Громадсько-культурна діяльність князя Костянтина-Василя Острозького - рефераты, скачать рефераты, бесплатно рефераты

Рефераты. Громадсько-культурна діяльність князя Костянтина-Василя Острозького

асправді в Україні у ті часи, завдячуючи культурно-освітній діяльності князя Василя-Костянтина Острозького, виникав і розвивався новий цивілізований простір. Острог, об'єднавши блискучі інтелектуальні сили України та з-поза її меж, формував першу наукову установу України, найпотужніше тогочасне українське видавництво. Крім загальнокультурних міркувань, заснування академії мало на меті активізувати філософсько-теологічні дослідження, поставити їх на науковий рівень, виховати вітчизняних знавців грецької, латинської, старослов'янської мов і після цього видати першу у світовому друкарстві Біблію церковнослов'янською мовою. Підготовка Біблії в стінах академії переслідувала мету виробити певний "стандарт церковнослов'янської мови для усіх слов'яно-православних народів. Тобто те саме, що відбувалося і під час навчального процесу. Не випадково, що саме випускник академії Мелетій Смотрицький став автором церковнослов'янської "Граматики", найвідомішого твору давнього українського мовознавства. Особливим досягненням видавничої та педагогічної діяльності академії було певне внормування української книжкової мови. До цього причетні як члени літературно-публіцистичного осередку, так і викладачі академії. Найперше, у цьому велика заслуга Дем'яна Наливайка, який послідовно супроводжував церковнослов'янські тексти своїх видань передмовами і післямовами, перекладав українською мовою "Лекції словенські" та інші твори. Вироблені в Острозі лінгвістичні засади, очевидно, згодом творчо використали у Львівській та Київській братських школах, Лаврській друкарні та Києво-Могилянській академії.

2.2.4 Бібліотека Острозької Академії

Першим фундатором бібліотеки Острозької Академії був князь В.-К.Острозький. У комплектуванні бібліотеки брали участь викладачі академії і ті, що працювали в друкарні. В Острозі була створена велика на той час (кінець XVI - поч. XVII ст.) за кількістю і наукова за змістом бібліотека. Вона налічувала понад 3 тисячі книжкових одиниць. Значна кількість книжок завозилась Острога запрошеними викладачами. З Близького Сходу надходила богословська література, грецького походження, а з західних країн - твори з вільних наук. Велику частину цієї книгозбірні складали рукописні твори. Більшість книжок бібліотеки видані латинською мовою в XVI-XVII ст. Бібліотека була укомплектоватона науковими творами, художньою літературою та підручниками. В колекції були праці з питань медицини, математики, астрономії, природознавства, філософії, історії, мистецтва, політики, богослов'я. Серед них - твори авторів Античного світу, Середньовіччя та епохи Відродження. До нашого часу збереглася "Логіка" Арістотеля (Ліон, 1584), "Праці" Ціцерона (Венеція, 1583.- Т.6) та ін. У б-ці знайдено філософський трактат видатного поета-гуманіста епохи Відродження Ф.Петрарки під назвою "Про засоби проти всякої фортуни" (Ліон, 1585). Зберігся альбом "Історія рослин" (Базель, 1542), складений ботаніком Фуксом та ін. Це засвідчує високий рівень освіти, яку одержували вихованці Острозької Академії.

2.3 Розвиток книгодрукування в Острозі

2.3.1 Іван Федорович - основоположник книгодрукування на землях України

Одночасно з академією в Острозі засновується і друкарня, частина видань якої готувалася викладачами, а ряд книг призначався для освітянських потреб (церковнослов'янські та грецькі букварі, катехізис, поетичні твори тощо). Для організації друкарні був запрошений основоположник книгодрукування на землях України Іван Федорович [41, с.202-203 ]. Очевидно, росіянин за походженням. Однак усі розмови навколо його національної належності і біографії загалом мають лише характер можливого, а не дійсного. Відомо лише, що народився він приблизно в 1510 році, навчався в Краківському університеті і, за припущеннями, мав ступінь бакалавра. У книгах, які він випустив, називав себе "Іван Федорович Московитин", "Іоанн Федорович друкарь Московитин", "Йван Федоров сын Московитин", "Іоанн Федорович печатник з Москви". Друкарську справу, очевидно, опанував, студіювавши у Кракові. Відомо, що у Кракові у той час діяли друкарні Флоріана Унглера, Мацея Шорфенберга, Ієроніма Віктора. Про імовірність цього припущення свідчить те, що орнаменти, знайдені на книгах краківських друкарень, дуже близькі до використовуваних згодом Іваном Федоровичем.

У 50-х роках XVI ст. Іван Федорович працював у першій московській друкарні, заснованої царем Іваном IV, яка потім стала Печатним двором. Саме тут в 1564 році побачив світ його знаменитий "Апостол". Однак з невідомих причин вже через чотири роки Іван Федорович опинився на заході Білорусії у місті Заблудові, де відкрив нову друкарню під патронатом Григорія Ходкевича. Проте, проіснувавши два роки, друкарня припиняє своє існування, а друкар переїжджає до Львова. Не зважаючи на певні фінансові та організаторські труднощі, суворі ринкові та цехові закони, з якими Іван Федорович тут зіткнувся, йому вдається відкрити друкарню і розпочати випуск книг. Книги у ті часи були надзвичайно дорогими і користувалися великим попитом. Але можливо через відсутність впливового патрона чи якихось інших причин фінансові справи Івана Федоровича виявилися не зовсім втішними. Тому запрошення стати "типографом і служебником його милості Костянтина, князя Острозького" стало для друкаря дуже доречним і вчасним. Та й Івана Федоровича князь Василь-Костянтин запросив не випадково. Волинські феодали віддавна опікувалися у своїх маєтках і монастирях культурними осередками, які підтримували між собою зв'язок, займалися переписуванням та обміном книг. Прикладом може бути Пересопницький монастир, що належав князям Чарторийським. У 1559-1561 роках тут перекладене і переписане українською мовою знамените Пересопницьке Євангеліє. Великим центром переписування книг вважався тоді також маєток князів Загоровських у Старому Загорові (звідси -- Загоровський Апостол). З культурно-просвітницькою діяльністю волинських можновладців тісно пов'язаний і Миляновицький гурток князя Андрія Курбського, який королівською милістю отримав на Волині ряд помість (Ковель із замком, Вижву, Миляновичі та 28 сіл). У Миляновичах Курбський зібрав велику бібліотеку латинських, грецьких, слов'янських та польських книг філософського та природничого характеру. Сам князь перекладав і навіть писав. Про це, очевидно, не міг не знати Іван Федорович. Тому випустити із рук такий шанс було б необачно для практичного друкаря.

Прибувши до Острога, Іван Федорович призначається управителем відомого на Волині Дерманського монастиря, заснованого ще князем Василем Федоровичем Красним, що "церкву і звінницю) муровав і сам на закладанню був". Сталось це, швидше, випадково. У князя Василя-Костянтина Острозького виникла "тяжба" з королем щодо ігумена цього монастиря. І першодрукар тут виявився якраз до речі. Та й плани з друкарнею князь спочатку, очевидно, пов'язував з Дерманським монастирем, де були усі умови для її функціонування.

Ставши ігуменом, Іван Федорович потрапив в епіцентр феодальних чвар. Друкарю довелось самому брати участь у різноманітних протистояннях і наїздах. Зокрема, в акті про наліт на село Спасове, що належало вдові Ходкевича, 26 грудня 1576 року згадується "Іван Друкар", який награбоване "віддати не хотів і не віддав". Через декілька місяців князь Василь-Костянтин позбавив Івана Федоровича неспокійного управління, давши йому можливість зосередитися в Острозі над тим, для чого власне приїхав на Волинь, а саме -- книгодрукуванням.

2.3.2 Видання Острозької друкарні

77 року запрацювала Острозька друкарня. Першим побачив світ Буквар або "Азбука". Потім - Псалтир і Новий Заповіт, книжка "Собраниє вещей нужнейших", Хронологія" Андрія Римші та інші. Всього відомо п'ять книг, виданих за участю Федоровича в тутешній друкарні. Правда, дослідники називають цифру 28, які з тих чи інших причин не дійшли до нашого часу. Більшість через технічні і політичні міркування не було змоги надрукувати і вони зазвичай переписувались ("Кормча", "Бесіди" Йоана Золотоустого, тексти "Лекцій" Дем'яна Наливайка, переклади Кипріяна, "Діоптра" Віталія тощо). В Острозі навіть сформувалася своя школа скоропису.

Не могла випускати Острозька друкарня у світ і власних історичних та філософських праць, оскільки дозвіл на вихід таких видань давав король. Його ж протекції на випуск українських книжок годі було й сподіватися. Однак в академії, одним із головних завдань якої було виховувати молодь у патріотичному дусі, широко культивувалася вітчизняна історична традиція. Студенти ознайомлювалися з давньоукраїнськими літописами (Повістю временних літ), Київським та Галицько-Волинським літописами, грецькими хроніками, польськими та західноєвропейськими історичними та філософськими працями. І все ж найбільш відомим і знаменитим виданням книжної друкарні є "Острозька Біблія", відома у варіантах з двома датами виходу 12 липня 1580 року і 12 серпня 1581 року. Загальний тираж її, як на ті часи, великий. Це дозволило поширювати її по всій Європі і в Росії. Перший раз згадано "Острозьку Біблію" в 1620 році на сторінках каталогу Болеянської бібліотеки в Оксфорді. Відтоді зафіксовано опис близько 300 примірників. Нині відоме місцезнаходження 275-ти одиниць. Більшість із них (33 примірники) знаходяться в Москві та Львові, а окремі у Варшаві, Санкт-Петербурзі, Антверпені, Афоні, Белграді, Ватикані, Римі, Вроцлаві, Кембріджі, Лондоні, Манчестері, Нью-Йорку, Софії, Хельсинкі, Упсали, Штутгарті. Досить часто "Острозька Біблія" зустрічається в монастирських бібліотеках Болгарії, Румунії та Сербії. Як відомо, Біблія для людини середньовіччя являла собою беззаперечний аргумент доказу сили Бога, і невичерпне джерело літературних та філософських суперечок. Вона виступала єдиним освяченим авторитетом в ідейних та політичних баталіях середньовіччя, коли часто економічні та політичні наміри прибиралися у релігійні шати. Така книга не могла не користуватись попитом. Окрім цього була ще й джерелом освіти. У той час читали переклади Біблії латинською, італійською, німецькою, чеською, а у 1561 році і польською мовами. На тлі гострого ідеологічного протистояння з католицизмом постало питання про православне видання. Тому видрук Біблії в Острозі перетворився у визначну подію для всіх народів, де літургічною мовою виступала церковнослов'янська. До того ж переклад і видання Біблії національною мовою свідчило про зростання національної свідомості, зміцнення позицій рідної мови у її змаганні з латинізмом.

2.3.3 "Острозька Біблія" і зростання національної свідомості, зміцнення позицій рідної мови у змаганнях з латинізмом

Неабиякою проблемою при підготовці Біблії до друку виявився пошук найбільш повних та ідентичних списків, з яких можна було б набирати новий текст. Про це дізнаємося з передмови до Біблії: "Щойно в благочестивого і славного у православ'ї государя і великого князя Івана Васильовича московського, - говорить Василь-Костянтин Острозький, -- я старанним благанням випросив собі добру Біблію, яку отримав через богонравного мужа, писаря Великого князівства Литовського Михайла Гарабурду"' . Тут йдеться про Геннадіївську Біблію, переклад якої з грецької здійснив новгородський митрополит Геннадій. Князь Острозький звертався і до інших осіб з проханням надати списки Біблії. У результаті роздобув багато текстів різними "письменами та мовами" і наказав дослідити, як пишуть видавці, чи у всьому вони згідні з божественним писанням. Виявилось, що у них багато відмінностей і навіть перекручень. Але говорити про відмінності і різночитання можна було лише при порівнянні з оригіналом. Таким, за церковною традицією, вважається Септуагінта (переклад групи Александрійської бібліотеки, відомий як переклад сімдесяти мудреців, звідси й назва Септуагінта (від лат. "сімдесят"). Саме його канонізувала християнська церква, додавши до тексту свої книги Нового Заповіту. Увесь збірник згодом назвали Біблією. Саме із Септуагінтом християнська церква перекладає Біблію всіма мовами, хоча інколи в примітках вказуються деякі розбіжності з єврейським текстом. Отже, коли йшлося про розбіжності, мали на увазі, найперше, відмінності різних перекладів. Князь Василь-Костянтин велів друкувати лише ті тексти, які зміг розшукати. Крім того, загальновідомо, що користування єврейським оригіналом дало б змогу значно краще і повніше зрозуміти та здійснити переклад. Але князь під впливом острозьких вчених-греків розпорядився послуговуватись виключно грецьким текстом, про що сам зазначає у передмові. Без сумніву, це звузило можливості перекладачів. Але проблема ідентичності "Острозької Біблії" -- релігійна проблема і залишимо її вирішувати Церкві. І як би там не було, у цієї книги щаслива доля, оскільки текст її набув загального визнання і поширений у всіх слов'янських церквах.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12