Формування комунікативно-мовленнєвих умінь під час вивчення лексики - рефераты, скачать рефераты, бесплатно рефераты

Рефераты. Формування комунікативно-мовленнєвих умінь під час вивчення лексики

е слід засмічувати мовлення словами-паразитами, які не несуть ніякої інформації;

Не треба вживати не літературні елементи: жаргонні, вульгарні, діалектні, просторічні слова;

Не варто зловживати запозиченими, іноземними словами, канцеляризмами;

Доцільно постійно стежити за нормами орфоепії та зловживання.

У спілкуванні з класом вчитель повинен насамперед захопити увагу дітей і виявити свою доброзичливість, проявляти такт і любов до дітей.

Вибір кожної лексичної одиниці для вивчення потрібен відповідати таким критеріям:

необхідність та важливість цієї одиниці;

її типовість;

доречність одиниці в даному класі;

які почуття вона може викликати в учнів.

Можна визначити, що в загальному контексті прямого методу через відсутність у ньому принципів, що забезпечують необхідну міцність засвоєння, спроба здійснення реально-інформативної комунікації апріорно приречена на неуспіх.

Щоб проведення інформативних бесід стало дійсно звичним, важливо наслідувати певну градацію в ускладненні їхньої структури: від підготовленої бесіди до експромтної, від однотематичної до багатотематичної, від переваги коротких монологічних повідомлень до діалогічної форми мовлення, а в її межах - від фронтальної бесіди “Вчитель - клас” через кероване та ініціативне взаємне розпитування і поширену відповідь до групової бесіди, від передбачення учасників бесіди до вільної участі в ній, від використання жорстких і повних опор до без опорної бесіди, від завчених реплік до все більш вільного їхнього варіювання, від словникових стимулів для управління бесідою до більш широкого застосування системи умовних сигналів тощо.

Говорячи про подальші перспективи інформативних бесід, можна виділити такі основні лінії їх ускладнення: розширення тематичного діапазону групових бесід; вдосконалення вмінь діалогічного та монологічного мовлення; органічний взаємозв'язок монологічних та діалогічних елементів, їх з'єднання і взаємодія; розвиток умінь ініціативного, асоціативно-органічного переключення з однієї теми на іншу; невпинне збільшення удільної ваги ініціативного мовлення учнів порівняно з реактивним; все більша натуральність їхнього самостійного включення у групову бесіду; скорочення дій з відкритої підготовки до участі у груповій бесіді, все більша заміна їх імпліцитною, закамуфльованою підготовкою; подальше збільшення ролі пара лінгвістичних засобів включення комуні кантів у бесіду під час одночасного скорочення вербального втручання вчителя.

Розвиток групових бесід по всіх вказаних лініях в їх взаємодії призводить до більш повної відповідності їх до подібних за змістом бесід рідною мовою учнів.

Таким чином здійснюється формування і розвиток комунікативно-мовленнєвих умінь учнів молодших класів.

Список використаних джерел

1. Алексюк А.М. Загальні методи навчання в школі. - К.: Вища Школа, 1981. - 312 с.

2. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском воздасте. - М.: Просвещение, 1968. - 464 с.

3. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Видавничий центр “Академія", 2001. - 576 с.

4. Выготский Л.С. Проблема возраста. Собр. соч. Т.4. - М.: Высшая школа, 1984. - 426 с.

5. Гончаренко C.У. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997. - 376 с.

6. Гурвич П.Б. Программированные коммуникативные упражнения для развитие устной речи // ИЯШ. - 1967. - № 2. - С.56-62.

7. Державна національна програма “Освіта" (“Україна ХХІ століття”) // Освіта. - 1993. - № 44, 45, 46. - 38 с.

8. Загальна психологія. / За загальною редакцією академіка С.Д. Максименка. Підручник. - 2-ге вид., переробл. і доп. - Вінниця: Нова Книга, 2004. - 704 с.

9. Зимняя И.А. Речевая деятельность: язык и речь // Сб. науч. трудов МГПИИЯ им.М. Тореза. - Вып.170. - М. - 1981. - С.24-34.

10. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. - СПБ.: Питер, 2000. - 480 с.

11. Коваль А.П. Культура ділового мовлення. - К.: ВО Вища школа, 1977. - 232 с.

12. Коваль А.П. Культура української мови. - К.: Наукова думка, 1966. - 186 с.

13. Куписевич Ч. Основы общей дидактики. - М.: Просвещение, 1995. - 248 с.

14. Лингвистический энциклопедический словарь / Сост.В.Г. Рябов. -М.: Народное Образование, 1990. - 984 с.

15. Мойсеюк А. Є. Педагогіка. Навчальний посібник.3-є видання, доп. - К.: ВАТ КДНК, 2001. - 608 с.

16. Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології: Навчальний посібник. - К.: Просвіта, 2000. - 368 с.

17. Основы педагогического мастерства: Учебное пособие для педагогических специальностей высших учебных заведений / Под ред. И.А. Зязюна. - М.: Педагогика, 1989. - 332 с.

18. Подласый И.П. Педагогика: Новый курс: В 2 кн. Кн.1. - М.: Высшая школа, 1999. - 564 с.

19. Рогова Г.В. Повышение эффективности обучения иностранному языку за счет улучшения психологического климата на уроке. -ИЯШ. - 1977. - №5. - С.34-38.

20. Рубинштейн С.Л. Принципы и пути развития психологии. - М.: ВО Высшая школа, 1959. - 346 с.

21. Савчин М.В., Василенко Л.П. Вікова психологія. Навчальний посібник. - Дрогобич: Видавнича фірма “Відродження”, 2001. - 287 с.

22. Сагач Г.М. Золотослів. - К.: РЕА, 1993. - 578 с.

23. Сагач Г.М. Мистецтво ділової комунікації. - К.: А.С.К., 1995. - 312 с.

24. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. - К.: Видавничий центр “Академія", 2002. -528 с.

25. Харламов И.Ф. Педагогика: Учебное пособие.4-е изд. перераб. и доп. - М.: Гардарики, 1999. - 519 с.

26. Чак І.Д. Складні випадки українського слововживання. - К.: Радянська школа, 1969. - 246 с.

27. Шепель В.М. Имиджелогия: секреты личного обаяния. - М.: Россия, 1994. - 348 с.

28. Ягупов В.В. Педагогіка: Навчальний посібник. - К.: Либідь, 2003. - 560 с.

Додаток
План проведення уроку з формування та розвитку комунікативно-мовленнєвих вмінь учнів (2-й клас, IV-та навчальна чверть)

Тип уроку - урок-закріплення засвоєних знань.

Навчальна дисципліна - “Читання” (позакласне читання).

Мета уроку - навчити учнів правильно ставити питання, логічно міркувати та аналізувати отриману інформацію; розвивати вміння та навички правильно застосовувати вивчену раніше лексику під час комунікативної діяльності; виховувати в учнів старанність, дисциплінованість дбайливе ставлення до результатів праці інших, поважати старших та своїх однокласників, бути ввічливими та адекватно поводити себе в колективі.

Обладнання - роздатковий матеріал на теми “Кіно", “Телебачення", “Спорт", “Читання книг”; картки із зображеннями предметів, назви яких було вивчено раніше, написаними словами на вказані вище теми; індивідуальні завдання з позакласного читання.

Хід уроку.

Організаційний момент (3 хвилини): вчитель усаджує учнів, встановлює порядок у класі та налаштовує учнів до навчальної діяльності.

Основна частина (25 хвилин):

Вчитель: Я вважаю, що кіно - це одне з чудес нашого віку. Без кіно нам було б нецікаво жити, тому що ми не змогли б узнати багато цікавого. Наприклад, нещодавно ми ходили у кінотеатр. І всі дивилися новий мультфільм...

Учні: Так!. Ходили!. Дивилися!. А мені мультфільм сподобався!. А мені сподобалося... А як цей фільм називається?. А що робили звірі у місті?

Вчитель: Мультфільм називається “Мадагаскар". А в місті знаходився зоопарк, де жили звірі... А хто з вас дивився ще цікаві мультфільми? Розкажіть нам, що вам більше за все сподобалося!

Учень Х.: Я дивився мультфільм “Духи". Мені там сподобалося... (розказує, що його більше вразило)

Вчитель під час розповіді учня допомагає йому правильно вживати складносурядні конструкції і слова на кшталт екран, кінотеатр, проектор, монітор, демонстрація, показуючи графічні зображення згаданих вище об'єктів на картках.

Вчитель: На жаль, я не можу дуже часто ходити у кінотеатр, а то б я не пропускала жодного фільму чи мультфільму. Зате ми маємо такий пристрій, як телевізор, який дозволяє нам, не виходячи з дому, дивитися різноманітні передачі. Наприклад, В., які тобі подобається дивитися телепередачі?

Учень В.: Мені подобається дивитися “Перший мільйон”!

Вчитель: А можеш пояснити, чому тобі подобається дивитися цю телегру?

Учень пояснює, що йому подобається у телепередачі. Вчитель уважно слідкує за мовленням учня та виправляє помилки, якщо такі з'являються. Допомагає підказками та наочністю під час відповіді.

Вчитель: А мені подобається дивитися “Спорткур'єр", “Ранкову пошту", “Велике прання” тощо. Тільки я не змогла подивитися останню передачу “Ранкової пошти": була дуже зайнята. Хотілося б узнати, що цікавого було в тій передачі! Ви не могли б мені розказати про неї?

Учні, доповнюючи один одного, розказують про зміст передачі. Вчитель спонукає до обміну думками всередині учнівського колективу: “А чому б тобі, А., не спитати, що сподобалося І.? ”, “Невже все, розказує П., було в тій передачі, Р.? ” тощо.

Вчитель: Дякую за цікаву розповідь! А ще телебачення транслює багато спортивних телепередач. Хто може згадати, які спортивні передачі він бачив? Які команди грали? Хто переміг? Який був рахунок гри? (фронтальне опитування)

Ключові слова до теми “Спорт” (пенальті, штрафний, арбітр, дистанція, коментатор, одинадцятиметровий, показати жовту / червону картку тощо) вчитель записує на дошці і потім вголос разом з учнями повторює, чітко і голосно.

Вчитель: А зараз ми поділимося на пари /по двоє і спробуємо пограти в “Розкажи другові". Зараз кожен згадає про найбільш цікаві моменти зі спортивної передачі, яку він дивився, і розкаже своєму сусідові. На дошці ми записали слова, які треба використати у своїй розповіді.

Під час організації та проведення ігрової діяльності вчитель ходить між рядами, коректуючи мовлення учнів, допомагає їм, приєднуючись тимчасово до того чи іншого діалогу

Потім вчитель просить одну-дві пари продемонструвати діалоги для всіх учнів. Далі учні знову розказують про спортивні передачі, але вже вчитель дає кожному окрему тему (наприклад, В. і Б. складають діалог про передачу “Гол! ”, а А. і С. - про “Спорттайм", відповідаючи на уточнюючи запитання вчителя та інших учнів).

У процесі бесіди з'ясовується, що учень X., дуже полюбляє дивитися футбол. Але він не зміг подивитися останній футбольний матч чемпіонату країни: він в цей час був на святкуванні дня народження свого товариша.

Вчитель: Х. ! Розкажи нам, будь-ласка, про день народження свого товариша? Було весело? Що ви робили? В які ігри грали?. .

Учні: А де живе цей твій товариш?. А які іграшки ти йому подарував?

Учень Х.: Я подарував йому книжку про пригоди капітана Врунгеля.

Вчитель: А багато книжок йому подарували? Ти сам теж полюбляєш читати, чи не так? А скажіть мені, діти, чому кажуть, що якщо читаєш книгу, то стаєш розумним? Для чого в світі існують книги? А хто з вас любить читати? І ви читаєте самі, чи треба, щоб біля вас мама сиділа? Яку книжку кожен з вас прочитав нещодавно? Добре, ти, П.? Тоді розкажи нам подрібніше про що книжка, яку ти прочитав?

Під час розповіді учнів вчитель застосовує картки як ілюстративний метод, перевіряє, які книжки і наскільки уважно читали інші учні. Обов'язково хвалить старанних та журить тих, хто нічого не зробив.

Завершальний етап (7 хвилин): вчитель підводить підсумки:

Дивіться про скільки цікавого ми з вами встигли поговорити, скільки нових слів ви узнали! Вам було цікаво на уроці? А що саме більше? тощо.

Підводяться загальні бали результатів навчально-пізнавальної та розливальної діяльності учнів. Вчитель роздає завдання додому, підготовлене на ксерокопіях:

Вдома, діти, ви прочитаєте текст, який я вам зараз даю та намалюєте предмети, про які ми з вами говорили сьогодні.

Вчитель закінчує урок.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6