Розвиток самостійності школярів у процесі проектно-технологічної діяльності можна здійснювати через таку послідовність цілей: формування вмінь працювати за зразком і вказівками вчителя, технологічною документацією; навчання працювати з коментуванням своїх дій; формування вмінь самостійно застосовувати креслення або технологічну карту; формування пізнавальної самостійності.
На основі правильно визначеної освітньої мети встановлюється тип уроку, його структура, а відповідно від цього залежать методи його проведення. Тому найбільш поширеною у педагогічній теорії й практиці є класифікація уроків за основною дидактичною метою занять. Висувається багато варіантів класифікації за цією ознакою, що відрізняються формулюваннями окремих типів уроків Ми пропонуємо такий варіант даної типології:
1) урок засвоєння нових знань;
2) урок формування умінь та навичок;
3) урок комплексного застосування знань, умінь та навичок;
4) урок узагальнення і систематизації знань,
5) урок перевірки, оцінювання й корекції знань, умінь та навичок;
6) комбінований урок.
Щоб забезпечити цілісність навчально-виховного процесу на уроках трудового навчання, необхідно застосовувати всі перераховані вище типи уроків. Це особливо важливо під час впровадження нових програм з трудового навчання, де можуть бути й уроки засвоєння знань, коли учні розробляють і обґрунтовують творчий проект, визначають його економічні, екологічні та інші характеристики, а також уроки формування практичних умінь і навичок, де йде процес розроблення власної конструкції, виготовлення виробу і т.д.
Для формування умінь творчо застосовувати знання, уміння та навички у комплексі, що дуже важливо під час розробки творчих проектів, виділяються уроки застосування знань, умінь і навичок. Такий тип уроків також характерний і під час виконання різних лабораторно-практичних робіт.
Наприклад, учні під час занять у майстерні опанували технологію обробки деревини пилянням, струганням, свердлінням. Необхідно навчити їх застосовувати ці навички в комплексі. Це можливо тільки на спеціальному уроці застосування знань, що має свої конкретні завдання і специфічну структуру.
Аналіз змісту нових програм свідчить, що в шкільній практиці повноцінне право матимуть всі типи уроків трудового навчання, передбачених даною класифікацією.
Останнім часом зроблено чимало спроб удосконалити побудову уроків як форми організації навчання, застосовуючи так звані нестандартні уроки, а саме: урок-вікторину, урок-змагання, урок-конкурс, урок-громадський захист проектів, інтегрований урок тощо.
Універсальної, жорсткої структури уроку, придатної для всіх випадків організації трудового навчання, бути не може. Однак, зрозуміло, що урок не будується стихійно, хоча досвідчений учитель нерідко імпровізує, якщо цього вимагають обставини. Структура, тобто послідовність частин, елементів уроку, передусім, залежить від мети, типу і змісту. Тому для трудового навчання характерна багатоваріантність структури уроків.
Наприклад, комбінований урок нерідко будується за жорсткою схемою:
1) актуалізація опорних знань і досвіду учнів;
2) повідомлення теми, мети і завдань уроку, мотивація навчально-трудової діяльності учнів;
3) вивчення нового матеріалу;
4) первинне закріплення;
5) практична робота;
6) підбиття підсумків.
Чи завжди доцільна така побудова уроку? В одних випадках вона буде оптимальною, а в інших повна послідовність усіх етапів буде недоречною.
Урок формування практичних умінь і навичок передбачає наступну послідовність його проведення:
1) повідомлення теми, мети і завдань уроку, мотивація навчально-трудової діяльності учнів;
2) актуалізація опорних знань і досвіду учнів;
3) практична робота;
4) підбиття підсумків.
Варто зазначити, що в умовах використання інтерактивних методик в процесі трудового навчання, назви і послідовність деяких етапів уроку можуть змінюватися.
Для удосконалення уроків трудового навчання надзвичайно важливим аспектом є вироблення в учителів здатності до здійснення самоаналізу своє педагогічної діяльності. В.О.Сухомлинський неодноразово підкреслював, що один з секретів педагогічної творчості й полягає в пробудженні вчителя до пошуку, до аналізу власної роботи "хто намагається розібратися в хорошому й поганому на своїх уроках, в своїх стосунках з вихованцями, той вже досягнув половини успіху" /Сухомлинський В.О. 4 вид. Т.4. -К., Рад. школа, 1996. -С.399/.
Виходячи з цього надається велика увага навчанню вчителя проводити самоаналіз, формувати вміння аналітичного підходу до власної діяльності, до взаємодій вчителя й учнів, до педагогічної доцільності вибору того чи іншого методу на уроці.
1.2 Особливості проектної діяльності на уроках трудового навчання
Методи навчання, за допомогою яких організовують проектно-технологічну діяльність, - це такі способи спільної діяльності учнів та учителя, в ході яких активізується творче мислення дитини, можливість здійснювати вільне обговорення проблемної ситуації. Характерною ознакою таких методів є їх суб'єктивний характер, який випливає з того, що учень має діяти як суб'єкт навчального процесу, тобто бути безпосереднім учасником своєї освіти. Отже й методи, які запроваджуються на уроці мають також ним усвідомлюватись. Саме тому в зміст навчальної програми з трудового навчання включено ознайомлення дітей з методами фантазування (у 5-му класі), метод зразків (у 6-му класі), фокальних об'єктів і т.д., як засобами творчої діяльності конструктора. Отже, сьогодні, мова очевидно буде йти не лише про ті методи, які традиційно застосовував учитель, і якими володів лише учитель, але й про методи та прийоми активної та інтерактивної діяльності, якими мають також володіти учні. Методи, що застосовуються учителем у процесі навчання дітей проектуванню, умовно можна поділити на традиційні та нетрадиційні. До традиційних відносять:
· вербальні методи;
· демонстрація;
· спостереження;
· метод вправ;
· метод самостійної роботи;
До нетрадиційних ми відносимо:
· метод творчих проектів;
· метод фантазування;
· морфологічний аналіз;
· метод мозкової атаки;
· метод фокальних об'єктів;
· метод алгоритмів;
· метод зразків;
· метод створення ідеального об'єкту;
· основи теорії розв'язування винахідницьких задач;
· конкурси творчих проектів та інші.
На думку сучасних дослідників проблем проектного навчання поєднання цих методів кардинально міняє методику трудового навчання. Вони пробуджують пізнавальну активність учнів, розвивають самостійне мислення, формують уміння виконувати проектну діяльність.
Очевидно, що методи навчання учнів проектній діяльності необхідно застосовувати комплексно. При цьому на кожному етапі виконання проекту ті або інші методи відіграють першочергову роль.
Провідним методом технологічного навчання є метод творчих проектів, який дозволяє включити школярів до проектної діяльності.
Розглянемо методичні аспекти цього процесу більш докладно.
Аналіз літератури дає можливість розуміти під навчальним творчим проектом самостійно розроблений і виготовлений виріб від ідеї до її реалізації в спільній діяльності учня з учителем.
Навчальний творчий проект виконується, як це вже зазначалось раніше, у чотири стани: організаційний, конструкторський, технологічний, заключний. На кожному з них у спільній діяльності учнів і вчителя розв'язуються певні завдання.
До виробу, який проектують ставлять наступні вимоги: технологічність, економічність, простота конструкції, естетичність, можливість практичного використання і т. д.
Під час вибору, аналізу і реалізації проекту необхідно вирішувати наступні проблеми:
· як визначити сферу діяльності;
· як вибрати тему проекту;
· як вибрати модель, конструкцію виробу;
· як розробити технологію виготовлення виробу;
· як виконати економічний розрахунок виробу;
· як оформити звіт за виконаним проектом.
Якщо раніше учитель сам оцінював роботу учня, то виконаний проект оцінює спочатку сам автор, а потім члени жюрі, головою якого є учитель.
В процесі виконання творчих проектів у комплексі розв'язуються завдання навчання, виховання і розвитку учнів.
Метод творчих проектів, як спосіб навчання школярів проектній діяльності - комплексне методичне утворення, що синтезує в собі як традиційні так і нетрадиційні прийоми навчання. На різних етапах учитель може здійснювати добір тих методів і прийомів роботи, які є необхідними на даний момент, і які збагачують навчальний процес.
Як вже зазначалось вище проектна діяльність здійснюється поетапно. На кожному етапі застосовують комплекс розглянутих методів навчання. При цьому слід зазначити, що учитель має сам, враховуючи індивідуальні особливості класу в цілому та кожного учня окремо, підібрати відповідний комплекс методів навчання, поєднуючи традиційні прийоми роботи з нетрадиційними.
Відповідно до змісту навчальної програми з трудового навчання для 5-9-х класів учнів необхідно ознайомити з наступними методами проектної та конструкторської діяльності:
· метод зразків (алгоритмічний аналіз)
· метод створення образу ідеального об'єкта;
Аналіз теорії рішення винахідницьких задач та інших методів дає підстави зробити наступні висновки.
Під методом фантазування можна розуміти такий спосіб спільної діяльності учнів та учителя, коли досягається уявлення образу об'єкта - його форма, конструкція якого невідома. Головною умовою методу фантазування є відсутність будь-яких обмежень, правил, постулатів, логічного та критичного мислення.
Метод зразків (алгоритмічний аналіз). Вказаний метод є спрощеним варіантом методу, що носить назву: „Алгоритм розв'язання винахідницьких задач" (АРВЗ), який запропонував Г.С.Альтшуллєр. Суть цього методу полягає в послідовному виконанні дій по виявленню, уточненню і усуненню технічних протиріч.
Для реалізації алгоритмічного методу в умовах навчання учнів проектній діяльності можна спростити цей метод до рівня методу зразків. Суть цього методу полягає в наступному. Учитель допомагає школярам віднайти в журналах, каталогах та інших технічних виданнях зразки об'єктів і пропонує порівняти знайдені зразки із ідеальними, які було створено методом фантазування. На основі порівняння виявляють технологічні протиріччя між знайденими зразками та фантастичними об'єктами і розробляють послідовність (алгоритм) дій по їх усуненню.
Страницы: 1, 2, 3, 4
