Прагнення привабити до роботи собору якомога більше освічених людей визначалося потребою часу. В результаті роботи собору Базеля виник грандіозний план реформ одночасно і імперською, і церковної системи, озаглавлений « Про загальну згоду». Собор закріпив право на релігійну автономію, що пізніше з'явилося найбільш очевидним вираженням національного суверенітету.
Історичне значення собору Базеля полягало не стільки в конкретних рішеннях, прийнятих їм і що мали лише дуже не тривалий успіх, не в розроблених на нім грандіозних проектах перевлаштування католицької церкви і політичного устрою Європи, що залишилися невиконаними, а в новому принципі підходу до явищ суспільного життя і церковного пристрою. Собор відобразив нові віяння: самосвідомість європейських націй, криза становий - показних інститутів, криза норм феодального права і ієрархії. На соборі головну роль грала нова ренесансна інтелігенція. Величезне значення собору Базеля для розвитку гуманістичного руху в Центральній Європі визнається по суті всіма істориками гуманізму.
Доба собору Базеля Німеччини вступила в епоху Відродження. На соборі вперше виступили діячі, яких ми маємо право назвати німецькими гуманістами. У всіх виступах відчувався дух до нового. Але в цих мовах, неначе об'єднуючих всіх гуманістів в єдиний табір мислячих людей, яким, нарешті, доля дала можливість розумно вирішити долю людства і досягти надійного забезпечення загального миру, не було єдності думок. Дискусії були настільки сильні, тенденції такі різні, що собор безнадійно потопав в дискусіях, не досягаючи узгодженого рішення. Приблизно в середині 50- х років собор Базеля припинив свою діяльність. А над Німеччиною незабаром спалахнули перші зірниці битв прийдешньої німецької Реформації. І політичні програми, що прозвучали в мовах ораторів, перетворилися на прокламації « леткі листочки» і зазвучали в пристрасних проповідях новоявлених апостолів.
Перша половина XIV поч. XV ст. стала періодом зародження і становлення гуманістичного руху в Німеччині. На тлі виникаючих суперечностей між « новими» (буржуазними) і «старими» (феодальними) стосунками, зіткненнями німецької національної самосвідомості, що зароджується, з впливом папського Риму при слабкій центральній владі і феодальній роздробленості країни в Німеччині намічаються зміни в світогляді представників окремих шарів німецького суспільства. Певний італійський, чеський і нідерландський вплив в розповсюдженні гуманістичних ідей, розривши перших гуманістів з офіційною церковно - схоластичною культурою середньовіччя, відновлення наступного зв'язку з античною спадщиною створює умови для подальшого розвитку нових гуманістичних ідей і концепцій. «Теорія гуманізму» не розповсюджується далі за вивчення питань релігійних, пошуку місця людини в структурі буття, засудження пороків церкви, ролі її в житті країни.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6