Самі маленькі сомики (4-6 см довжини й 3-4 мм ширини) - одні із самих дрібних риб взагалі - відносяться до родини ванделліевих. Вони населяють водойми Південної Америки аж до Аргентини. Тіло цих сомиків витягнуте, червоподібне, зяброві кришки з шипами, що відстовбурчуються, за допомогою яких вони можуть причіплятися до риб і інших тварин. Паразитичний спосіб життя в класі риб досить велика рідкість; лише деякі вугри перейшли до часткового паразитизму. Те ж можна сказати й про міног. Ванделліеві сомики - одні з найбільш пристосованих до паразитизму риб. Види роду Пигидія (Pygidium) прогризають шкіру великих риб і ссуть їхню кров. Інший вид - стегофіл (Stegophilus insidiosus) - паразитує в зябровій порожнині великих сомів роду Платистома (Platystoma) і інших прісноводних риб; у нього розвивається присмоктувальний диск і дрібні зуби. Присмоктавшись до зябер хазяїна, він також харчується його кров'ю. Перший час цього маленького (до 5 см у довжину) сомика приймали за молодь хазяїна, тому що відомо, що багато сомів виношують ікринки й молодь у роті. Близький вид - бранхіоіка (Branchioica ber-tonii) - паразитує в зябровій порожнині харацинової риби піаракта (Piaractus brachypomus). Деякі види ванделліевих (Homodiaetus maculatus з Південно-Східної Бразилії й Phreatobius cisternarum з Амазонки) не є паразитами. Це мирні мешканці сильно зарослих рік і підводних ущелин у каменях і скелях.
Ванделлія (Vandellia cirrhosa)
Сомик якого називають в басейні Амазонки "кан-діру" або "карнеро" користується похмурою популярністю. Це маленький (до 6,2 см) сомик. Мабуть, є декілька видів кандіру, оскільки указували на максимальну довжину цього сомика - 9 і навіть 22 см. Він звичайно паразитує в сечостатевих протоках крупних риб, але іноді, привернутий запахом сечовини, проникає в сечостатеві отвори тваринних і людей, викликаючи при цьому біль.
У кандіру немає присоска, але на зябрових кришках є шпильки, якими він утримується у вузьких каналах. Видалення його можливе тільки оперативним шляхом; втім, аборигени басейну Амазонки стверджують, що кандіру можна вигнати соком деяких рослин. Проте вони вважають його однією з самих небезпечних риб Амазонки, адже в тих же місцях мешкають електричні вугрі, хижі риби піраньї, прісноводі скати-хвостоколи, не говорячи вже про гігантських плазунів - анаконд і кайманів. Нерідко при купанні місцеві жителі для захисту від кандіру надягають своєрідні плавки з шкаралупи кокосових горіхів або пальмових волокон, а там, де цих сомиків багато, уникають входити у воду взагалі.
Хоча кандіру невимогливий до кисневого режиму, він навряд може тривалий час існувати в сечовому міхурі і протоках наземних тварин. Подібні напади для нього кінчаються загибеллю; жертвам, втім, від цього не краще.
6. Родина Калліхтові (Callichthydae)
Дрібні калліхтові сомики населяють водойми Південної Америки й острова Тринідад. Їхнє тіло покрите черепицеподібними кістковими пластинками, розташованими на обох боках у два паралельних ряди. Верхня щелепа маленького кінцевого або нижнього рота несе одну або дві пари вусиків, на нижній щелепі вусів, як правило, немає. Від всіх інших сомів калліхтів легко відрізнити за потужною колючкою в передній частині жирового плавця. У черепі калліхтів зберігся пінеальний отвір. Плавальний міхур розділений на два відділи. Живуть калліхти в дрібних водоймах, що буяють гниючими речовинами, де кисень утримується тільки у верхніх шарах води. Так само як і в сомів-броняків, у них є кишкове дихання: сомик схоплює, піднімаючись періодично до поверхні, пухирець повітря, і газообмін здійснюється через стінки кишечника. Розмноження калліхтів на батьківщині приурочено до дощового сезону, коли піднімається рівень води у водоймах і вода насичується киснем. Багато видів цієї великої родини стали улюбленими об'єктами розведення в акваріумах. Найчастіше зустрічаються в акваріумах Коридораси (Corydoras) і Калліхти (Callichthys). Забарвлення цих сомиков звичайно непоказне - сірувате, жовтувате, буре, часто плямисте, але аматорів приваблює в цих рибках дивна невибагливість до їжі, температури води й кисневого режиму, а також своєрідні звички при нересті. Калліхтових сомиків різних видів, яких утримують в акваріумах, - калліхтів, коридорасів, брохисів (Callichthys, Corydoras, Brochis) - нерідко називають водними санітарами, тому що вони підбирають залишки корму, що впали на дно акваріума. При цьому вони, щоправда, збовтують мул. У більшості калліхтових сомів гнізда - досить примітивні ямки, іноді викладені рослинами й шматочками раковин.
7. Родина КларієвІ (Clariidae)
До родини кларієвих сомів (Clariidae) відносяться риби з голою шкірою, тіло яких звичайно витягнуте, майже вугреподібної форми. Анальний і спинний плавці дуже довгі, доходять до хвостового, жирового плавця немає. Плоска голова має 4 пари вусів. Кларієві соми поширені широко: вони зустрічаються у всій Африці, включаючи водойми Сахари, у басейні ріки Йордан, у Південній Азії, на Мадагаскарі, Малайському архіпелазі й Філіппінських островах. Багато видів населяють тимчасові, пересихаючі в сухий сезон озера й річки. Настільки широке поширення пояснюється гарним пристосуванням до несприятливих для інших риб умов. Уже згадувалося, що багато сомів можуть довго існувати без води. Цьому сприяє їх гола слизова шкіра, що полегшує газообмін з повітрям. У кларієвих розвивається спеціальний орган для дихання атмосферним киснем. Від зябрової порожнини відходить древовидно розгалужений надзябровий орган, стінки якого пронизані безліччю кровоносних судин і мають дуже велику поверхню. Іншими словами, це справжня легеня, що заміняє зябра коли риба перебуває поза водою. У величезному озері Вікторія, де кисневий режим сприятливий, живе інший представник родини - ксенокларій (Xenoclarias holobranchus). Надзябровий орган йому не потрібний і тому редукувався. Редукується надзябровий орган також у динотоптера (Dino-topterus), що населяє озеро Танганьїка, і батикларія (Bathyclarias), що живе в озері Ньяса. У кларієвих зі редукованою "легенею" підсилюється шкірние дихання і сильніше розвинені зябра.
8. Родина Косаткові (Bagridae)
Близько 15 родів родини косаткових живе в прісних водоймах Африки й Азії. Косатки, як правило, середньої величини сомики, з голою шкірою й подовженим тілом. Спинний і грудний плавці косаток озброєні гострими, нерідко зазубреними колючками. Так як жовтий слиз, що покриває тіло й плавці косаток, отруйний, укол цих колючок надзвичайно хворобливий. Анальний плавець косаток короткий, жировий розвинений добре. У прісних водах радянського Далекого Сходу живуть чотири види косаток, що відносяться до двох родів. По Амуру проходить північна границя поширення цих південних риб. Російська назва "косатка" походить від слова "качакта"- так називають цих сомиків нанайці.
9. Родина Лорікарієві (Loricariidae)
Із всіх сомоподібних, мабуть, найбільш дивний вид мають соми родини лорікарієвих. Латинська назва родини походить від слова "лори-ка" - так римляни називали панцири своїх легіонерів. Все тіло лорікарієвих покрите правильно розташованими зрослими кістковими пластинками. Родина ділиться на 5 підродин з 17 родами й більш ніж двома сотнями видів; деякі досягають у довжину 50 см.
На відміну від інших сомів лорікарієві не хижаки. Основна їхня їжа - водорості, що обростають камені й листи підводних рослин. Тому в лорікарієвих дуже довгий кишечник, характерний для травоїдних. Рот нижній, іноді він може діяти як присоска. Черево звичайно сплощене, тіло витягнуте. Верхні й нижні промені хвостового плавця іноді, особливо в самців, витягаються в довгі нитки. Ця родина живе в Південній Америці. Лорікарієві віддають перевагу чистим, насиченим киснем водам гірських річок і струмків, але деякі види живуть у повільно проточних водах, що заростають водною рослинністю. У таких видів розвивається кишкове дихання. Вдалося домогтися розмноження в акваріумі невеликої (до 13-14 см довжиною) малої лорикарії (Loricaria parva). У себе на батьківщині, у басейні Ла-Плати, цей вид живе в гірських струмках, де вода рідко нагрівається вище 15-16°С. Самець охороняє ікру, що відкладає самкою в затонулі шматочки бамбука або ущелини каменів.
Добре приживаються в акваріумах дрібні сомики Отоцинкли (Otocinclus). Один з них (О. affinis) досягає в довжину 3-4 см; основна його їжа - водорості. Другий часто зустрічається в акваріумах - плямистий отоцинкл (О. maculipinnis), не більше 6 мм у довжину, відкладає на листи підводних рослин до 90 ікринок групами по 3-5 штук. Мальки отоцинкла ростуть надзвичайно швидко й через 7 тижнів досягають 4 см довжини. Аквариумісти цінують цього сомика за те, що він ретельно зскрібає зі стінок акваріума обростання водоростей. Присоскооподібний рот лорікарієвих пристосований для життя в швидкотекучих водах. Соми Плекостоми (Рlеcostomus), що володіють широким, сплощеним і закованим у потужний панцир тілом і високим спинним плавцем, присмоктуются до каменів настільки міцно, що сома легше розірвати навпіл, чим відірвати від субстрату. В акваріумах плекостоми нерідко присмоктуються до вертикальних скляних стінок.
Багато лорікарієвих населяють стрімкі, багаті водоспадами струмки, що збігають зі схилів Анд. Їхній спосіб життя схожий на спосіб життя азіатських гірських багаріевих сомиків (Родина Sisoridae). Ворогів у цих сомиків мало, і панцир у тім або іншому ступені редукується, зате розвивається другий присосок, утворений нижньою поверхнею черевних плавців. Сомик-циклопий (Cyclopium marmoratum), типовий представник цієї групи, може, діючи поперемінно то черевним, то ротовим присоском, переборювати водоспади, піднімаючись по вертикальній скелі проти потоку, що падає вниз. Подібний спосіб життя ведуть літогени (Lithogenes villosus) і зовсім втратили панцир Сомики-стигогени (Stygo-genes). Сомики Фарловелли й Ксенокари (роди Farlowella і Xenocara) відрізняються витягнутим хвостовим стеблом; у самців крайні промені хвостового плавця витягаються в нитки, що іноді не поступаються по довжині тулубу. Ці види воліють триматися в підводних гротах і ущелинах каменів. Нарешті, парагвайський нижньорот (Hypostomus) тримається в заростях водної рослинності.
Самі дивні представники сомоподібних - лорікарієві - відрізняються, таким чином, і найбільшою розмаїтістю в межах родини.
10. Родина Пімелодові (Pimelodidae)
Дуже схожі на косаток, що заміщають їх в Америці. Пімелоди живуть у прісноводних водоймах від Південної Мексики до Аргентини.
У них три пари довгих вусів, жировий плавець іноді розвинений надзвичайно сильно.
У цій родині є види, що пристосувалися до життя в печерних водоймах. Наприклад у Рамдії (Rhamdia) із Гватемали є всі переходи від зрячих риб до риб з повністю редукованими очима.
Деякі види досить яскраво й строкато забарвлені й високо цінуються акваріумістами.
11. Родина Соми кошачі (Ictaluridae)
Ці соми живуть у різноманітних водоймах Північної Америки. Вони також близькі косаткам, але в сомів-кішок більше променів у черевних плавцях і на піднебінні відсутні зуби. Посилання, що зустрічаються в літературі, на перебування сомів-кішок у Південно-Східній Азії помилкові: за них приймали косаток. У Північній Америці живе багато родичів сомика-кішки. Деякі види досить великі й користаються промислом, інші цікаві своїм способом життя. Деякі роди (Satan, Trogloglanis) живуть у печерних озерах і навіть проникають в артезіанські басейни на глибину понад тисячу метрів під землею. У підземних видів звичайно безбарвна, позбавлена пігменту шкіра, очі редуковані, але сильно розвинені вусики та інші органи дотику й нюху.
Страницы: 1, 2, 3
