Системний підхід до планування підготовки кваліфікованих працівників - рефераты, скачать рефераты, бесплатно рефераты

Рефераты. Системний підхід до планування підготовки кваліфікованих працівників

p align="left">Розрахунки підготовки кваліфікованих працівників узгоджуються джерелами комплектування ПТУ і планами розвитку їх навчально-матеріальної бази (будівництвом, створенням філіалів, використовуванням будівель, що вивільняються, пристосованих приміщень і т.д.).

Джерела комплектування визначають, виходячи з балансових розрахунків розподілу молоді, що закінчує 9 та 11 класи загальноосвітніх шкіл, по території району, міста, за роками і єдиними планами комплектування профтехучилищ, середніх спеціальних навчальних закладів і Х класів загальноосвітньої школи випускниками Х класів. При недостачі контингентів з місцевої молоді встановлюються. джерела комплектування, що передбачають залучення хлопців і дівчат з інших областей.

Виконання планів комплектування забезпечується спільною роботою ПТУ, шкіл і базових підприємств по професійній орієнтації молоді, для чого розробляються сумісні заходи на п'ятирічку.

Контингент учнів (К) може визначаються на кінець планового року за формулою; К= П+Пр-В-О, де П-число учнів на початок планованого року; Пр-прийом учнів у плановому році; В-випуск кваліфікованих працівниках плановому році; О-число учнів, які вибувають із училищ протягом планового року.

Вибуття учнів визначається на основі аналізу звітних даних за 2-3 попередні роки з урахуванням заходів по його подальшому зниженню.

Середньорічна чисельність професійно-технічних навчальних закладів, що вчаться, розраховується за формулою:

Сг=П+

де Сг - середньорічне число учнів.; П - перехідний контингент на початок року; Пр - прийом учнів в плановому році;

М - продовження навчання учнів в плановому році (в місяцях);

В - випуск кваліфікованих працівників в плановому році;

М1 - число місяців, протягом яких учні не навчалися в плановому році у зв'язку з випуском;

Оср - середньорічний відсів учнів.

Випуск кваліфікованих працівників з професійно-технічних училищ визначають, виходячи з прийомів в попередні роки з урахуванням термінів навчання і можливого вибуття учнів. Кількість вибулих учнів визначається як середнє за 2-3 попередні роки з урахуванням зниження.

В тих випадках, коли в навчальних закладах організовуються окремі групи для підготовки кваліфікованих працівників по навчальних планах інших типів навчальних закладів, дані по цих групах (контингент, прийом, випуск, середньорічна чисельність вчаться) відображаються в показниках навчальних закладів, по навчальних планах яких ведеться навчання.

План підготовки кваліфікованих працівників в професійно-технічному учбовому закладі після узгодження з базовим підприємством і районною плановою комісією представляється для затвердження в місцеве управління профтехосвіти, яке при необхідності коректує, затверджує і доводить його до училища.

Розподіли випускників денних професійно-технічних училищ випускаються на підставі планів напряму на роботу відповідно до договорів з базовими підприємствами і за узгодженням з місцевим управлінням профтехосвіти по спеціальних путівках.

До передачі випускників на виробництво професійно-технічні училища спільно із зацікавленими організаціями створюють суспільні комісії, які перевіряють готовність підприємств до прийому молодят працівників (наявність необхідних соціально-культурних і житлово-побутових умов, робочих місць по підготовлених спеціальностях, можливостей раціонального використовування і т.д.). Професійно-технічні училища здійснюють постійний контроль за працевлаштуванням і подальшим культурно-технічним зростанням своїх випускників.

4. Прогноз як важлива передумова планування кадрового забезпечення працівників для народного господарства України
Економічне планування невіддільно від наукового передбачення, формою якого є прогноз. Оскільки будь-який план, тим більш перспективний, виражає майбутній процес розширеного відтворювання, тобто такі економічні процеси, які знаходяться ще в зачатковому стані або їх зовсім ще немає в реальній дійсності і які наступлять лише в майбутньому, в цих умовах економічне прогнозування, що служить найважливішим елементом і передумовою довготривалого народногосподарського планування, виступає необхідним інструментом для вибору найбільш ефективних шляхів, форм і методів розвитку соціалістичної економіки.

Одним з основоположних принципів наукового прогнозування на більш менш тривалу перспективу є комплексний підхід, взаємна ув'язка і єдність прогнозів розвитку всіх основних сторін соціалістичного народного господарства. Це, проте, не виключає, а, навпаки, припускає відому самостійну розробку прогнозів окремих сторін і галузей економіки, які повинні будуватися на базі більш загальних прогнозів і конкретизувати їх в своїй області, що у свою чергу дозволить вносити обґрунтовані корективи в ці більш загальні прогнози.

Розробка і обґрунтовування прогнозу підготовки працівників кваліфікованої праці включає ряд взаємозв'язаних аспектів, у тому числі зсуви в професійній структурі, динаміку чисельного складу працівників, зміни в змісті праці, кваліфікаційного і освітнього рівня, форм і методів підготовки працівників і ін. Визначення потреби і підготовки працівників - одна з ключових проблем перспективного розвитку господарства. Вона найбільш актуальна для більшості галузей і особливо тих, які визначають темпи і масштаби технічного прогресу у всіх інших сферах народного господарства, роблять вирішальний вплив на динамізм і ефективність суспільного виробництва, темпи підйому продуктивності праці і економічний розвиток країни в цілому. Від рівня підготовки кваліфікованих працівників і ступеня забезпеченості ними галузей у вирішальній мірі залежить успішне здійснення тих задач, підвищення якості його продукції, зниження витрат виробництва, можливості більш швидкої професійної переорієнтації працівників, що викликається прискореним науково-технічним прогресом.

Досліджуючи перспективи потреби галузей в працівниках кваліфікованої праці і міру забезпечення ними, можна передбачати неминучі труднощі і можливі диспропорції, до певної міри визначити їх масштаби, а також завчасно зробити необхідні кроки для їх запобігання або подолання з якнайменшими витратами. Прогнозована чисельність працівників повинна бути забезпечена як по кількості фізичних осіб, що залучаються до виробництва, так і по їх професійній підготовці і спеціалізації.

Одна з найбільш серйозних проблем народногосподарського і галузевого прогнозування полягає у визначенні співвідношення екстенсивних і інтенсивних чинників розвитку економіки в цілому і її окремих галузей. Прогнозуючи потребу в працівниках кваліфікованої праці, необхідно виходити з неминучого постійного посилення значення і ролі продуктивності праці як чинника економічного зростання. Це пояснюється значною мірою тим, що можливості екстенсивного розвитку виробництва за рахунок збільшення чисельності зайнятих в матеріальному виробництві вже в найближчій перспективі значно скоротяться. Разом з тим слід ураховувати диференційований темп цього приросту з погляду окремих галузей і підгалузей. Причому подібна тенденція не тимчасова, не скороминуча, а закономірно стійка, тривала.

Особливо важливий в даному випадку прогноз зсувів в кваліфікаційній структурі робочих кадрів, тобто Змін пропорцій між кваліфікованими, малокваліфікованими і некваліфікованими працівниками.

Просте складання планів і прогнозів потреби підприємств в кваліфікованих працівників ще не створює плану і прогнозу галузі. Міра цієї потреби в рамках підприємства може бути визначена абсолютно точно, але сума потреб не завжди забезпечить необхідні темпи розвитку даної галузі з погляду народногосподарських задач. Аналогічна, але ще більш складна проблема виникає при встановленні взаємозв'язку прогнозу і народногосподарського прогнозу.

В загальному вигляді схема (модель) і послідовність розробки прогнозу може бути представлена в наступному вигляді.

Спочатку, відволікаючись від галузевого аспекту, слід визначити потреби всього народного господарства в працівниках кваліфікованої праці по основних професійних групах, а потім - двох його основних сфер: матеріального виробництва і невиробничої сфери. Для цього необхідно попередня досліджувати динаміку багато кого синтетичних макроекономічних (на рівні всього народного господарства) величин головних темпів зростання і об'ємів національного доходу і динаміку суспільної продуктивності праці. Такі прогнозовані агрегатні величини необхідні як орієнтирів (опорних крапок) для виявлення кількісних характеристик, пов'язаних з прогнозом потреб в кадрах кваліфікованих працівниках.

Аналогічний підхід до виявлення цих потреб і на наступних, більш низьких ступенях народногосподарських ієрархічних сходів: в промисловості, сільському господарстві, будівництві, транспорті і т.д., а усередині промисловості за окремими галузями. Причому визначення сумарної потреби в працівниках кваліфікованої праці для всього народного господарства багато складніше, ніж прогнозування для окремої галузі. І це зрозуміло, бо перспективи розвитку народного господарства в цілому залежать від чинників більш численних, і врахувати їх з високою точністю і більшою імовірністю-справа дуже важка. Разом з тим реальність прогнозування окремої галузі зменшується, якщо вона береться зовні зв'язку з іншими галузями виробництва, і, навпаки, зростає у міру обхвату все більшого числа галузей народного господарства. Така залежність посилюється у міру розвитку міжгалузевих і внутрігалузевих зв'язків.

Логіка дослідження, прийнята в даній схемі, йде від загального до приватного, відображаючи народне господарство у вигляді єдиного комплексу, в якому промисловість, сільське господарство і інші галузі економіки розглядаються як частина загальної системи народного господарства, а галузь промисловості як частина загальної системи промисловості і т.д.

Проте це лише один, притому шлях прогнозування, що має обмежену нагоду. Паралельно з цим треба вести прогнозування на рівні окремих галузей.

Розробку прогнозу потреби господарства в працівниках кваліфікованої праці доцільно здійснювати у декілька етапів, визначуваних тим, що різні ланки народного господарства-підприємства, об'єднання, галузі найтіснішим чином взаємопов'язані між собою як ланки єдиного ланцюга. При цьому функціонування кожної ланки, з одного боку, підлегле потребі розвитку всієї системи народного господарства і залежить від неї в питанні забезпечення матеріальними, трудовими, фінансовими ресурсами, а з іншого, впливає на її розвиток. Щоб визначити прогнозну потребу, скажімо, машинобудування в працівниках кваліфікованої праці, недостатньо знати тільки дію внутрігалузевих чинників, визначальних розміри цієї потреби, але перш за все необхідно обґрунтувати потребу народного господарства в машинобудівній продукції, що і визначає об'єм виробництва, темпи зростання і внутрігалузеву структуру цих галузей промисловості. З другого боку, науково обґрунтований прогноз розвитку машинобудівних галузей значною мірою зумовлює можливу динаміку і структурні зсуви всього промислового виробництва і народного господарства. В цьому щонайбільша трудність планування, в тому числі прогнозування, і управління народним господарством.

Аналітична робота, попередня безпосередній розробці прогнозу, дозволяє приблизно оцінити можливі потреби в кваліфікованих працівників і визначити першочергові задачі по зростанню виробництва. Первинні проекти по галузях на основі попереднього виявлення загальної прогнозної перспективи народногосподарського розвитку.

Хоча первинні прогнози проектування по галузях несумісні, в процесі подальшої прогнозно-планової роботи вони послідовно узгоджуються. Окремі ж прорахунки, недооблік можливостей або, навпаки, надмірна напруженість первинних прогнозних проектувань потреб в кваліфікованих працівниках виправляються в подальших, більш обґрунтованих варіантах.

Потім починається другий круг уточнень, за ним - третій і т.д. В підсумку численних розрахунків приходять до цілісного, обґрунтованого в межах необхідної точності, збалансованих у відомих межах прогнозу потреби галузі в кваліфікованих працівниках.

Арсенал методів прогнозування є різнорідним, і його практичне використовування в проектних оцінках і аналітичних розрахунках залежить від ряду конкретних умов, в яких здійснюється прогноз: наявності і повноти початкових даних, ступеня обліку взаємодіючих чинників, визначальних потребу в робочій силі, підходу і прийомів прогнозування і ін.

Загальна додаткова потреба в працівниках кваліфікованої праці складається з двох основних доданків: додаткової потреби у зв'язку з розвитком виробництва і додаткової потреби для відшкодування спаду працівників.

Визначаючи довгостроковий прогноз, доцільно брати укрупнюючі показники, які ураховують лише в загальному вигляді природний спад і плинність працівників, оскільки динаміку і тенденції змін їх досить важко передбачати. Інакше кажучи, рівень, ступінь збалансованості показників в прогнозі менше ніж в плані.

Отримані шляхом застосування тих або інших методів прогнозні оцінки потреб народного господарства в працівниках кваліфікованої праці є основою для прогнозування і їх підготовки, і при такому підході вимальовується загальна картина вірогідної збалансованості між потребою і підготовкою працівників кваліфікованої праці.

Специфіка зв'язку між потребою народного господарства в працівниках кваліфікованої праці і можливістю її задоволення (підготовкою) полягає в тому, що виникаючі в кожний момент потреби в працівниках, як правило, не можуть бути негайно забезпечені. Вони значною мірою задовольняються лише після певного часу на придбання виробничого досвіду і навиків, практичних знань, пристосовування. При цьому слід ураховувати наростаючий темп науково-технічного прогресу, всі наслідки дії якого на виробництво передбачати неможливо. Задача полягає в тому, Щоб вчасно спланувати майбутні потреби народного господарства в працівниках певних професій і кваліфікацій.

в прогнозованому періоді до 2005 р. такий метод рішення проблеми буде служить економічним інструментом для встановлення необхідних пропорцій в рамках перспективних і потокових планів з метою їх повної балансової ув'язки.

Література

1. Шинків В.С. Управління системою основних виробничих фундацій. Л., 1974.

2. Метод ділових ігор. Огляд МЦНТІ.М., 1976.

3. Системний підхід до наукового управління суспільством. М., 1975.

4. Управління і проблема кадрів.М., 1972.

5. Оконь В. Введение в общую дидактику: Пер. с польск. Л.Г. Кашкуревича, Н.Г. Горина. - М.: Высш. шк., 1990.

Страницы: 1, 2, 3, 4