Доречним, на нашу думку, було б згадати і те, що колишні польські шляхтичі (теперішні представники інтелігенції) зробили певний внесок у розвиток промисловості, науки і вищої освіти нашої держави. Мова йде, насамперед, про тих представників шляхти, які народилися на території України або прибули сюди з різних кінців імперії - здебільшого з Царства Польського. Всі вони включилися в налагодження і вдосконалення технологічних процесів та раціональної організації праці на підприємствах, або в підготовку фахівців як безпосередньо на виробництві, так і у вузах, а також у дослідницьку роботу в останніх по вирішенню тих чи інших наукових і науково-технічних проблем. Серед них були талановиті інженери, геологи, біологи, медики, фахівці з інших галузей науки й техніки.
Найбільший слід залишили в Україні, очевидно, польські фахівці в галузі техніки. Так, у 1903 р., наприклад, тут працювали 87 членів Товариства польських техніків (40% від усіх, що трудились тоді на теренах Російської імперії), в якому об'єднувалися найвидатніші представники польської технічної думки. Кам'янський Дніпровський металургійний завод проектував, зокрема, дуже відомий тоді заводобудівник і конструктор А.3аборовський. Згодом він протягом кількох років був головним інженером цього заводу. В 1888 р. директором-розпорядником Дніпровського заводу був І.Ясюкович, талановитий інженер-технолог. Саме завдяки його технічним знанням і організаторським здібностям Дніпровський завод вийшов за рівнем технологічних процесів і якістю своєї продукції на перше місце у важкій промисловості імперії.
Чимало польських інженерів працювало в ті роки на керівних адміністративно-технічних посадах у цукровій промисловості в Україні або ж були будівниками цукрозаводів, серед них -- відомі фахівці в цій галузі Я.Шльонський, Т. Євневич, З. Домбровський, А. Борман, А. Госєвський.
Отже, як бачимо, технічна інтелігенція з числа польського населення мала високий фаховий авторитет. Багато її представників займали керівні посади в компаніях і на підприємствах. Так, директором і віце-директором Луганського паровозобудівного заводу в ті роки були поляки. Директором ще одного великого заводу в Кадіївці також був поляк.
Одним з перших розвідувачів покладів залізної руди в Кривому Розі були польські геологи Ю.Пузина і С.Конткевич. Останнім були складені перші геологічні карти Кривого Рогу і зібрані докладні дані про будову покладів та їхні запаси, що дало можливість розпочати ширшу, ніж раніше, експлуатацію криворізьких надр. В результаті робіт, проведених ними в Україні, були відкриті поклади залізної руди біля гори Корсак-Могила і складено докладну карту Українського кристалічного масиву. На основі зібраних матеріалів С.Конткевич дійшов висновку, що граніти Поділля, Волині і Київщини не є продовженням Карпат, як доти вважали, а залишками первинної земної структури, незалежною геологічною структурою. В 1878 р. він виступив з доповіддю про мінеральні багатства півдня України на Першому міжнародному геологічному конгресі в Парижі. Зібраний С. Конткевичем фактичний матеріал відзначався великою точністю, що надавало йому особливої цінності.
У Кривому Розі проводили дослідження геологи-поляки М.Шимановський (1892р.), який з часом змінив С.Конткевича на вищеназваній посаді, та А.Михальський (1896 р.) Польські вчені-геологи В.Тейссейр, А. Ломницький, А. Альт, С. Плахетко, В. Гільбер, В. Лозінський, В.Тимракевич, Г.Оссовський, А. Маліцький, Я.Смоленський та ін., наприкінці XIX ст. -- на початку XX ст. здійснили всебічні дослідження умов виникнення й розвитку гіпсового та, карбонатного карсту, на території Волині і Поділля. В їхніх працях охарактеризовано геоморфологічні, геолого-структурні й неотектонічні особливості цього регіону України, на фоні яких розвиваються карстові явища. Сучасні, наприклад, дані про розвиток тектонічної тріщинуватості в гіпсах регіону, яка має ерозійно-карстовий характер, в основному відповідають схемі їх розміщення, розробленій В.Тейссейром ще в 1900 р. Шкода, що вони не були взяті до уваги, коли споруджували Ровенську АЕС.
Ю.Пачоський був одним з організаторів і перших керівників всесвітньо відомого заповідника Асканія-Нова. „У Херсоні, де Пачоський прожив понад 20 років, -- пишуть московські дослідники життя й наукової діяльності польського вченого Пузанов та Т.Гольд. -- на повну силу розкрився його талант організатора, дослідника, теоретика. Кращі його праці написані саме в цей період. Частні відвідання АсканіІ-Нової, спостереження за розвитком флори, численні екскурсії по величезній території Херсонської губернії справедливо створили Пачоському славу видатного знавця природи, насамперед флори рослинності півдня Росії".
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10