Рефераты. Збагачення словникового запасу молодших школярів під час засвоєння граматико-орфографічних знань

нтоніми бувають загальновживані (постійні) і контекстуальні. Загальновживані антоніми мають протилежне значення й поза контекстом (сум -- радість); контекстуальні ж набувають протилежного значення тільки в контексті внаслідок переносного вживання слова [18, 132]. Наприклад, у вислові Не бійтесь заглядати у словник: це пишний яр, а не сумне провалля (М. Рильський) завдяки контексту сприймаються як антоніми пари слів пишний -- сумний, яр -- провалля.

Синоніми -- це „слова, що звучать по-різному, але мають спільне основне лексичне значення” [23, 51]. У семантичному полі синоніми своїм значенням наклада-ються один на одного або перебувають поруч: горизонт, обрій, видноколо, небосхил, небозвід, крайнебо, круговид, кругозір; зро-зуміти, збагнути, втямити, дібрати, уторопати, розшолопати. Синоніми, як правило, називають той самий денотат, але різними словами.

Синоніми в мові можливі тому, що лексичні значення окремих слів нерідко перекривають одне одного: адже немає чіткої межі між поняттями, скажімо, багато і чимало; близькі за значенням у повсякденному вживанні слова імла, мряка, туман; те саме атмосферне явище називають слова дощ і злива [67, 138].

Водночас синоніми обов'язково чимось різняться між собою -- відтінками значень, емоційним забарвленням, експресивністю, стилістичною віднесеністю, різною активністю в мові, здатністю сполучатися з іншими словами. Наприклад, здавалось би, слова батьківщина і вітчизна тотожні за значенням, проте перше слово, на відміну від другого, має ще й побічне значення «місце походження»: можна сказати Південна Америка -- батьківщина картоплі, але не вітчизна. Слова лелека, чорногуз, бузько, бусел називають того самого птаха і є, власне кажучи, абсолютними синонімами. Але у вислові Кохай мене, я твій завжди... Моя зажурена лелеко, прилинь сюди! (М. Упеник) взаємозаміна їх неможлива.

Відтінками значень і сферою вживання різняться між собою синоніми говорити, казати, мовити, вести річ, держати річ, висловлюватися, ректи, глаголати, цвенькати, подейкувати, балакати, гомоніти, просторікувати, молоти, верзти, базікати, патякати, шварґотіти, лепетати. Різну сполучу-ваність мають синоніми замурзаний, заяложений, каламутний, неприбраний, нечистий, яких об'єднує спільне загальне значення брудний. Кажемо: замурзане обличчя, заяложений одяг, каламутна вода, неприбрана кімната, нечиста гра -- але поміняти місцями ці означення не можна, цього не дозволяє їхня конкретна семантика.

Синоніми „об'єднуються в синонімічний ряд, у якому виділяється стрижневе слово -- домінанта. Воно є носієм основного значення, спільного для всього синонімічного ряду, стилістично нейтральне, найуживаніше” [27, 9] й у словниках синонімів ставиться першим: кричати, горлати, лементувати, галасувати, репетувати, верещати, волати.

Багатозначне слово залежно від його конкретних значень може бути домінантою різних синонімічних рядів: добрий (про людину), чуйний, співчутливий, доброзичливий, щирий, людяний, уважний, приязний, прихильний; добрий (про спеціаліста), кваліфікований, досвідчений, умілий, знаючий, компетентний; добрий (про врожай), багатий, високий, щедрий, рясний, великий. Відповідно й те саме слово в різному контексті може замінюватися різними синонімами. Наприклад, до слова примітивний, коли йдеться про організми, синонімом виступає слово одноклітинний; про культуру -- первісний, нерозвинений; про смак -- грубий, невибагливий, невитончений; про світогляд -- обмежений; про жарт -- дешевий; про твір -- недосконалий, недовершений.

Синонімічні ряди незамкнені, вони можуть постійно по-повнюватися новими словами, втрачати застарілі слова. Наприклад, синонімічний ряд велетенський, грандіозний, гігантський, колосальний утворився нещодавно за рахунок запозичених слів. Колишня синонімічна пара гіркий і бридкий, що називала однаковий неприємний смак, розпалася: слово гіркий залишилося без синонімів, а слово бридкий стало домінантою синонімічного ряду бридкий, огидний, гидкий, потворний, осоружний, негарний.

Крім загальномовних, є також контекстуальні синоніми [67]. Наприклад, слово тиша може поєднуватися не лише з постійними синонімами безгомінна, беззвучна, безгучна, безшелесна, німа, а й зі словами мертва, глибока, повна, цілковита, абсолютна, які не є синонімами до названих вище слів. При слові настрій синонімічними означеннями можуть виступати як постійні синоніми (веселий, радісний), так і контекстуальні (весняний, світлий).

Синоніми, оскільки вони взаємозамінні, належать до тієї самої частини мови або, якщо це фразеологізми, співвідносні тією самою частиною мови [17, 162].

Семантичні (поняттєві) синоніми відрізняються лише відтінками значення; ця різниця може полягати в інтенсивності вияву якоїсь ознаки (товариш, приятель, друг, побратим; здібний, обдарований, талановитий), у несуттєвих відмінностях між предметами, явищами (хата, дім, будинок), у здатності сполучатися з іншими словами (череда -- про корів, табун -- про коней, отара -- про овець, зграя -- про вовків; заплющувати -- про очі, зачиняти -- про двері, закривати -- про інше). Семантичні синоніми в мові з'являються в процесі глибшого пізнання дійсності, появи нових предметів, явищ. Унаслідок цього стали вживатися порівняно недавно такі синонімічні ряди, як дорога, шлях, путь, битий шлях, путівець, тракт, шосе, автострада, магістраль, траса, бруківка, колія (шляхи сполучення); дотація, асигнування, субсидія (економіка); трансплантація, пересадка (медицина) тощо.

Конотативні (емоційно-оцінні) синоніми відрізняються ставленням мовця до названого ним явища (з наростанням позитивних емоцій: дитина, дитя, маля, крихітка; з наростанням негативних емоцій: обличчя, лице, фізіономія, пика, морда, рило; нейтральне райдуга і поетичне веселка).

Стилістичні (функціональні) синоніми відрізняються сферою вживання, але називають той самий предмет, явище (електропоїзд, читальний зал -- в офіційній мові, електричка, читалка -- у просторіччі; рекомендувати -- у науковій літе-ратурі, радити -- у звичайній розмові; здібний, обдарований, талановитий -- загальновживані, кмітливий, кебетний, метикуватий, тямущий -- розмовні).

Семантико-стилістичні -- відрізняються водночас і відтінком значення, і емоційним забарвленням, і сферою вживання (іти, крокувати, шкандибати, чимчикувати, плентатися, чалапати, дріботіти) [21, 35-36].

Уміле вживання синонімів -- свідчення про майстерне володіння мовою, про вимогливість до власного висловлювання.

Омоніми -- це „слова, які мають однакову звукову форму, але зовсім різні значення” [24, 130]. Їхні значення нічим не пов'язані між собою: коса -- заплетене волосся, коса -- знаряддя для косіння, коса -- вузька смуга суходолу в морі, річці; луг -- угіддя для сінокосу, луг -- хімічна речовина певного складу; стигнути -- достигати», стигнути «холонути.

Зовнішньо омонімія подібна до полісемії (багатозначності). Проте за своїм змістом і походженням це різні явища.

Кожне переносне значення багатозначного слова обов'язково так чи інакше пов'язане з його первинним значенням: вогнище -- 1) купа дров, що горить; 2) місце, де розкладали вогонь; 3) своя оселя, родина (у давнину близькі люди збиралися навколо вогнища); 4) центр, зосередження чогось.

Омоніми семантичної спільності не мають: бал -- оцінка, бал -- вечір із танцями; стан -- корпус людини, стан -- становище, стан -- стоянка, стан -- машина (прокатний стан) [35, 058].

Лексичні омоніми поділяють на повні (абсолютні) і неповні (часткові).

Повні омоніми збігаються в усіх граматичних формах: балка (1) -- дерев'яний чи металевий брус, балка (2) - яр (обидва іменники в усіх відмінках однини й множини мають однакові форми); точити -- робити гострим, точити -- цідити (обидва дієслова змінюються абсолютно однаково); моторний (1) - швидкий, моторний (2) - пов'язаний із мотором (обидва прикметники однаково змінюються за родами, відмінками та числами).

Неповні омоніми збігаються лише в частині граматичних форм: баранці -- молоді барани (має всі форми однини й множини), баранці -- піна на гребенях хвиль (має тільки форми множини); захід -- одна з чотирьох сторін світу (має форми лише однини), захід -- дія для досягнення якоїсь мети, захід -- спуск небесного світила за обрій (мають і форми однини, і множини); злити -- викликати злість», злити -- полити (у них усі інші форми різні, крім форм минулого часу й умовного способу).

Неповними омонімами є також збіги окремих форм різних частин мови:

а) іменників і відіменникових прислівників: кружка -- довкола і кружка -- родовий відмінок іменника кружок»; боком -- не прямо і боком -- орудний відмінок іменника бік;

б) іменників і звуконаслідувальних вигуків: рип -- рипіння (рип дверей) і рип -- різкий звук від тертя (двері рип); стук -- удар (почувся стук) і стук -- різкий звук удару (щось у вікно стук);

в) інші випадкові збіги: мати -- рідна людина і мати -- володіти чимось; коли -- у який час і коли -- наказовий спосіб дієслова колоти; їм -- перша особа однини теперішнього часу дієслова їсти і їм -- давальний відмінок займенника вони [47, 95-96].

До омонімічних явиш у мові належать також: омофони -- при однаковій вимові мають різне написання: кленок -- клинок, греби -- гриби, мене -- мине, Роман -- роман, Мороз -- мороз; сюди слід віднести й синтаксичні омоніми -- однакові звукові комплекси, один з яких є словом, другий -- поєднанням слів: сонце -- сон це, цеглина -- це глина, доволі -- до волі, потри -- по три, згори -- з гори;

омографи -- при однаковому написанні мають різну вимо-ву (різний наголос): за'мок і замо'к, доро'га і дорога', о'бід і об'ід;

омоформи - мають однаковий звуковий склад тільки в певній граматичній формі: шию (від шити) і шию (від шия); поле -- лан і поле (від полоти); варта -- сторожа і варта (від вартий) [67, 126].

У мові омоніми найчастіше з'являються внаслідок запозичень. Є два випадки звукових збігів таких слів:

а) звуковий збіг запозиченого слова з українським: мул -- дрібні частинки у водоймах і мул (назва тварини, запозичена з латинської мови); клуб -- маса кулеподібної форми і клуб (назва організації, запозичена з англійської); як (прислівник) і як (назва тварини, запозичена з тибетської);

б) звуковий збіг різних запозичених слів: гриф (міфічна істота, з грецької), гриф (частина струнного музичного інструмента, з німецької) і гриф (штемпель на документі, з французької); метр -- міра довжини (з грець-кої), метр -- віршовий розмір (з грецької) і метр -- учитель (з французької); кран -- трубка із закривкою (з голландської) і кран -- механізм для піднімання вантажів (з німецької) [43, 23].

Існування омонімів, звичайно, не перешкоджає ефективному функціонуванню мови: вони рідко трапляються поруч, та й контекст, як правило, дає змогу уникнути сплутування їх. Якщо ж омоніми спричиняють двозначність, то мова позбувається одного з них або пересуває на периферію. Так, коли в українській мові виникли омоніми жати (жну) і жати (жму), то останній став рідше вживатися; натомість використовується дієслово тиснути.

 Пароніми - це слова, дуже подібні за звучанням, нерідко - й за значенням, але не тотожні. Їх можна легко сплутати. Наприклад, небагатьма звуками різняться пароніми адресат -- той, кому посилається і адресант - той, хто посилає; мимохіть -- нехотячи і мимохідь -- проходячи мимо; виє (від вити) і віє (від віяти); знегоди -- злигодні і незгоди -- відсутність згоди.

За лексичним значенням пароніми бувають:

синонімічні: повідь - повінь, крапля - капля, слимак - слизняк, привабливий - принадливий, хиткий - хибкий, плос-кий - плаский, барабанити - тарабанити, линути - ринути, притаїтися - причаїтися, рипіти - скрипіти, радити - лаяти;

антонімічні: лепський - кепський, прогрес - регрес, експорт - імпорт, еміграція - імміграція, густо - пусто; семантично близькі: крикливий - кричущий, церемонний «манірний, проханий» - церемоніальний «урочистий, за пев-ним розпорядком», цегельний - цегляний, ніготь - кіготь, м'язи - в'язи, кіш «кошик» - ківш «черпак», кристал - кришталь;

семантично різні: газ - гас, глуз - глузд, орден - ордер, дипломат - дипломант, ефект - афект [61, 343].

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12



2012 © Все права защищены
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.