На той час воєнно-стратегічна ситуація змінилася на користь СРСР. Віддалені комунікації, розтягнутий фронт вимагали від німецьких тилових служб і економіки величезних зусиль. Тотальні мобілізації знекровили німецькі підприємства, на місце кваліфікованих робітників ставали остарбайтери і особи, депортовані з Франції та інших окупованих країн Європи. Водночас економіка СРСР у другій половині 1942 р. безперервно нарощувала випуск воєнної продукції. Шляхом жорсткої дисципліни й експлуатації сталінський режим спромігся у короткий термін налагодити діяльність могутнього військово-промислового комплексу за Уралом. Старі люди, жінки, діти, що замінили біля верстатів мобілізованих на фронт робітників, самовіддано працювали, згуртовані гаслом: «Усе для фронту, усе для перемоги!». Саме їхніми зусиллями в другій половині 1942 р. було випущено 15,8 тис. бойових літаків, 13,6 тис. танків, 15,6 тис. гармат.
На кінець осені 1942 р. склалися сприятливі умови для переходу радянських військ у наступ. Головний удар передбачалося завдати військами Калінінського і Західного фронтів у районі Ржева--В'язьми--Сичовки, у напрямі до Ризької затоки. Тут було зосереджено 2 млн.. солдатів, 3,3 тис. танків, 1 тис. літаків, 24 тис. гармат і мінометів. 25 листопада 1942 р. це угруповання мало перейти в наступ.
Для забезпечення головного удару передбачалось на шість днів раніше здійснити відволікаючий удар у районі Сталінграда. Відповідно до плану «Уран» 19 листопада 1942 р. радянські війська силами трьох фронтів -- Південно-Західного, Сталінградського і Донського -- перейшли в контрнаступ, завдавши флангових ударів.
У вирішальний момент Сталінградської битви перевага в живій силі й техніці вже була на боці Червоної Армії.
23 листопада 1942 радянські війська замкнули кільце навколо 330 тис німців. Гітлер наказав триматися до останнього.
Після відмови фельдмаршала Ф. Паулюсу (присвоївши це звання, Гітлер у телеграмі натякнув, що жодний з німецьких фельдмаршалів не здавався у полон) капітулювати почалося знищення оточених німецький військ, деморалізованих, змучених голодом і холодом. Не дивлячись на заборону Гітлера 30 січня 1943 Паулюс підписав акт капітуляції. 2 лютого припинили опір останні оточені загони гітлерівців: 100 тис із 330 тис. здалися в полон, інші загинули. Загальні втрати гітлерівців становили 1,5 млн. осіб, майже 3,5 тис танків, 12 тис. гармат і мінометів, 3 тис. літаків. Від такої поразки німецька армія вже не змогла отямитись. ініціатива на Східному фронті перейшла до СРСР. У Другій світовій війні стався корінний перелом.
Історичне значення Сталінградської битви.
- Поклала початок корінного перелому в ході Великої Вітчизняної та Другої світової війн.
- Розгром ворога завдав удару по військовій машині Ш рейху, престижу німецької армії, моральному духу вермахту.
- Почався загальний наступ радянських військ від Ленінграда до Кавказу.
- Було нанесено удар по фашистському блоку загалом. Японія і Туреччина відмовилися вступити у війну проти СРСР. Керівництво Румунії та Італії (їхні армії були серед тих, що були розгромлені під Сталінградом), а також Угорщини і Фінляндії почали шукати виходу з війни.
- Поразка фашистів та їх союзників стала могутнім імпульсом для активізації антинацистського та національно-визвольного рухів, сприяла консолідації сил Антигітлерівської коаліції.
У той час, як під Сталінградом було здобуто блискучу перемогу, Ржевсько-Сичовська операція зазнала повного провалу. За 23 дні боїв на цьому напрямі радянські війська втратили 215 тис. осіб убитими і пораненими. Згодом Сталінградська операція була оголошена головною, а Ржевсько-Сичовська -- відволікаючою.
Курська битва
Розповідь учителя.
У січні 1943 р. радянські війська досягли ще одного значного успіху -- було прорвано блокаду Ленінграда, а на заході Червона Армія підійшла до Смоленська.
12 січня 1943 р. війська під командуванням генерала П. Голікова перейшли в наступ з-під Воронежа в загальному напрямі на Харків. 7 лютого було звільнено Курськ, а 9 февраля -- Бєлгород. Війська під командуванням генерала М. Ватутіна оволоділи Ізюмом і створили загрозу оточення великого німецького угруповання в районі Харкова. 16 лютого ворог залишив місто.
У другій половині лютого ситуація змінилася. Побоюючись загрози оточення військ, що відійшли з Кавказу й Кубані під Ростов і на Донбас, німецьке командування завдало могутнього контрудару в фланг по розтягнутих військах П. Голікова й М. Ватутіна. Харків, Бєлгород та ряд інших міст знову перейшли до рук ворога. Утворилася величезна орловсько-курська дуга.
Навесні 1943 р. радянсько-німецький фронт від Ленінграда й до Чорного моря стабілізувався. Обидві сторони накопичували сили для літнього наступу. Промисловість безперервно нарощувала випуск усіх видів озброєння
У той самий час німецьке верховне командування вирішило знову заволодіти ініціативою. Відповідно до плану «Цитадель» гітлерівське керівництво ставило завдання розгромити радянські війська на Курському виступі й розгорнути наступ на Москву. Для наступу були створені нові зразки зброї (танки -- «Тигр», «Пантера», само-хідні гармати -- «Фердинанд» тощо), які повинні були забезпечити німецьким військам технічну перевагу, чимало точні відомості про підготов німців до наступу.
Наступ німецьких військ на Курск розпочався 5 липня 1943 р. Радянське командування вчасно визначило напрями наступальних угруповання змогли просунутися з тяжкими втратами на 12 км вглиб розташування армій Центр фронту (командуючий К. Рокоссовськии), і на 40 км Ворнезького фронту (командуючий М. Ватутін). У момент, коли ворог вже втратив значні сили, але ще не встиг перейти до оборони, перейшли у наступ війська Брянського, Степового й Південо-Західного фронтів. Слідом за ними рушили війська Центрального та Воронезького фронтів.
12 липня під Прохорівкою відбулась найбільша танкова битва Другої світової війни. З обох боків у ній брало участь 1,2 тис. танків і самохідних гармат (800 радянських і 400 німецьких). Німецькі війська за один день втратили сотні танків і 10 тис. солдатів. Цього ж дня змінився характер усієї Курської битви, радянські війська перейшли в рішучий наступ. Ламаючи опір ворога, 5 серпня вони звільнили Орел (операція «Кутузов») і Бєлгород, 23 серпня прорвалися до Харкова (операція «Румянцев»).
Курська битва засвідчила, що ініціатива повністю належить радянським військам. Вона ознаменувала завершення корінної перелому в ході Другої світової війни. Перемога на Курській дузi досягнуто дорогою цнною: 863 тис. солдатів, 6 тис. танків, 1.6 тис. літаків. Німецька армія втратила 500 тис солдатів, 1,3 тис танків, 1 тис літаків. Червона Армія мала значні резерви, у той час як міць вермахту була підірвана.
Історичне значення Курської битви
Були розгромлені кращі дивізії гітлерівців
Стратегічна ініціатива остаточно перейшла до Червоної Армії, почався загальний наступ радянських військ по всьому фронту
Завершився корінний перелом у ході Другої світової війни
Були закладені передумови до висадки англо-американських віськ і розпаду німецького блоку
Робота з документами.
Спираючись на оцінки учасників подій та їх сучасників дайте історичну оцінку подіям Курської битви. Чим була зумовлена перемога радянських військ на Курській дузі?
Маршал бронетанкових військ П. Ротмістров. «День битви під Прохорівкою 12 липня 1943 р. був днем кризи німецько-фашистського наступу, днем остаточного провалу планів німецького генералітету на проведення наступальних операцій...»
Маршал Р. Малиновський. «Курська битва за жорстокістю й наполегливістю не мала собі рівних... Потрібно прямо сказати, що в цій страшній сутичці був зламаний становий хребет нацистської армії і фашистська Німеччина остаточно втратила надії на успіх, реально побачила перед собою поразку у війні».
Президент США Ф. Рузвельт. «Нетривалий німецький наступ, початий у перших числах цього місяця, став відчайдушною спробою підняти моральний дух німецького народу. Росіяни не дали себе захопити зненацька... Вони почали здійснювати свої власні наступальні плани. Ніколи ще світ не бачив більшої відданості, рішучості й самовідданості...»
Американський історик М. Кейдин. «Значення Курської битви полягає у такому: коли відбувся останній постріл, рушійні сили війни знаходилися під контролем російської армії, і тепер вона вже диктувала, коли, де і як цю війну вести».
Колишній німецький генерал Г. Гудеріан. «У результаті провалу наступу «Цитадель» ми зазнали рішучої поразки. Бронетанкові війська, поповнені з такими великими труднощами, через значні втрати в людській силі й техніці на тривалий час були виведені з ладу... ініціатива повністю перейшла до противника...»
Колишній німецький фельдмаршал Е. Манштейн. «Операція «Цитадель» була останньою спробою зберегти нашу ініціативу на Сході. З її припиненням, рівнозначним провалу, ініціатива остаточно перейшла до радянської сторони. У цьому відношенні операція «Цитадель» є рішучим, поворотним пунктом війни».
Розгром італійсько-німецьких військ у Північній Африці. Висадка союзників на о. Сицилія та в Італії. Капітуляція Італії
У жовтні-листопаді 1942 р. у Північній Африці теж відбувся корінний перелом на користь англо-американських союзників. Вирішальна битва відбулася в районі містечка Ель-Аламейн (Єгипет).
У жовтні 1942 р. британські війська під керівництвом генерала Б. Монтгомері, маючи значну військову перевагу, завдали рішучий удар по німецьких та італійських військах. Останні змушені були негайно відійти на захід. У листопаді 1942 р. з протилежного боку Північної Африки (Марокко, Алжир) почалась висадка американських військ під командуванням Д. Ейзенхауера (операція «Торч»). Німецько-італійські війська потрапили в пастку на морському узбережжі в Тунісі. Їх відчайдушний опір і навіть деякі успіхи на лівому фланзі американських військ не змінили загальної розстановки сил, і 13 травня 1943 р. вони капітулювали.
Серйозні поразки, яких зазнали в 1943 р. країни фашистського блоку, стали поштовхом до його розвалу. Першою з війни намагалася вийти Італія. Значні втрати в людській силі та техніці, що їх зазнали держави «осі» в Тунісі (лише полонених близько 130 тис.), сприяли успішному десанту союзних військ на острів Сицилію. Він розпочався у липні 1943 р. висадкою парашутистів і морської піхоти. Слідом на транспортних суднах прибували дивізії 7-ї американської та 8-ї англійської армій під командуванням Дж. Паттона і Б. Монтгомері. Загальне керівництво операцією здійснював амер генерал Ейзенхауер. Після тривалих боїв, що велися зі змінним успіхом, залишки нім частин евакуювався на Апеннінський півострів, а солдати Монтгомері та Патона знищили останній рубiж німців у Сицилії порт Мессіна.
Патон прийняв капітуляцію міста не дочекавшись туди приїзду англійського представника. Цим він викликав незадоволення союзника й серйозно ускладнити стосунки з англ. командуванням.
Під впливом поразок 25 липня в Італії відбувся державний переворот за участю короля Віктора Емануїла та маршала Бадольйо. Муссоліні було заарештовано. Король проголошений головнокомандуючим, Бадольйо очолив уряд й став міністром закордонних справ. 8 серпня 1943 новий уряд підписав мирний договір з союзниками.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11
