходів як для майбутніх викладачів ВНЗ, так і для досвідчених фахівців, що забезпечують освітній процес.
Впровадження цих педагогічних умов передбачає гармонійне поєднання як традиційних, нормативно визначених для вищої школи, форм і методів навчання (лекції, семінарські й практичні заняття), так і нетрадиційних активних (тренінги, ігрові методи, спільне викладання тощо), що передбачають активізацію розвитку в майбутнього викладача професійної адаптивності.
У третьому розділі - "Експериментальне визначення ефективності педагогічних умов професійної адаптації викладача вищого навчального закладу" - представляється хід та результати експериментальної перевірки впливу вищезазначених педагогічних умов на професійну адаптацію викладачів ВНЗ в процесі магістерської підготовки.
На різних етапах дослідно-експериментальної роботи взяли участь 450 викладачів вищих навчальних закладів України, 136 магістрантів, які протягом 2005-2007 рр. проходили підготовку за спеціальністю 8.000005 - Педагогіка вищої школи в Класичному приватному університеті та Запорізькому національному університеті. Безпосередньо до формувального етапу педагогічного експерименту було залучено 50 магістрантів: експериментальна група (ЕГ) - 25 студентів та контрольна група (КГ) - 25 студентів.
Кількісні та якісні показники, отримані на констатувальному етапі експерименту, дали змогу зробити висновок про загальний низький рівень професійної адаптованості майбутніх викладачів, що виявляється переважно в: нестабільному психоемоційному стані, наявності високого психічного напруження, низької психоемоційної комфортності та емоційного тонусу (63% опитаних); домінуванні невизначеної, зовнішньої мотивації професійної діяльності та професійного навчання (79% опитаних); низькому рівні готовності до професійної діяльності: неусвідомленості сутності професіогенезу викладача, особливостей його професійної діяльності (92% магістрантів), низькому рівні розвитку професійних умінь (67% опитаних) та професійних якостей (72% магістрантів); переважно невизначеним (50% опитаних) та негативним (34%) ставленням до ВНЗ, одногрупників, вищої професійної освіти, професії викладача ВНЗ тощо; негармонійній професійній Я-концепції, неузгодженості її складових (89% опитаних). Відтак, адаптаційні заходи мали забезпечити позитивну динаміку всіх складових професійної адаптованості майбутніх педагогів вищої школи.
Враховуючи тривалість і динамічність процесу професійної адаптації майбутніх викладачів та загальну логіку професійно-педагогічного зростання магістратів, у програмі педагогічного експерименту було передбачено поетапність формувальних впливів. На першому - установчо-мотиваційному - етапі був реалізований спецкурс у рамках навчальної дисципліни "Вступ до спеціальності "Педагогіка вищої школи", що включав: особистісно орієнтовані лекції (за С.О. Сисоєвою); практичні заняття, на яких впроваджувались такі інноваційні методи навчання, як діагностичні завдання-вправи, вирішення проблемних педагогічних ситуацій, ігрові методи тощо; організацію самостійної роботи магістрантів.
На другому - змістовно-процесуальному - етапі формувального експерименту було реалізовано тренінг професійної адаптивності для магістрантів, основними завданнями якого були: сприяння підвищенню стресостійкості учасників; стимулювання розвитку їх професійної мотивації та рефлексивності; розвиток комунікативних якостей; відпрацювання професійних адаптивних стратегій; створення умов для самопізнання, усвідомлення власного Я. Крім того, на базі Лабораторії експериментальної педагогіки та психології Класичного приватного університету забезпечувався супровід професійної адаптації майбутніх викладачів ВНЗ шляхом наукового, психолого-педагогічного консультування, інформування, реалізації моделюючих ігор, елементів тренінгу, керівництва магістерською практикою.
На третьому - контрольно-рефлексивному - етапі формувального експерименту було продовжено цільову роботу Лабораторії експериментальної педагогіки та психології; проведено спеціальний науково-методичний семінар для професорсько-викладацького складу, що безпосередньо забезпечує освітній процес майбутніх викладачів ВНЗ. Метою семінару була підготовка професійного середовища (науково-педагогічного колективу), що передбачала: оволодіння знаннями щодо сутності професіогенезу педагога вищої школи, його професійної адаптації, ролі наставництва, адаптаційних можливостей педагогічної практики; розвиток комунікативних умінь, адаптаційного потенціалу тощо.
За результатами контрольного діагностування професійної адаптованості майбутніх викладачів ВНЗ експериментальної та контрольної групи отримані дані, що свідчать про ефективність упровадження визначених педагогічних умов. Це виявляється у: позитивній динаміці психоемоційного стану (76% магістрантів); формуванні готовності до професійної діяльності (позитивній внутрішній мотивації професійної діяльності на навчання (43%); формуванні професійних знань та вмінь щодо успішного професіоґенезу (96%), базових професійних якостей (84%); розвитку рефлексивності (84%); покращенні ставлення магістрантів як до професійного оточення, так і до професії викладача ВНЗ (91%); гармонізації професійній Я-концепції магістрантів експериментальної групи (71%).
Для кількісного оцінювання рівня успішності професійної адаптації майбутніх викладачів ВНЗ був використаний загальний коефіцієнт професійної адаптованості (_ EMBED Equation.3 ___), який складався з коефіцієнтів психофізіологічної (_ EMBED Equation.3 ___), власне професійної (_ EMBED Equation.3 ___), соціально-психологічної (_ EMBED Equation.3 ___) та особистісної (_ EMBED Equation.3 ___) адаптованості та визначався за методикою С.О. Сисоєвої. Порівняння коефіцієнтів професійної адаптованості магістрантів експериментальних груп до та після впровадження формувальних заходів висвітлює їх позитивну динаміку з 0,33 до 0,70, тобто з низького до високого рівня.
Застосування методу парних порівнянь дало змогу стверджувати про статистично значущу різницю коефіцієнтів (t = 2,28 при табличному значенні 1,86). Крім того, отримана статистично значуща різниця коефіцієнтів професійної адаптованості магістрантів експериментальної та контрольної груп підтверджує правильність гіпотези дисертаційної роботи.
ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне та експериментальне дослідження педагогічних умов, що забезпечують професійну адаптацію викладача вищого навчального закладу на етапі його підготовки. Одержані в ході виконаного дослідження результати підтвердили гіпотезу, покладену в його основу, а реалізовані мета й завдання дослідження дають змогу зробити такі загальні висновки.
1. Узагальнення психолого-педагогічного досвіду наукового осмислення професіогенезу педагога, сутності професійної адаптації викладача ВНЗ дає підстави розуміти під цим феноменом складний, системний, неперервний процес активної взаємодії особистості та професійного середовища, що забезпечує ефективність професійної педагогічної діяльності та є основою професійного саморозвитку й самовдосконалення викладача.
2. Визначено та проаналізовано зміст професійної адаптації викладача ВНЗ, охарактеризовано її види, функції, показники з позиції результативного підходу та часові параметри, чинники, механізми й етапи з позиції процесуального підходу. Основним етапом професійної адаптації викладача ВНЗ визначено етап його професійної підготовки у ВНЗ, спрямований на формування адаптованості майбутнього фахівця до науково-педагогічної діяльності, професійного простору вищого навчального закладу, норм та цінностей професії.
3. Ґрунтуючись на результатах дослідження концептів професійної адаптації викладача ВНЗ, у дисертаційній роботі визначено й обґрунтовано педагогічні умови, що забезпечують її ефективність на етапі професійної підготовки. Базовою умовою є орієнтація педагогічного процесу на розроблену модель професійної адаптації викладача ВНЗ, яка відображає системність, багаторівневість взаємодії майбутнього фахівця з професійним середовищем, та екстраполяцію її основних положень і структури на зміст професійно-педагогічної підготовки. Модель передбачає виконання основних завдань, які відповідають рівням професійних адаптаційних процесів. Психофізіологічна адаптація передбачає входження фахівця до умов професійної діяльності, пов'язаних з емоційними, психічними труднощами - психофізіологічними ускладненнями викладацької діяльності у вищому навчальному закладі. Власне професійна адаптація відображає взаємодію майбутнього фахівця та професійного середовища на рівні змісту професійної діяльності у всіх її видах і формах та складається з адаптації до: навчальної, методичної, наукової й організаційно-виховної діяльності. Соціально-психологічна адаптація передбачає активну взаємодію майбутнього викладача із соціально-психологічною організацією реалізації в освітньому процесі положень особистісно орієнтованого та контекстного підходів, його орієнтації на формування психолого-педагогічної компетентності викладача ВНЗ; педагогічного супроводу професійної адаптації майбутнього викладача ВНЗ. Педагогічний супровід як технологія освітнього процесу у вищій школі, з одного боку, передбачає індивідуальне та групове наставництво, надання психолого-педагогічної підтримки майбутньому фахівцеві в позааудиторній ситуації, з іншого - забезпечує адаптаційну підготовку професійного середовища, його здатність прийняти майбутнього фахівця.
4. Результатом професійної адаптації викладача ВНЗ на етапі професійної підготовки є професійна адаптованість, яка характеризується: позитивним психоемоційним станом фахівця; готовністю його до професійної діяльності, що виражається у: позитивній внутрішній мотивації професійної діяльності, професійній готовності до реалізації навчальної, наукової, методичної та організаційно-виховної роботи, професійній рефлексивності; позитивним ставленням до професійного оточення; позитивною професійною Я-концепцією.
Страницы: 1, 2, 3, 4
