Вчені вважають, що батьківщиною культурних со-лодких бананів є Малайзія. Саме там виникли первинні їх їстівні форми. Після проникнення в Індію утворились гібридні форми, які дали початок сучасним сортам. Вва-жають також, що банан є однією з перших культурних рослин. Адже ж культивувати його дуже легко. На дум-ку деяких вчених, їх почали культивувати ще в ранню епоху розвитку людства, причому спочатку, мабуть, ви-користовували в їжу не плоди, а кореневище, і лише пізніше люди почали вживати плоди. Мабуть, уже перші переселенці з Азії в Африку принесли з собою кореневи-ща бананів і вони швидко поширились тут. Очевидно також, що в Південну Америку банани потрапили за-довго до славнозвісного плавання Колумба. Тут, у Південній та Центральній Америці, вони знайшли другу батьківщину.
ІІІ. «Горіхи» коли
Світову популярність здобули собі тонізуючі напої «кока-кола» та «пепсі-кола» американської компанії «Пепсіко». Чим же цінні ці тонізуючі безалкогольні напої, що вони здобули таку популярність? Звичайно, чималу роль відіграла чудово поставлена реклама. Але основна та-ємниця успіху полягає в тому, що при їх виробництві використовують натуральний продукт-- «горіхи» коли, які містять у собі стимулюючі речовини.
Рід кола (Соlа) з великої тропічної родини стеркулієвих налічує у своєму складі понад півсотні видів, що в природі поширені тільки в тропічній частині Африки. Проте практичне використання як тонізуючі рослини ма-ють лише кілька з них. Взагалі екваторіальні ліси тро-пічної Африки дуже багаті на різних представників фло-ри, які з того чи іншого боку корисні для людини. Міс-цеві племена негрів здавна чудово знають такі рослини і широко їх використовують. Зокрема, вони здавна використовували «горіхи» коли блискучої, або справжньої (Соla nitida (Vent.) Schott et Endl .- Cola vera K. Schum ))для жування як прекрасний засіб, що стимулююче впливає на діяльність серця та центральної нервової си-стеми. Разом з тим вживання коли значно підвищує працездатність, витривалість та стійкість організму, притупляє відчуття голоду, спраги. Європейців завжди ди-вувала витривалість негрів-носіїв під час далеких експе-диційних походів, які вони організовували в минулому та на початку нинішнього століття для дослідження чор-ного континенту. Вони не здогадувались, що причиною цього є жуйка з «горіхів» коли, яка містить стимулюючі речовини.
Кола блискуча--це гарне вічнозелене дерево з пря-мим стовбуром заввишки 10--20 м. Листки великі, че-решкові, цілокраї, овальні або широколанцетні. Квітки різностатеві, невеликі, п'яти-, шестипелюсткові, жовтува-ті за забарвленням. Пелюстки з гарними червоними жил-ками. Після відцвітання утворюється збірний плід, який складається з чотирьох-п'яти зірчасто розташованих листянок. У кожній з них знаходиться від двох до шести великих насінин (2,5--4 см завдовжки та до 3 см зав-ширшки, масою близько 8 г). В цілому зірчастому склад-ному плоді міститься 10--12 і навіть 16 насінин. За забарвленням шкірки насіння виділяють чотири підвиди: червоний, білий, змішаний та блідий (rubra, aiba, mixta, pallida). Слід зазначити, що насіння білого підвиду ці-нується найдорожче.
Саме це насіння в побуті називають «горіхи» коли, або «гуру». Із стиглих плодів виймають насіння, очища-ють від оболонок та зачатків корінців і бруньок, залишаючи лише сім'ядолі, й після цього висушують. При цьому червоний колір сім'ядолей набуває темного чер-воно-рудого забарвлення. Саме в такому вигляді насін-ня коли надходить у продаж на місцевих ринках Афри-ки та на експорт. На смак гіркувато-в'яжуче, проте при жуванні цей смак поступово звикає і воно стає солод-куватим.
Стимулююче-тонізуючі властивості «горіхів» коли зумовлені їх своєрідним складом. Насамперед в них міститься від 0,8 до 2,5% кофеїну, 0,5% специфічного алкалоїду колатину та невелика кількість теоброміну (0,01%). Окрім цих стимулюючих речовин, вони багаті на крохмаль (46%), містять у собі жири (3%), дубиль-ні речовини (1,5--2%)»'.
У природному стані кола блискуча поширена в тро-пічних лісах Західної Африки: в Ліберії, на Березі Сло-нової Кістки, де зростає в тропічних лісах. Проте в наш час цей вид широко культивують у багатьох тропічних країнах: у всій тропічній Африці, Індії, Індокитаї, на Антильських островах, у Гвіані, Бразилії.
Розмножується кола свіжозібраним насінням. Висі-вають його у плетені кошички із землею. Сіянці через 5--6 місяців, під час чергового сезону дощів, обережно, щоб не пошкодити кореневу систему, висаджують на по-стійне місце. Розроблена техніка, і вегетативного роз-множення укоріненням живців та щепленням.
Так само, як і колу блискучу, використовують колу загострену [Соlа асuminata (Веаuv.) Shоtt et Endi]. Це гарне вічнозелене тропічне дерево, лише 6--12 м заввишки з шкірястими, яйцеподібно-ланцетними, ціло-країми листками 7--22 см завдовжки. П'яти- або шести-пелюсткові квітки роздільностатеві, жовтуваті, пелюстки з червонястими жилками. П'ятизірчастий складний плід з листянок наповнений червоними насінинами. Цікаво, що останні мають по 4--8 сім'ядолей.
У природному стані росте в тропічних лісах Захід-ної Африки: в Того, Дагомеї, Нігерії, Камеруні, Конго, аж до Анголи. Поширений цей вид і в культурі у всій тропічній Африці, а також у Південній Америці.
«Горіхи» коли дає також кола кільчаста [Соlа vеrticillata (Stарf.). Сhеv.], яка зростає в тропічних лісах Гани та Конго. Культивується у Західній тропічній Африці, як і попередні види. Окрім згаданих напоїв, із насіння коли виготовляють ще спеціальний тонізуючий шоколад-колу для туристів, альпіністів, а також тонізуючі таблетки.
Насіння використовують африканці в народній ме-дицині, а також і в офіційній медицині у вигляді екс-тракту, настою та олії як тонізуючий та збуджуючий засіб.
Деревця коли можна вирощувати в оранжереях але тут вони не цвітуть і не плодоносять.
IV. Чудодійні плоди
У тропічних лісах Західної Африки в дикому стані росте невелике дерево до 4,5м заввишки, а іноді кущ. Це путерія солодкувата (Роuteria dulcsfsa (Sсhum. еt Тhоnn.) Ваесhni), у якої є й інша синонімна назва -- сінсепалум солодкотворний (Synsepalum dulcificum Dannell). Місцеві назви його також різні: так, у Конго цю рослину називають діка, а в Нігерії ассаа. Це деревце охоче культивують у Гані, Нігерії, Конго та інших тро-пічних країнах заради великої кількості плодів, які формою та величиною схожі на наш терен. Кісточка плода оточена нетовстим шаром їстівного м'якуша, посеред-нього на смак. Спочатку плоди зелені, а в міру дости-гання вони стають матово-червоними. Та вирощують путерію солодкувату не заради смаку плодів, а заради чудодійного впливу їх на смаковий апарат людини. Європейські поселенці в Африці нерідко їх називають чародійними або чудотворними ягодами. Таке наймену-вання дається цим плодам зовсім недаремно. Справа в тому, що вони мають справді унікальні властивості, єди-ні серед всіх рослин світу: після того як людина з'їсть кілька плодів, усе, що б вона не вживала в їжу пізніше, буде здаватись надзвичайно солодким. Такий стан три-ває протягом однієї-двох годин, а часом і довше, залеж-но від кількості спожитих плодів. Встановлено, що ре-човини м'якуша плодів путерії солодкуватої притупляють чутливість сосочків язика, які сприймають кислий та гіркий смак. Навіть дуже гіркі та надзвичайно кислі дикі лимони здаються людині після вживання плодів путерії вельми солодкими, а тим більше редька чи ква-шений огірок. Цікаво використовують ці плоди місцеві жителі. У тропічній Африці охоче вживають пальмове вино, але само по собі воно досить-таки кисле. Тому спочатку з'їдають трохи плодів путерії, а тоді вже вволю п'ють вино, яке здається дуже смачним і солод-ким. Чудодійні плоди вживають і з найрізноманітніши-ми кислими фруктами. Такий дивовижний вплив плодів на смакові органи людини довгий час залишався загадкою для науки. Вче-ні не знали, які саме речовини мають таку неймовірно унікальну дію. Лише порівняно недавно в цих чудо плодах відкрито речовину, яка так чудодійно впливає на сприйняття смаку. Нею виявилась особлива речовина -- глюкопротеїн, тобто специфічне поєднання білків з цукрами. Назвали цю невідому раніше сполуку міракуліном. Так була розкрита ще одна таємниця дивосвіту рослин. Вчені вважають, що при багатьох захворюван-нях, при яких протипоказано вживання солодощів, міракулін може виявитись справді цілющим замінником, бо в людини лише виникає відчуття солодкого, а на-справді цукри в організм не надходять.
Цікаво зазначити, що путєрія солодкувата має ряд близьких родичів, поширених у Південній Америці, на Антільських островах. Проте плоди жодного з них не мають таких чудодійних властивостей. Інші види роду під назвами антільські абрикоси, каіміто, каністель, лу-кум та інші вирощують у Південній Америці як плодові культури. Всі вони дають досить смачні плоди, які уза-гальнено називають мармеладовими сливами.
Усім добре знайомий хрестоматійний малюнок узбе-режжя тропічних морів: на самому березі, біля приплив-ної лінії, понад бірюзовими хвилями прибою дугою вигнуті височезні стовбури з пучком перистого листя на вершині. Дуже образно і влучно називають цю чудову тропічну рослину королевою океанських берегів.
Кокосова паль-ма (Сосоs nuсіfеrа L.) з великої родини пальмових, яка поширена по морських узбережжях всієї тропічної зони землі.
Вона досягає 20--25 м заввишки при діаметрі стовбура в нижній частині 50--60 см, Цей стовбур не має гілок ї листя, гладенький і лише на верхівці увінчаний розкішним віялом з 20--30 перистих листків. Кожен з них досягає 3--6,5 м завдовжки та понад 1 м завширшки. Там же на верхівці розвиваються суцвіття з тичин-кових та маточкових квіточок завдовжки до 1,5 м. Спо-чатку відцвітають тичинкові квітки на верхівці суцвіть і тільки потім починають квітувати маточкові. Цвітіння триває цілий рік, відповідно розтягнуте і плодоношення. Запилення відбувається завдяки комахам.
Плід кокосової пальми -- фіброзна, тобто волокниста кістянка овальної форми до 30 см завдовжки та 20 см завширшки, яку повсюдно називають кокосовим горіхом. Середня маса його становить до 1,5 кг, хоч окремі екземпляри досягають 7 кг. Завдяки особливостям будо-ви плоди чудово плавають і не псуються в морській во-ді, розносяться океанськими течіями на нові місця. Ви-кинуті на берег, вони проростають і дають нові пальмові гаї. Наприклад, на острові Кракатау внаслідок грандіоз-ного вулканічного виверження була повністю знищена вся рослинність. Проте через десяток років на узбереж-жі цього вулканічного острова з'явились різні рослини, в тому числі й кокосові пальми, плоди якої були занесе-ні сюди морськими течіями без будь-якого втручання людини.
Будова плода досить складна. Зовні він обгорнутий дуже щільною тонкою плівкою, яка не пропускає води, потім волокнистою товстою оболонкою, під якою знахо-диться тверда шкаралупа, а вже всередині останньої -- малий зародок та ендосперм. В міру достигання плода з останнім відбуваються цікаві зміни. Спочатку увесь ендосперм рідкий, прозорий, кисло-солодкий і приємний на смак. Якщо в цій фазі у горісі пробити отвір, можна одержати приблизно півлітра прохолодної рідини, яка чудово вгамовує спрагу в жаркі дні. Для тропіків це має особливу цінність. Добре, що прохолодні напої рос-туть собі прямо на дереві. Поступово в цій рідині з'яв-ляються краплини жиру, які перетворюються в емульсію, за кольором та консистенцією схожу на молоко. У цій фазі плоди дають кокосове молоко, його вживають свіжим, а також збродженим. Воно містить 7% цукрів, близько 1 % протеїнів та жири.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
