бенефіціару платіж (негайно або з відстрочкою) чи акцептувати тратти бенефіціара та сплатити їх в строк. Або він може уповноважити інший банк здійснити такі платежі, акцепт або не-гоціацію тратт бенефіціара за умови на-дання ним документів, передбачених в акредитиві, також якщо виконані інші умови акредитива.
1.3. Види акредитивів та їх класифікація.
1. За способом використання акреди-тиви поділяються на документарні (то-варні) та грошові (циркулярні):
а) документарні (товарні) використо-вуються для розрахунків за товари та по-слуги при наданні обумовлених в акре-дитиві документів;
б) грошові (циркулярні) - це такі ак-редитиви, виплата за якими не обумов-лена наданням документів.
2. За формою акредитиви поділяються на документарні акредитиви та акредитивні листи.
У більшості країн терміни "докумен-тарний акредитив " та "комерційний ак-редитивний лист "- синоніми. Але, на-приклад, у Сполучених Штатах Амери-ки, Великобританії та Китаї, а також у закордонних відділеннях найбільших банків Англії та США технологічні про-цеси та можливості акредитивних листів суттєво відрізняються від запропонова-них документарними акредитивами. Роз-рахунки у формі акредитивних ко-мерційних листів повинні бути погод-жені сторонами у контракті купівліпро-дажу.
Особливість акредитивних ко-мерційних листів у тому, що вони напра-вляються не банку в країні продавця, а безпосередньо бенефіціару. При цьому банк у країні продавця може використо-вуватися лише як проміжна інстанція. Бенефіціар після відправлення товару та отримання усіх необхідних, передбаче-них у акредитивному листі, документів може або передати їх банку, вибраному на свій розсуд, або направити для спла-ти безпосередньо банку, який виписав акредитивний лист.
Суб'єктам господарської діяльності України можна порекомендувати по-годжуватися на розрахунки за акредитив-ними листами лише за умови, якщо ак-редитивні листи виписуватимуться бан-камикореспондентами Національного банку України та іншими першокласни-ми іноземними банками, платоспро-можність яких не викликає сумніву, а та-кож з урахуванням того, що така форма розрахунків здійснюватиметься обома сторонами на принципах взаємності. В іншому акредитивні листи відповідають документарним акредитивам. Вони мо-жуть бути, як і акредитиви, відклични-ми або безвідкличними, підтверджени-ми, трансферабельними, передбачати право часткової виплати вказаної в ак-редитивному листі суми. Підтвердження акредитивного листа" може бути здійснене тільки банком, який виписав цей лист, тобто підтвердження не має то-го змісту, який воно може мати при підтвердженні документарного акреди-тива банком країниекспортера або яки-мось іншим банком.
3. За способом повідомлення бе-нефіціара про відкриття акредитива на йо-го користь акредитиви поділяються на:
а) прямо авізовані та авізовані через авізуючий банк;
б) попередньо авізовані.
Прямо авізовані акредитиви банкемітент* направляє безпосередньо бе-нефіціару без втручання іншого банку. Бенефіціар у свою чергу повинен звер-татися з вимогами до закордонного бан-ку, що його обслуговує. Ця форма авізування має ряд недоліків, характерних при розрахунках. Перш за все бенефіціар не має необхідних умов для контролю справжності акредитива, більше того, це ускладнює процес з'ясування плато-спроможності банкуемітента.
Акредитиви, які направляються без-посередньо бенефіціару, тобто без втру-чання іншого банку, використовуються підробниками документації навіть що-до банків, які є досить надійними та ма-ють досконалу технічну базу. Експортер, котрий бажає захистити себе від подібної практики, повинен вимагати авізова-ний акредитив або підтверджений бан-ком у його власній країні.
Авізований акредитив - це акредитив, за яким банкемітент звертається з до-рученням до іншого банку (авізуючого), щоб сповістити бенефіціара про відкрит-тя акредитива без будьякого зобов'язан-ня з боку авізуючого банку.
Акредитив із попереднім авізо - це ак-редитив, за яким банкемітент звер-тається з дорученням до іншого банку (авізуючого), щоб попередньо сповісти-ти бенефіціара про відкриття акредити-ва без будьякого зобов'язання як із бо-ку авізуючого банку, так і з боку банкуемітента.
4. За ступенем гарантованості оплати сум, які мають бути сплачені експортеру, акредитиви поділяються на відкличні та безвідкличні.
Відкличний акредитив - це акредитив, який може бути в будьякий час зміне-ним або відкликаним (анульованим) банкомемітентом за дорученням імпор-тера, що доручив банкуемітенту відкри-ти цей акредитив, без обов'язкового повідомлення бенефіціара.
Оскільки відкличний акредитив не створює додаткових зобов'язань імпор-тера в частині оплати куплених ним то-варів, експортери не вважають його до-статньою гарантією і у зовнішньоторго-вельних розрахунках він використо-вується досить рідко. У випадку, коли імпортер та експортер усе ж таки дійдуть згоди щодо використання у міжнарод-них розрахунках відкличного акредити-ва, останній може бути використаний як інструмент, який завдяки своїй про-стоті, точності та невеликій вартості порівняно з безвідкличним акредитивом забезпечить:
* платіж у встановлені терміни, роб-лячи зручнішим управління грошовими ресурсами продавця;
* контролювання банком розпоряд жень продавця, що стосуються доку-ментів про відправку товару.
Юридичне зобов'язання банкуемітента, який відкрив безвідкличний ак-редитив, не може переглядатися у межах встановленого терміну дії без згоди всіх заінтересованих сторін (покупця, його банку та продавця). Встановлюється юридичний зв'язок, з одного боку, між покупцем та банком, а з іншого - між банком та експортером. Однак слід за-значити, що у цій конструкції відсутній прямий зв'язок між покупцем та продав-цем. Справді, лише торговельний кон-тракт пов'язує їх та накладає зобов'язан-ня на експортера за поставку товару, а на імпортера - за оплату цього товару.
5. За наявністю або відсутністю підтвер-дження за акредитивом з боку авізуючого або іншого банку акредитиви поділяють-ся на підтверджені та непідтверджені.
Безвідкличний акредитив може бути авізований бенефіціару через інший банк без будьякої відповідальності з боку авізуючого банку. Разом з тим безвід-кличний акредитив за дорученням бан-куемітента може бути підтверджений іншим банком (безвідкличний підтверд-жений акредитив). Банк, який підтвер-див акредитив, зобов'язаний перед бенефіціаром своєчасно здійснити обумо-влені акредитивом платежі. Тому підтвердженим може бути тільки безвідкличний акредитив.
Таким чином, підтверджений без-відкличний акредитив - це акредитив, за яким банкемітент звертається з про-ханням до іншого банку (досить часто - до авізуючого банку) взяти безпосеред-ню участь в операції шляхом надання свого власного зобов'язання до безвідкличного зобов'язання банкуемітента. Між продавцем та підтверджу-ючим банком встановлюється новий юридичний зв'язок, який дає змогу екс-портеру скористатися двома банківськи-ми зобов'язаннями, які доповнюють од-не одного. Підтверджуючий банк зв'яза-ний із банкомемітентом. Останній по-винен здійснити рамбурс на банк, який робить підтвердження, якщо той здійснив платіж. Безвідкличний підтвер-джений акредитив дає експортеру ту пе-ревагу, що перед ним відповідає не тільки банкемітент, але й банк, який підтвердив акредитив. Останній бере на себе ті ж зобов'язання, що й банкемітент. Якщо акредитив підтверджено іншим банком, експортер отримує додат-кові гарантії від деяких ризиків, які не можуть бути забезпечені банкомемітен-том (наприклад, ризиків, пов'язаних із забороною в країні імпортера виплати іноземної валюти за торговельним зо-бов'язанням).
Банки, які підтверджують акредитиви, як правило, страхують себе від зазна-чених ризиків, вимагаючи при підтвер-дженні від банкуемітента негайного пе-рерахування коштів у рахунок покрит-тя прийдешніх платежів за акредитивом, а це призводить до заморожування коштів імпортера на період від відкрит-тя акредитива до виплати коштів за ним. Враховуючи це, українським імпортерам доцільно уникати підтверджених акреди-тивів. За нормальних умов торгівлі підтвердження акредитивів вимагається експортером лише у тому випадку, ко-ли він не дуже довіряє банкуемітенту.
Англійські банки та банки деяких інших держав практикують відкриття у себе безвідкличних акредитивів з одно-часним їх підтвердженням. При цьому мається на увазі, що експортер у дано-му випадку отримує додаткові гарантії, однак таке підтвердження не має нічо-го спільного з "Уніфікованими прави-лами" та практикою більшості країн. Відповідно до "Уніфікованих правил" безвідкличний акредитив, підтвердже-ний банкомемітентом, може розгляда-тися просто як безвідкличний акредитив. Тому якщо український експортер хоче от-римати додаткові гарантії за акредитивом, він повинен вказати в контракті, яким банком (своєї або третьої сторони) цей ак-редитив повинен бути підтверджений.
Якщо уповноважений банк не є ко-респондентом банкуемітента, в платіжних умовах контракту доцільно вказувати рамбурсуючий банк, який роз-ташований у країні валюти платежу та є кореспондентом цього уповноваженого банку. При використанні рамбурсних інструкцій акредитив повинен містити інформацію про те, що рамбурс здійснюється згідно з "Уніфікованими правилами" для "BanktoBank" рамбурсів за документарними акредитива-ми, розробленими та затвердженими Міжнародною торговою палатою, (публікація МТП № 525).
У деяких випадках українські банки можуть підтверджувати акредитиви банківкореспондентів, які мають стабільне фінансове становище та з яки-ми вже є позитивний досвід співпраці у різних галузях банківської діяльності. Такі акредитиви можуть підтверджува-тися у межах лімітів та правил, встано-влених банком. При цьому під правила-ми підтвердження акредитивів мається на увазі дотримання таких умов:
при акредитивах на експорт як ви-конуючий банк необхідно вказувати уповноважений український банк;
рамбурсні інструкції повинні пере-дбачати якнайшвидше надання упов-новаженому банку Покриття. Тобто банкемітент при відкритті акредитива мусить надати право дебетувати свій ра-хунок в українському банку, якщо такий є, або право рамбурса на один із банківкореспондентів (з яким український банк має позитивний досвід співробіт-ництва), або повинен перерахувати по-передньо валютне покриття;
при акредитивах на імпорт (для оперативнішого виконання акредитив-ної операції) українським банкам, при отриманні підтвердження за конкретним акредитивом від зарубіжного банкуко-респондента, необхідно керуватися законодавством конкретної країни, яке регулює здійснення експортноімпорт-них операцій.
Так, згідно з практикою роботи ряду іноземних банків (зокрема швейцарських та англійських) до надання їхнього під-твердження необхідно не тільки депону-вати кошти за акредитивом у підтверд-жуючому іноземному банку, але й підпи-сати заставну угоду. Ліберальнішим сто-совно цього є валютне законодавство Німеччини. При взаємодії з найнадій-нішими українськими банками такі ав-торитетні німецькі банки, як Дойчебанк, Комерцбанк у ряді випадків надають своє підтвердження за відкритими ук-раїнськими банками акредитивами навіть без грошового покриття, що свідчить про досить тісне співробітництво ук-раїнських та німецьких банків у цьому напрямі. Непідтверджений акредитив - це акредитив, який не містить зазначе-ного вище зобов'язання. У цьому випад-ку авізуючий банк обмежується тільки авізуванням експортера щодо відкриття акредитива та платить лише у тому ви-падку, коли банкемітент (банк імпорте-ра) перерахує йому відповідну суму.
Страницы: 1, 2, 3, 4
