ІІІ. Для формування у дітей потреби у самостійному музично-пізнавальному пошуку потрібно використати весь спектр завдань, усе багатство музичних творів. Варто згадати, що заняття музики у дитячому садку покликані спрямувати дітей старшого дошкільного віку на новий рівень сприйняття особливостей музичного мистецтва.

Розвитку творчих здібностей сприяє надання дітям старшого дошкільного віку вільного вибору у всьому, де є для цього можливість і доцільність. Так, для розкриття тієї чи іншої теми можна пропонувати не одну пісню, а декілька. Діти можуть послухати їх у виконанні музкерівника і обрати одну з них для розучування, ту, яка більше сподобалася.

Навчальний матеріал заняття закріплюється здебільшого у процесі різних видів діяльності: співу, слухання музики, дидактичної гри, гри на музичних інструментах. Тут також слід враховувати побажання дітей. В результаті у них формується творча активність, інтерес до музичного мистецтва.

Так, можна виконати вправи творчого спрямування: гра музичних творів з різним емоційним забарвленням; створення власних п'єс за програмною назвою “Ведмедик”, “Веселка”, “Колискова” тощо.

Проблемно-моделюючі завдання передбачають нестандартні ситуації, що вимагає від дітей старшого дошкільного віку самостійного творчого розв'язання висунутої проблеми (наприклад: “Що стане, коли мажорну п'єсу “Нова лялька” П.Чайковського виконати в мінорі? Що стане, коли тему Пташки в симфонічній казці “Петя та Вовк” С.Прокоф'єва виконає музикант на валторні? Ви -- Червона Шапочка. В лісі ви зустрічаєте не тільки Вовка, а й Івасика-Телесика...”). Ми пропонуємо використовувати вищезазначені музичні ігри-завдання, як засіб художньо-естетичного розвитку дітей старшого дошкільного віку, зокрема задля розвитку їх творчої уяви та фантазії.

Самостійне створення музичного або іншого супроводу до запропонованого оповідання, картини, казки (вокальні, інструментальні імпровізації, пластичні рухи), імпровізація та домислювання (добирання дітьми слова, пропущеного у вірші, оповіданні, а також звуку, пропущеного в мелодії пісні, закінчення оповідання, казки, вірша, мелодії, пісні), колективне створення оповідань, музичних казок -- ці та інші форми ігрових ситуацій забезпечують необхідні емоційні умови для творчого розкріпачення і самовираження дитини, реалізації нею свого прагнення до дій у певних виявленнях (словах, рухах, музичних творах, тощо).

Важливі психологічні передумови розвитку творчих здібностей дітей старшого дошкільного віку формуються в різних формах імпровізацій.

Як правило, діти рано починають співати самі, наслідуючи маму, сестричку, аудіозапис. Але їхні пісеньки, здебільшого, не повторюють почуту мелодію, а співаються довільно, варіативно, залежно від настрою й обставин. Тобто, в них дитина мимоволі виявляє елементи творчості. Коли за допомогою музкерівника дошкільнята дійдуть висновку, що є мелодії сумні й веселі, спокійні й бадьорі тощо, їхні імпровізації стануть виразнішими й усвідомленішими. Цінність таких імпровізацій значна, адже вони приносять дітям естетичне задоволення і викликають захоплення музичними заняттями.

Початковими формами імпровізацій можуть бути:

- ритмічні супроводи (власні рухові жести: плескання в долоні, плескання руками по колінах, клацання пальцями, притупування тощо;

- гра на маленьких ударних інструментах: дерев'яних паличках, тарілочках, трикутниках, барабанах, бубнах) до декламацій або співу самих дітей.

Так супроводи можуть мати різні форми: йти паралельно і в безпосередньому зв'язку з мовним текстом, підкреслюючи чи доповнюючи його, або будуватися на остинатному.

Аналізуючи музичні твори, доцільно використовувати рухи під музику, адже пластичний рух закладений у самій при роді музики -- з музичних інтонаціях завжди відчувається зв'язок зі словом, танцем, мімікою, рухами тіла людини. Тому прийом “пластичного інтонування” як природного вираження в ході, жесті, танцювальному русі почуття, переживання, емоційного змісту твору має велике значеній у формуванні музичного сприймання дітей старшого дошкільного віку. Музкерівнику важливо самому знайти такі рухи, які були б зрозумілими дітям, викликали б в них емоції, уникали б необхідності у тривалих бесідах з приводу характеру музики.

Вираження характеру музики в рухах розвиватиме природну музикальність дітей, їхню здатність осмислено слухати музику.

Можна використати різні способи поєднання музики і руху: крокування, вільне диригування, тактування, танцювальні рухи тощо. У результаті музкеріваник бачить, як діти старшого дошкільного віку відчувають музику в цілому, наскільки уважно слідкують за розвитком образу. За рухами дітей він може визначити глибину сприйняття твору і окремих його виразних засобів.

Даючи вихід моторній активності дітей, пластичне інтонування музики спрямовує цю активність до поглибленого сприймання і розвитку музичної культури. У дітей розвивається творча уява, прагнення до самовираження у пластичних образах.

Не слід ототожнювати зорові асоціації, які виникають у дітей під впливом музики, з їх довільними фантазіями на фоні музики. Намагання дітей обов'язково щось уявити під музику здебільшого послаблює її вплив, збіднює зміст сприймання, відволікає від головного, притупляє слухову увагу. Необхідно привчати дітей чути в музиці передусім почуття, думки, настрій, характер людини, переконливо доводити їм, що попри всю різноманітність музики композитор прагне насамперед виразити переживання людини, її душевний стан. Коли діти старшого дошкільного віку починають фантазувати під музику, малювати в своїй уяві якісь картини (наприклад, дощ, сонечко або райдугу в “Дощ і райдуга” С.Прокоф'єва, “Сонечко” М.Мєтлова), музкерівник повинен звернути увагу на те, що навіть зображаючи картини природи, композитор прагне передати почуття людини, її особистісне ставлення до осінньої пори року. Таке акцентування на психологічному й естетичному змісті музики позитивно позначається на розвитку художньо-творчого мислення дітей.

Наприклад, після прослухування твору Л. Бетховена “Весело і сумно” діти старшого дошкільного віку визначили яким настроєм закінчується кожна з частин, і довели, “чому музика має сумний або веселий характер?” На допомогу може прийти наочний посібник -- плакат з позначеними на ньому засобами виразності (лад, ритм, динаміка, тембр). Діти, згідно послідовності плаката, говорять про те, які елементи музичної мови вони почули в творі. Завдання музичного керівника -- створити умови для творчого самовираження кожної дитини. Корисно постійно наголошувати дітям: “Тут усі талановиті”, “Роби, як вважаєш за потрібне”, “Умій виразити себе”.

Часто викладачі задають дітям старшого дошкільного віку домашнє завдання -- зробити малюнки під враженням прослуханої музики. Доцільно надавати дітям можливість вибору у творчих завданнях: хтось любить малювати, хтось -- складати вірші, казки, а ще хтось -- ліпити. У процесі вільного вибору дитина зростає як особистість. В неї з'являється почуття дорослості, самостійності, зацікавленості в роботі, що дуже важливо для закріплення бажання займатися творчістю.

Серед провідних методів роботи з дітьми старшого дошкільного віку на цьому етапі було визначено такі: спільна творчість музкерівника і дитини по відпрацюванню виконавської концепції; поєднання інтенсивного і екстенсивного вивчення музичних творів, як завдання порівняти твори різних авторів з однаковою назвою (“Сарабанда” І. Баха, Г. Генделя, К. Глюка; “Ранок в лісі” І. Шамо та “Ранок” С. Прокоф'єва), або розпізнати та назвати форми музичних творів (слухання фрагментів творів: “Маленька нічна серенада” В.А.Моцарта, “Весело і сумно” Л. Бетховена).

Головні зусилля зосереджувались на самостійному пошуку виконавського втілення художнього образу, на вмінні передавати враження від художнього спілкування у вигляді індивідуальних вербальних та музичних інтерпретацій, в ознайомленні дітей старшого дошкільного віку з принципами і прийомами аналізу музичних творів з метою розкриття їх художнього смислу і естетичної цінності.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13