Стилі керівництва в навчальних закладах - рефераты, скачать рефераты, бесплатно рефераты

Рефераты. Стилі керівництва в навчальних закладах

i>Авторитарний стиль керівництва досить доречний при наявності у крайній мірі двох умов:

того потребує ситуація;

персонал добровільно та охоче погоджується на авторитарні методи керівництва.

Авторитарному стилю притаманні і значні позитивні якості:

забезпечує чіткість та оперативність управління;

створює видиму єдність управлінських дій для досягнення намічених цілей;

мінімізує час прийняття рішень, в малих організаціях забезпечує швидку реакцію на зміну зовнішніх умов;

не потребує окремих матеріальних витрат;

Явними вадами цього стилю є:

стримання ініціативи, творчого потенціалу виконавців;

відсутність дійових стимулів праці;

громіздка система контролю;

невисоке задоволення виконавців своєю працею;

висока ступінь залежності роботи групи від постійного вольового пресингу керівника тощо.

Подолати ці недоліки дозволяють економічні та соціально-психологічні методи управління, притаманні демократичному стилю керівництва. Цей стиль дозволяє:

стимулювати прояву ініціативи, розкривати творчий потенціал виконавців;

успішніше вирішувати інноваційні, нестандартні задачі;

ефективніше використовувати матеріально-договірні стимули праці;

підняти задоволення виконавців своєю працею;

створити сприятливий психологічний клімат в колективі тощо.

Однак демократичний стиль керівництва використовується не за всіма умовами. Як правило, він успішно спрацьовує за наступними умовами:

стабільному колективі;

високій кваліфікації працівників;

наявності активних, ініціативних працівників, які нестандартно мислять та діють;

можливості здійснення вагомих матеріальних витрат.

Такого роду умови далеко не завжди існують, до того ж це саме умови, які роблять застосування демократичного стилю лише можливим. Перетворити цю можливість у дійсність - завдання не з легких.

2. Основні управлінські функції та вимоги до їх виконання

Державне управління - це вид діяльності держави, що полягає у здійсненні нею управлінського, тобто організуючого, впливу на ті сфери і галузі суспільного життя, які вимагають певного втручання держави шляхом використання повноважень виконавчої влади.

Всі можливі тонкощі і особливості роботи управлінця в будь-якій сфері людської активності не можуть бути зведені і вивчені в якійсь одній універсальній дисципліні. Однак існує така сфера накопичення і розвитку людських знань з питань управління, яка одночасно є і дуже специфічною для кожної окремої особи і універсальною для певного загалу людей, ім'я яким - управлінці. Специфічність полягає в тому, що будь-яка особа володіє неповторним, притаманним тільки їй набором рис, характеристик, вмінь, навиків, кваліфікацій і досвіду, а універсальність - в тому, що існують певні, перевірені роками і результатами методи та прийоми, підходи і алгоритми, процедури і стереотипи, засвоєння та використання яких будь-ким з управлінців сприятиме підвищенню ефективності та результативності повсякденного виконання ним управлінських функцій.

Мистецтво організації управлінської діяльності (управлінський менеджмент) - це мистецтво впливу на людей і через людей на інші ресурси організації з метою ефективного і результативного досягнення встановлених цілей.

Саме вплив на людей є одним із головних інструментів управлінця при реалізації ним наступних чотирьох управлінських функцій:

- Планування (прогнозування, планування) - вибір майбутнього напрямку діяльності організації загалом та її окремих підрозділів зокрема, встановлення запланованих цілей і результатів, а також прийняття рішень про шляхи їх досягнення на основі збирання та аналізу необхідної для цього інформації.

- Організація або організовування (організація, координація, регулювання) - прийняття рішень про необхідні дії, які приведуть до досягнення встановлених в процесі планування цілей, а також про забезпечення цих дій всіма видами необхідних ресурсів (людських, фінансових, фізичних і сировинних).

- Мотивація або мотивування - процес формування в рамках організації комплексу необхідних мотивів і мотиваторів, ініціювання дії яких відповідними впливами зі сторони системи управління, внутрішнього середовища чи зовнішнього оточення організації перетворює останні у вольові дії та робочу поведінку персоналу організації з досягнення встановлених цілей.

- Контроль або контролювання (облік, аналіз, контроль) - процес порівняння фактично досягнутих результатів діяльності з запланованими показниками та вироблення і реалізація (у випадку необхідності) коректувальних заходів з метою забезпечення досягнення цих показників.

Звідси випливають основні функції керівника:

ПЛАНУВАННЯ - це процес, за допомогою якого ми вирішуємо, чого ж ми хочемо досягнути в майбутньому і як ми це хочемо зробити. Він вимагає від керівника наступних вмінь:

- прогнозування;

- визначення мети;

- планування часу;

- планування бюджету;

- визначення послідовності дій.

ОРГАНІЗАЦІЯ - це процес, за допомогою якого ми виділяємо ресурси для досягнення запланованого, ми розробляємо графік роботи, визначаємо відповідальних за роботу і т. д. Для його реалізації потрібні вміння:

- визначення структури роботи - розподіл завдань;

- підбір людей;

- делегування завдань.

ЛІДЕРСТВО - це процес, за допомогою якого ми розвиваємо і мотивуємо людей, підштовхуємо до успіху, ведемо за собою. Тут неможливо обійтися без:

- узагальнення;

- захоплення своїм прикладом інших;

- мотивування людей;

- оцінка виконання роботи;

- навчання та наставництво.

КОНТРОЛЬ - це процес, який допомагає нам розуміти, на якому етапі знаходиться виконання завдання. Він вимагає:

- визначення стандартів та якості роботи;

- коректування помилок;

- оцінки прогресу виконання завдань у відповідності із графіком.

Ефективне і результативне виконання управлінських функцій вимагає від особи володіння певними знаннями і навиками, які в найбільш узагальненому вигляді можна сформулювати як певний перелік кваліфікаційних вимог:

- концептуальні - здатність логічним чином збирати, концентрувати, аналізувати та інтерпретувати необхідну інформацію;

- людські стосунки - здатність розуміти інших людей та ефективно взаємодіяти з ними;

- адміністративні - здатність формувати і виконувати певним упорядкованим методом процедури і процеси перетворення управлінських рішень в результати;

- фахові - наявність певних знань і здатність ефективно виконувати специфічні процеси і вимоги, які властиві тій чи іншій професії, посаді та організації.

Які ж основні знання, вміння та навики можуть бути рекомендовані управлінцю для освоєння і використання в намаганні постійно удосконалювати як власну роботу, так і роботу колективу, який ним очолюється?

В першу чергу слід виділити дві групи таких знань:

- знання, спрямовані на удосконалення свого спілкування в процесі роботи з людьми внутрішнього середовища Вашої організації (підлеглими, колегами, зверхниками), з людьми зовнішнього оточення (споживачами Ваших послуг і постачальниками необхідних Вашій організації послуг, обладнання чи матеріалів), а також ефективного впливу на них;

- знання, спрямовані на ліквідацію особистих недоліків, розвитку та удосконалення володіння певними вміннями і навиками ефективного організовування особистої діяльності в рамках організації.

До першої групи слід віднести наступні вміння і навики:

- підбір працівників і створення власної команди;

- делегування повноважень;

- спілкування з людьми і надання їм порад;

- розв'язування конфліктів;

- організовування і проведення нарад, зборів;

- підготовка виступів.

Друга група включає такі вміння та навики:

- встановлення цілей та вибір пріоритетів;

- раціональне управління власним і чужим часом;

- вироблення управлінських рішень;

- робота з документами;

- володіння оргтехнікою та ін.

Звичайно, переліченими вище навиками та вміннями необхідний будь-якому управлінцю перелік далеко не вичерпується. Адже життя продовжується і кожен день формує і приносить нові вимоги до його активних учасників.

3. Вплив стиля керівництва на навчальну мотивацію підлітків

Постійний психологічний контакт з дитиною - це універсальна вимога до виховання, яка однаковою мірою може бути рекомендована робітникам навчально-виховних закладів, на нашу думку, такий контакт необхідний у вихованні кожної дитини в будь-якому віці.

Проблема конструктивних стилів спілкування і керівництва являється актуальною проблемою для сучасних досліджень. Дослідження в області педагогічної психології показують, що значна частина педагогічних труднощів обумовлена не стільки недоліками наукової і методичної підготовки викладачів, скільки деформацією сфери професійно - педагогічного спілкування і керівництва.

Педагогічне спілкування, засноване на суб'єкт - суб'єктних відношеннях, виявляється в співробітництві, що здійснюється в атмосфері творчості і сприяє гуманізації навчання.

У результаті дослідження з виявлення стилю керівництва вчителів були визначені такі домінуючі стилі: демократичний - у 38%, авторитарний - у 32,4%. Виявлено, що стиль керівництва має безпосередній вплив на навчальну мотивацію. При демократичному стилі керівництва у підлітків переважає високий мотив досягнення у сполученні з мотивом уникнення невдач (37,96%).

При авторитарному стилі переважає низька навчальна мотивація і у цих підлітків несформований мотив досягнення. Прояви прагнення до успіху в навчальній діяльності таких підлітків були ситуативними, малопередбачуваними, детермінованими короткочасною, поверховою зацікавленістю до окремих предметів. Між самооцінкою і пізнавальним мотивом виявлена позитивно значима залежність, що означає, чим вище пізнавальний мотив у школярів, тим вище його самооцінка. Відповідно при демократичному стилі керівництва виявлено високий пізнавальний мотив. Таким чином, можна стверджувати, що демократичний стиль сприяє формуванню високої самооцінки. В класах із домінуванням авторитарного стилю у підлітків спостерігається високий рівень загальної тривожності, власне оціночної, шкільної та міжособистісної. У підлітків також визначено незначне зниження настрою у 40% випробуваних, значне зниження настрою у 55% та у 5% - глибоке зниження настрою. Даним респондентам властиво подавлений стан, низька самооцінка.

Висновки

Метою управління є ідеальний образ бажаного, можливого і необхідного стану об`єкту, відносно якого формулюється мета. Управління педагогічними працівниками - це специфічна функція управлінської діяльності, головним об`єктом якої є люди, що входять в певні соціальні групи, трудові колективи. Як суб`єкт управління виступають керівники і спеціалісти, які виконують функції управління стосовно своїх підлеглих. Управління педагогічним персоналом навчального закладу - це цілеспрямована діяльність керівного складу на розробку концепції, стратегій кадрової політики і методів управління людськими ресурсами. Управління педагогічними працівниками навчальних закладів ґрунтується на принципах.

Вивченням проблем управління педагогічним персоналом у навчальному закладі займалося велика кількість вчених. Педагогів, дослідників. Наприклад таких, як: М. Кондакова, Ю. Конаржевського, М. Сунцова, Т. Шамової, Акофа, А. Берга, Л. Берталанфі, К. Боудцінга, Н. Вінера, У. Ешбі.

Управлінська діяльність керівника навчального закладу - система дій, що має певну методологічну, управлінську концепцію і спрямована на вирішення організаційних, педагогічних, соціальних завдань, пов`язаних із досягненням позитивних результатів у процесі функціонування і розвитку освітнього закладу. Організовування - це функція управління, сутність якої полягає у визначенні місця і ролі кожного члена колективу в досягненні поставленої мети.

Розвиток системи освіти в Україні визначається Державною Національною програмою „Освіта (Україна XXI століття)”, Законами України „Про освіту”, „Про загальну середню освіту”, в яких одним із основних завдань є формування якісного кадрового потенціалу, створення умов для постійного підвищення освітнього рівня педагогічних працівників. Реалізація цих завдань можлива за умови змістовної організації безперервного навчання, контролю та оцінювання педагогічних працівників, мета якого - сприяння постійному творчому зростанню підвищенню науково-методичного рівня, і досягнення на цій основі значного вдосконалення педагогічної майстерності. Керівник проводить контроль та оцінку педагогічного персоналу навчального закладу. Завдяки педагогічному аналізу в кожній конкретній ситуації можуть своєчасно розв'язуватися найбільш ефективні завдання, які постають перед педагогічним колективом у його повсякденному житті. У цьому й полягає смисл управління.

Список використаної літератури

1. Трейси Д. Менеджмент с точки зрения здравого смысла.-М.: Автор,1993

2. Джерело: Пугачев В.П. Руководство персоналом организации.- М.: Аспект-Пресс,1999.- С.138-139

3. Маркова А.К., Матис Т.А., Орлов А.Б. Формирование мотивации учения. - М.: Просвещение, 1990. - 192 с.

4. Реан А. А. Психологическая энциклопедия. Психология человека от рождения до смерти - С- Петербург: Олма- Пресс, 2002.

5. Реан А.А., Коломинский Я.Л. Социальная педагогическая психология. - СПб: 1999. - 416с.

Страницы: 1, 2