* соціально-економічну харак-теристику професії, де подаються історичні відомості про її виникнен-ня і розвиток, галузі економіки, в яких вона розповсюджена, потреби регіону в кадрах даної спеціальнос-ті, географію її поширення, про під-приємства, організації, фірми, де працюють фахівці, форму організа-ції праці;

* виробничу характеристику про-фесії: умови праці, робоче місце та його особливості, головний пред-мет праці, продукція або результат праці, основна мета праці, основні знаряддя праці та їх особливості, го-ловні виробничі функції, операції та дії, найважливіші професійно не-обхідні знання, вміння та навички;

* санітарно-гігієнічні умови пра-ці, тобто рівень важкості і напруже-ності праці, обмеження у виборі про-фесії за статтю та віком, режим пра-ці та відпочинку, змінність праці, завантаження аналізаторів під час роботи, несприятливі фактори робочої зони, медичні перестороги та обмеження вибору професії;

* вимоги професії до індивідуа-льно-психологічних особливостей спеціаліста, де вказуються добова біоритміка та нейродинаміка, психомоторика (рухові дії, їх сила, темп, швидкість, точність, ритм, коорди-нація рухів), сенсорно-перцептивні особливості сприймання (сприй-мання предмета, швидкість реакції на подразники), особливості різно-видів пам'яті, уваги, мислення, уяви та мовлення, інтелектуального роз-витку, емоційно-вольової сфери, рис характеру та темпераменту фахівців;

* відомості про підготовку кад-рів: типи навчальних закладів, тер-міни та форми навчання, необхід-ний рівень загальноосвітньої підго-товки, перспективи професійного зростання та розвитку фахівця.

Ознайомлювати учнів з професіограмами у повному обсязі доціль-но у 8 -- 9 класах. У школі їх можна гарно оформити у вигляді катало-гів професій за їх типами, стендів-вертушок, з фотокартками робочо-го місця даної професії тощо та ви-ставити в куточку профорієнтації в шкільній майстерні чи кабінеті на видному й доступному для учнів місці.

Професіографічна інформація про різні спеціальності не може бу-ти шаблонною і залежить від актуа-льності й характеру професії, від перспективності й потреби в кадрах працівників даної професії в місті, районі, області і навіть від наявнос-ті конкретного матеріалу з даної про-фесії. Тому в деяких випадках на-водяться історичні відомості про професію, в іншому -- дається ха-рактеристика санітарно-гігієнічних умов праці тощо. Ставлення підліт-ків 10 -- 15 років до праці часто за-лежить від того, як вони ставлять-ся до конкретної людини -- пред-ставника даної професії. Отож, для виховання поваги до людей праці і масових професій велике значення мають конкретні приклади із жит-тя новаторів підприємства даного міста.

У підлітків 5 -- 9 класів інтерес до професії під впливом різних внут-рішніх факторів часто і швидко змі-нюється. Іноді вони невірно уявля-ють зміст праці і перспективи вдо-сконалення масових професій; неправильно оцінюють свої можли-вості; ігнорують психофізіологічні особливості, часто переоцінюють свої сили. Мало хто з них цікавить-ся своєю майбутньою професією, ще менше вони беруть участь у тех-нічних та інших гуртках, спеціаль-них школах тощо. Із цього випли-ває, що в профорієнтаційній робо-ті з учнями цього віку слід приділяти велику увагу виявленню і розвитку у них стійкого інтересу до визначе-ного виду трудової діяльності, який відповідає їхнім нахилам та індиві-дуально-типологічним особливос-тям, стану здоров'я і психофізіоло-гічним даним. Значну увагу треба приділяти також вихованню в учнів інтересу до тих професій, які по-трібні в даний час країні, розкрива-ючи при цьому позитивні та нега-тивні сторони професії. Цьому сприяє вивчення курсу «Основи вибору про-фесії». Однак він не вирішує всіх проблем професійного самовизна-чення школярів.

Основною формою організації профорієнтаційної роботи в проце-сі трудового навчання є заняття з класом чи групою в навчальних шкільних майстернях або кабінетах обслуговуючої праці. На будь-якому занятті і з будь-якої теми можна і потрібно подавати профорієнтацій-ний матеріал, використовуючи такі методи як: розповідь, короткі лекції, бесіди, демонстрування відеофільму чи кінофільму, прослуховування фонограм, виробничі ілюстрації, завдання і вправи з практичним і виробничим змістом, повідомлен-ня учнів тощо. Вибір методу зале-жить від типу заняття, вікових особ-ливостей учнів, наявності потрібно-го матеріалу та інших умов.

У 5 --7 класах поширеним ме-тодом є розповідь, пояснення з ви-користанням різноманітної наоч-ності: демонстрування діа-, відео- і кінофільмів, готових об'єктів пра-ці й різних промислових виробів, інструментів, обладнання тощо. Ознайомлення з тією чи іншою про-фесією, пов'язаного з темою окре-мого заняття або цілого розділу про-грами, можна здійснювати під час вивчення нового матеріалу, його за-кріплення, на вступному інструк-тажі до лабораторної чи практич-ної роботи, в процесі самостійної діяльності учнів або на заключно-му інструктажі.

Найпоширенішими методами у 5 -- 9 класах є бесіда з профорієнта-ції, повідомлення про професії, написання професіографічних рефе-ратів, проведення професіографіч-них досліджень учнями. Важливим при цьому є те, що отримана таким чином інформація більше переко-нує, поглиблює потребо-мотивацій-ну сферу особистості учня, суттєво впливає на його самовизначення і самооцінку в процесі подальшої профконсультації та профвідбору.

Бесіда завжди повинна бути ло-гічним продовженням навчального матеріалу, який вивчається, і готу-ється заздалегідь за визначеним пла-ном, що відображає структуру лрофесіограми або окремі її складові частини. Учням дається завдання: зібрати інформацію з даної профе-сії на підприємстві, в організації, на фірмі, у своїх родичів, знайомих, використовуючи літературні джере-ла, виступи по радіо і передачі те-лебачення тощо. Це дає можливість жвавіше провести бесіду, оскільки учні є не тільки слухачами, а й ак-тивними учасниками, які пізнали деякі секрети певної професії. Під час бесіди учні повинні отримати максимум інформації про профе-сію, зацікавитись нею, тому її слід проводити зрозумілою чіткою мо-вою, образно, емоційно, з підкріп-ленням окремих положень прикла-дами з життя. Важливо у процесі бе-сіди демонструвати різне обладнання, інструменти, пристрої, вироби, пока-зувати фотографії, демонструвати різні прийоми роботи, які розкри-вають найбільш привабливі сторо-ни даної професії. Потрібно підкрес-лювати творчий характер праці в да-ній сфері діяльності.

Такі бесіди про професії продов-жуються і на лабораторно-практич-них і практичних заняттях у вигля-ді коротких профорієнтаційних ко-ментарів. Важливо відмітити, в якій професійній діяльності застосову-ються операції, які виконують учні на даному занятті чи в процесі про-дуктивної праці, які знання, вмін-ня та навички потрібні робітникам даної спеціальності. На заключно-му занятті в кінці навчального ро-ку проводиться підсумкова бесіда, на яку можуть бути запрошені ви-пускники школи, які успішно пра-цюють за обраною спеціальністю. Таким чином, бесіда не є «чистим» методом, а використовується в поєд-нанні з іншими методами і прийо-мами профорієнтаційної роботи вчи-теля з учнями. Під час її проведення бажано використовувати аудіо-візуальні засоби (телебачення, маг-нітофони, діафільми, відеофільми та кінофільми), а також стенд-професіограму даної професії, яка ви-конує роль плану бесіди.

До бесіди слід готуватися зазда-легідь, як відмічалось раніше, за ви-значеним планом. Нижче наводи-мо примірний план бесіди:

1. Ознайомлення з історією ви-никнення і розвитку даної професії.

2. Основний зміст професії: що роблять люди даної професії, в яких галузях економіки вони працюють, потреби підприємств, фірм міста, району в цій професії.

3. Матеріали та знаряддя праці, які використовуються в даній тру-довій діяльності.

4. Умови праці.

5. Загальнотрудові, загальнотехнічні й спеціальні знання, вміння і навички, якими повинен володіти працівник даної професії.

6. Психофізіологічні вимоги про-фесії до людини.

7. Економічні відомості про про-фесію.

8. Підготовка кадрів та етапи про-фесійного і творчого зростання.

У 9 класі можна рекомендувати метод підготовки повідомлень са-мими учнями. Він вимагає ретель-ної підготовки і повинен проводи-тись за рекомендованим вчителем планом, який має включати ті самі питання, що й план бесіди, наведе-ний вище. Матеріал для повідом-лення про професії учні можуть бра-ти з енциклопедій та довідників, з журналів та газет, бесід із знайоми-ми, рідними та з інших джерел. Отри-мана таким чином інформація сприяє розвитку професійного інтересу. То-му доцільно залучати школярів до такої діяльності вже з 5-- 6 класів.

Під час планування занять з тру-дового навчання вчитель повинен вказувати як навчальну, виховну, розвивальну, так і профорієнтацій-ну мету. В плані-конспекті заняття відображається конкретний харак-тер профорієнтаційного матеріалу, тісно пов'язаний з темою заняття та його змістом. Учитель чітко й ко-ротко повинен відобразити в плані заняття профорієнтаційний мате-ріал, вказавши можливі методи і прийоми його реалізації. Нижче на-водиться приклад плану заняття в 7 класі з включенням матеріалу проф-орієнтаційного змісту.

Тема. ТОКАРНІ РОБОТИ

Мета: 1. Навчальна: повторити знання про будову токарно-гвинто-різного верстата; сформувати знан-ня про організацію робочого місця токаря, токарні різці, їх різновиди та кути, режими різання, підготов-ку верстата до роботи, прийоми об-точування циліндричних поверхонь; навчити учнів встановлювати і за-кріплювати різці і заготовки, нала-годжувати верстат на задані режи-ми різання, обточувати циліндрич-ні поверхні з виступами.

2. Виховна: виховувати в учнів працелюбність, культуру праці, бе-режливість, естетичний смак під час виготовлення деталей на токарно-гвинторізному верстаті.

3. Розвивальна: розвивати у шко-лярів технічне мислення, творчі й технічні здібності, просторову уяву, уважність, координацію і точність рухів рук під час роботи на токар-ному верстаті..

4. Профорієнтаційна: формувати в учнів повагу до людей праці, про-довжити ознайомлення зі змістом та умовами праці токаря.

Дидактичні засоби: плакат «Організація робочого місця тока-ря», таблиця з правил безпечної праці під час роботи на токарно-гвинто-різному верстаті; діафільм «Спосо-би обробки зовнішніх циліндричних, торцевих поверхонь та канавок на токарному верстаті»; стенд-професіограма «Токар»; вироби, виготов-лені на токарних верстатах.

Обладнання, інструмен-ти та матеріали: токарно-гвин-торізні верстати ТВ-4, різці прохід-ні та підрізні; креслення та інструк-ційно-технологічні карти на деталі циліндричної форми; штангенцир-кулі, кутоміри, шаблони; заготовка зі сталі для ступінчастих валів від-повідного діаметра.

Об'єкт праці: вал ступінчас-тий (кількість валів визначається, виходячи з матеріальної бази май-стерні та замовлень).

Хід заняття

Після організаційного моменту вчитель вручає перехідний вимпел кращій бригаді за результатами ро-боти на попередньому занятті й пе-реходить до опитування учнів про будову токарно-гвинторізного вер-стата. Після опитування вчитель роз-починає виклад техніко-технологіч-них відомостей про організацію робочого місця токаря, про будову і призначення прохідного та підріз-ного різців, кутів цих різців, вибір режимів різання. Тут доцільно про-демонструвати різці, які викорис-товує у своїй роботі токар; поясни-ти, чим вони відрізняються від різ-ців, якими будуть користуватись учні. Також слід показати і вироби, виготовлені за допомогою цих різ-ців на шкільному та промисловому верстатах.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7