В особі родини мішкозяберних сомів виділений один вид.
12.1 Сом мішкозябровий (Heteropneustes fossilis)
Населяє прісні води Цейлону, Індії й Бірми. У цього сома короткий спинний плавець; додаткові дихальні органи мають вигляд довгих сліпих мішків, що відходять від зябрової порожнини й тягнуться під спинною мускулатурою до хвоста. Втім, деякі дослідники вважають, що в цих мішках перебуває не повітря, а вода, що служить для зволоження зябер увесь час, поки сом перебуває на суші. Справа в тому, що стінки мішків не мають настільки густої мережі кровоносних судин, як древовидно розгалужені придатки зябрової порожнини шармута. За іншими даними, мішкозябровий сом піднімається до поверхні води й заковтує повітря. Якщо його позбавити цієї можливості, він може жити тільки в безупинно змінюваній воді. У стоячій він гине за 5-7 годин.
13. Родина Соми перистовусі (Mochocidae)
Зазвичай вважають, що догори черевом плаває тільки мертва риба. Дрібні перистовусі сомики (родини Mochocidae), що живуть по всій Африці, крім Сахари й Північної Африки (крім басейну Нілу), переконують у зворотному. Ці сомики мають два вусики на верхній і чотири на нижній щелепі. У багатьох видів вусики постачені пір'ястими виростами, тому й всю родину називають перистовусими сомами. У грудних і спинних плавцях цих сомів є потужні зазубрені колючки; жировий плавець добре розвинений. Інший вид (Synodontis victoriae), що живе в озері Вікторія, забарвлений нормально. Основна його їжа - лялечки мотиля-хіро-номід, що спливають із дна озера, щоб перетворитися в дорослих комарів на поверхні. Акваріумісти високо цінують незвичайно гарного ангельського сомика (Synodontis angelicus), у якого плавці покриті білими смужками, а на тілі по фіолетово-синьому тлу розкидані округлі білі плями. До цього ж сімейства відноситься сомик мохокус (Mochocus), що здивував учених будовою свого жирового плавця. Жировий плавець всіх сомів, а також харацинових і лососевих позбавлений дійсних членистих опорних променів - лепидотрихій і підтримується тільки еластичними волокнами - еластотрихіями. У мохокуса в жировому плавці розвиваються дійсні лепидотрихії, так що цей плавець втрачає право вважатися жировим.
14. Родина Соми вугрехвості (Plotosidae)
Представники морського роду сомоподібних - Вугрехвості соми (Plotosus і ін.) - зовні не схожі на сомів. Тіло вугрехвостих сомів торпедоподібне, позбавлене луски, спинний плавець короткий, з потужним шипом, анальний, навпаки, довгий, зливається із хвостовим і заходить на спинну сторону тіла, утворюючи суцільну облямівку навколо задньої частини тулуба. Тільки широка голова з великою пащею, оточеною трьома або чотирма парами вусів, видає в них сомів. В вугрехвостих сомів є пінеальний отвір у черепі. Друга архаїчна ознака - розсіяні в шкірі своєрідні органи дотику, схожі на слизові "ампули Лоренцини", описані в акул і скатів. Поширені вугрехвості соми в прибережних водах Східної Африки, Південно-Східної Азії, Японії й Австралії. Є вони й у Червоному морі. Подібно аріевим, деякі види перейшли до життя в ріках Австралії й Мадагаскару. Там, де вугрехвості соми зустрічаються в достатній кількості, їх промишляють. При ловлі варто побоюватися уколів зазубрених колючок спинного й грудного плавців, тому що вони озброєні отруйними залозами. Отрута із залоз випливає, коли сом стовбурчить плавці. Подібний пристрій є й у ряду інших сімейств сомовидних. Укол шипом вугревидного сома викликає сильний біль і тривале запалення.
15. Родина Соми електричні (Malapteruridae)
Родина має єдиний унікальний вид.
15.1 Сом електричний (Malapterurus electricus)
Населяє Ніл і ріки Західної Африки. Його виділяють в особливу родину електричних сомів. Це досить велика, до 65 см, риба. За деяким даними, у водоймах Конго електричний сом досягає метра в довжину. Спинного плавця в електричного сома немає, зате добре розвинений жировий. Грудні плавці не мають колючок. Як ми побачимо далі, в електричного сома є набагато грізніша зброя. Тіло цієї риби витягнуте й валькувате в поперечному перерізі. Голова несе три пари вусиків. Очі маленькі, світні в темряві. Забарвлення досить ошатне: темно-коричнева спина, буруваті боки й жовтувате черево. По всьому тілу розкидані численні темні плями, грудні й черевні плавці рожеві, хвостовий плавець із темною основою й широкою червоною або оранжево-червоною облямівкою. У молодих особин на хвостовому стеблі світла смуга. Помічено, що електричний сом може видавати досить голосні звуки. "Голосовий" апарат у нього влаштований у загальному так само, як і в броняків.
Від голови до початку жирового й анального плавців під шкірою електричного сома розташовані своєрідні парні органи, що сходяться по середній лінії спинної й черевної сторони. Це сильно розвитий гелеподібний шар, що покриває мускулатуру й тіло суцільним футляром, крім хвостового відділу. Обидва органи легко відокремлюються разом зі шкірою й, як показали зважування, становлять близько 25% загальної ваги тіла. Очевидно, це видозмінені шкірні залози. Обидва органи іннервуются дуже товстими нервами, що виходять зі спинного мозку між другою й третьою парами нервів. Призначення цих органів - виробляти електричний струм. В інших електричних риб - гімнотів (електричний вугор), електричних скатів - електричні органи влаштовані зовсім інакше. Імпульси струму, вироблювані органами електричного сома, за деяким даними, можуть досягати 360 вольт. Інші автори називають набагато менші цифри; втім, точно виміряти напругу в цьому випадку важко, тому що сом утомлюється й потужність його розрядів дуже швидко знижується. Вода - гарний провідник струму, і розряд сома - дуже діюча зброя, головним чином захисту. Якщо електричний сом попадається на гачок, струм проходить по вологій волосіні й може сильно вдарити вудильника. Відомі випадки електричного шоку, коли людина наступала босою ногою на майже заснулого сома. Жителі Єгипту й екваторіальної Африки віддавна використають електричного сома в народній медицині (своєрідна електротерапія) для лікування багатьох хвороб. Цікаво, що в Єгипті сома називають "ра-аш", що співзвучно арабському слову "pa-ад" (грім).
Електричний сом - досить малорухома всеїдна риба. Дотепер не встановлено точно, чи використає він свою зброю для видобутку їжі. Електричного сома знали й у древньому Єгипті: його зображення, що дійшли до нас, мають вік до 6000 років.
16. Родина Соми (Siluridae)
Звичайні соми, або Євразійські соми. Ріки Європи й Азії, крім впадаючих у Північний Льодовитий океан, населяють звичайні соми роду Silurus. Другий рід родини - Парасилур (Parasilurus) - більш теплолюбний. 6 видів цього роду живуть на великому просторі від Західної Греції (сом Аристотеля - P. aristoteli) до Японії, є вони в ріках Гімалаїв, Ассаму, Індокитаю, острова Хайнань, острови Тайвань і Японії. Цікаві соми великого японського озера Бива. Крім типового амурського сома (P. azotus), там живе хижа форма, що віддає перевагу триматися вдалині від берегів, і великоока форма, що живе в мутній воді біля скелястих берегів. Японські вчені виділяють їх в особливі види (P. biwaensis, P. lithophilus).
16.1 Сом (Silurus glanis)
Крупна риба, що досягає 5 м довжини і 300 кг ваги, населяє річки і озера Європи від Рейну на схід. На північ сом йде до півдня Фінляндії, на південь до Малої Азії, Каспійського і Аральського морів і впадаючих в них річок. Немає сома в річках Сибіру. Відсутній сом також в Англії, на Піренейському півострові, у Франції, Італії і західній частині Греції. Забарвлення сома мінливе, звично оливково-зелене, майже чорне на спині, черево біле, на боках неправильної форми плями. Дрібна очеретяна форма, що мешкає в південній частині Аральського моря, інтенсивно-чорного кольору. Спинний плавник у сома крихітний, ледве помітний, жирового плавника немає, зате анальний дуже довгий. Верхня щелепа несе два довгі вусики, нижня - чотири коротших. Величезна паща сома видає в ньому хижака. Дійсно, сом - ненажерливий хижак, що поїдає дрібну рибу, жаб, крупних двостулкових молюсків. Відмічені випадки нападу сома на водоплавного птаха і перепливаючих річки собак. Все ж таки ненажерливість сома сильно перебільшена. Звичайно соми тримаються в глибоких місцях, під корчами, у вирах біля дамб. Сом не уникає солонуватої води і годується в лиманах Дніпра, в Азовському, Каспійському і Аральському морях. Все ж таки нереститися сом повертається в прісну воду. Нерест в солонуватій воді відмічений тільки для Аральського моря. Самка сома відкладає відносно крупну (до 3 мм) ікру в примітивне кубло з водної рослинності на глибині 40- 50 см, як тільки вода прогріється до 18- 20°С. До виходу личинок кубло охороняє самець. Росте сом досить швидко і стає статевозрілим на 3-4-у році життя, досягнувши довжини 44-60 см. У наших південних річках і морях сом є об'єктом значного промислу. Цінується не тільки його жирне і ніжне м'ясо. З плавальних міхурів сома виходить чудовий клей. За старих часів чисто вимиту шкіру сома використовували замість стекол у вікнах ("риб'ячий міхур"). Крупний сом - бажана здобич риболова-спортсмена.
16.2 Сом амурський (Parasilurus asotus)
Доходить до Далекого Сходу, мешкаючи в Амурі, озері Ханка і річках Уссурійського краю. У амурського сома всього дві пари вусиків: одна на нижній, інша на верхній щелепі. Забарвлення дуже схоже на забарвлення звичайного сома: зеленувато-сірі, іноді майже чорні спину і боку, світле черево. Амурський сом дрібніший звичайного (до 1 м, вага до 6-8 кг, звичайно набагато менше - 50-60 см довжини і 1,5 кг ваги). По способу життя він дуже нагадує дрібну очеретяну форму європейського сома. Це хижак, що харчується дрібною рибою, рідше безхребетними - річковими раками (Саtbaroides) і личинками комах. Нереститься амурський сом в Амурі починаючи з середини червня. Самці цього виду не охороняють відкладену самкою ікру. Звичайно ікринки розкидаються серед водної рослинності. Ікра крупна (до 4,5 мм), слабоклейка, злегка зеленуватого кольору і нагадує по вигляду жаб'ячу. З ікринки мальок виходить пізніше, ніж у звичайного сома. Цікаво, що у памолоді три пари вусиків; друга пара на нижній щелепі зникає, коли рибки досягають 7-9 см довжини. Оскільки самці не охороняють ікру, вони звичайно не крупніші, а дрібніші за самок. У європейського сома співвідношення зворотне. М'ясо амурського сома дещо гірше, ніж європейського, але все таки досить жирне і має мало кісток. У 1932 р. 22 дорослих амурських сома були випущені в озеро Шакша, в басейні Байкалу. В даний час сом широко розповсюдився, проникнувши по р. Хилке в Селенгу, а звідти в мілководдя Байкалу. Харчується він в Байкалі головним чином дрібними непромисловими бичками-широколобками.
16.3 Сом китайський (Silurus sinensis)
На півдні, в Китаї, цей вид заміщає амурського сома. Соми цього роду мешкають також в Індії і Передній Азії.
17. Родина ХАКОВІ (Chacidae)
Своєрідних сомів роду Хака (Chaca), що мешкають у водоймищах Індії, Бірми, Суматри і Калімантану, довелося виділити в окреме сімейство хакових. У цих сомів величезна голова з широкою пащею, спинний плавник малий, всього одна пара невеликих вусів. Забарвлення непоказне, темне, з бурими плямами. Цей сом - типовий хижак-"засадчик" і веде строго нічний спосіб життя.
18. Родина ШИЛЬБОВІ (Schilbeidae)
Шильбові соми, що населяють річки Африки і Південної Азії, схожі на представників попередньої родини. У них такий же довгий анальний плавник, а спинний короткий, майже непомітний, але з добре розвиненою колючкою, а іноді зовсім відсутній. Колючки є і в грудних плавниках. Спосіб життя цієї родини відрізняється від звичного для сомів: вони часто мешкають не на дні, а в середніх і поверхневих шарах води, в чагарниках водних рослин. Деякі дрібні види прозорі, майже як скло, тому їх називають скляними сомами.
18.1 Калліхрой (Callichrous bimaculatus)
Прозорий тільки в молодості: зрілі екземпляри стають бурими, майже чорними.
18.2 Сомик скляний африканський (Physailia реllucida)
У цього виду зник спинний плавник, але добре розвинений жировий. Цей порівняно крупний (до 10 см в довжину) сомик також склоподібно прозорий, так що можна роздивитися кожен хребець. Скляних сомів іноді утримують в акваріумах.
18.3 Сом скляний індійський (Kryptopterus bicirrhuis)
Мешкає в повільно текучих водах Індії і Індонезії. Його прозоре тіло у відображеному світлі іризує, як стінка мильного міхура.
Висновок
Серед більше 2000 видів сомів знайдуться рибки на будь-який смак. Їх розміри коливаються від трохи менше 2 см до більше 2 м. Багато видів сомів мають промислове значення, але сомоподібних зараз знають як одних з найпопулярніших акваріумних риб. Хоча деякі види не підходять для любителів - їх можна побачити лише у величезних акваріумах на виставках, - існує маса інших, що добре прижилися і навіть розмножуються в неволі в умілих руках акваріумів.
Всі сомоподібні, включаючи і тих небагатьох, що плавають в середніх шарах води, потребують укриттів, де вони могли б сховатися або усамітнитися і відпочити. Це можна легко влаштувати, помістивши в акваріум просочені водою корчі, коріння виноградної лози, каміння і посадивши безліч рослин. Необхідно упевнитися, що, переміщаючи ґрунт, соми не підкопають і не повалять важке каміння або інші предмети. У деяких довідниках по акваріумних рибках можна знайти відомості про те, що сомоподібні харчуються різними залишками, виконуючи роль живого фільтру. Проте це не зовсім так. Хоча сомики дійсно всеїдні, їм, як і всім рибам, необхідно забезпечити правильне харчування. Інакше вони почнуть слабшати і гинути.
Список використаних джерел
1) http://www.floranimal.ru
2) http://www.taimen.ru
3) http://www.spbfish.ru
4) http://www.ulov.ru
5) http://www.badisfish.ru
6) http://www.vitavet.ru
7) http://fish.krasu.ru
Страницы: 1, 2, 3
