1. Педагогічні науки:

1.1. Теорія освіти і управління нею;

1.2. Педагогіка;

1.3. Педагогіка і викладання;

2. Гуманітарні науки:

2.1. Філологія;

2.2. Історія й археологія;

2.3. Філософія;

2.4. Релігієзнавство і теологія;

3. Суспільні науки і сфери вивчення в області бізнесу і комунікацій:

3.1. Соціологія, антропологія і культура;

3.2. Психологія;

3.3. Політологія;

3.4. Соціальне страхування;

3.5. Зв'язок з громадськістю й інформаційні технології;

3.6. Право;

3.7. Адміністрування і менеджмент;

3.8. Економіка;

3.9. Туризм;

4. Природничі науки, математика й інформатика:

4.1. Фізичні науки;

4.2. Хімічні науки;

4.3. Біологічні науки;

4.4. Науки про землю;

4.5. Математика;

4.6. Інформатика і комп'ютерні науки;

5. Технічні науки:

5.1. Машинобудування;

5.2. Електротехніка, електроніка й автоматика;

5.3. Комунікації й обчислювальна техніка;

5.4. Енергетична інженерія;

5.5. Транспорт, навігація й авіація;

5.6. Матеріали і науки про матеріали;

5.7. Архітектура, конструювання і геодезія;

5.8. Дослідження і видобуток мінеральних ресурсів;

5.9. Металургія;

5.10. Хімічні технології;

5.11. Біотехнології;

5.12. Харчові технології;

5.13. Загальне машинобудування;

6. Сільське господарство і ветеринарія:

6.1. Вирощування культур;

6.2. Охорона рослин;

6.3. Сільське господарство;

6.4. Ветеринарія;

6.5. Лісове господарство;

7. Охорона здоров'я і спорт:

7.1. Медицина;

7.2. Стоматологія;

7.3. Фармакологія;

7.4. Охорона здоров'я;

7.5. Спорт;

8. Мистецтво:

8.1.Теоріямистецтва;

8.2. Образотворче мистецтво;

8.3. Музичне і танцювальне мистецтво;

8.4. Мистецтво театру і кінематографа;

9. Захист і безпека:

9.1. Національна безпека;

9.2. Військова справа.

8. ЗВ'ЯЗОК НАУКИ І ВИЩОЇ ОСВІТИ

До 1989 року наука і вища освіта були розділені між собою як інстутиційно, так і методологічно. Діяльність по наукових дослідження концентрувалася і здійснювалася головним чином підрозділами Болгарської академії наук. Після 1989 року політика держави кардинально змінилася, і ВНЗ було дозволено проводити наукові дослідження і здійснювати викладацьку діяльність одночасно. Законодавство захищає авторські права і дає ВНЗ можливість реєструвати патенти, а також інші технологічні досягнення.

Державний бюджет є основним джерелом фінансування науки. Щорічно виділяються засоби - це визначений відсоток від ВВП, відповідно до законодавства. На етапі переходу до ринкової економіки, витрати на фінансування науки різко знизилися з 2.0% ВВП у 1989р. до 0.28% у 1995р. По закінченні цього періоду намітився незначний ріст, що досяг оцінки 0.8% у 2001р. Незважаючи на фінансову кризу ВНЗ зуміли продовжити проведення наукових досліджень. Це сталося тому, що наукові дослідження могли фінансуватись не тільки державою, але й іншими джерелами, такими, наприклад, як різні наукові фонди і міжнародні програми.

На початку 1990-х років були створені два національних фонди для фінансової підтримки проведення наукових досліджень. Це Фонд наукових досліджень, що виділяє гранти на важливі наукові проекти, і Фонд структурної і технологічної політики, що фінансує проекти, зв'язані з прикладними науками.

Другого жовтня 2003 року Національною асамблеєю був прийнятий закон про Збільшення науково-дослідних робіт, у якому були описані принципи проведення державної політики в даному секторі. Законом були створені умови для поліпшення методів фінансування наукових досліджень, приділяючи особливу увагу ефективності і відкритості суспільного фінансування. Міністр освіти повинен проводити національну політику в сфері наукових досліджень відповідно до національної стратегії. Він повинен надавати на схвалення щорічний звіт про умови і розвиток наукових досліджень перед Радою міністрів.

При проведенні національної політики в сфері наукових досліджень міністр взаємодіє з Національною радою наукових дослідників, що служить як консультативний орган міністра. Рада бере участь у розвитку національної стратегії наукових досліджень, прийнятті заходів, вирішенні фінансових питань і складанні плану дій. Вона оцінює звіти про науково-дослідну діяльність, що складаються відповідними науковими організаціями і ВНЗ. Рада виражає свою думку з приводу того, чи може Болгарія брати участь у міжнародних наукових дослідженнях, аналізує умови наукових досліджень і наукової взаємодії в республіці Болгарія, а також вирішує питання, пов'язані з розвитком наукових досліджень.

У Раду входять Міністр освіти 19 інших членів, один представник Міністерства економіки, один - Міністерства фінансів, 7 представників ВНЗ, висунутих Радою ректорів, 4 представника Болгарської академії наук, висунутих її правлінням, 2 представника Міністерства земельних і лісових ресурсів, голова органу виконавчої влади Наукового фонду дослідників, два юридичних представники організацій роботодавців, призначених за рішенням їх голів, один представник неурядових наукових організацій, призначений їх головами.

Міністерство освіти реєструє всю наукову діяльність, що здійснюється в Болгарії, яка стосується роботи наукових організацій, учених, які одержують засоби з державного бюджету, тих, хто проводить наукові дослідження і бере участь у фінансованих державою програмах і проектах у сфері наукових досліджень.

Участь Болгарії в програмах Євросоюзу, таких як Темпус, Сократ, Фер, Коперник, а також включення її в план п'ятої і шостої програм дало позитивні результати:

1. Посилення міжнародної взаємодії, що дуже важливо для збереження дослідницького потенціалу і підтримки інфраструктури академічних одиниць і університетів.

2. Взаємне співробітництво дослідників різних інститутів.

3. Спільні проекти різних дослідницьких команд.

4. Зростання якості роботи дослідників.

9. НАЧАЛЬНІ ПРОГРАМИ ВНЗ

У розділі 5 Акту про вищу освіту описана система проведення освітнього процесу. Освітній процес у ВНЗ Болгарії здійснюється відповідно до документації окремо для кожного предмета, куди входить кваліфікаційна характеристика ступенів, навчальний план, програма навчання по даному предмету і річний розклад навчальних занять.

Навчання у ВНЗ поділяється на вивчення предметів обов'язкових, обов'язкових на вибір і факультативних. Студенти мають право вибирати предмети відповідно до плану даного ВНЗ.

Інститути вищого освіти мають визначений ступінь академічної свободи й автономії, у результаті чого вони самі визначають природу і структуру освітніх програм і курсів навчання. Національне агентство по оцінці й акредитації схвалює, оцінює і дає рекомендації до навчальних програм і планів ВНЗ. В даний час намітилася тенденція розширення викладання мов, особливо європейських. У навчальних програмах деяких спеціальностей, особливо філологічних, іноземна мова використовується як мова викладання деяких предметів. На багатьох спеціальностях іноземна мова вивчається як обов'язкова; відкривається багато спеціальностей з мовним профілем.

Нові зміни до Акту про вищу освіту 2004 року внесли зміни в систему принципів і схем здачі заліків і навчання в цілому.

10. ОЦІНЮВАННЯ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

Згідно статті 44 Закону про вищу освіту вищі школи самі вибирають схему проведення іспитів. У навчальній програмі і навчальному плані зазначені форми перевірки й оцінки знань і навичок студентів. Основною формою оцінки у вищій школі є письмовий іспит, хоча школа сама може застосовувати інші форми оцінки досягнень студентів, наприклад, допуск до іспиту тільки при наявності визначеного бала, отриманого на семінарах і поточних заняттях, виконаних проектів, практичних завдань, і т. д.

Знання студентів оцінюються по шести бальній шкалі: відмінно (6), дуже добре (5), добре (4), задовільно (3), незадовільно (2). Іспит вважається успішно зданим, якщо за нього отримана оцінка не менше 3. Наявна система оцінки знань студентів не дозволяє об'єктивно порівняти знання й уміння студентів однієї спеціальності, але різних вищих навчальних закладів. Прийняті до Закону про вищу освіту зміни стали причиною створення постанови, згідно якої ВНЗ повинні створити систему оцінки не тільки аудиторної, але і позааудиторної роботи студентів.

Навчання за фахом для одержання ступеня завершується здачею державного іспиту чи захистом дипломної роботи, відповідно до державних вимог перед комісією кваліфікованих викладачів. У цю комісію можуть також входити лектори, що мають науковий чи докторський ступінь і люди, що не викладають у даному інституті.

11. ПЕРЕВЕДЕННЯ СТУДЕНТІВ НА НАСТУПНИЙ ОСВІТНІЙ РІВЕНЬ І ВИДАЧА СЕРТИФІКАТІВ

Умови переведення студентів на наступний етап навчання визначаються керівництвом ВНЗ і зафіксовані в правилах закладу.

Студент може бути переведений на наступний рік навчання за умови, що він удало пройшов курс навчання, чия робота протягом року була оцінена в різних формах. Максимальна кількість разів, коли студент може перездавати незданий ним екзамен з одного предмета визначаться правилами даного ВНЗ.

Згідно статті 7 Акту про вищу освіту вищі школи можуть по закінченні навчання видавати як диплом про отриману вищу освіту з вказівкою отриманого ступеня, так і сертифікат, що підтверджує професійну кваліфікацію. Дипломи визнаються державою, коли саме навчання відповідає державним вимогам. Через акредитацію вищих шкіл відбувається перевірка, чи відповідає діяльність вищої школи державним нормам і вимогам, описаним в Акті про вищу освіту.

Диплом видається відповідною вищою школою і містить інформацію про досліджувані предмети, результати іспитів, у т.ч. підсумкових, і курсових роботах. Ступінь фахівця, бакалавра і магістра присуджуються відповідними інститутами вищої освіти. Докторський ступінь присуджується Верховним комітетом вищої освіти після успішного захисту докторської дисертації.

Присудженні ступені дійсні у середині країни.

12. ПРИВАТНІ ВИЩІ ШКОЛИ БОЛГАРІЇ

Відповідно до Акту про вищу освіту приватні вищі школи засновуються за вимогою громадських організацій, що називаються засновниками. Засновники відповідають за загальну діяльність закладу, управління, визначення фінансового статусу інституту вищої освіти, що був відкритий за їх вимогою.

Додаток до документа, що підтверджує відкриття приватного ВНЗ, включає:

1. Тип, назву і центральне керівництво.

2. Предмет діяльності.

3. Назву.

4. Власність і способи фінансування.

Приватний сектор у Болгарії з'явився в першій половині 1990-х років як альтернатива державним інститутам вищої освіти. З цього моменту приватні вищі школи намагаються створити тип навчання для одержання освітнього ступеня. В даний час приватні вищі школи Болгарії складають третину всіх вищих шкіл і пропонують навчання для одержання наступних освітніх і кваліфікаційних ступенів: фахівець в області, бакалавр, магістр і доктор.

Приватні вищі школи більш схильні до перетворень, чим державні, і вони активно застосовують стратегії ринку при плануванні й організації своєї діяльності. Таким чином, вони були першими інститутами, що ввели систему заліків, що перевіряє не тільки аудиторну, але і позааудиторну роботу студентів, стали застосовувати інформаційні системи, що дають надійну, грамотну і своєчасну інформацію, запропонували гнучкість освітнього процесу і розробили його відповідно до інтересів студентів і ринку праці.

Приватним вищим школам не виділяються засоби на навчання студентів. Умови фінансування і фінансовий статус визначаються засновниками і є їх обов'язком. Вони забезпечують свою фінансову стабільність або через підтримку закордонних спонсорів (Новий болгарський університет і Американський університет) або через використання засобів, виплачуваних студентами (Відкритий університет Бургаса, Відкритий університет Варни). Вони повинні додавати податок на додану чи прирощену вартість до вартості навчання, тому її розмір стає в багато разів більше, ніж у державних університетах. Не зважаючи на це, останнім часом спостерігається збільшення інтересу студентів до цих навчальних закладів (у порівнянні з державними школами).

Приватні вищі школи не одержують фінансування від держави для фінансової підтримки студентів і аспірантів. Але не зважаючи на це існують два типи стипендій: стипендія за відмінні результати в навчанні і соціальні стипендії. Засоби на них виділяються з внутрішніх і зовнішніх фондів, що зв'язано з різними освітніми програмами й організаціями і їх співробітництвом з даною вищою школою.

13. АЛЬТЕРНАТИВНА ОСВІТА

Основні форми навчання для одержання освітньої кваліфікації в системі болгарської вищої освіти - денна і вечірня.

Процес введення дистанційної освіти в систему вищої освіти Болгарії усе ще продовжується. Він почався після внесення в 1999 році змін до Акту про вищу освіту. З 1999 року кількість студентів, що навчаються на вечірній і дистанційній формі навчання, по звіті Національного статистичного інституту помітно збільшилася. У цьому ж році були початі спроби створити особливу схему для розвитку дистанційної освіти в країні. Відповідно до змін до Акту про вищу освіту 2004 року, тільки акредитовані вищі школи можуть пропонувати дистанційну освіту. З цієї причини Національному агентству по оцінці й акредитації було надано обов'язок оцінювати якість навчання по альтернативному типі.

Страницы: 1, 2, 3