Магдебурзьке право - рефераты, скачать рефераты, бесплатно рефераты

Рефераты. Магдебурзьке право

p align="left">Зупинимося на життєдіяльності і суспільно-правовому становиші міщанського стану, який об'єднував більшість населення Києва і за часів литовської, а пізніше польської державності користувався особливим статусом і відповідними привілеями. Тим більше, шо саме корінні міщани, міськагромада становили кістяк купецького та чиновницького прошарку населення, діяльність якого, в основному, й досліджується у пропонованій публікації.

Домінуюче місце серед київського купецтва за часів Литовсько-польської держави займали мішани середнього достатку -- вихідці із селянського та козацького стану, які самі скуповували та реалізовували товари, власним транспортом (фурами, ком'ягами, галерами), об'єднуючись у валки чи річкові каравани, виїздили за кордон. Помітне місце у економіці та суспільному житті України займала торгівля Дніпровським га Дунайським шляхами, а також "річкова дорога" у західну та центральну Європу з використанням системи річок Прип'ять--Буг-- Вісла. І слід віддати належне київським купцям: завдяки своїй порядності та пунктуальності вони користувалися високим авторитетом серед іноземців Про це свідчать "охоронні грамоти, які надавалися українським торговцям володарями Моравії, Угорщини, Молдови, Туреччини, Криму, а також надання їм товарів у кредит, під "чесне слово", часом, навіть, без письмової угоди.

Однак у стольному фалі були й інші купці. Окремі з них нажили солідні капітали на лихварських операціях, шахрайстві та незаконній торгівлі. Одним з таких був Василь Ходика-Керницький, який протягом 80-х - 90-х рр. XVI ст. шляхом підступу, облуди, а часом і збройних нападів заволодів кількома приміськими селами, величезними земельними наділами, лісами та сіножатями, десятком будинків і садів у різних районах Києва. Займаючи впливову посаду райці київського магістрату. Ходика утримував власний збройний загін, вояки якого наводили жах на мешканців Київщини. Багаторічна дружба пов'язувала В.Ходику-Керницького з помічником київського воєводи ("підвоєводою"), а пізніше суддею земського суду Яном Аксаком Стрімка кар'єра Я.Аксака -- вихідця з бідного шляхетського роду в Овруцькому повіті -- пов'язана з його знанням юриспруденції та досягненнями на адвокатській ниві [10, c.146].

Поруч з хабарниками і здирниками з числа польсько-литовського чиновництва, які наживалися за рахунок київського міщанства, на шляхах до Києва справжній розбій чинили банди окремих королівських службовців. Одним з таких головорізів був коронний стражник Самійло Лат, який протягом 40-х рр. XVII ст. очолював Канівське та Звенигородське староства. Користуючись підтримкою краківського гетьмана Конєцпольського. Лаш створив збройну банду з числа волохів, татар та місцевих грабіжників, яка займалася злирництвом і пограбуванням на дорогах.

Магістрат Києва, намісники навколишніх міст під тиском духовенства, купців і ремісників намагалися боротися зі здирниками. Та все ж головним у їх діяльності було відстоювання статусу київської міщанської громади, її права на відокремленість та власне самоуправління, вибори войта і магістрату, незалежне судочинство, вимоги звільнення від військової служби, багатьох податків і зборів, у тому числі безмитної зовнішньої та внутрішньої торгівлі. Ці права та привілеї кияни одержали шс завдяки окремій грамоті великого князя Вітовта у середині XV ст. (згадку про неї знаходимо у Густинському літописі та наступних грамотах великих князів литовських).

Фактично втрачена грамота Вітовта стольному фалові була першим юридичним документом, який надавав місту Києва права та преференції, шо визначалися Магдебурзьким правом, яке, починаючи з ХІІ--XIII ст.. впроваджувалося у Західній Європі, а, відтак, й у Чехії, Моравії, Угоршині, Польщі, Литві. Одержання, пролонгація та дотримання литовськими, а потім польськими монархами положень Магдебурзького права мало принципове значення для київського міщанства і купецтва. Адже воно, насамперед, надавало місту власне самоуправління та судочинство, право вільної торгівлі, солідні митні та податкові та пільги, гарантувало звільнення від військових постоїв та різних конфіскацій на потребу княжого війська.

Отримавши великокняжі привілеї, міська громада, і, передусім, зем'яни та бояри, швидко розбудовувалися і міцніли. Київ стає центром внутрішньої і зовнішньої торгівлі українських земель, місцем розташування складів, на які з метою подальшої реалізації завозились зерно та продовольчі товари з усього Подніпров'я.

Ще однією принципово важливою нормою Статуту стало визнання за правлячою елітою і міщанством (у тому числі й за постійними мешканцям Києва) звільнення від "плаченья и податку сереб-шизною званого". Вперше у кодифікованому юридичному документі Статут зрівнював права підданих Литовського князівства -- українців, білорусів і литовців -- з населенням корінних польських земель.

Узагальнюючи наведені више документальні матеріали, доходимо висновку, шо Литовський статут та Магдебурзьке право, на базі яких розвивалися зарубіжна торговельна і митна справа у Києві і Подніпров'ї за часів Литовської держави, глибинно вплинули на розвиток економіки українських земель, стимулювали поширення зв'язків Київщини з багатьма державами світу.

ВИСНОВКИ

Історія Україні нараховує не одне тисячоріччя. Вона представляє важливу складову частину слов'янської, європейської й світової цивілізації. На жаль, в історії Украині й на сьогоднішній день є багато "білих плям" і тенденційних, необґрунтованих припущень і тверджень.

Перебуваючи в складі Великого князівства Литовського, Україна освоювала багато цивілізаційних досягнень Заходу. На її території розширювалася низка типово європейських норм правової й політичної культури, зокрема - право організації життя міста на основі самоврядування. І відбувалося це не випадково. У середньовіччя населення великих міст Бєларусі, особливо західних, було вже політичним, що саме по собі сприяло розвитку культурних контактів. Створюючи вільну громаду, вони керувалися своїм, принесеним з Німеччини, правом, відомим як магдебурзьке. Німецьке право давало їм значні переваги в порівнянні з іншими городянами.

Щоб допомогти торгово-ремісничому розвитку міст, залучити в них потік нового населення, великі князі почали наділяти магдебурзьким правом і свої найбільші поселення. З іншого боку, міщан така організація міського життя за новими правилами також залучала, тому що давала можливість звільнитися від суду й контролю великокнязівської адміністрації або їхнього територіального власника.

З одержанням магдебурзького права українське місто попадало в нові умови розвитку. Правда, на ділі ніхто не міг дати ніяких гарантій від втручання місцевих воєвод і старост у його життя. Грамота на самоврядування давала міщанам права на вільну торгівлю в державі зі звільненням від митних поборів, значну площу землі навколо міста, а також право на "заходи" у приватні лісові вгіддя й води (для випасу тварин, заготівлі дров на будівництво й опалення, полювання й рибний лов). Магдебурзький привілей звичайно дозволяв міщанам збирати прибуток від міських ваг, крамниць і магазинів, давав права будувати суспільні будинки, а іноді навіть замки.

Самоврядування на основі німецького права фактично повністю зняло з міста юридичну й фінансову залежність від великого князя.

В адміністративно-правовому плані самоврядування на основі магдебурзького права остаточно відокремлювало місто від села. Давши міщанам юридичні гарантії приватної власності, певний економічний стимул, воно створювало сприятливі умови для господарського розвитку міста. Це прискорювало розшарування суспільства й формування соціальних шарів.

Існує багато позитивних моментів, які відзначили цей період у житті білоруських міст. Наприклад, відповідно до магдебурзького права замість численних натуральних повинностей городяни платили єдиний грошовий податок. Вони звільнялися від суду й влади великокнязівських чиновників або феодалів. Це в значній мірі обгороджувало від свавілля економічну діяльність і майно городян. Міські влада формувалися на основі самоврядування, правда обмеженого призначенням війта. Але, незважаючи на це обмеження, установлення самоврядування поліпшувало умови ремісничої й торговельної діяльності, послабляло феодальну залежність городян, які були особисто вільними.

Таким чином, міста стали центрами ремесла й торгівлі, культури, вільнодумства й демократичних традицій. Можна, звичайно, сказати, що насправді організація життя міст не виходило за межі феодальної підпорядкованості, але вона була революційної в плані розвитку виробництва, торгівлі й обміну. І саме магдебурзьке право стало тим перехідним моментом, що підготував фундамент для формування нових економічних відносин.

Щодо причин поширення, ролі і значення Магдебурзького права в Україні, то переважна більшість істориків, зокрема: В Антонович. ФЛеонтович, М Владимирський Буданов, М Грушевський. Р.Лащенко, Л.Окіншевич, І.Крип'якевич, оцінювали його, здебільшого, негативно, і лише М. Довнар-Запольський заперечував думку про негативне значення даного права як запозиченого, "чужого права**, шо немало жодного "грунту" в містах України. Він зазначав, шо історики перебільшують негативні сторони життя міської громади за німецьким правом і "що питання це слід розглядати більш всебічно". Сприяючи, з одного боку, утвердженню в українських містах іноземців, Магдебурзьке права, на думку М.Довнар-Запольського, одночасно впливало й на більш швидке економічне зростання міст.

Історична оцінка поширення Магдебурзького права, його ролі і значення в Україні не могла, очевидно, і не може бути однозначною. І хоча німецьке право і не відіграло тієї ролі для українських міст, шо на Заході, однак воно сприяло виділенню міського населення в окремий суспільний стан, доступ до якого був обмежений. Міста звільнялися від влади місцевих правитслів-землевласників і набували нового правового статусуя. Вони отримували самоврядність, судову незалежність і податковий імунітет, право власності на землю, пільги щодо торгівлі і ремесла. Магдебурзьке право регламентувало процедуру обрання міських представницьких органів влади, визначало їх повноваження і функції, встановлювало норми цивільного і кримінального права. Вносячи певні риси західноєвропейського міського устрою в організації самоврядності українських міст, дане право стало одним із важливих чинників культурного і правового зближення України із Західною Європою, створило правову основу становлення і розвитку місцевого самоврядування в Україні.

Князі намагалися зберігати законодавчі функції (навіть найдрібніші удільні володарі продовжували видавати статутні грамоти і привілеї) та верховну судову владу (з розвитком судових органів із апарату княжих тіунів та інших служебників, розділенням функцій судів, наданням містам магдебурзького права князі виконували функції верховних арбітрів у вирішенні суперечок між різними станами і громадами та їх судами, призначали самих судців, включаючи і війтів у містах, залишалося їх прерогативою).

Список використаної літератури

1) Історія держави і права України: навч. посібник для студентів юрид. вузів та факульт. - К.:Вентурі, -1996. -288с.

2) Іванов В.М. Історія держави і права України: Навч. посібник. -К.: МАУП, -2002. ч.1. -264с.

3) Кузьминець О., Калиновський В., Дігтер П. Історія держави і права України. Навч посібник. -К.: Україна, -2000. -430с.

4) Музиченко П.П. Історія держави і права України: Навч. посібник. - 2-ге вид., випр. і доп. -К.: "Т-во Знання", -2000. -622с.

5) Історія держави іправа Украіни. Частина1. підручник для юрид. вищих навч.закл. і факульт.: у 2 ч. /Рогожин В.Д. та ін. За заг.ред.акад.пр.наук України.

6) Сас П.М. Феодальные города Украины в конце XV - 60-х годах XVIв. -К., -1989. - 452с.

7) Тимошина Т.М. Экономическая история зарубежных стран: Учебное пособие/Под ред. Проф. М.Н. Чепурина. - М.: Юридический дом "Юстицинформ",2000. - 496с.

8) Грушевський М. Історія України-Руси. -- Київ, 1994. -- Т. 6. -655с.

9) Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII століття. -- Київ, -1997.-323с.

10) Павлов А. Литовський статут та Магдербурське право: їх роль у розвитку торгівлі і митної справи на Київщині (XV - XVIIст.) // Право України. -2003. -№10. -с.144-148.

11) Карліна О. Магдербурське право в містах України XV - XVIIст. // Розбудова даржави. -2002. -№1-4. -с.8-18.

12) Кудін С. Німецьке право в Україні в XVIст. // Закон і бізнес. -1999. -19 червня.(№25).

13) Гудулін В. Магдербурське право в Україні // Народна армія. -1998. - 5 червня.

14) Кісемечник В. Про надання ураїнським містам у XІV - XVIIст. Магдербурського права // Право України. -1996. -№9. -с.82-84.

15) Піч Р. Магдербурське право в Україні // Український світ. -1996. -№1 -3. -с.37-39.

16) Бевз М. Магдебурзьке право та урбаністичний уклад приватного міста-резиденції ХУІІ-ХУІІІ ст. (на прикладі Жовкви) // Самоврядування в Києві: історія та сучасність. Мат. міжнарод. конф., присвяченої 500-річчю надання Києву магдебурзького права. -- Київ, 2000.

17) Капраль М. Самоврядування Києва та Львова (кінець XV -- перша половина XVII ст.): регіональна специфіка // Самоврядування в Києві: історія та сучасність: Мат. міжнарод. конф., присвяченої 500-річчю надання Києву магдебурзького права. -- К., 2000.

18) Отамановский В.Д. Развитие городского строя на Украине в XIV-XVIII вв. и магдебургское право // Вопросы истории. -- Москва, 1958. - № 3. -с.13-16.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6