Міністерство освіти і науки України
Національний транспортний університет
Кафедра проектування доріг
Методичні вказівки
Практичні рекомендації з дисципліни “інженерні вишукування”
Київ НТУ 2009
Інженерні вишукування - комплексна дисципліна, яка вивчає такі види інженерних вишукувань як економічні, екологічні, архітектурно - містобудівні, геодезичні, геологічні, гідрометричні, меліоративні, транспортні, розглядає соціальні, демографічні, історико-архітектурні вишукування тощо. Основною концепцією є визначення вишукувань як збору та систематизації інформації про стан середовища для майбутнього будівництва. Мета вивчення дисципліни полягає в отриманні знань про склад та методи проведення відповідних вишукувань, уміння аналізувати одержані результати, вирішувати практичні задачі.
На практичні заняття по курсу “Інженерні вишукування” виносяться задачі, пов'язані з економічними (тип І), транспортними (тип ІІ) та інженерно-геодезичними (тип ІІІ) вишукуваннями.
I. Тип 1
Задачі типу 1 розв`язуються на основі матеріалів економічних вишукувань. Завдання полягає у тому, щоб побудувати найкоротшу (оптимальну) пов'язуючи мережу, визначити додаткові вузлові точки та додаткові ланки
Вихідні дані :
1) розташування кореспондуючих точок ( рис. 1 )
2) матриця транспортних зв`язків ( табл. 1 )
4 О
О 2
6 О 3 О
5 О О 1
Рис. 1 План розташування кореспондуючих точок
Кореспондуючі точки
1
2
3
4
5
6
Х
19,0
-
17,0
90
32,0
75,2
27,0
18,3
34,2
18,0
120,1
22,8
19,1
34,8
33,2
35,0
16,8
79,8
16,6
27,5
43,9
26,4
15,6
30,2
15,2
37,4
В чисельнику приведені відстані між кореспондуючими точками в км, в знаменнику - вантажонапруженість між цими точками , тис.т / рік .
Побудову найкоротшої по в'язучої мережі починають із кореспондуючої точки, яка має найінтенсивніші транспортні зв`язки: Qмах. Для цього визначають сумарний обсяг вантажних перевезень для кожної кореспондуючої точки і визначають ту, для якої він виявляється максимальним. Схема для визначення сумарних вантажних перевезень для кожного з кореспондуючих пунктів приведена в табл. 2.
Скажімо, для точки 3:
Qз = 90 + 120,1 + 79,8 + 27,5 + 43,9 = 361,3 (тис.т)
Для нашого прикладу
Qз = Qмах
В табл. 3 зведені результати попередніх підрахунків.
Таблиця 2. Схема визначення сумарних вантажних перевезень
Q
(тис.т)
183,5
174,2
361,3
204,3
83,2
146,5
Таблиця 3. Сумарний обсяг вантажних перевезень
Qмах. = Q 3 = 361,3 тис.т.
До найкоротшої (оптимальної) пов'язуючої мережі відбирають ланки згідно із алгоритмом, де критерієм є мінімум питомих дорожньо-транспортних витрат, грн/т:
L = l [(aД / Q ) + bT], (1)
де l - довжина ланки, км;
а, b - коефіцієнти, які залежать від щорічного приросту вантажонапруженості та терміну перспективного проектування;
Д - дорожні витрати, пов`язані з будівництвом чи реконструкцією дороги, тис. грн / км;
Q - перспективна вантажонапруженість на ланці, тис. т.
Т - транспортна складова собівартості перевезень, грн / т.км.
Для спрощення розрахунків при відборі ланок до найкоротшої пов'язуючої мережі користуються показником мінімальної приведеної довжини. км / тис. т:
L = l / Q або L = l min / Q, (2)
де l min - мінімальна довжина ланки, км;
Q - сумарна вантажонапруженість на ланці, тис.т/ рік.
Відбір ланок до найкоротшої пов'язуючої мережі складаєтся з (n-1) циклів, кожен з яких полягає у визначенні приведених довжин, їх порівнянні та виборі найкоротшої ланки. Кожному циклу розрахунків надається шифр відповідно до номеру початкової кореспондуючої точки.
Якщо у вихідній мережі є дороги з твердим покриттям, їх автоматично включають до найкоротшої пов'язуючої мережі.
Перший цикл розрахунків починають з кореспондуючої точки, яка має найінтенсивніші транспортні зв`язки, тобто, з точки 3 ( табл.3 ). В таблиці 4 приведені обчислення для 3-ї точки - цикл 3 ( Ц-3 ). Значення відстаней між точкою 3 та іншими точками записані в рядку l, кількість вантажів, які перевозять - в рядку Q. За даними рядків l і Q визначають приведені довжини відстаней між точкою 3 та іншими кореспондуючими точками, які записують в рядок L. Аналіз рядка L показує, що мінімальна приведена довжина дорівнює 0,150 і відноситься до точки 2. Вона і приєднується, як найближча, до точки 3, утворюючи фрагмент найкоротшої пов`язуючої мережі (3-2). В наступних обчисленнях точки 3 і 2 вже не розглядаються.
Таблиця 4. Цикл обчислень Ц-3
Ц-3
l
X
lmin
L
0,189
0,150
0,210
0,603
0,410
(3)
В наступному циклі (табл. 5) визначається точка, яка є найближчою до визначеного фрагменту (3-2). Для цього необхідно визначити приведені довжини від інших кореспондуючих точок для фрагменту (3-2) - цикл 2 (Ц-2).
Страницы: 1, 2, 3, 4
