Звикання до школи потребує значного нервового напруження від дітей. Імпульсивність, що спонукає дитину до дії ще дуже велика. До кінця першого навчального року дисциплінована поведінка стає звичкою для школярів. В учнів першого-четвертого класів помітно зростає вміння виявити вольові зусилля. Вони виявляються в розумовій діяльності молодших школярів. В дітей змінюються мотиви, які спонукають їх до вольового зусилля.
Помітно зростає роль громадської думки, колективних відносин. Побоювання дитини бути якоюсь мірою неповноцінною, боягузливою, або слабкою спонукає 9-11 річних дітей особливо хлопчиків, виконувати різні безрозсудливі вчинки, щоб довести дітям - одноліткам і собі свою силу, хоробрість, витривалість.
Стикаючись із такими виявами волі в дітей цього віку, потрібно пояснити їм істотні ознаки схожих зовнішньо, але зовсім різних по суті якостей людини, наприклад, таких, як сміливість і безрозсудливість, справжня мужність і просте бажання похвалитись перед товаришами.
Часто, захищаючи своє рішення, свої судження і дії, молодший школяр виявляє безглузду впертість. Невпевненість у собі, що поєднується з бажанням здаватись всезнаючим і всерозуміючим - характерна риса молодших школярів на порозі їх переходу в підлітковий вік (Р.О.Люблінська).
Часто молодші школярі хочуть зробити більше, ніж можуть: у момент прийняття рішення вони не враховують ні своїх можливостей, ні тих труднощів, які можуть виникнути під час вирішення справи, в результаті чого задумане залишається невиконаним. Наявність сильного мотиву взагалі заважає дитині розмірковувати, і вона часто діє неправильно, бо через сильне бажання не задумується про наслідки. Наприклад, школярі мали вибрати для себе в подарунок дуже цікаву іграшку - за умови, якщо виконають явно важке завдання - або менш цікаву - після виконання значно легшого завдання. В решті-решт вони його не виконали і не одержали нічого. До речі, поза цією ситуацією вибору вони адекватно оцінювали свої можливості. На запитання, про що вони думали, вибираючи завдання, з яким не можуть справитися, більшість відповідала, що вони ні про що не думали, а мали одне бажання - одержати конструктор. Таким чином, у випадку виниклої в дитини сильної потреби і прагнення поставити перед собою одразу безліч завдань, їй потрібно допомогти, обмеживши кількість справ.
Воля розвивається в процесі становлення особистості. Цей процес не може відбуватися відокремлено від інтересів, що складаються в дитини, ставлень, які формуються до навколишніх людей, дорослих однолітків і до самого себе. В розвитку волі величезну роль відіграє життєвий досвід дитини, тобто практика її поведінки і спілкування з різними людьми.
Розвиток волі немислимий без збагачення пам'яті дитини, без розвитку її уяви і мислення, без виховання в неї вищих моральних почуттів.
Саме у вольових діях найповніше виявляються всі якості особистості.
Шкільне навчання сприяє розвитку вольових якостей молодших школярів, вимагаючи від них усвідомленого виконання обов'язкових завдань, підпорядкуванням їм своєї активності, довільного регулювання поведінки, вміння активно керувати увагою, слухати, думати, запам'ятовувати, узгоджувати власні потреби з вимогами вчителя тощо.
Воля у цьому віці характеризується нестійкістю у часі. Молодші школярі легко піддаються навіюванню. Поступове обмеження дитини як суб'єкта імпульсивної поведінки відкриває можливості її розвитку як суб'єкта вольової поведінки, здатного довільно регулювати власні психічні процеси та поведінку (М.М.Забродський).
Поступово зростає вимогливість до себе та інших, розширюється сфера усвідомлення обов'язків, розуміння необхідності, їх виконання. Формуються такі вольові риси характеру як самостійність, впевненість у своїх силах, витримка, наполегливість тощо.
Ефективність формування вольових якостей залежить передусім від методів навчально виховної роботи. Розширюється сфера усвідомлення учнями обов'язків, розуміння того, що невиконання правил поведінки завдає шкоди інтересам всього дитячого колективу й кожного учня. Пам'ятаючи порушення окремими учнями шкільних правил, другокласники і особливо третьокласники закликають їх до порядку і, якщо це не допомагає, то звертаються до вчителя.
Самостійність молодших школярів залежить від віку. Але не вік, а методи навчально-виховної роботи відіграють провідну роль у її формуванні. Самостійність формується успішніше, якщо поради, настанови учителів і батьків поєднуються з самостійними діями дітей, якщо прояви їх самостійності не гальмуються зайвою опікою, а заохочуються.
У молодшому шкільному віці більш стриманими виявляються дівчатка, а більш імпульсивними - хлопчики. Дослідники пояснюють це тим, що в дівчаток порівняно з хлопчиками більше домашніх доручень і обмежень.
Формування вольових якостей у молодших школярів залежить від того, як використовуються в керуванні ними переконання, зауваження, заохочення, стягнення та інші засоби впливу на дитину. Зловживання негативними оцінками, нотаціями, стягненнями веде до погіршення ставлення деяких учнів до їх навчальних обов'язків, зниження їх активності, виникнення лінощів та інших негативних вольових рис.
Підвищена емоційна збудливість негативно впливає на волю і особливо на самоволодіння. Для деяких молодших школярів характерна нестриманість бажань, мінливість настрою, яким вони не можуть керувати. Негативно позначається на формуванні вольових рис характеру молодших школярів прагнення наслідувати інших, особливо “сміливих і відважних” однолітків, не розбираючись що у їхній “сміливості” і “відважності” добре і що погано. Природно, що моральні критерії у молодших школярів ще не досить визріли і тому їм потрібна допомога вчителя, батьків (В.А.Крутецький).
Виховувати волю дитини означає:
організовувати її діяльність, навчати розумної поведінки, тренувати в хороших вчинках;
формувати здатність до інтенсивної й систематичної роботи, до переборення труднощів у житті і праці;
виробляти звичку завжди і в усьому бути енергійною, рішучою, наполегливою людиною;
прищеплювати вміння підпорядковувати свою діяльність свідомо поставленим цілям, переборюючи сторонні бажання, страх, лінощі, тощо.
Молодші школярі піддаються навіюванню. Учні І-ІІ класів легко наслідують не тільки хороші, а й погані вчинки. У подоланні негативних вчинків важливу роль відіграють індивідуальна виховна робота з неофіційними лідерами груп та правильно поставлені дорослими вимоги до молодших школярів.
Правильно поставити вимоги - досить складна річ. Якщо не виявити терпіння, такту й оперувати лише наказами (зроби те, збігай туди і т.п.) то можна викликати негативізм. Вимоги тут мають визначатися не міркуваннями владної зручності, а перспективою виховання повноцінної людини.
Форма вимог буває різною: нагадування, заклик до дії, застереження, заборона. Всяка вимога мусить бути:
правильною, бо непродумані, нерозумні вимоги можуть лише зашкодити вихованню;
зрозумілою для учнів, до того ж висловленою коротко, бо багатослів'я знищує спонукальну силу і затемнює зміст;
посильною для дитини, бо непосильні вимоги призводять до невдач, породжують невпевненість і слабовілля;
безапеляційною, рішуче висловленою, без натяку на спрощування, яке шкідливо впливає на учня;
висловленою спокійним, доброзичливим тоном, цілком серйозно - крик, роздратованість, глузування неприпустимі, бо викликають протидію та інші негативні реакції (В.І.Абраменко).
У системі духовних цінностей важливе місце посідають мужність і сміливість. Молодших школярів хвилюють відвага, самовідданість, будять їхню думку, надихають на хороші справи. Вони уявляють себе безстрашними, незламними, рішучими, наполегливими, здатними на подвиг. Мужність і сміливість завжди високо цінувались. Адже тільки людина, якій вони властиві, спроможна досягти великої мети.
Мужність - якість особистості, що являє собою поєднання витримки, самовладання, наполегливості, самовідданості, готовності до ризику. Вона виявляється у здатності людини діяти рішуче і найдоцільніше в небезпечній і складній ситуації, в умінні мобілізувати всі сили й здібності на досягнення поставленої мети, у готовності до самопожертви.
Спільним для мужності і сміливості є зневага до страху, готовність до ризику, до небезпеки. Та є і відмінність. За обсягом перше поняття вужче від другого. Мужність у порівнянні зі сміливістю характеризує більш зрілий, розвинутий ступінь волі.
Їх формування у молодших школярів залежить від загального стану й особливостей вольового процесу в цьому віковому періоді. Воля не являє собою автономне утворення, вона пов'язана з усією психікою людини.
Витримка семиліток характеризується незначною вибірковістю (витривалий в одній сфері - в іншій ні).
Під контролем дорослого молодший школяр уміє досить добре і довго зосереджувати увагу і вольові зусилля на певній роботі. Просто їх самостійність ще слабо розвинена.
У молодшого школяра ще немає чітко вираженої цілеспрямованості у поведінці, стержнем якої були б мотиви, пов'язані з майбутнім особистості. Він діє під впливом правильного розуміння обов'язку, та основна його вольова активність породжується безпосередніми емоціями й інтересами.
Психологами зафіксовано досить виразний зв'язок вольової активності з інтересами до навчання. Це свідчить про те, що навчання - основна діяльність учнів - обов'язково має стати привабливою.
Формування вольової регуляції діяльності молодших школярів виявляється в опануванні прийомів організації навчальної діяльності та поведінки.
Виховання волі у дітей необхідно починати з окремих найпростіших завдань. Велика роль при цьому відводиться дотриманню розумового цілодобового режиму.
Педагогам слід привчати дітей завжди доводити справу до кінця. Бажано навчити дітей бути не тільки енергійними, наполегливими, послідовними у досягненні мети, а й уміти стримувати себе, коли це необхідно.
Воля виховується в переборенні труднощів. Треба систематично нарощувати силу для долання перешкод і не відступати перед ними.
Сміливість молодших школярів характеризується також особливістю: в одних ситуаціях дитина її виявляє, а в інших поводиться боягузливо, тобто сміливість виявляється вибірково (хлопчик сміливий, навіть у хурделицю відшукав дитину, та соромиться підійти до вчителя з конкретним проханням допомогти йому).
Неодмінно треба буде довести до розуміння хлопчика, що сміливість не тільки в тому, щоб пройти по карнизу, чи кинутися у хурделицю на пошуки дитини. Подеколи спостерігається прагнення дітей здаватися сміливими, однак завзятість їх пояснюється мізерною долею ризику. У справді небезпечних ситуаціях у таких дітей сміливість як рукою знімає. Істинні сміливість і мужність пов'язані зі скромністю як рисою характеру людини.
Формування свідомості. З перших днів перебування дітей у школі вчитель учить їх бути уважними, спостерігати демонстровані їм об'єкти, запам'ятовувати їх, слухати, уявляти, думати, висловлюватися, стежити за вимовою, тощо. Тим самим він звертає увагу не різні сторони їх психічної діяльності, допомагає їм усвідомлювати свої психічні процеси, дії, довільно їх скеровувати, оволодівати ними, стримуватися, керувати своєю поведінкою, помічаючи й виправляючи свої вади. У молодшому шкільному віці формується все точніше і повніше уявлення про свої фізичні і психологічні якості та якості оточуючих людей, що призводять до уточнення і ускладнення Я-образу та образів інших людей (П.Р.Чамата та ін.).
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
