Курсова робота
Характеристика Роду Сомоподібні (Siluriformes)
Реферат
В роботі використовувалась інформація одержана з мережі Internet. Всього для написання роботи було відвідано сім сайтів.
Робота складається з 18 розділів, перший з яких, є вступним, де наводиться загальна характеристика Роду Сомоподібні (Siluriformes). В наступних 17 розділах наводиться характеристика наступних родин сомоподібних:
2. Родина АРІЕВІ
3. Родина АСПРЕДОВІ
4. Родина БАГАРІЄВІ
5. Родина ВАНДЕЛЛІЕВІ
6. Родина КАЛЛІХТОВІ
7. Родина КЛАРІЕВІ
8. Родина КОСАТКОВІ
9. Родина ЛОРИКАРІЄВІ
10. Родина ПІМЕЛОДОВІ
11. Родина СОМИ КОШАЧІ
12. Родина СОМИ МІШКОЖАБЕРНІ
13. Родина СОМИ ПЕРИСТОВУСІ
14. Родина СОМИ ВУГРЕХВОСТІ
15. Родина СОМИ ЕЛЕКТРИЧНІ
16. Родина СОМИ
17. Родина ХАКОВІ
18. Родина ШИЛЬБОВІ
В окремих розділах є підрозділи де описані окремі представники родин.
До більшості розділів наведені ілюстрації типових представників відповідних родин сомоподібних.
Зміст
1. Рід Сомоподібні (Siluriformes)
Риби кісткові / Сомоподібні /
Osteichthyes / Siluriformes /
Сомоподібні дуже близькі по будові до карпоподібних і раніше розглядалися як підрід останніх. Однак представники цього роду сильно відрізняються від власне карпоподібних. У сомів немає власне луски; тіло їх або голе, або покрито кістковими пластинками. Навколо рота звичайно є кілька пара вусів. У багатьох є жировий плавець, схожий на плавець лососевих. Деякі ознаки свідчать про велику стародавність цього роду. Наприклад, шкірні кістки на голові іноді розташовуються поверхово, у ряду видів є на черепі так званий пинеальний отвір для епіфозу - рудиментарного світлочутливого органа, якоий можна назвати третім оком. Іноді зустрічаються й шкірні зуби, дуже схожі на зуби акул. У грудних, а іноді й в інших плавцях у сомів розвиваються сильні колючки. Сомоподібні дуже різноманітні. Серед них є гіганти, що досягають 300 кг ваги (наш звичайний сом), і двухсантиметрові карлики, хижі й мирні риби, паразити, власники електричних органів, мешканці боліт і порожистих гірських рік. Деякі можуть плазувати по суші й дихати атмосферним повітрям, інші переселилися в підземні води й попадаються в артезіанських колодязях. Тільки морські води їм далекі: у море переселилися лише дві родини з 28-30 родин, виділюваних сучасними вченими. Не люблять сомоподібні також низьких температур, тому в північних водоймах зустрічаються рідко. Відомо більше 1200 видів сомоподібних і близько 150 родів; велика частка їх живе в тропічних і субтропічних областях Південної й Центральної Америки, Африки й Азії. У ріках Австралії й Мадагаскару немає сомів, крім вторинно переселившихся в прісні води з моря. Очевидно, ця група сформувалася пізніше ізоляції зазначених масивів суши, імовірно, наприкінці крейдового періоду або початку третинного періоду - 60-70 млн. років до нашої ери. Відокремившись від загальної гілки харацинових, гімнотових і коропових, вони зберегли веберів апарат - ряд кісточок, що з'єднують лабіринт внутрішнього вуха із плавальним міхуром. Незважаючи на разючу розмаїтість сомоподібних, у їхньому способі життя можна знайти загальні риси. Переважна більшість видів цієї групи - невмілі плавці, що не роблять далеких міграцій. Майже всі соми - хижаки, що поїдають дрібну рибу й водних, переважно донних тварин; рослиноїдніх мало. Зір у сомів не грає в добуванні їжі істотної ролі, набагато більше розвинений дотик, важливими органами якого є вусики. Серед сомів багато нічних форм і хижаків-засадчиків.
2. Родина Аріеві (Ariidae)
Представники родини аріевих (Ariidae) - одні з небагатьох сомів, що покинули прісні води. Це великі або середньої величини риби; спинний плавець у них короткий і високий, жировий маленький. У прибережних водах тропічних морів Арієві - об'єкти невеликого промислу. Плавці в аріевих сомів озброєні гострими зазубреними шипами. Укол цих шипів надзвичайно хворобливий, ранка потім опухає й запалюється. Тому жителі Гвіани, піймавши на гачок аріевих сомів, насамперед обламують у них ці колючки. Як і більшості інших сомів, аріевим властива турбота про потомство. Багато хто відкладає ікру в ямки. Самці галеіхта (Galeichthys felis) виношують ікру, що розвивається, у ротовій порожнині. Деякі види із цієї родини вдруге повернулися в прісні води й низов'я рік Австралії й Мадагаскару. Деякі Арієві (Galeichthys felis, Bagre marinus) можуть видавати досить голосні звуки. Звуковий апарат у цьому випадку - замикаючий механізм колючок спинного й грудного плавців, особливим чином улаштований. Посилені резонансом стінок плавального міхура, ці звуки нагадують різкий скрип (частота коливань 2-4 тисячі в секунду). Припускають, що звуки ці служать орієнтиром при утворенні зграй у нічний час. Прісноводний вид, що Живе в Центральній Америці, Potamirus izabalensis, що також виношує ікру в роті, видає звуки, схожі на крекіт і бурчання.
3. Родина Аспредові (Aspredinidae)
Тільки в Південній Америці, головним чином у західній частині басейну Амазонки, живуть своєрідні аспредові соми. У них редукуються кості зябрової кришки, голова й груди дуже широкі, задній відділ, навпаки, сильно витягнутий. Анальний плавець довгий, спинний з дуже довгим переднім променем, жировий плавець укорочений, рот нижній. У загальному по зовнішньому вигляду ці соми нагадують пуголовків. Деякі види досягають 30-40 см. довжини й іноді вживаються в їжу. Аспредові соми живуть у прибережних водах великих рік, але можуть виходити й в осолонені передгирлові простори. В акваріумах іноді утримують двокольорового аспредового сома (Bunocephalus bicolor).
3.1 Аспредо (Aspredo filamentosus)
Більшості сомів властива турбота про потомство, але аспредо побиває всі рекорди дітолюбства. Ікра спочатку відкладається самкою на дно й запліднюється самцем. Після цього самка лягає на ікру і як би намазує її на черево: клейкі ікринки міцно прилипають до губчатої шкіри, а потім вростають у неї. Кожна ікринка з'єднується з тілом матері гнучкою стеблинкою, яка містить кровоносні судини. По цих судинах ембріон, що розвивається, одержує від матері живильні речовини; іншими словами, аспредо не тільки захищає ікру від ворогів, але й підгодовує її. Після того як молодь покине лицьові оболонки, стеблинки ікринок і губчатий шар шкіри розсмоктуються до наступного нересту.
4. Родина Багаріеві (Sisoridae)
До групи родин, схожих на косаток, варто віднести й гірських багаріевмх сомів (родина Sisoridae). Дванадцять родів цієї великої родини населяють ріки Південної й Південно-Східної Азії. Від косаток вони відрізняються слабкою колючкою в спинному плавці (у деяких видів вона може навіть бути відсутньою). Вусики гірських сомів звичайно трикутної форми, із широкою основою, черево й нижня частина голови потовщені, тому що ці соми притискаються до дна, борючись зі швидким плином. У деяких видів на грудях розвивається присосок з поздовжніх складок шкіри. Жировий плавець дуже довгий, але невисокий. Чудові деякі риси їхньої внутрішньої будови: плавальний міхур розділений на два поздовжніх мішки й іноді укладений у кісткову капсулу. Багаріеві можуть досягати більших розмірів: так, один індійський багарій (Ваgarius bagarius) з гірських рік Індії й Сіаму досягає 2 м у довжину.
4.1 Сомик вірменський (Glyptothorax armeniacus)
У верхів'ях Араксу і Євфрату зустрічається цей представник родини гірських сомів. Сомики цього роду широко поширені від Малої Азії до Індокитаю й Індо-Малайського архіпелагу й острова Хайнань. У вірменського сомика є грудний присосок, колючки грудних плавців з ясно помітними зубцями, жировий плавець короткий. Тіло сіре, з темними поперечними смугами на плавцях. Про спосіб життя цього маленького (до 12 см) сомика майже нічого не відомо.
4.2 Сомик туркестанський (Glyptosternum reticulatum)
Єдиний представник гірських сомів у межах колишнього СРСР. Цей маленький, до 25 см у довжину, сомик (самці, що охороняють ікру, крупніші самок) населяє верхні течії Амудар'ї, Сирдар'ї, Інду й Тарима. Близькі види описані з рік Індії, Бірми й Південного Китаю до Юньнаня й Тонкинскої затоки. У туркестанського сомика немає присоски; шкіра гола, коричнева, на тілі й плавцях дрібні темні плями. Рило дуже широке, так що голова виглядає підрубленою, рот нижній. Звичайно туркестанський сомик тримається під каменями, у руслі ріки на дуже швидкій течії й харчується личинками поденщин, ручайників і іншими водними безхребетними. Самка відкладає ікру влітку; ікринки туркестанського сомика в порівнянні з ним самим великі, до 3 мм у діаметрі. Промислового значення цей вид не має.
4.3 Сомик-лжеприлипало (Pseudecheneis sulcatus)
Очевидно, краще всіх представників цієї родини пристосувався до життя у швидких гірських потоках. Його присосковий апарат, дуже схожий на присосок морської риби-прилипали, має вигляд овального диска з 13-14 поперечними складками й поглибленнями. Подібні гребінці й канавки в нього є на грудних і черевних плавцях.
5. Родина Ванделліеві (Pygididae)
Страницы: 1, 2, 3
