Кількість ЗЛ, що підключаються до станції, можна визначити за формулою (5. 4):

    , (5. 4)
    де NDFI-2 общ - загальне число плат DFI-2, шт;

NЛТ – число ІКМ тактів, що включаються в кожну плату DFI-2, шт; Nканал – число інформаційних каналів у кожнім ІКМ, шт.

    У результаті, шт.
    5. 2. 3 Вибір і розрахунок кількості додаткового обладнання

Наявність конференц-зв'язку , можливості тестування трактів передачі забезпечується наявністю касети GDSU, включеної до складу модуля SM1. Вимірювальне обладнання, що обслуговує всі доступні модулі SM розміщається в касеті MMSU, котру також необхідно мати у складі модуля SM1.

5. 2. 4 Розрахунок числа терміналів операторів і контролерів

Число терміналів залежить від конфігурації й обсягів обладнання АТС і визначається такий чином: число терміналів для роботи з АМ постійно: * TTY-A – MCC один для обслуговування AM;

    * ROP – системний принтер (чи робоче місце на базі ЕОМ).
    До складу терміналів для роботи техперсоналу входить:
    * TTY-B - один термінал для спостереження за трафіком;

* Термінали для іспитів міжстанційних зв'язків . Їхнє число залежить від числа сполучних ліній на станцію:

    , (5. 5)
    де число зовнішніх трактів ІКМ, шт.
    За умови, що - використовуємо два TTY (TTY-З, TTY-D);

* Термінали для іспитів і керування абонентами. Їхнє число залежить від загального числа абонентів на станції. При >6400 використовують чотири TTY (TTY-E, TTY-F, TTY-G, TTY-H); * Термінал для вимірів абонентських ліній встановлюються в кросі. Число термінальних контролерів (TTYC) залежить від сумарного числа терміналів TTY. В один контролер TTYC включаються два термінали.

Число інших блоків і плат на станції стандартно і незмінно. У підсумку, кожен модуль SM-2000 має комплектацію, приведену в табл. 5. 1:

    Таблиця 5. 1 – Комплектація модулів SM-2000
    Модуль
    SM-2000
    SMC
    LTP
    SM1
    SMC1
    LTP1-1: AIU, LTP1-2: AIU, LTP1-3: AIU
    LTP1-4: GDSU, MMSU
    SM2
    SMC2
    LTP2-1: AIU, LTP2-2: AIU
    LTP2-3: AIU, LTP2-4: DLTU-3
    SM3
    SMC3
    LTP3-1: AIU, LTP3-2: AIU
    LTP3-3: AIU

Схема спроєктованої станції на базі цифрової системи комутації 5ESS приведена у Додатку Є. План розташування обладнання станції приведений у Додатку Ж. Схема обладнання центру керування системою приведена у Додатку И.

    5. 3 Вибір міжстанційної сигналізації АТСЦ 5ESS

Для встановлення з'єднання між проектованої АТСЦ 5ESS і іншими АТС у телефонній мережі , а також у цифровій мережі з інтеграцією служб доцільно застосувати систему спільноканальної сигналізації № 7 [9]. Для СКС № 7 характерна передача сигналів по загальному каналу сигналізації СКС. Це дозволяє по одному загальному каналу , використовуючи адресацію повідомлень , передавати сигнальну інформацію, що відноситься до багатьох розмовних каналів, а також передавати загальномережеву інформацію, наприклад, команди керування мережею. Завдяки високій швидкості передачі сигнальних повідомлень, один СКС може обслужити до одній-двох тисяч розмовних каналів. Передача сигнальних повідомлень по СКС можлива в будь-який час незалежно від стану інформаційних каналів. Склад переданих сигналів практично необмежений і легко розширюється унаслідок великого резерву кодів. При використанні спеціальних заходів для виявлення і виправлення помилок забезпечується висока вірність передачі сигналів. Для обміну сигналів по СКС передбачається спеціальне обладнання , що складається з буферного запам'ятовуючого пристрою (БЗУ), пристрою захисту від помилок (УЗО), модуляторів і демодуляторів (М) і керуючого пристрою (УУ). Структурна схема СКС представлена на мал. 5. 1. Усе це реалізовано апаратним і програмним забезпеченням цифрової системи комутації 5ESS.

    Малюнок 5. 1 – Структурна схема СКС

При передачі сигналів центральний керуючий пристрій визначає вид переданого сигналу і формує сигнальну одиницю (СЕ) повідомлення, що містить: адреса телефонного каналу, до якого відноситься сигнальна інформація , заголовок і додаткова інформація. Ця СЕ кодується і надходить у БЗУ, а потім в УЗО, де додається захисна інформація, і також через модем надходить у канал СКС. В СКС № 7 використовується СЕ перемінної довжини, що визначається обсягом сигнальної інформації. Складові частини основного формату зображені на мал. 5. 2:

    Малюнок 5. 2 – Формат СЕ в системі СКС № 7

Усі формати починаються і закінчуються спеціальним байтом-прапором (Ф), що являє собою восьмибітовую комбінацію (01111110). У наступному байті (2) передається номер останнього прийнятого повідомлення (зворотний циклічний номер - ОЦН) і вказівка, потрібно чи немає повторення (зворотний біт-індикатор ОБІ). У третьому байті передається номер переданого повідомлення (прямої циклічний номер ПЦН) і вказується, чи передається повідомлення чи вперше йде повторна передача (прямої біт-індикатор ПБИ). У наступному байті (4) перші шість біт указують довжину повідомлення, що залишилася, у байтах (до перевірочних байтів), а інші два біти – резервні (Р). П'ятий байт – це байт службової інформації (БСИ). Тут перші чотири біти визначають користувача мережі сигналізації, потім два – резервні, а останні два указують вид мережі – міжміська чи національна. У наступних байтах розміщається власне сигнальна інформація. Закінчується повідомлення двома перевірочними байтами, необхідними для виявлення помилок передачі. Мінімальна сигнальна інформація, передана в телефонному зв'язку, займає 6 байт. Сигнальна інформація для початкового сигналу установки з'єднання може містити до 9 байт. Структура сигнальної інформації представлена на мал. 5. 3:

    Малюнок 5. 3 – Сигнальна інформація для телефонного зв'язку

Адресна етикетка підрозділяється на три частини: код пункту призначення (КПН) – 14 біт, код вихідного пункту (СТОСІВ) – 14 біт і код ідентифікації використовуваного мовного каналу (КИК) – 12 біт. Код заголовка займає 8 біт. Тут розміщаються пряме адресне повідомлення, початкове адресне повідомлення, лінійні сигнали типу “Відповідь”, “Звільнення” та ін. В інформаційних полях (ИП) вказується: категорія виклику, число знаків у номерній інформації, номер викликуваного чи викликувача та ін. Таким чином, єдина процедура передачі і прийому СЕ різної довжини дозволяє легко розрішити питання сумісності й уніфікації апаратури. Для встановлення телефонного з'єднання систему сигналізації можна умовно розділити на чотири функціональних рівня – на підсистему передачі повідомлень, що містить 1-й, 2-й і 3-й рівні, і підсистеми користувачів у якості 4 рівня. Функціональна схема в цьому випадку може бути представлена на мал. 5. 4:

    Малюнок 5. 4 – Функціональна схема системи СКС № 7

Характеристики і функції кожного функціонального рівня представлені в табл. 5. 2:

Таблиця 5. 2- Характеристики і функції функціональних рівнів СКС №7

    Рівень
    Характеристика
    Рівень 1 (фізичний)

Визначає фізичні, електричні і функціональні характеристики. Забезпечує інтерфейс із фізичним середовищем і відповідає за передачу бітів. Для каналу даних використовується стандартний часовий канал зі швидкістю передачі 64 кбіт/с – 16й канальний інтервал у цифровому тракті 2048 кбіт/с. Доступ до каналів здійснюється через комутаційне поле станції. Рівень 2 (ланковий)

Визначає функції і процедури, що відносяться до передачі сигнальних повідомлень по ланці сигналізації. Функції цього рівня забезпечують надійну передачу сигнальних повідомлень між двома безпосередньо зв'язаними пунктами сигналізації. Сигнальні повідомлення передаються через канал повідомлення у виді сигнальних одиниць СЕ. Рівень 3 (мережний)

    Функції цього рівня підрозділяються на дві категорії:

* Обробка сигнальних повідомлень, що включає добір повідомлень, їхній розподіл по відповідним підсистемам користувача і маршрутизацію повідомлень по іншим каналах сигналізації; * Керування мережею сигналізації на основі даних про стан мережі, реконфигурація мережі, включаючи переключення на резервний канал, зміну маршруту сигналізації, відновлення сигнальних каналів, керування навантаженням сигналізації. Рівень 4 (користувача)

    Складається з 2х підсистем користувача:

* Підсистема керування сигнальними з'єднаннями реалізує додаткові функції по забезпеченню мережних послуг. Вона надає средства для керування віртуальними сигнальними з'єднаннями, а також для передачі блоків даних сигналізації з використанням чи без використання віртуальних сигнальних з'єднань. Підсистема здійснює маршрутизацію сигнальних повідомлень у пункт сигналізації, реалізує функцію керування , що контролює приступність підсистем; * Підсистема користувача телефонними послугами- це програмні засоби, що забезпечують функції по обслуговуванню звичайного телефонного виклику, у першу чергу, по встановленню з'єднання і його роз'єднанню.

    5. 4 Вибір складу лінійного обладнання системи зв'язку
    5. 4. 1 Вибір кабелю

Для прокладки на абонентських і сполучних лініях МТС використовуються спеціальні кабелі зв'язку - міські телефонні кабелі, у яких АЛ зв'язують абонентів з АТС [10]. У даному випадку, застосовується шафова система побудови мережі АЛ, при якій абонентська лінія поділяється на три ділянки: * Магістральний – від АТС до розподільної шафи;

* Розподільний – від розподільної шафи до розподільної коробки чи кабельного ящика; * Абонентську проводку – від розподільної коробки чи кабельного ящика до телефонного аппарата. Для даної мережі зв'язку на магістральних ділянках прокладаються багатопарні кабелі з числом пар 100 і більш, а на розподільних ділянках – з числом пар 10-100, абонентська проводка виконується однопарним телефонним проводом. Кількість пар у кабелі на магістральних і розподільних ділянках залежить від кількості планованих абонентів у кожному розглянутому напрямку. Взагалі, середня довжина абонентських ліній складає 1, 0-2, 5 км. Для з'єднання АТСЦ 5ESS з іншими телефонними станціями використовуються ЗЛ із використанням цифрових систем передачі з тимчасовим поділом каналів, тобто з імпульсно-кодовою модуляцією ІКМ-30. Взагалі, з урахуванням того, що станція включається в оптоволоконне кільце існуючих станцій м. Донецька, середня довжина ЗЛ складає 1 км. Для абонентського кабелю доцільно застосовувати кабелі з поліетиленовою ізоляцією в пластмасовій оболонці марки ТПП, що мають різне значення пар і діаметр струмопровідних жил рівний 0, 5 мм. Переважними місцями прокладки цього кабелю є телефонні каналізації, колектори, стіни будинків, а також підвіска на опорах повітряних ліній зв'язку. Кабелі ТПП призначені для експлуатації при температурі навколишнього середовища від – 50 до + 500С. Прокладка і монтаж кабелів буде виробляється при температурі повітря не нижче –100С. Номінальні кількості пар у кабелях типу ТПП представлені в табл. 5. 3:

    Таблиця 5. 3 – Число пар у кабелях типу ТПП
    Марка
    Діаметр струмопровідних жил, мм
    кабелю
    0, 32
    0, 4
    0, 5
    0, 7
    ТПП
    10-2400
    10-1200
    10-1200
    10-600

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18