Зміни самосвідомості приводять до переоцінки цінностей. Те, що було значним раніше, становиться другорядним. Старі інтереси, мотиви втрачають свою спонукаючу силу, на зміну їм приходять нові. В період кризи 7 років проявляється те, що Л.С.Виготський називає узагальненням переживань. Низка невдач або успіхів( в навчанні, спілкуванні) приводить до формування стійкого ефективного комплексу - почуття неповноцінності, приниження чи почуття своєї значимості, компетентності. Звичайно в подальшому ці ефективні утворення можуть змінюватись, навіть зникати по мірі накопичення іншого досвіду. Але деякі з них, підкріплюючись відповідними подіями і оцінками будуть фіксуватися в структурі особистості і впливати на розвиток самооцінки дитини. Заявки узагальненню переживань з'являється логіка почуттів. Переживання набувають нового смислу для дитини, між ними встановлюються зв'язки, становиться можливою боротьба переживань. Дитина роздумує перед тим, як діяти, починає приховувати свої переживання.

З вступом дитини до школи під впливом навчання починається перебудова всіх її пізнавальних процесів. Це пов'язане з тим, що діти включаються в нові для них види діяльності і системи міжособистістних взаємин, які потребують від них наявності нових психологічних якостей. Загальними характеристиками всіх пізнавальних процесів дитини повинні стати їх довільність, продуктивність і стійкість. На уроках, наприклад, дитині з перших днів навчання необхідно на протязі тривалого часу зберігати підвищену увагу, стримати і добре запам'ятовувати все те, що говорить вчитель.

Домінуючою функцією в молодшому шкільному віці становиться мислення. Завершується перехід від наглядно-образного до словесно-логічного мислення.

У дитини з'являються логічно вірні міркування: вона використовує операції характерні для даного віку, Ж. Піаже назвав конкретними, оскільки вони можуть застосовуватись лише на конкретному, наглядному матеріалі.

На початку молодшого шкільного віку сприйняття недостатньо диференційоване. Із-за цього дитина іноді плутає схожі по написанню букви і цифри. Хоча вона може цілеспрямовано роздивлятися предмети і малюнки, нею виділяються так же, як і в дошкільному віці, найбільш яскраві властивості-в основному, колір, форма і величина. Для того, щоб учень більш тонко аналізував якості об'єктів, вчитель повинен проводити спеціальну роботу, навчаючи його спостерігати.

Психологічні дослідження свідчать, що одним із ефективних методів організації сприймання і виховання спостережливості являється порівняння. Сприймання при цьому становиться більш глибоким, кількість помилок зменшується.

Особливості уваги молодшого школяра залежать від розвитку його нервової системи. Зміна процесів збудження і гальмування в корі великих півкуль у молодих школярів відбувається швидко. Цим пояснюється те, що діти цього віку дуже чутливі до зовнішніх вражень, легко звертають увагу на кожний подразник.

Дитяча вразливість проводить до того, що увагу молодшого школяра привертає образний, наглядний, яскравий матеріал.

Увага молодих школярів відрізняється невеликим об'ємом малою стійкістю - вони можуть займатися зосереджено однією справою на протязі 10-20 хвилин. Затруднений розподіл уваги і її переключення з одного учбового завдання на інше.

Пам'ять розвивається в двох напрямках-довільності та осмисленості. Діти мимовільно запам'ятовують учбовий матеріал, який викликає у них інтерес, запропонований в ігровій формі, пов'язаний з яскравими наглядними посібниками. Але, на відмінну від дошкільників, вони здатні до цілеспрямовано, довільно запам'ятовувати матеріал, їм не цікавий. З кожним роком навчання в більшій мірі будується з опорою на довільну пам'ять.

Діти молодшого шкільного віку характеризуються достатньо високим рівнем пам'яті, і насамперед це стосується механічної пам'яті. Дещо відстає у своєму розвитку опосередкована, логічна пам'ять, оскільки в більшості випадків дитина, займаючись навчанням, обходиться механічною пам'яттю.

Таким чином, молодший шкільний вік - початок шкільного життя. Вступаючи в нього дитина набуває внутрішню позицію школяра, учбову мотивацію. Учбова діяльність стає для неї ведучою. На протязі цього періоду у дитини розвивається теоретичне мислення, вона отримує нові знання, вміння, навички - створює необхідну базу для подальшого навчання. Шкільна успішність являється важливим критерієм оцінки дитини як особистості з боку дорослих і однолітків. Статус відмінника або невстигаючого відображається на самооцінці дитини, її самоповазі та само прийнятті. Успішне навчання, усвідомлення своїх здібностей і вмінь якісно виконувати різні завдання приводить до становлення почуття компетентності - нового аспекту самоусвідомлення, що можна вважати центральним новоутворенням молодшого шкільного віку.

Висновки до першого розділу

Проблема пам'яті являється традиційною для психології та інтенсивно розробляється в ній як в експериментальному, так і в теоретичному плані з останньої чверті ХІХ сторіччя, що пов'язане з виключним значенням процесів пам'яті в різних видах людської діяльності: в навчанні, праці, в повсякденних справах, спілкуванні. За більш, чим столітній період її розвитку створена значна кількість різних теорій пам'яті, сконструйована практично неозора кількість методик її вивчення, накопичений великий фактичний матеріал. Однак, незважаючи на відносно гарну розробленість проблеми пам'яті в порівнянні з іншими психологічними проблемами, вона продовжує широко досліджуватись як в зарубіжній, так і в вітчизняній психології і, наскільки можна судити по отриманим результатом, поки що далека від свого вирішення. Пам'ять являє собою один із важливіших психічних процесів у житті людини. Завдяки пам'яті людина , сприймаючи різні явища об'єктивної дійсності, зберігає набуті внаслідок цього враження і може їх використовувати у своїх наступній діяльності. Пам'ять є необхідною умовою набування досвіду, знань, умінь і навичок.

Діти молодшого шкільного віку характеризуються достатньо високим рівнем розвитку пам'яті, і насамперед це стосується механічної пам'яті.

У дітей 6-7 років переважає мимовільна пам'ять, при якій відсутня свідомо поставлена мета. Пам'ять дитини цього віку - це її інтерес. Дитина легко і надовго запам'ятовує те, що викликає у неї безпосередній інтерес, що приваблює своєю яскравістю, незвичністю, те , з чим дитина безпосередньо діяла. Якщо предмети при цьому ще й називаються ,то ефективність запам'ятовування значно збільшується.

П.Г.Зінченко який досліджував мимовільне запам'ятовування у дітей 6-7 років(27),встановив, що продуктивність мимовільного запам'ятовування збільшується в тому разі, якщо завдання, яке пропонується дитині, припускає не просто пасивне сприйняття, а активну орієнтацію в матеріалі, виконання мислитель них операцій. Таким чином, чим більш активною і змістовною є діяльність дітей з матеріалом, тим вищою виявляється продуктивність мимовільного запам'ятовування ними цього матеріалу.

Але механізми пам'яті дітей цієї вікової групи не вичерпується мимовільним запам'ятовуванням. До 6-7 років в житті дитини з'являється важливе психічне новоутворення-діти оволодівають мнемічною діяльністю, у них виникає довільна пам'ять.

По ступеню розвитку довільної пам'яті у дітей 6-7 років З.М.Істсміна (27) пропонує виділяти три рівня.

Для першого рівня характерна відсутність виділення цілі запам'ятати чи пригадати; для другого-наявність даної цілі, але без застосування яких-небудь способів, спрямованих на її здійснення;для третього-наявність цілі запам'ятати чи пригадати і застосування мнемічних способів для здійснення цього. Діти 6-7 років досягають другого і третього рівня розвитку пам'яті.

Дещо відстає у своєму розвитку опосередкована, логічна пам'ять, оскільки в більшості випадків дитина, займаючись навчанням, обходиться механічною пам'яттю.

У молодшому шкільному віці пам'ять дитини постійно набуває рис довільності, становлячись свідомо керованою та опосередкованою. Удосконалення пам'яті в ході учбової діяльності значною мірою зумовлене опануванням різних способів та стратегій запам'ятовування ,пов'язаних з організацією та переробкою матеріалу, який потрібно запам'ятати . Однак без спеціальної роботи , спрямовані на формування таких способів , вони складаються стихійно і можуть бути непродуктивними .

Спеціальне навчання дітей молодшого шкільного віку мнемічних прийомів суттєво підвищує продуктивність їхньої логічної пам'яті. Незнання цих прийомів , невміння ними користуватися на практиці є основною причиною слабкості довільної пам'яті в багатьох дітей даного віку. Тому основна задача дорослих, і батьків, і педагогів, - прискорити розвиток довільної пам'яті дітей, вчити дитину способам кращого запам'ятовування.

Розділ 2

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11