пристрасть до наркотиків (наркоманія) та хімічним речовинам наркотичної дії (токсикоманія) [13].

3 аналізу даних вітчизняних та зарубіжних дослідників причин хвороб людини та їх питомої значимості випливає, що, якщо всі причини хвороб и порушень гармонічного розвитку прийняти за 100%, то розклад виглядає наступним чином: спосіб життя та поведінка людей зумовлює 50% всіх хвороб, стан навколишнього середовища - 20%, спадкові фактори -- 20%, стан охорони здоров'я, її організація, медикаментозні та технологічні засоби - 8%, інші фактори - 2%. Таким чином, якщо розділити 20 «спадкових» відсотків на рівні частини и 10% приєднати до перших 50%, так як людина особисто «умудряється» змінити свій генотип за допомогою шкідливих звичок, то від кожного з нас залежить наше здоров'я та довголіття на 60%.

Таким чином, третьою групою факторів є спосіб життя, що має провідне значення (60%) в збереженні та укріпленні здоров'я, підвладний дуже часто регулюванню самою людиною. Перш за все, це не стільки те, чого людина робити не повинна (шкідливі звички), скільки те, що вона повинна повсякденно робити, укріплюючи та удосконалюючи організм, своє здоров'я [9,11,13].

Здоровий спосіб життя різноманітний. Однак основними його елементами є система постійного, що тренується, та посильного віку стану здоров'я руху; фізіологічно обґрунтоване харчування, система загартування організму, використання природних методів періодичного очищення організму, знання та використання методів психологічного розвантаження та психологічної амортизації; використання цілющих і живильних резервів рослин та багато іншого. Елементи здорового способу життя повинні сприяти не тільки відсутності хвороб, але такому стану здоров'я, який ВООЗ визначає як «стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя» [14].

Стан здоров'я розглядається як здатність організму адаптуватися до умов навколишнього середовища, Перехід від здоров'я до хвороби виникає шляхом поступового зниження адаптаційних можливостей організму через прикордонні стани, які отримали назву до нозологічних. Організм людини, страждаючий через непереривні стресові впливи, необхідно розглядати як динамічну систему, здійснюючу непереривне пристосування до умов шляхом змін рівня функціонування окремих систем та відповідного напруження регуляторних механізмів. Пристосування або адаптація до нових умов досягається ціною витрати функціональних ресурсів організму [15].

Адаптація - одна з фундаментальних властивостей живої матерії, являється результатом та засобом вирішення внутрішніх та зовнішніх протиріч життя, існує і формується на грані життя і смерті, здоров'я та хвороби, за рахунок їх зіткнення та взаємопереходу. Адаптованість носить не лише біологічний характер, але і соціальний, досягається іноді ціною певних ушкоджень, дисгармонією у порівнянні з нормою.

Гомеостатичні властивості цілісного організму являються наслідком одночасної дії численних та складно організованих регуляторних механізмів, серед яких одне з важливих центральних місць займає вегетативна регуляція, що забезпечує постійне зрівноваження речовини та енергії в організмі, його органах і тканинах.

Адаптація та гомеостаз - взаємопов'язані і доповнюючи один одного процеси. На підставі уяви про гомеостаз і адаптацію групою дослідників була запропонована класифікація функціональних станів організму. По 10-ти бальній шкалі пропонувалося виділити достатньо тонкі межі функціональних станів у здорових та практично здорових людей [16,17].

В результаті узагальнення досвіду масових профілактичних обстежень сформувалася класифікація, що включає 4 класи станів: здоров'я з достатніми функціональними (адаптаційними) можливостями організму; донозологічні стани, при яких оптимальні адаптаційні можливості організму забезпечуються більш високою, чим є у нормі, напругою регуляторних систем, що веде до підвищеної витрати функціональних ресурсів організму; -преморбідні стани, що характеризуються зниженням функціональних можливостей організму, проявляються у двох стадіях:

а)с переважанням неспецифічних змін зі сторони серцево-судинної системи (ССС);

б)с переважанням специфічних змін зі сторони певних органів та систем, гомеостаз котрих порушений, але завдяки механізмам компенсації прояв захворювання може бути вираженим або знаходитися в початковій стадії та мати компенсаторний характер;

в) з порушенням механізмів компенсації.

У даному стані, як правило, спостерігаються різноманітні захворювання в стадії субкомпенсацї або декомпенсації. Зниження адаптаційних можливостей організму пов'язано зі зміною фізіологічних функцій, а саме зі зміною міокардіального та гемодинамічного гомеостазу.

Це характеризується зростом артеріального тиску (AT), зниженням зовнішньої роботи серця. Але при до нозологічних та преморбідних станах зміна фізіологічних показників не виходе за межі клінічної норми та не приваблює уваги лікарів [18,19].

Говорячи про фактори, що здійснюють несприятливий вплив на здоров'я (патогенні фактори), в аспекті охорони здоров'я студентів, необхідно розділити їх на дві великі групи: фактори, безпосередньо пов'язані з освітнім процесом, освітніми закладами, та всі інші фактори, потенційно здійснюючі вплив на здоров'я студентів.

Перелік загально патогенних факторів, що наносять шкоду здоров'ю студентів:

1. Низький рівень мотивацій на збереження та укріплення індивідуального здоров'я. Зараз все частіше можна почути про відсутність культури здоров'я в Україні. Людина не прагне взяти на себе відповідальність за здоров'я. Народжуючись здоровою, самого здоров'я людина не відчуває до тих пір, доки не виникнуть серйозні признаки його порушення. Тепер, відчувши хворобу та отримавши полегшення від лікаря, вона все більше схиляється до впевненості про залежність свого здоров'я саме від медицини.

2. Звуження поняття здоров'я. Не дивлячись на те, що більшість спеціалістів тримаються визначення здоров'я, даного ВООЗ, часто мають на увазі його фізичну складову, забуваючи про соціально-психологічну та духовно-моральну складову поняття. Дійсно, для характеристики стану населення, як правило, використовується класична тріада: смертність в різних вікових категоріях, рівень та структура загальної захворюваності, а також досягнутий рівень фізичного розвитку. Статистичні дані можливо знайти тільки в цих критеріях. Психологічну складову здоров'я ми маємо можливість оцінити, але розрізнено. На сьогодні ще не розроблена комплексна система оцінки рівня здоров'я людини, що охоплює всі його складові. Важливо переломити цю тенденцію і керуватися визначенням здоров'я, як багатогранного поняття, що включає всі три аспекти.

3. Вплив несприятливих для здоров'я екологічних факторів. За даними екологів, більша частина нашої країни -- зони екологічної неблагополуччя. А це зумовлює шкоду для здоров'я людей и питної води, і продуктів харчування, що зростають на цих територіях. Але ж ходити в протигазі, захиститися від радіації, зовсім відмовитися від більшості продуктів харчування та ін.. - неможливо. І чим слабше (більш незахищений) організм, а саме такий є організм дитини, тим більш тяжкі наслідки для його здоров'я від впливу шкідливих факторів навколишнього середовища.

4. Вплив несприятливих для здоров'я антропогенних факторів. До них належить широкий спектр патогенних впливів -- від впливу електромагнітних полів, в «павутині», де ми проводимо більшість життя, та частих поїздок у транспорті до соціально-психологічних впливів засобів масової інформації. Саме ці атрибути міського життя визначають походження значної частини неврозів, депресивних станів, психосоматичних захворювань, проявів агресії, зросту споживання алкоголю та наркотиків.

5. Відсутність цілісної та цілеспрямованої системи формування культури здоров'я населення.

відсутність послідовної та безперервної системи навчання здоров'ю;

низький рівень санітарно-гігієнічної роботи;

відсутність моди на здоров'я;

Недосконалість законодавчої, нормативно-правової бази, що регламентує діяльність з охорони здоров'я населення, а саме дітей і підлітків шкільного віку.

Не сформованість культури здоров'я у викладачів, неблагополуччя їх стану здоров'я.

Разом з такими факторами, як генетична обумовленість, несприятливі соціальні, екологічні умови розвитку та їм подібні, несприятливий і суттєвий вплив на здоров'я студентської молоді здійснює інша група факторів - «внутрішньо вузова», що має безпосереднє відношення до проблеми здоров'язберігаючих освітніх технологій. З негативним впливом саме цих факторів, до яких відносяться інтенсифікація та нераціональна організація учбового процесу, невідповідність методик навчання віковим можливостям студентів та ін., спеціалісти зв'язують до 40% підліткової патології. Слід відмітити, що стомливість у навчанні не є наслідком якоїсь однієї причини (складності матеріалу або психологічної напруженості), а певним поєднанням, сукупністю різноманітних факторів [20,21,22].

Інтенсифікація освітнього процесу йде різноманітними шляхами. Перший -- збільшення кількості учбових годин (уроків, позаурочні заняття, факультативи тощо). Суттєве збільшення учбового навантаження в подібних закладах не проходить безслідно: у цих юнаків частіше відмічається більша поширеність і виразність нервово-психічних порушень, більша втомлюваність, що супроводжується імунними та гормональними дисфункціями, більш низька опірність хворобам та інші порушення.. В більшості досліджень відмічається чітка залежність зросту відхилень в стані здоров'я від інтенсивності учбового навантаження.

Частий наслідок інтенсифікації -- виникнення в студентів станів втоми, стомлення, перевтоми. Саме перевтома створює передумови розвитку гострих та хронічних порушень здоров'я, розвитку нервових, психосоматичних та інших захворювань [19,23].

Згідно з дослідженнями Г.Н. Спіранського, якщо у пiдлiтка сформувався синдром стомлення, що виражається в зниженні працездатності, підвищеній неуважності, роздратованості, в'ялості, чи, навпаки, в руховому та речовому збудженні, головній болі, втраті апетиту чи його різкого зростанні та в багатьох інших симптомах, що навіть дев'яти годинний нічний сон не знижує стомлення.

Фізіологічна основа стомлення -- пригнічення діяльності коркових центрів. В подальшому - гальмування поширюється на підкоркові центри, пригнічується судинна активність, затрудняється робота умовних рефлексів. З гострого стану стомлення, якщо його не компенсувати, може стати хронічним. Особливо часто хронізація стомлення виникає у студентів які захоплюються навчанням та погано його контролюють.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7