Методика проведення предметних уроків із природознавства - рефераты, скачать рефераты, бесплатно рефераты

Рефераты. Методика проведення предметних уроків із природознавства

i>Вивчення нового навчального матеріалу.

Як зазначають В.П. Горощенко та І.А. Степанов [21], етап вивчення нового навчального матеріалу на предметному уроці містить у собі такі основні компоненти:

показ об'єкта та встановлення його назви, спостереження загального вигляду об'єкта і встановлення основних його частин;

розгляд об'єкта і виявлення головних та другорядних ознак;

виявлення ознак подібності і відмінності з іншими об'єктами, які добре відомі учневі (спиратися потрібно, перш за все, на знання, отримані під час власних спостережень учнів на екскурсіях);

узагальнення знань про об'єкт; закріплення отриманих знань і подальше їх удосконалення (в процесі виконання домашньої роботи).

Сприймання й усвідомлення учнями нового навчального матеріалу на предметному уроці проводиться переважно методом бесіди з використанням колекцій, гербаріїв, чучел, живих рослин, інших об'єктів. Одночасно, для більшої конкретизації, проводиться робота з таблицями, навчальними картинами. Лише коли діти вже знають, що будуть робити, їм роздають матеріал. Якщо роздати матеріал до уроку, наявність на партах різних предметів відверне увагу дітей від бесіди й ускладнить її проведення.

Після бесіди доцільно продемонструвати дітям фрагмент відеофільму, діафільм або кадри діапозитивів. Переглядаючи їх, учні спочатку пояснюють зміст побаченого, читають текст. Це активізує мислення учнів, дає можливість виявити їхній життєвий досвід.

На думку Л.К. Нароочної, Г.В. Ковальчук і К.Д. Гончарової [36], вивчення нового матеріалу на предметному уроці можна проводити двома основними способами. За одним способом заняття проводяться фронтально, коли діти під безпосереднім керівництвом учителя одночасно виконують одні й ті самі дії. Другий спосіб полягає в тому, що учням даються завдання (усно або заздалегідь записуються на дошці), за якими кожен виконує самостійну роботу. Це робота за попереднім завданням.

Фронтальний спосіб проведення предметних уроків дає можливість працювати з усім класом: учитель стежить за роботою всіх учнів, перевіряючи і допомагаючи їм; учні допускають менше помилок, швидше засвоюють опрацьований матеріал.

Проте при фронтальному способі проведення предметного уроку не обов'язково всю роботу проводити під диктовку, частину її учні можуть зробити за написаним на дошці планом або провести нескладний дослід самостійно. Це потребує від них відповідного вміння та самостійності.

Звичайно, перший об'єкт із ряду однорідних (наприклад, корисну копалину) потрібно вивчати фронтальним способом. Коли ж діти оволоділи прийомами вивчення властивостей шляхом порівняння, проведення дослідів тощо, наступний об'єкт (наприклад, найпоширенішу корисну копалину своєї місцевості) доцільно вивчати іншим способом - за попереднім завданням. Спочатку вчитель пояснює учням значення роботи і розказує, якими прийомами її потрібно виконувати, а потім пропонує інструкцію проведення дослідів для вивчення властивостей об'єктів. Інструкція роздається учням на кожну парту або записується на дошці. Завдання, які мають виконувати учні згідно з інструкцією, аналогічні тим, за якими учні працювали раніше під керівництвом учителя.

Після проведеного інструктажу з'ясовується, хто що не зрозумів, учні-асистенти роздають весь матеріал і діти приступають до роботи.

Порівнюючи між собою значення обох прийомів проведення предметних уроків, ми знаходимо у кожного свої позитивні та негативні сторони. Зокрема, фронтальна робота проходить рівномірно, у класі немає особливо відстаючих учнів і учнів, що забігають наперед. Дисципліна добра. Учні, постійно слухаючи команду вчителя, знають, що їм треба робити, застосовують правильні робочі прийоми в певній послідовності. Проте є і негативні сторони цього прийому роботи. Фронтальна робота слабо розвиває вміння самостійно працювати. Вона добре розвиває навички, але не виробляє здібностей застосовувати ці навички тоді, коли це потрібно.

Проведення предметного уроку способом за попереднім завданням ускладнює роботу вчителя: йому важче здійснювати контроль за роботою кожної групи учнів, клас працює не одночасно, дисципліна гірша. Проте діти оволодівають навичками самостійної роботи, більш свідомо сприймають навчальний матеріал.

Проводячи предметний урок, учитель повинен вміло застосовувати обидва ці прийоми.

На прикладі фрагменту предметного уроку на тему "Рослинництво рідного краю" (4 клас) розглянемо етап вивчення нового матеріалу.

Аналіз кожної логічно завершеної частини змісту уроку на дану тему показує, що в ньому виділяються три види знань:

Знання, які засвоюються учнями під час безпосередньої діяльності з натуральними об'єктами (живими, гербарними чи колекційними зразками). В наведеному прикладі вони складають першу логічно завершену частину змісту - поняття "зернові рослини".

Знання про тіло або явище, які здобуваються з інших джерел знань, зокрема з образотворчих засобів наочності, розповіді вчителя, кінофільмів, діафільмів, додаткової літератури. У прикладі це стосується другої і третьої логічно завершених частин змісту: уявлення про значення зернових рослин та їх вирощування.

3. Знання, які відомі учням з попередніх уроків та життєвого досвіду. Вони актуалізуються в кожній логічно завершеній частині, але мають різне значення. Наприклад, є основою для усвідомленого сприймання нових знань. Зокрема, щоб сформувати поняття "зернові рослини", насамперед необхідно актуалізувати знання про органи рослин та їх значення, оскільки істотні ознаки, які складають зміст поняття, відображають особливості будови органів зернових рослин: кореня, стебла, листків, квіток (суцвіть), плодів. Або актуалізовані знання у поєднанні із засвоєними на уроці після узагальнення складають зміст нового уявлення чи поняття. Прикладом є актуалізація знань про значення для людини окремих видів зернових рослин.

Мікроструктура етапу засвоєння нових знань, умінь і навичок предметного уроку розробляється з урахуванням виділених вище видів знань у власне предметному змісті теми; психолого-дидактичних закономірностей процесу засвоєння конкретних елементів знань; критеріїв вибору методів і прийомів організації навчально-пізнавальної діяльності школярів. Проілюструємо хід міркування учителя на прикладі вищезгаданого предметного уроку.

У першій логічно завершеній частині змісту розкривається поняття "зернові рослини". Форма знань - поняття - вказує на хід процесу засвоєння, його етапи: сприймання, осмислення, узагальнення, закріплення. Отже, на етапі засвоєння нових знань, умінь, навичок процесу навчання виникає дидактичне завдання організувати засвоєння учнями поняття "зернові рослини". Реалізація цього завдання здійснюється шляхом розв'язання логічно взаємозв'язаних дидактичних підзавдань, зміст яких зводиться до:

а) усвідомленого сприймання гербарних зразків пшениці, жита, ячменю, вівса, рису, кукурудзи за такими ознаками: форма кореня, особливість будови стебла, довжина і ширина листків, тип суцвіття, особливість плодів;

б) осмислення сприйнятого матеріалу (аналіз, порівняння рослин за вказаними ознаками, виділення істотних ознак);

в) узагальнення істотних ознак, формування висновку про сутність поняття;

г) закріплення змісту засвоєного поняття.

Дидактичне завдання розв'язується з допомогою вибраного методу - способу взаємозв'язаної діяльності учителя й учнів. До основних факторів, які зумовлюють вибір методів у конкретній ситуації, насамперед належать зміст логічно завершеної частини теми й можливості школярів виконувати об'єктивно необхідний вид навчально-пізнавальної діяльності, спрямований на її засвоєння. Зокрема, у цій логічній частині змісту вивчаються зовнішні ознаки рослин, які не вимагають істотних змін або перетворень конкретних об'єктів - рослин. Тому найефективнішим способом засвоєння змісту цієї логічної частини теми є практична робота з натуральними об'єктами або гербарними зразками зернових рослин. Діяльність дітей у такій ситуації може бути тільки репродуктивна, адже матеріал новий для учнів, великий за обсягом, зі складними термінами. Виконання репродуктивної практичної роботи доцільно організувати фронтально, під безпосереднім керівництвом учителя. Інструкція про послідовність виконання дій пропонується учням в усній формі. Як зазначалося вище, матеріал містить складну термінологію, якою діти оперуватимуть у процесі осмислення сприйнятих ознак, тому фіксувати результати роботи слід письмово, заповнюючи таблицю. Під час засвоєння таблиця служить опорою для запам'ятовування, а на відповідному етапі - для систематизації й узагальнення.

Кожне дидактичне підзавдання в структурі методу розв'язується з допомогою відповідних конкретних ситуації прийомів організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів. Учителеві слід пам'ятати, що педагогічне керування передбачає не тільки прийоми організації навчально-пізнавальної діяльності дітей, але й прийоми стимулювання, контролю (або організації самоконтролю і взаємоконтролю), коригування (або організації самокоригування і взаємокоригування).

Наведемо фрагмент частини уроку на тему "Рослинництво рідного краю" в 4 класі.

Учням роздаються гербарні зразки рослин пшениці, жита, ячменю, вівса, рису, а зразок кукурудзи демонструється. Щоб забезпечити усвідомлене сприймання, актуалізуються їхні опорні знання:

Пригадайте, на які групи поділяються рослини за будовою стебла? (Якщо дітям важко відповісти, то їм пропонується опора для згадування: малюнки дерева, куща, трав'янистої рослини).

До якої групи належать ті рослини, які знаходяться на парті? Обґрунтуйте свою думку. Щоб правильно висловитися, користуйтеся записаним на дошці реченням: "Ці рослини є..., тому що..."

Пригадайте, що у рослини називається органом? (Орган - це частина рослини).

Назвіть і покажіть на одній із розданих вам рослин всі її органи. Але спочатку пригадайте, в якій послідовності слід називати органи. (Починати потрібно з..., далі назвати. .).

Візьміть першу рослину. Уважно розгляньте її. Якщо впізнали, то назвіть її. (Якщо діти не знають, то рослину називає вчитель).

Інший прийом: щоб допомогти учням назвати рослину, активізувати їхню діяльність, можна використати загадку: "У землі спала, влітку вставала, у лантусі відпочивала, в млині танцювала - людей годувала".

Після аналізу змісту загадки за вказаними ознаками визначається назва рослини.

Потім здійснюється усний опис рослини за таким планом:

Назва рослини.

Форма кореня. (Довгий чи росте пучком).

Форма стебла. Чи заповнене воно всередині?

Довжина і ширина листка. (Довге - коротке. Вузьке - широке).

Як зібрані квітки? (Колос. Волоть. Початок).

Який має плід? (Зернівка).

План попередньо записується на дошці. Вчитель показує зразок роботи, коментуючи кожну свою дію та її результати. Діти працюють услід за учителем. У процесі роботи заповнюється таблиця.

Назва рослини	Корінь	Стебло	Листя	Квіти	Плоди
Пшениця
Жито
Ячмінь
Овес
Рис
Кукурудза

Під час практичної роботи рівень самостійності учнів зростає. По черзі вони описують кожну наступну рослину й заповнюють таблицю. Обов'язково організовуються взаємоконтроль і взаємокоригування, тобто діти уважно стежать, доповнюють, коригують відповіді товаришів. Коли вводиться новий термін, зокрема під час вивчення суцвіть (колос, волоть, початок), учитель показує і називає суцвіття сам, а школярі повторюють. Після опису кожної рослини визначаються ті особливі ознаки, за якими її можна розрізнити серед інших зернових рослин. На них указує вчитель, а учні відшукують на своїх зразках, розглядають, зіставляють їх із цілою рослиною, повторюють. (За якими ознаками можна розпізнати пшеницю? тощо). Далі на основі таблиці діти здійснюють порівняння зернових рослин, визначають подібні і відмінні ознаки. Після узагальнення здобутих результатів формулюється висновок: "Трав'янисті рослини, у яких корінь росте пучком, стебло порожнє, листки довгі, вузькі, а плід - зернівка, називаються зерновими рослинами". Оскільки висновок складний, то його слід робити вчителеві, показуючи на рослинах (без зайвих коментарів) істотні ознаки і називаючи їх. Це дозволить учням цілісно осмислити суть поняття з опорою на конкретні об'єкти і закріпити його в ході репродуктивного повторення.

Для закріплення формулюються запитання:

Які рослини називаються зерновими?

Чому вони називаються зерновими?

Від якого слова походить термін - зернові?

Засвоєні знання є базою для формування відповідних предметних умінь. Важливо визначити місце цього процесу в структурі уроку. Так, оволодіння школярами одним із умінь - розпізнавати конкретні зернові рослини (жито, пшеницю,. .) - доцільно організувати на початку засвоєння наступних логічно завершених частин змісту. З цією метою необхідно спочатку показати дітям рослину, яку вони самостійно називають, обґрунтовуючи відповідь, а потім перейти до формування в них уявлення про її значення. Таким чином, одночасно забезпечується наступність між логічно завершеними частинами, взаємозв'язок між ними та опора для усвідомленого сприймання нового змісту. Формування іншого уміння - розрізняти зернові рослини серед інших груп трав'янистих - буде ефективним на етапі систематизації та узагальнення засвоєних знань, умінь і навичок і на етапі їх застосування.

У другій логічно завершеній частині змісту теми розкриваються уявлення про значення зернових рослин, які засвоюються за допомогою конкретного фактичного матеріалу. Тому навчально-пізнавальна діяльність учнів має репродуктивний характер.

Зміст цього уявлення охоплює два види ознак: відомі дітям із попередніх уроків і життєвого досвіду й нові для них, але доступні для самостійного сприймання. Отже, знайому інформацію слід актуалізувати, а потім доповнити результатами роботи з різних джерел, що дають готові знання. Наприклад, інформацію про значення однієї рослини повідомляє учитель, про значення іншої діти читають у підручнику або знаходять у таблиці, на якій зображено виготовлені з неї продукти і т. ін.

Проведений аналіз свідчить, що оптимальним методом засвоєння наведеного змісту є репродуктивна бесіда у поєднанні з роботою над текстом підручника, образотворчими засобами наочності, розповіддю учителя.

Розглянемо фрагмент цієї частини уроку.

Дітям пропонується завдання на розпізнавання конкретної рослини. Завдання можуть мати різний зміст:

Страницы: 1, 2, 3, 4