34
Маючи ряд прогресивних особливостей птахи заселяють різноманітні, іноді малосприятливі кліматичні зони земної кулі. Здатність до польоту дає можливість знаходити найбільш сприятливі умови існування. Широко розселившись, птахи пристосувались до різних умов життя, споживанню різних видів кормів, використовуючи при цьому різні способи добування корму.
Ліс як досить складний рослинний біоценоз, для якого характерна ярусність, являється місцем існування великої групи птахів, які населяють різні його яруси. Від видового складу і чисельності птахів залежить життя лісу.
Мета дослідження - розглянути та проаналізувати видовий склад птахів лісу досліджуваного району.
Відповідно до поставленої мети необхідно вирішити в процесі дослідження певне коло питань, що стосуються розмноження птахів.
Завдання:
встановити флористичний склад, площу особливості досліджуваного району;
розглянути особливості та дати загальний опис видів птахів, які найбільш зустрічаються в даному районі дослідження;
дати характеристику діяльності людини та її впливу на птахів лісу.
Предмет дослідження - представники класу Птахи, що належать до лісового біоцеозу.
Об`єкт дослідження - видовий склад та чисельність птахів лісу.
При дослідженні проблеми були використані методи дослідження: описовий, науковий, аналізу та синтезу, порівняння, спостереження та інші методи дослідження.
Нарешті, не можна забувати, що птахи поряд зі ссавцями і більшістю безхребетних тварин, збагачують ґрунт органічними речовинами за рахунок екскрементів, розкладання трупів.
Досить різноманітна та мальовнича природа Чернігівщини. Навколо міста Чернігова досить багато зелених насаджень: є парки, лісові насадження листяні та хвойні. Коли ми заходимо до лісу нашу увагу привертають, перш за все, різноманітні пташині голоси, що лунають з усіх боків.
На узліссях і лісових галявинах з ранньої весни до пізньої осені можемо ми почути дзвінкий, але трохи сумний голос звичайної вівсянки .Поряд можна зустріти й лісового щеврика, коричнювату пташку розміром з горобця, але стрункішу, з світлим поздовжньо смугастим горлом. Любить він сидіти на верхівках дерев [4, 15].
У листяних і мішаних лісах, переважно на узліссях, зустрічається невеличка (значно менша за горобця) зеленувато-оливкова зверху і світло-жовта знизу пташка - берестянка.
Серед чагарників на узліссях зустрічаються славка сіра, але пісні їх за красою значно поступаються попередньому виду. В більшості, це - типовий славчачий "говірок".
З кущів може долинути до нас голос, що трохи нагадує скрекотання сороки. Голос цей належить сорокопуду-жулану. А ось сороку-білобоку, напевно, знають усі.
Високо в кронах дерев постійно перегукуються щебетливими трелями зграйки щигликів, яких відразу можна впізнати за лимонно-жовтими смугами на крилах та яскраво-червоній широкій смузі навколо дзьоба). З глибини лісу лунають ніжні голоси вівчариків. Помітити цих маленьких пташок дуже важко - всі вони сірувато-зеленого кольору, через що добре маскуються на фоні зеленого листя крон дерев, де постійно тримаються.
Ближче до вологих місць можна почути пісню нашого найкращого співака - соловейка. Ще один наш гарний лісовий співак - співочий дрізд прилітає до нас на Чернігівщину раніше за соловейка, ще на початку квітня. Відзначається він також і тим, що його спів можна почути і восени під час перельотів. Одним з найбільш помітних птахів нашої авіафауни є дрізд-горобинник, або чикотень [5, 18].
Звичайний у нас і чорний дрізд, який цілком виправдовує свою назву : має чорне забарвлення тіла і голови та яскраво-жовтий дзьоб (у самців навесні).
А рано-рано-вранці, майже у повній темряві, коли інші птахи ще мовчать, подає свій ніжний голос, який нагадує дзюрчання струмочка, малинівка, або вільшанка. Пісня її починається якось невиразно, розтягнутими звуками (здається , наче пташка хоче взяти високі ноти, але не може), а потім переходить у красиву переливчасту трель.
І звичайно ж у кожному лісі або парку, та й на вулицях наших міст і сіл завжди можна побачити зябликів та багаточисельних і всюдисущих синиць . Зяблики - це одні з найпоширеніших наших співочих птахів.
Рідше з глибини лісу долинають до нас голоси звичайної горлиці та зозулі. Побачити цих птахів можна не часто, хоча вони є звичайними на Чернігівщині. А от голоси їх, особливо зозулі, мабуть всім добре відомі.
Тільки рано навесні ми можемо почути тиху, схожу на плач чи нявчання, невибагливу пісню крикливої сойки, птаха, завбільшки з галку, що має на крилах білі плями і голубе "дзеркальце", біле надхвістя.
Також тільки навесні можна почути знаменитий "барабанний дріб" дятлів, який розноситься по лісу - "тррр... тррр..." і створюється ударами дзьоба по сухій гілці.
Найчисленніший у наших лісах великий строкатий дятел загального чорно-білого забарвлення. Схожі на нього також середній їй малий строкаті дятли (останній розміром з горобця).
Ще один дуже цікавий птах нашої фауни - дрімлюга.
Спостереження за птахами лісу проводилися в околицях міста Чернігова.
Протягом тривалого часу нами проводилися спостереження та вивчення видового складу лісового масиву, велися підрахунки чисельності видового складу. Нами було виявлено декілька видів птахів, які найбільш часто зустрічалися під час наших екскурсій до лісу. Нижче наводимо опис та особливості певного виду птахів.
ЩЕВРИК ЛІСОВИЙ - ANTHUS TRIVIALIS (L.)
Маса 26--27 г. У дорослих птахів верх тіла жовтувато-бурий, з темними поздовжніми плямами. Надхвістя без плям. Над оком жовтуваті брови. Забарвлення нижньої частини тіла білувате, на волі рудувате по боках, з темними смугами і темними поздовжніми рисками на горлі, волі і грудях з боків. У зимовому оперенні верх тіла більш плямистий, а низ -- рудуватий. Молоді птахи зверху строкаті, з жовтими плямками. Низ тіла плямистіший, ніж у дорослих.
В Україні звичайні гніздові і перелітні птахи Полісся, Лісостепу, Карпат і Криму. Під час перельотів бувають і в інших областях. Улюблені місця -- лісові галявини, зруби, узлісся, розріджені, світлі лісові ділянки [2, 25].
У природі їх визначають за характерним плямистим забарвленням. Часто тримаються на землі. У шлюбний період у самців дуже характерний токовий політ. Починаючи пісню, самець злітає з гілки, піднімається вгору, а потім з розправленими крилами, мов метелик, «планерує» вниз, подаючи вже інші звуки: «ціцціцці цціві-з-ві-з-ві-зре-ррр» (летить вгору), потім («планерує» вниз) -- «ціе-ціе-ціе». Позивні звуки -- «зіб», «псіі» або «ціт». Живляться комахами, яких збирають переважно на землі, та іншими безхребетними. Улітку й восени зрідка їдять насіння.
Прилітають на місця гніздування в квітні. Гнізда роблять у ямці, на землі, вимощують стеблами трав, мохом, кінським волосом. Яйця різного типу: зеленувато-сірі або рожевуваті, з темними плямками, рисочками, крапками. Повна кладка з 5--6 яєць, двічі на рік -- у першій половині травня і другій половині червня. Насиджує самка, 12--13 днів, причому сидить так міцно, що коли людина проходить біля гнізда, випурхує тільки з-під самих її ніг. Пташенята залишаються в гнізді близько 12 днів. Після цього батьки продовжують годувати їх ще тиждень.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
