Рефераты. Банківські операції з пластиковими картками

p align="left">В більшості випадків махінацій з банківськими картками основні втрати несе банк-еквайр, який компенсує їх, як це прийнято в світовій практиці, з різних страхових фондів, а це в кінцевому результаті збільшує ризик та вартість торгових операцій через Інтернет та зменьшує їх привабливість для магазинів. За правилами, наприклад, системи VISA, при оплаті покупки в Інетрнеті з використанням картки клієнт може ініціювати поверненя грошей максимально протягом 180 днів з дня проходження операції. Вирішення цього питання може затягнутися максимально ще на 180 днів. Це призводе до звуження географії регіона, який обслуговується даним інтернет-магазином або платіжною системою. Крім неприємностей для продавців вони стають чуттєвими і для держателів карток, тому що необхідність оспарювати платіж віднімає багато часу та сил. Велика кількість відмов може призвести до достроковго перевипуску картки і навіть до відмови обслуговування даного недобросовісного, за розуміннями банку, клієнта [58].

Деяким проміжним рішенням, яке дозволяє знизити ризик карткових операцій в Інтернеті є створення закритих клубних систем прийому карткових платежів для обмеженого кола банків емітентів, тобто фактично платіжна система пропонує розкрити персональні дані своїм учасникам, даючи гарантії здійснення більш безпечних операцій через Інтернет та гарантії за нерозголошення отриманої інформації. В таких системах держателям карток можуть надаватись особисті постійні або тимчасові ідентифікатори, які надходять до платіжної системи і вона вже виконує подальші розрахунки через картки або інші рахунки учасників, або безспосередньо на момент платежа відбувається перенаправлення користувача на сайт клубної системи, яка має всі необхідні засоби захисту.

Іншою небезпекою при платежах в Інтернет за допомогою банківських карток в електроних магазинах вже для карткодержателів є необхідність вводити в Інтернет конфіденційні дані своєї картки, які можуть бути використані іншими особами для зняття коштів. Насьогодні способом перекриття такої угрози є так званий випуск “віртуальних” карток платіжних систем, тобто карток, які предназначені лише для для платежів в електроних магазинах.Всі інші операції з такими картками: отримання готівки, сплата в звичайних магазинах тощо - заборонені. Клієнт отримує не сам пластик, а тільки необхідні йому дані для платежів в Інтернеті: номер картки, картковго рахунку і персональний ідентифікаційний номер, і зловмисники отримавши ці дані не зможуть ними скористатись за допомого підробленої пластикової картки.

Дуже перспективною для використання в електроній комерції є технологія з використанням пластикових карток з вбудованим мікропроцесором або смарт-картка, які мають набагато більше переваг ніж всі інші картки [58].

Інтернет у світі призвів до появи нових засобів фінансових розрахунків. Завдяки цьому багато фінансових послуг стали більш доступними користувачам вдома або на робочому місці. Всі організації отримали можливість пропонувати свої товари та послуги по всьому світові, незважаючи на відстань та межі. Сучасні технології дозволили створити віртуальні магазини, банки, біржі - світ електроної комерції, який доповнює і в якійсь мірі починає замінювати звичайну економічну інфраструктуру. За багаточисельними прогнозами співвідношення між звичайною та електроною комерцією буде в найближче десятиріччя швидко змінюватись на користь останньої. Згідно широко розповсюдженої думки, Україна безнадійно відстала від розвинутих країні в області електронної комерції. Але я вважаю, що це не зовсім так. Деякі форми фінансових розрахунків в Інтернеті виникли зовсім недавно, інші знаходяться на стадії розробки. В нашій країні є реальна можливість не допустити відставання, хоч би в деяких важливих сферах електронної комерції. В найбільшій мірі це відноситься до розрахунків в Інетрнет за допомогою пластикових карток.

Умовно розрахунки між покупцем та продавцем в Інтернеті можна поділити на три групи.

До першої відносяться оплата за допомогою платіжних пластикових карток, які вже давно стали звичним явищем в розвинутих країнах, поступово до них звикають в нашій країні.

До складу другої групи входять розрахунки з використанням цифрових готівкових і їх модіфікацій. Сюди ж відносяться, по-перше, послуги, які предоставляються такими розрахунково-кліринговими системами, як Cyber Cash, First Virtual, Open Market та інші. По-друге - цифрова готівка та цифрові чеки таких систем, як Digi Cash та Net Cash [57].

До третої, найбільш перспективної групи відносяться розрахунки в Інтернеті з використанням цифрової готівки, яка зберігається в смарт-картах.

Такий різновид платіжних засобів в Інтернет має не тільки недоліки, але й позитивні риси - за користувачами зберігається право вибору засобів платежу. Розвинуті системи, які підтримують платіж в Інтернет, повинні забезпечувати всі основні види розрахунків та відповідати при цьому ряду вимог. З точки зору покупця, здійснювати платіж в Інтернет повинно бути дуже зручно та легко, але в той же час повині забезпечуватись надійність та конфіденційність розрахунків з використання різних засобів розрахунку. З точки зору продавця, система розрахунків яка ним використовується, повинна надавати гарантію оплати, дозволяти захопити найбільше потенційних користувачів, бути гнучкою та недорогою у використанні.

На сьогодні існує дві зовсім різні сфери: консервативний світ централізованих, надійно захищенних платіжних систем та відкритий, швидко зростаючий світ Інтернет. Очевидно, що необхідний міст, який буде зв'язувати їх між собою. Платіжні системи - це системи, які будуються на використанні пластикових карт з магнітною смугою, від міжнародних до локальних. Цифрові гроші, які не мають прямого аналога в “фізичному” світі, повинні бути предметом окремого розгляду, поки що застосування їх в нашій країні не передбачається.

Широке розповсюдження, яке отримали пластикові платіжні картки у світі вплинуло на розвиток економічної комерції. Всі нові електроні магазини намагаються приймати до сплати картки провідних міжнародних систем.

Найголовнішою проблемою використання найпоширеніших в світі карток з магнітною смугою є їх пасивність тому, що вони не захищені від різного роду фальсифікацій та зловживань. Найпростішим прикладом зловживання є перевитрата, оскільки відомості про більшість покупок відразу не сповіщаються компанії, яка емітувала картку, клієнт може витратити суму, яка значно перевищує максимальний розмір кредиту, зробивши багато малих покупок або одну велику, вартість якої виходить за межі ліміту. Трюки з фальсифікацією можуть бути дуже витончені. Існують, наприклад, прилади, які копіюють інформацію, яка записана на магнітній смузі кредитної картки на незаповнену карту та, які знімають відбиток рел'єфнихвідміток на копіювальну бумагу. Ці пристрої дуже схожі на автомати,. Які використовують в магазинах та ресторанах для видачі чеків і реєстрації покупок [58].

Інший трюк пов'язаний з особистими ідентифікаційними номерами. Коли картка з магнітною смугою вставляєються в читаючий касовий автомат, машина просить власника картки назвати свій пароль. Потім вона зчитує пароль безпосередньо з картки і порівнює з тим, який назвав власник картки. Тому у визначений момент процедури правильний пароль повинен попасти в робочу пам'ять комп'ютера, який знаходиться у касовому апараті. І будь-який жулік, який має доступ до пам'яті комп'ютера може взнати пароль власника картки [58].

Боротьба зі зловживаннями має багато різних аспектів. Важливим є контроль інформаційного зв'язку між банківськими автоматами та центром обробки інформації, контроль роботи банківського персоналу. Серед методів захисту пасивних кредитних карток відомі наступні:

ь нанесення додаткової смуги з узором, який зроблений магнітними чорнилами;

ь ідентифікація картки довгоіснуючими радіоізотопами;

ь виготовлення картки з матеріалу, який чутливий до нагріву та тиску.

Електроні картки мають дві важливі якості, які забезпечують захист від різного роду зловживань. По-перше, електрона картка має енергонезалежну програмуючу постійну пам'ять. До цієї пам'яті вноситься інформація, яка зберігається й після відключення пристрою. До неї можуть бути записані вартість кожної покупки і також сума всіх витрат, тому клієнт коли робить покупки не може заплатити більше встановленого ліміту. По-друге, в кожну картку вмонтований свій процесор, який при відповідному виборі архітектури забезпечить роботу картки таким чином, щоб визначені частини пам'яті не були доступні нікому окрім фірми, яка емітувала картку.

За допомогою процесора картка сама може порівняти введений пароль з правильним, який зберігається в секретній зоні її пам'яті. Картка може не відкривати свій пароль ніякій зовнійшній системі. Насправді й компанії - емітенту картки не обов'язково знати її пароль. При емісії картки її майбутній власник може сам ввести пароль до пам'яті за допомогою спеціального терміналу, який зчитує та записує дані на картку.Після того, коли вели пароль картка запам'ятовує його в “секретній зоні” своєї пам'яті.

Крім пароля, в “секретній зоні” зберігається також баланс власника, серійний номер картки та послідовність букв та цифр, які обрані фірмою - емітентом для послідуючої перевірки картки. В іншій зоні можуть бути записані ім'я власника, його адреса, номер телефона, номер рахунку. Ці дані можна прочитати за допомою будь-якого пристрою, який працює з подібними картками, але змінити ці дані не можна - центральний процесор відмовиться виконувати будь-яку команду на зміни інформації.

Таким чином, ми бачимо, що найвигідніше і найперспективніше користуватися та випускати в обіг електроні картки тому, шо вони мають більше захисту від зловживань ніж картки з магнітною смугою.

В нашій країні починають складатися необхідні умови, які будуть дозволяти організовувати успішну торгівлю в Інтернеті. По-перше, в Україні постійно збільшується кількість власників пластикових карток. Багато з яких користуються Інтернетом. Враховуючи той фактор, що вартість отримання найбільш доступних пластикових карток в деяких українських банках сьогодні коштує 20 доларів. Відомі випадки, коли такі картки необхіднім були лише для отримання можливості купувати в Інтернет.

По-друге, в країні швидко розвивається інфраструктура світових платіжних систем. Провідні банки створили мережі прийому пластикових карток. Наступним кроком є створення подібної інфраструктури в Інтернеті. Це дозволить банкам отримати додаткові доходи:

ь від емісії карток, як за рахунок зростання кількості власників карток серед користувачів Інтернет, які бажають користуватись послугами електронної комерції, так і за рахунок збільшення загального обороту по пластикових картках;

ь від еквайрингу, за рахунок появи нових віртуальних торгових точок.

Враховуючи невеликий (порівняно з можливостями шлюзу) обсяг трансакцій по Інтернет в найближчі роки та велику ватрість системи, в нашій країні достатньо організувати один платіжний шлюз, користуватись яким зможуть всі банки [57].

По-третє, розвиток Інтернету та платіжних систем в нашій країні почалося порівняно с розвинутими країнами недавно, але розвивається практично одночасно. Тому ми не відчкваємо тягар морально застарілих рішень, які б перешкоджали організації взаємодії між цими сферами. В нашій країні є можливість використовувати тільки найновіші предові досягнення, що дозволить досягти гарних результатів за короткий термін.

Відомо, що багатьом українським Інтеренет-провайдерам стає тісно в рамках представлення лише послуг доступу до мережі. Вони починають надавати різні інформаційні послуги, в тому числі і комерційні. Для цього бажано надати клієнтам можливість надійності оплати цих послуг через Інтернет. Для багатьох провайдерів організація на власних вузлах та підтримка віртуальних магазинів стане великою перевагою в конкурентній боротьбі і дасть додаткові доходи. Одночасно це дозволить привабити нових клієнтів.Інтернет-магазини зможуть легко організовувати багато фірм, які вже мають власні Web-вузли [57].

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17



2012 © Все права защищены
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.