з точки зору обслуговуючого персоналу системи: обслуговуючий персонал системи несе відповідальність за надійну та правильну роботу системи, тому його розуміння безпеки системи зовсім інше. Для того, щоб мати можливість керувати роботою системи та дотримуватися вимог безпеки, необхідно надати кожному користувачу визначені ресурси системи. Для цього потрібні надійні механізми ідентифікації і встановлення прав доступу користувачів.

з точки зору фахівця з розробки системи: він повинен передбачити майбутні зміни у вимогах до користувачів під час модифікації системи з метою збільшення сервісних функцій системи.

Щоб уникнути різних тлумачень поняття “безпека”, під безпекою платіжних систем будемо розуміти захист від:

ь несанкціонованого доступу до інформації; .несанкціонованих змін інформації;

ь несанкціонованих операцій з функціями платіжних систем.

Таке тлумачення “безпеки” значно відрізняється від поняття “надійність”. Надійність роботи системи означає, що система незалежно від вхідних даних і функцій, що виконуються, даватиме лише передбачувані результати.

При такому визначенні терміна “безпека” безпека платіжних систем може бути досягнута за допомогою забезпечення:

ь конфіденційності інформації, яка обробляється платіжною системою;

ь цілісності компонентів і ресурсів системи та інформації, яка обробляється, накопичується і зберігається в латіжній системі;

ь доступності компонентів і ресурсів системи.

Конфіденційність інформації - це властивість інформації бути доступною тільки суб'єктам системи (користувачам, програмістам, процесам тощо), які витримали перевірку і були допущені до цієї інформації (тобто, були авторизовані).

Цілісність компонентів і ресурсів системи - це властивість компонентів системи бути незмінними протягом функціонування системи. Зміни інформації, яка обробляється у системі, повинні здійснюватися лише авторизованими користувачами або процесами системи [50, 85].

Доступність компонентів (ресурсів) системи - це властивість компонентів (ресурсів) системи бути доступними для використання тільки авторизованими суб'єктами системи в будь-який час.

Безпеку платіжних систем можна розглядати як таку, що складається із зовнішньої та внутрішньої безпеки.

Зовнішня безпека включає: захист від втрати або модифікації системою інформації при стихійних лихах (пожежах, землетрусах та ін.); захист системи від проникнення зловмисників ззовні з метою викрадення, отримання доступу до інформації або виведення системи з ладу.

Мета внутрішньої безпеки - забезпечення надійної та коректної роботи, цілісності інформації і компонентів (ресурсів) системи. Це передбачає створення надійних і зручних механізмів регламентування діяльності усіх користувачів та обслуговуючого персоналу, підтримання дисципліни доступу до ресурсів системи.

Можна виділити два підходи до забезпечення безпеки інформаційних систем: фрагментарний та комплексний підхід.

Фpагментарний підхід орієнтується на протидію чітко визначеним загрозам при визначених умовах використання системи. Головною позитивною рисою такого підходу є міцний захист щодо конкретної загрози, але основний недолік - локальність дії та відсутність єдиного захищеного середовища для обробки інформації. Тому такий підхід неприйнятний для захисту платіжних систем.

Для створення захисту платіжних систем треба використовувати комплексний підхід, а саме: створення захищеного середовища для обробки платіжної та службової інформації в системі, яке об'єднує різноманітні (правові, організаційні, програмно-технічні) засоби для протидії будь-яким загрозам [104, 85].

Створення комплексу заходів безпеки - досить складне завдання. Для запобігання створення “надмірного захисту” платіжної системи й отримання можливості реалізації ефективних та індивідуально розроблених заходів захисту необхідно точно визначити фактори загроз і втрат, які вони завдають.

Система захисту - єдина сукупність правових і морально-етичних норм, організаційних (адміністративних) заходів та програмно-технічних засобів, які спрямовані на протидію загрозам для платіжної системи і метою яких є мінімізація можливих збитків користувачів і власників платіжної системи.

Створення надійної системи захисту можна розділити на чотири основних етапи:

ь аналіз можливих загроз;

ь розробка (планування) системи захисту;

ь реалізація системи захисту;

ь супроводження системи захисту під час експлуатації платіжної системи.

Всі етапи нерозривно пов'язані між собою. У процесі впровадження та експлуатації платіжної системи необхідно постійно аналізувати достатність системи захисту та можливість виникнення загроз, які не були враховані під час першого етапу. Тому процес створення системи захисту є постійним і потребує уваги та безперервного ретельного аналізу роботи платіжної системи.

Аналіз можливих загроз - це вибір із усієї безлічі можливих впливів на систему лише таких, які реально можуть виникати і наносити значні збитки.

На етапі розробки (планування) система захисту формується у вигляді єдиної сукупності заходів різного ішану для протидії можливим загрозам. Вони включають:

ь правові заходи: закони, укази та інші нормативні документи, які регламентують правила роботи з платіжною інформацією, що обробляється, накопичується та зберігається в системі, та відповідальність за порушення цих правил;

ь морально-етичні заходи: норми поведінки учасників розрахунків та обслуговуючого персоналу;

ь адміністративні заходи: заходи організаційного характеру, які регламентують процес функціонування системи обробки платіжної інформації, використання її ресурсів, діяльність персоналу тощо. До них можна віднести: розробку правил обробки інформації, проектування будівель для розміщення платіжних систем з урахуванням впливу зовнішнього середовища під час стихійних лих, пожеж тощо; відбір персоналу; організацію пропускного режиму до приміщень; організацію обліку, зберігання і знищення документів та носіїв з конфіденційною інформацією; організацію розподілу доступу і зберігання паролів, криптографічних ключів; організацію підготовки користувачів і персоналу та контролю за їх роботою; сертифікацію технічних та програмних засобів;

ь фізичні заходи захисту, які включають охорону приміщень, техніки та персоналу платіжної системи;

ь технічні (апаратно-програмні та програмні) засоби захисту, які самостійно або в комплексі з іншими засобами забезпечують функції захисту: ідентифікацію й автентифікацію користувачів, роз поділ доступу, реєстрацію основних подій роботи системи, криптографічні функції та ін.

На етапі реалізації системи захисту виготовляються, обладнуються, встановлюються та настроюються засоби захисту, які були заплановані на попередньому етапі [104, 85].

Перед початком розроблення системи захисту для платіжної системи треба провести аналіз можливих загроз для такої системи. його бажано починати із загального огляду всіх існуючих загроз та атак, їх класифікації.

Всі загрози можна розподілити, згідно з їхніми характеристиками, на класи:

ь за цілями реалізації загрози:

1)порушення конфіденційності інформації;

2)порушення цілісності (повна або часткова компрометація інформації; дезінформація; несанкціоноване знищення або модифікація інформації чи програмного забезпечення);

3)порушення (часткове або повне) працездатності системи.

ь за принципом впливу на систему:

1)за допомогою доступу до об'єктів системи (файлів, данях, каналів зв'язку);

2)за допомогою прихованих каналів (у тому числі, через роботу з пам'яттю).

ь за характером впливу на систему:

1)активний вплив - виконання користувачами деяких дій поза межами своїх обов'язків, які порушують систему захисту та змінюють стан системи;

2)пасивний вплив - спостереження побічних ефектів роботи системи та їх аналіз, які не змінюють стан системи, але дають можливість отримання конфіденційної інформації.

ь за причинами появи помилок у системі захисту:

1)некоректність системи захисту, що призведе до дій, які можна розглядати як несанкціоновані, але система захисту не розрахована на їх припинення або недопущення;

2)помилки адміністрування системи;

3)помилки в алгоритмах програм, зв'язках між ними тощо, які виникають на етапі проектування;

4)помилки реалізації алгоритмів, тобто помилки програмування, які виникають на етапі реалізації або тестування програмного забезпечення.

ь за способом впливу на об'єкт атаки:

1)безпосередній вплив на об'єкт атаки (у тому числі, за допомогою використання привілеїв);

2)вплив на систему привілеїв (у тому числі, захоплення привілеїв ) і потім доступ до системи, який система вважатиме санкціонованим;

3)опосередкований вплив через інших користувачів.

ь за способом впливу на систему:

1)під час роботи в інтерактивному режимі;

2)під час роботи у пакетному режимі.

ь за об'єктом атаки:

1)на систему в цілому;

2)на об'єкти системи з порушенням конфіденційності, цілісності або функціонування об'єктів системи (дані, програми, устаткування системи, канали передачі даних);

3)на суб'єкти системи (процеси користувачів);

4)на канали передачі даних, причому як на пакети даних, що передаються, так і на самі канали передачі даних.

ь за засобами атаки, що використовуються:

1)за допомогою штатного програмного забезпечення;

2)за допомогою спеціально розробленого програмного забезпечення.

ь за станом об'єкта атаки:

1)під час зберігання об'єкта (на диску, в оперативній пам'яті тощо ) у пасивному стані;

2)під час передачі;

3)під час обробки, тобто об'єктом атаки є сам процес користувача або системи.

Найбільш розповсюдженою загрозою для безпеки є несанкціонований доступ (НСД), тобто отримання користувачем доступу до об'єкта, на який він не має дозволу. За характером впливу НСД є активним впливом, в якому може бути використана деяка помилка в системі захисту .Це може бути здійснено за допомогою стандартного (штатного) або спеціально розробленого програмного забезпечення. НСД може стосуватися як системи в цілому , так і окремих їі елементів, які перебувають в будь-якому стані. для реалізації НСД використовуються два способи: подолання системи захисту або спостереження за процесами та аналіз інформації.

Незаконне використання привілеїв - теж загроза безпеці, яка досить часто зустрічається. Найбільш часто для цього використовується штатне програмне забезпечення, яке функціонує у позаштатному режимі. Деякі захищені системи мають засоби, які можуть функціонувати з порушенням системи безпеки. Такі засоби необхідні для вирішення питань у надзвичайних ситуаціях і використовуються системними адміністраторами, системними програмістами тощо, які мають для цього свої певні набори привілеїв. Незаконне захоплення привілеїв можливе при наявності помилок у самій системі або при недбалому ставленні до керування системою в цілому і розподілом привілеїв зокрема [50, 85].

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17